Постанова

від 26.09.2006 по справі ас-42/315-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-42/315-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "26" вересня 2006 р.  16:10              Справа № АС-42/315-06

вх. № 6991/1-42

Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.

представників сторін

позивача - Чернова О.А. (дов.)

1відповідача - не з"явився

2-відповідача - Поліщук О.Л. (дов.)

прокурора - Балаклицький В.В.

по справі за позовом  ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова   

до  ПП ТПК "Укрпромавто", м. Харків

ТОВ фірма "Іннес", с.Солоницівка Дергачівського району Харківської області

за участю прокуратури Харківської області  

про визнання угоди недійсною  

ВСТАНОВИВ:

Позивач після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить суд визнати угоду (правочин), укладену між ПП ТПК "Укрпромавто" та ТОВ фірма "Іннес" на підставі податкової накладної № 29-2 від 29.01.2003р. та видаткової накладної № 29 від 29.01.2003р. недійсною за ч.1 ст.215, ч.1,2 ст.203 ЦК України, визнати господарське зобов"язання між ПП ТПК "Укрпромавто" та ТОВ фірма "Іннес" по поставці продуктів харчування за угодою, укладеною на підставі податкової накладної № 29-2 від 29.01.2003р. та видаткової накладної № 29 від 29.01.2003р., недійсним на підставі ч.1ст.207 ГК України, та застосувати правові наслідки, які передбачені ч.2 ст.216 ЦК України та ч.1 ст.208 ГК України.

Перший відповідач ПП ТПК "Укрпромавто" до судового засідання не з*явився, відзив на позов не надав. Повістки про виклик до судового засідання направлялись на юридичну адресу 1-відповідача, яка зазначена в довідці ЄДРПОУ, але повернулися з відміткою пошти, що дане підприємство за адресою не знаходиться. відповідно до п.8 ст.35 КАС, повістка вважається врученою юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.  За таких підстав суд розглядає позов за наявними матеріалами справи.

Другий відповідач ТОВ "Іннес" проти позову заперечує повністю, свої заперечення виклав у відзиві на позов.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході розслідування кримінальної справи №24-244, порушеної Головним слідчим управлінням МВС України за обвинуваченням Муфель І.Г., Кавчука В.М., Молчанова В.В., Долудіна О.Ф. та Мартинова В.Ю. у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст. 191, ч.2 ст.366, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст.209 КК України, та перевірок проведених ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було встановлено, що 29.01.2003р. між ПП ТПК "Укрпромавто"(м. Харків) та ТОВ фірма "Іннес"(м. Харків) вчинено угоду купівлі -продажу на підставі податкової накладної № 29-2 від 29.01.2003р. та видаткової накладної без номеру від 29.01.03р.

За вказаною угодою ПП ТПК "Укрпромавто" продало, а ТОВ фірма "Іннес" придбало відповідно до податкової накладної № 29-2 від 29.01.2003р. та видаткової накладної без номеру від 29.01.2003р. продукти харчування на загальну суму 10126549,00грн., у т.ч. ПДВ - 1 687 758,17грн.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що на даний час розрахунки між підприємствами по вказаній угоді не проводились, таким чином відносини між ПП ТПК "Укрпромавто" та ТОВ фірма "Іннес" за спірною угодою продовжували існувати після набрання чинності Цивільного кодексу України (2003 р.).

Відповідно до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (2003 р.), цей кодекс набирає чинності з 01.01.2004р.

Пунктом 4 цього розділу також передбачено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Крім того,  з 01.01.2004р. набрав чинності Господарський кодекс України.

Приписами пункту 4 розділу IX "Прикінцеві положення" цього кодексу також визначено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно з ч.1 ст. 175 ГК України, а також ч.2 ст.9 ЦК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова зазначає, що згідно з ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.05.2006р. по справі № 2-а-173/06 державна реєстрація ПП ТПК "Укрпромавто" скасована, Свідоцтво про державну реєстрацію ПП ТПК "Укрпромавто - скасовано, установчі документи підприємства визнані недійсними. Відповідно до вказаного рішення ДПІ у Комінтернівському районі здійснює процедуру зняття з обліку платників податків ПП ТПК "Укрпромавто", код 31438948, та скасування свідоцтва платника ПДВ №29011419, бланк НБ №155211, від 24.05.2001р.

Жовтневим районним судом м. Харкова встановлено, що ПП ТПК "Укрпромавто" було перереєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, документи підприємства були передані невстановленої особі.

Таким чином, в результаті скасування державної реєстрації, ПП ТПК "Укрпромавто" не мало статусу юридичної особи, тобто не мало правоздатності та дієздатності, необхідних для укладення угод.

Жовтневим районним судом м. Харкова при розгляді  справи № 2-а-173/06 було встановлено, що ПП ТПК "Укрпромавто" було перереєстровано, а саме права та обов'язки засновника цього підприємства були передані Чухуа О.П. 03.02.2003р., а  податкова накладна № 29-2  підписана Чухуа О.П. 29.01.2003р., тобто ще до того, коли вона перереєструвала вказане підприємство на себе. Такий факт може свідчити про те, що спірна угода укладалася "заднім" числом, тобто  заповнена з порушенням Закону України "Про податок на додану вартість", "Порядку заповнення податкової накладної" та внаслідок чого є недійсною. Тобто виписування ПП ТПК "Укрпромавто" податкових накладних необгрунтоване.

В обгрунтування наявності  у відповідачів мети, що суперечить інтересам держави, позивач вказує на те, що відповідно до приписів п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. № 1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Згідно Акту перевірки підприємства по юридичній адресі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 20.04.2006р. ПП ТПК "Укрпромавто" за юридичною адресою не знаходиться, встановити фактичне місцезнаходження не можливо.

Відповідно до Акту перевірки підприємства в зв'язку з неподанням звітності № 125/23-717 від 21.04.2006р. ПП ТПК "Укрпромавто" не подає до ДПІ податкову звітність з 06.03.2003р..

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.05.2006р. по справі № 2-а-173/06 установчі документи ПП ТПК "Укрпромавто" визнані недійсними з моменту їх перереєстрації.

Вищенаведене свідчить про наявність у ПП ТПК "Укрпромавто" умислу по оспорюваної угоді на приховування від оподаткування прибутків та доходів, тобто вказана угода та господарське зобов'язання за нею були вчинені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Про наявність умислу з боку ТОВ "Іннес" свідчить той факт, що оспорювана угода укладена ним попереднім числом з метою формування податкового кредиту.

Прокурор підтримав позицію позивача.

2-Відповідач в обгрунтування своїх заперечень по суті позову вказує на те, що позивачем не надано договір купівлі-продажу  продуктів харчування від 29.01.2003 р., який на думку позивача є недійсним. У ст.151 ЦК України (1963 р. який був чинним на момент укладання угоди) не випадково серед юридичних фактів, з яких виникають зобов'язання, договір визначений спеціально. В цій нормі ЦК України вказано, що саме договір виконує функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнення зобов'язання. Оскільки договір є підставою виникнення зобов'язання, то зміст кожного конкретного зобов*язання розкривається через права та обов*язки його учасників, визначені умовами конкретного договору.

Відсутність оспорюваного договору (як різновиду угоди) унеможливлює об'єктивне вивчення усіх обставин, які пов'язані з виникненням та виконнанням як цивільних, так і господарських зобов'язань, а також прийняття рішення щодо відповідності цієї угоди нормам чинного законодавства,  тому          твердження позивача про те, що факт укладання 29.01.2003 р. угоди купівлі-продажу між ПП ТПК «Укрпромавто» та ТОВ фірма «Іннес»           встановлений у ході розслідування кримінальної справи № 22-224 на підставі податкової накладної №29-2 від 29.01.2003 р. та видаткової накладної №29 від 29.01.2003 р. є безпідставними та незаконними.

Відносно посилання на ніби-то встановлений органами досудового слідства факт «вчинення угоди купівлі-продажу» (без наявності самої угоди) слід звернутись до положень ст. 72 КАС України, в який наданий вичерпний перелік підстав для звільнення від доказування. Рішення органів досудового слідства у цьому переліку відсутні.

Стосовно твердження позивача про те, що угоду купівлі-продажу вчинено на підставі податкової та видаткової накладних від 29.01.2003 р. необхідно враховувати наступне:

- у відповідності з положеннями ст. 41 ЦКУ (1963р.) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Тобто угода - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків на підставі волевиявлення сторін. А видаткові та податкові накладні - це лише документи, які підтверджують належне виконання зобов'язання щодо передачі товару від продавця покупцю згідно умов договору. Ці накладні разом з іншими документами (наприклад - на оплату товару), підтверджують підстави для припинення зобов'язань, але не для укладення договору.

          Не відповідають дійсності висновки позивача стосовно того, що «на даний час розрахунки між підприємствами по вказаній угоді не проводились». Таким чином, на думку позивача, «відносини між ПП ТПК «Укрпромавто» та ТОВ фірма «Іннес» за спірною угодою продовжували існувати після    набрання чинності ЦКУ-2003 р.».

Фактично розрахунки між сторонами угоди були здійснені у повному обсязі з вересня 2003 р. по липень 2004 р.

У зв'язку з чим усі зобов'язання за цією угодою були сторонами належним чином виконані, а цивільно-правові відносини припинили існування.

Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують вищевказане, вилучені органами досудового слідства під час обшуку і приєднані до матеріалів кримінальної справи, яка знаходиться у провадженні Головного слідчого управління МВС України.

Крім того, згідно постанови місцевого Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.05.2006 р., свідоцтво про державну реєстрацію підприємства платником ПДВ підлягають скасуванню з моменту перереєстрації, а саме - з 3.02.2003 р. Таким чином 29.01.2003 р. угода купівлі-продажу, яку позивач наполягає визнати недійсною, була укладена право- та дієздатною юридичною особою, яка у повному обсязі відповідає поняттю суб'єкта господарювання, вказаному у ст. 55 ГК України.

          Позивачем не надано жодних доказів необгрунтованого оформлення гр.Чухуа О.П. податкової накладної № 29-2 від 29.01.2003 р. Посилання позивача на рішення Жовтневого райсуду м. Харкова по справі № 2-а-173-06   що до скасування свідоцтва про державну реєстрацію ПП ТПК «Укрпромавто» та про рєстрацію підприємства платником ПДВ свідчить, зі слів позивача, про те, що «права та обов'язки засновника цього підприємства були передані гр. Чухуа О.П. 3.02.2003 р. Таким чином податкова накладна № 29-1 від 21.01.2003 р.заповнена в  порушення ЗУ «Про  податок на додану вартість»,  «Порядку заповнення податкової накладної» та внаслідок чого є недійсною».

Але оформлення податкової накладної не віднесено до виключної компетенції засновників господарських товариств. Податкова накладна може бути підписана іншою уповноваженою особою, наприклад - керівником виконавчого органу товариства і т.ін.

Крім того, згідно п.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. №165 (із змінами та доповненнями), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі. Станом на 29.01.2003 р. юридична особа ПП ТПК «Укрпромавто» офіційно зареєстрована в усіх державних установах.

Також 2-відповідач вказує на те, що ця позовна заява про визнання недійсною угоди купівлі-продажу устаткування та обладнання, укладеної між ПП ТПК «Укрпромавто» та ТОВ «Іннес», повинна розглядатись в порядку, встановленому КАС України. Оскільки позов подано до господарського суду у відповідності до ГПК України, який на зазначені відносини не поширюється, є законні підстави для відмови у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно податкової накладної №29-2 від 29.01.03р. та видаткової накладної без номеру від 29.01.03р. 2-відповідач отримав від 1-відповідача продукти харчування на загальну суму 10126249,0грн., у т.ч. ПДВ - 1687758,17грн.

Згідно ст.42 ЦК України ( в редакції 1963р., яка діяла в період  взаємовідносин між відповідачами), угоди можуть укладатися усно чи в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, також є укладеною, якщо із поведінки особи проявляється його воля укласти угоду.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що відповідачі не укладали між собою договір-купівлі продажу продуктів харчування в письмовій формі, накладна б/н від 29.01.03р., яка підписана з боку постачальника ПП ТПК "Укрпромавто" та з боку отримувача ТОВ фірма "Іннес" свідчить про те, що така угода була укладена, тому твердження 2-відповідача стосовно того, що відсутність в письмовому вигляді договору унеможливлює розгляд даного спору по суті, є необгрунтованим.

Доказів проведення розрахунків за отриманий товар 2-відповідач не надав, з посиланням на те, що всі його бухгалтерські документи вилучені слідчим органом.

З протоколу вилучення від 19.04.04р., який надано 2-відповідачем до матеріалів справи, вбачається, що слідчим органом у нього вилучено тільки бухгалтерські документи по взаємовідносинам з ПФ "Кібела", ПФ "Апія", ТОВ "Тагіт", стосовно ПП ТПК "Укрпромавто" документи не вилучались.

Згідно листа слідчого СОГ ГСУ МВСУ в Х/о на ім*я позивача №47/10834 від 16.08.06р. зазначено, що в ході розслідування кримінальної справи №24-244 встановлено, що за отриманий ТОВ "Іннес" товар від ПП ТПК "Укрпромавто" по накладній б/н від 29.01.03р. та податковій накладній №29-2 від 29.01.03р. ні яких розрахунків, у т.ч. готівкою, векселями та зустрічною поставкою товару в адрес ПП ТПК "Укрпромавто" не проводилось.

Наведене свідчить про те, що зобов*язання по спірній угоді 2-відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 80 Цивільного Кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Згідно з ч1ст.55 Господарського Кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію(сукупність господарських прав та обов'язків).

Відповідно до приписів ч.7 ст.59 ГК України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.05.2006р. по справі № 2-а-173/06 державна реєстрація ПП ТПК "Укрпромавто" скасована, Свідоцтво про державну реєстрацію ПП ТПК "Укрпромавто - скасовано, установчі документи підприємства визнані недійсними. Відповідно до вказаного рішення ДПІ у Комінтернівському районі здійснює процедуру зняття з обліку платників податків ПП ТПК "Укрпромавто", код 31438948, та скасування свідоцтва платника ПДВ №29011419, бланк НБ №155211, від 24.05.2001р.

Жовтневим районним судом м. Харкова встановлено, що ПП ТПК "Укрпромавто" було перереєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, документи підприємства були передані невстановленої особі.

Таким чином, в результаті скасування державної реєстрації, ПП ТПК "Укрпромавто" не мало статусу юридичної особи, тобто не мало правоздатності та дієздатності, необхідних для укладення угод.

Відповідно до ст.9 ЗУ "Про податок на додану вартість" право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованих, як платник ПДВ.

Згідно п.2 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України за № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р.(зі змінами та доповненнями) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж  вказано у п.2.

Жовтневим районним судом м. Харкова при розгляді справи № 2-а-173/06 було встановлено, що ПП ТПК "Укрпромавто" було перереєстровано, а саме права та обов'язки засновника цього підприємства були передані Чухуа О.П. 03.02.2003р., а податкова накладна № 29-2  була виписана 29.01.2003р. та підписана від імені Чухуа О.П., тобто ще до перереєстрації підприємства, тому заповнена з порушенням Закону України "Про податок на додану вартість", "Порядку заповнення податкової накладної" та внаслідок чого є недійсною.

Як вбачається із даного судового рішення, гр.Чухуа О.П. у лютому 2003р. на прохання невідомих їй чоловіків перереєструвала на себе засновницькі документи ПП ТПК "Укрпромавто" за винагороду в 300,0грн., після чого віддала усі документи зазначеним особам. Ніяких документів, крім засновницьких, вона не підписувала, ніяких товарів не придбавала та не продавала.

Наведене свідчить, що ТОВ фірма "Іннес" 29.01.03р. ніяк не могло отримати товар від ПП ТПК "Укрпромавто" безпосередньо від Чухуа О.П.

Дана податкова накладна могла бути складена тільки після перереєстрації ПП ТПК „Укрпромавто” на нового власника Чухуа О.П., тобто після 03.02.03р., коли були внесені необхідні зміни до статутних документів, а  дата її складання  проставлена  раніше.

З огляду на наведене суд вважає, що спірну угоду 2-відповідач уклав з метою завищення своїх валових витрат, податкового кредиту та зменшення оподатковуємого прибутку, що завдало шкоди державному бюджету та інтересам суспільства. Крім того, у суду виникає сумнів щодо фактичного отримання продуктів харчування по накладній від 29.01.03р. від ПП ТПК "Укрпромавто", оскільки в даній накладній зазначено більше ніж 2400 найменувань  різноманітних товарів (від одного тюбика фарби для волосся до 85300 шт.  кондитерських рулетів вагових, 8000 кг. цукру та ін.), що неможливо доставити від продавця до покупця одним транспортом, документального підтвердження перевезення такого вантажу та понесених в зв*язку цим витрат 2-відповідач не надав, також не надав доказів наявності у нього відповідного штату працівників для проведення складських робіт (завантаження, вивантаження).

Відповідно до приписів п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. № 1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Згідно Акту перевірки підприємства по юридичній адресі ДШ у Комінтернівському районі м. Харкова від 20.04.2006р. ПП ТПК "Укрпромавто" за юридичною адресою не знаходиться, встановити фактичне місцезнаходження не можливо.

Відповідно до Акту перевірки підприємства в зв'язку з неподанням звітності № 125/23-717 від 21.04.2006р. ПП ТПК "Укрпромавто" не подає до ДПІ податкову звітність з 06.03.2003р..

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.05.2006р. по справі № 2-а-173/06 установчі документи ПП ТПК "Укрпромавто" визнані недійсними з моменту їх перереєстрації.

Вищенаведене свідчить про наявність у ПП ТПК "Укрпромавто" умислу по оспорюваної угоді на приховування від оподаткування прибутків та доходів, тобто вказана угода та господарське зобов'язання за нею були вчинені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України визнає господарським зобов'язанням, зобов'язання,          яке     виникає     між     суб'єктом     господарювання та іншим учасником(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом , в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію(сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно ч.1 ст.207 ГК тягне за собою недійсність господарського зобов'язання. Згідно ч.З ст.509 ЦК зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарський кодекс України апелює поняттям угода, але не визначає його.

Ст.202 Цивільного кодексу України визначає угодою(правочином) дії особи, спрямовані на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.2 ст.203 ЦК особа, яка вчиняє угоду(правочин), повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності(сукупність прав та обов'язків), недодержання цієї вимоги відповідно до ч.1 ст.215 є підставою недійсності угоди(правочину). Згідно з ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди(правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складая їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться, як форма та зміст. Таким чином, визнання господарського зобов'язання недійсним визначає недійсність угоди, як недійсність змісту тягне за собою недійсність форми. Такий же зв'язок існує і в випадку недійсності угоди.

Враховуючи вищенаведене, господарське зобов'язання, яке виникло між ПП ТПК "Укрпромавто" та ТОВ фірма "Іннес", а також угода, вчинена на підставі податкової накладної № 29-2 від 29.01.2003р. та видаткової накладної без номіру від 29.01.2003р., були укладені неповноважною стороною, а саме ПП ТПК "Укрпромавто", внаслідок чого не можуть спричиняти бажаних для сторін наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.215, ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.207 Господарського кодексу України укладення угоди та господарського зобов'язання неповноважною стороною тягне за собою їх недійсність.

Таким чином, судом встановлено наявність наміру на укладання спірної угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у обох сторін.

Відповідно до ч.1ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Враховуючи, що 2-відповідачем не надано суду доказів проведення ним розрахунків з 1-відповідачем по спірній угоді, а судом таких доказів не встановлено, суд стягує з 2-відповідача в доход держави все одержане ним, а також все належне з нього першій стороні на відшкодування одержаного.

Позивач просить суд також застосувати правові наслідки недійсності угоди відповідно до ч.2 ст.216 ЦК України, згідно якої, якщо у зв*язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною, але ним не надано обгрунтовання якій другій стороні чи третій особі завдано збитків та яких чи моральної шкоди, тому суд в цій частині позову відмовляє.

Керуючись статтями   4, 8, 17, 86, 94,160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати угоду (правочин), укладену між ПП ТПК "Укрпромавто" та ТОВ фірма "Іннес" на підставі податкової накладної № 29-2 від 29.01.2003р. та видаткової накладної № 29 від 29.01.2003р. недійсною за ч.1 ст.215, ч.1,2 ст.203 ЦК України.

Визнати господарське зобов"язання між ПП ТПК "Укрпромавто" та ТОВ фірма "Іннес" по поставці продуктів харчування за угодою, укладеною на підставі податкової накладної № 29-2 від 29.01.2003р. та видаткової накладної № 29 від 29.01.2003р., недійсним на підставі ст.207 ГК України.

Стягнути з ТОВ фірми "Іннес", код 23458701, в доход державного бюджету 20253098,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Залишити заходи забезпечення позову.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовленний 02.10.2006 р.

Суддя                                                                                            Яризько В.О.