Рішення

від 19.05.2008 по справі 28/29-08-604

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/29-08-604

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2008 р.Справа  № 28/29-08-604

За позовом   Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄпіЦентр К";  

до відповідача   Зовнішньоторгове підприємство "ІНТЕРМЕТАЛ" Товариство з обмеженою відповідальністю  

про стягнення 167292,49грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Сіпунова С.С. –за дорученням.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „ЄпіЦентр К”  звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення 167292,49 гривень із Зовнішньо торгового підприємства „ІНТЕРМЕТАЛ” товариства з обмеженою відповідальністю за договором поставки товару № 1175/70 від 04 серпня 2007 року .

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримує та наполягає на задоволені пред'явлених вимог.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, справа розглядається в порядку ст.75 ГПК України, за наявними матеріалами.

Матеріалами справи встановлено:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЄпіЦентр К” /покупець/ та Зовнішньоторговим підприємством  „ІНТЕРМЕТАЛ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю /постачальник/ було укладено  договір поставки товару № 1175/70 від 04 серпня 2007 року. Відповідно до умов договору п.1.1. постачальник –зобов'язувався  поставляти покупцю –товар (радіатори опалювальні біметалеві типу РБС-500 (10 секцій) у встановлені строки, а покупець  зобов'язується  прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Термін дії договору встановлений сторонами з 4 серпня 2007 року до 31 грудня 2007 року..

4 серпня 2007 року сторони підписали додаток №1 до договору, який є невід'ємною його частиною та містить в собі критерії щодо відповідності стандартам, технічним умовам та документацію про якість товару.

27 вересня 2007 року відповідачем було направлено рахунок №197 на адресу позивача з переліком товару та сумою, яка складала 337 500 гривень.

Позивачем в свою чергу на виконання умов договору було здійснено наступні платежі, а саме: платіжним дорученням №58674 від 8 жовтня 2007 року на суму 168750 гривень та платіжним дорученням 57149 від 1 жовтня 2007 року на суму 168750 гривень, всього перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 337500 гривень.

21 листопада 2007 року позивач направив на адресу відповідача претензію №1580/12, згідно якої вбачається, що відповідачем були порушені умови договору щодо недопоставки товару на суму 144 000 гривень. Вказана претензія відповідачем була прийнята, розглянута на направлена відповідь на адресу позивача в якій відповідач просить надати відстрочку у здійснені поставки частини товару до 29 лютого 2008 року, у зв'язку з тимчасовим зупиненням виробничого процесу.

Як зазначає позивач у позовній заяві, що відповідачем станом на 20 лютого 2008 року товар поставлений не був та кошти не перераховані на розрахунковий рахунок позивача, за таких обставин позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 144 000 гривень боргу, штрафу в сумі 14 400 гривень, інфляційні в сумі 7200 гривень та три відсотки річних в сумі 1692,49 гривень та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, в тому числі наявні докази, що мають значення для справи,  заслухавши пояснення представників позивача,  всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів,  копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін, що встановлені договором поставки товару №1175/70 від 4 серпня 2007 року, регулюються загальними нормами цивільного та господарського права, щодо виконання зобов'язань за договором поставки.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та зобов'язань.

Згідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину. Форма правочину - це спосіб вираження волі осіб, які беруть у ньому участь, передбачена можливість вияву волі як в усній , так і в письмовій формі.

Таким чином, застосування судом у даному випадку підлягають приписи ст.ст.526,527 ЦК України , згідно до чого зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору.

Стаття 265 ГК України визначає, що за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити)  у  зумовлені  строки  (строк) другій   стороні - покупцеві товар (товари), а  покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до  законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У даному випадку факт перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача підтверджується платіжними дорученнями та відповіддю претензію, за якою відповідач визнано суму в розмірі 144000 гривень за недопоставлений товар та зобов'язано в строк до 29 лютого 2008 року поставити товар, а в разі відсутності товару перерахувати кошти на розрахунковий рахунок    позивача. Судом встановлено, що  документи, які  надані позивачем в якості доказів містять в собі ознаки належності та допустимості  у розумінні ст. 34 ГПК України.

Згідно ч.3 ст.612 ЦК України, якщо    внаслідок    прострочення    боржника    виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимога позивача стосовно стягнення суми вартості недопоставленого товару у розмірі 144 000 гривень підлягає задоволенню.

Вимога про стягнення штрафу в сумі 14 400 гривень не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п.9.6 договору поставки №1175/70 від 04.08.2007 року, за відмову постачальника /відповідача/ від здійснення поставки та/або у випадку здійснення постачальником недопоставки товару, після погодження сторонами умов поставки  згідно п.4.1 та 4.3 договору, постачальником сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості недопоставленого товару, позивачем не надано доказів відмови відповідача від здійснення поставки товару. В матеріалах справи знаходиться відповідь на претензію з якої вбачається, що відповідач не відмовляється від поставки а лише просить здійснити відстрочку до 29 лютого 2008 року.

Позивачем суду не надано доказів того, що відповідачу було відмовлено та зобов'язано здійснити поставку у встановлено договором строки, в матеріалах справи відсутня заявка відповідно до п.4.1 договору поставки.    

Згідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплачує встановлений індекс інфляції, за весь час прострочення та три відсотка річних.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції та 3% річних суд встановив, що сума позивачем нарахована не вірно, оскільки позивач просить стягнути індекс інфляції за період грудень 2007 року та січень 2008 року,  а три відсотки річних з 1 жовтня 2007 року по 20 лютого 2008 року. Суд вважає що з наявних матеріалів справи вбачається порушення зобов'язання зі сторони відповідача лише з 29 лютого 2008 року.  Таким чином у задоволені стягнення індексу інфляції та три відсотки річних за вказаний позивачем період суд відмовляє.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема,  відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.  

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню .

Відповідно до ст.44 та ст.49 ГПК України, витрати по сплаті державного мито та витрат на ІТЗ судового процесу покласти на відповідача в частині задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,-

                                                               В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути  з Товариство з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторгове підприємство «Інтерметал»( юридична адреса: 65023, м. Одеса, вул. Ніженська, 65 код ЄДРПОУ 30562552 р/р 26006113980 в Одеській філії ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 388487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»( юридична адреса: 02139, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 11 код ЄДРПОУ 32490244 р/р 26002010596951 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) шкоду у сумі 144000  (сто сорок чотири тисячі) гривень, державне мито в сумі 1440 (одна тисяча сорок чотири) гривни та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 101 (сто одна) гривна 48 копійок.

3. В решті позову відмовити.

.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання суддею.

       Накази видати після набрання рішенням законної сили.

       Суддя                                                                                       Гуляк Г.І.