Рішення

від 08.06.2011 по справі 61/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  61/242

08.06.11

За позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа - Трейдінг"

до:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Альма-2000"

про:

стягнення заборгованості за договором поставки –85 319 грн. 77 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники

Позивача:

ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.06.2011

Відповідача:

не з’явились

В судовому засіданні 08.06.2011 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа - Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альма-2000" про стягнення заборгованості за договором поставки 85 319 грн. 77 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2011 порушено провадження у справі №61/242, розгляд справи призначено на 08.06.2011.

Представник позивача в судове засідання 08.06.2011 з’явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 08.06.2011 не з’явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином, однак відповідач своїм правом не скористався.

У судовому засіданні 08.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -                                                            

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Господарські договори поставки №110809-02 від 11.08.2009 та №230107-03 від 23.01.2007 (надалі –Договори), відповідно до п.1.1 яких постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 8.3 Договору сторони погодили, що покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 7 (семи) календарних днів за договором №110809-02 від 11.08.2009 та 14 (чотирнадцяти) календарних днів за договором №230107-03 від 23.01.2007 з дати поставки відповідної партії товару постачальником.

Так, на виконання умов Договору в період його дії позивач поставляв відповідачу товар та у зв’язку частковою оплатою відповідачем поставленого позивачем товару у відповідача виникла заборгованість в розмірі 125 295 грн. 92 коп. Позивач, враховуючи термін позовної давності на здійснення оплати поставленого товару, нарахував відповідачу заборгованість в розмірі 85 319 грн. 77 коп. Копії відповідних товаросупровідних документів та детальних розрахунків містяться в матеріалах справи.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 85 319 грн. 77 коп.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк  та  на  умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.           

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не  можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідач не довів повну сплату ним заборгованості, та  станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 85 319 грн. 77 коп.   і підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

В И Р І Ш И В :

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альма-2000" (03040, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд.88; код 31199146) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа - Трейдінг" (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1; код 33886875) 85 319 (вісімдесят п’ять тисяч триста дев’ятнадцять) грн. 77 коп. основного боргу, 853 (вісімсот п’ятдесят три) грн. 20 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

А.М. Івченко

Дата підписання рішення: 14.06.2011