Постанова

від 19.07.2011 по справі 5016/1069/2011(17/54)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5016/1069/2011(17/54)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа № 5016/1069/2011(17/54)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження голови суду від 15.07.2011р. №415 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Волошин Є.О., директор

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Нордстар”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 10 червня 2011 року

у справі №5016/1069/2011(17/54)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТавріяМонолітБуд”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Нордстар”

про стягнення 9134,44 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТавріяМонолітБуд” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нордстар” про стягнення заборгованості у розмірі 9134,44 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10 червня 2011 року у справі №5016/1069/2011(17/54) (суддя Коваль С.М.) позов ТОВ „ТавріяМонолітБуд” задоволено повністю; з ТОВ „Нордстар” на користь позивача стягнуто 9134,44 грн., 102 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що мирова угода, затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.11.2009р. по справі №3/212/09, визначила погоджений сторонами порядок сплати заборгованості, яка виникла внаслідок надання послуг між позивачем та відповідачем, як суб'єктами господарювання. На момент звернення до суду відповідач своїх зобов'язань за мировою угодою в добровільному порядку не виконав та не сплатив грошові кошти в порядку та строки, встановлені сторонами в мировій угоді, а отже сума заборгованості є обґрунтованою і підлягає стягненню в повному обсязі.  

Відповідач (ТОВ „Нордстар”) із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, з посиланням при цьому на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. За доводами скаржника позивач просить суд змінити спосіб та порядок виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.11.2009р. по справі №3/212/09 з добровільного на примусовий, що повинно регулюватися ст. 121 ГПК України. Проте на думку скаржника приписами ст. 121 ГПК України не передбачено право суду змінювати порядок виконання мирової угоди, а тому позовні вимоги ТОВ „ТавріяМонолітБуд” є неправомірними. Окрім того, на думку скаржника позовна давність для стягнення боргу вже закінчилась, а тому відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин приписи ст. 257 ЦК України.

Апеляційна скарга ТОВ „Нордстар” прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Савицький Я.Ф., Ярош А.І., про що 04.07.2011р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до розпорядження голови суду від 15.07.2011р. №415 справа №5016/1069/2011(17/54) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Михайлов М.В., Ярош А.І.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Нордстар”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.07.2011р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Нордстар” за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 19.11.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ТавріяМонолітБуд” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нордстар” про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 28449,19 грн., в тому числі 17159,71 грн. основного боргу, 6709,20 грн. суми індексації боргу, 2651,71 грн. пені та 1928,57 грн. суми відсотків. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №24/10 від 24.10.2007р. в частині розрахунків за виконані підрядні роботи.

Дану позовну заяву судом було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №3/212/09.

02.11.2009р. в процесі розгляду справи №3/212/09 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, оскільки відповідач після порушення в справі сплатив позивачу 20727,09 грн., що підтверджується відповідними банківськими витягами від 28.10.2009р., 30.10.2009р. та 02.11.2009р.

В ході розгляду справи №3/212/09 ухвалою суду від 19.11.2009р. затверджено мирову угоду, укладену між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ТавріяМонолітБуд” та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Нордстар”.

Згідно з умовами мирової угоди сторонами узгоджено суму заборгованості відповідача за своїми зобов'язаннями за договором №24/10 від 24.10.2007р. на виконання будівельних робіт, на момент укладення цієї мирової угоди (станом на 10.11.2009р.) у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп.; відповідач гарантував, що зазначена заборгованість буде погашена перед позивачем в термін до 30 листопада 2009 року; позивач заявив, що за умови своєчасного виконання відповідачем п.2 цієї угоди, він відмовляється від вимоги щодо стягнення штрафних санкцій із суми залишку заборгованості з основного боргу та не матиме жодних майнових претензій до відповідача з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї мирової угоди; відповідач і позивач підтвердили, що вони ознайомлені з процесуальними наслідками укладання цієї мирової угоди та заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

В результаті затвердження мирової угоди в цій же ухвалі господарського суду Миколаївської області від 19.11.2009р. у справі №3/212/09 провадження у справі №3/212/09 припинено, стягнуто з відповідача 89,99 грн. держмита та 44,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зв'язку з тим, що відповідач не приступив до виконання умов мирової угоди в порядку, передбаченою мировою угодою, позивач у квітні 2011 року звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 9134,44 грн., з яких 9000 грн. боргу за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.11.2009р. по справі №3/212/09, яка була не виконана з боку відповідача, 89,99 грн. держмита та 44,45 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та проаналізувавши вимоги чинного законодавства, апеляційний господарський суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ „ТавріяМонолітБуд” та вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, а у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Одним із засобів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК).

Мирова угода може містити й часткові поступки, наприклад, про зменшення позовних вимог або про часткове визнання позову.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”, то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України не надано до суду належних доказів звернення до Державної виконавчої служби з метою виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.11.2009р. по справі №3/212/09 про затвердження мирової угоди та доказів відмови Державної виконавчої служби у  відкритті виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.11.2009р. по справі №3/212/09 як виконавчого документу у розумінні ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження”.

Окрім того, у разі відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження через невідповідність ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.11.2009р. по справі №3/212/09 вимогам ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження”, позивач повинен був звертатися до господарського суду з позовом не про стягнення боргу у розмірі 9134,44 грн., а про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.11.2009р. по справі №3/212/09.

Між тим, при зверненні до господарського суду ТОВ „ТавріяМонолітБуд” визначило в якості предмету позову не спонукання до виконання мирової угоди, а стягнення заборгованості.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.7 роз'яснень Вищого арбітражного суду №02-5/289 від 18.09.1997р. „Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України” (з подальшими змінами) визначено, що передбачені ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції, ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях, зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.

При цьому слід розуміти, що зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, а зміна підстави позову - зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України визначені права господарського суду щодо прийняття рішення, а саме господарський суд приймаючи рішення має право: 1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; 2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; 4) стягувати в доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому ст. 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах; 5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону; 6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.  

У п.14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” на питання, чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог, надана така відповідь: відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної ( в тому числі і судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача, пунктом 2 ст. 83 названого Кодексу передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання  заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.  

Таким чином, у господарського суду відсутнє право змінювати підставу або предмет позову при прийнятті рішення, зміна підстави або предмету позову є виключно правом позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „ТавріяМонолітБуд” не скористалось своїм правом на зміну предмету позову, що зумовлює скасування оскаржуваного рішення від 10.06.2011р. як такого, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю з підстав невірного обрання позивачем способу захисту порушеного права.

Водночас апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у разі попередньої відмови Державної виконавчої служби у відкритті виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.11.2009р. по справі №3/212/09 як виконавчого документу у розумінні ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження”.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Нордстар” підлягає задоволенню.

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Нордстар” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 10 червня 2011 року у справі №5016/1069/2011(17/54) скасувати.

3.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „ТавріяМонолітБуд” відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТавріяМонолітБуд” (54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 94-А, кв. 9, код ЄДРПОУ 34565599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нордстар” (54018, м. Миколаїв, вул. Кобера, 65, код ЄДРПОУ 20914015) 51 (п'ятдесят одну) грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 22 липня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

М.В. Михайлов  

А.І. Ярош