Постанова

від 18.07.2011 по справі 26/166(10)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2011 р. Справа № 26/166(10)

Вищий господарський суд України у складі колегії су ддів:

головуючого Губенко Н.М.,

суддів Барицької Т.Л.,

Євсікова О.О.,

розглянувши касаційні ска рги 1. Публічного акціонерног о товариства "Райффайзен Бан к Аваль" в особі Львівської об ласної дирекції ПАТ "Райффай зен Банк Аваль";

2. Приватного нотаріуса Льві вського міського нотаріальн ого округу ОСОБА_1;

на постанову Львівського апеляційног о господарського суду від 13.04.20 11

та на рішення господарського суду Льві вської області від 04.02.2011

у справі №26/166(10)

за позовом Закритого акціонерного т овариства "Завод комунальног о транспорту"

до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обл асної дирекції ПАТ "Райффайз ен Банк Аваль"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предме т спору

Приватний нотаріус Ль вівського міського нотаріал ьного округу ОСОБА_1;

треті особи, на стороні поз ивача, які не заявляють самос тійних вимог на предмет спор у 1. Товариство з обмежено ю відповідальністю "Львівськ ий автозавод";

2. Товариство з обмеженою ві дповідальністю "Львівські ав тобусні заводи";

про визнання виконавчого нап ису нотаріуса таким, що не під лягає виконанню

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача МаксимівР.Й.;

- відповідача Пащенко С.М.;

- ОСОБА_1. повідомлени й, але не з'явився;

- ТОВ "Львівський автозавод " повідомлений, але не з'яви вся;

- ТОВ "Львівські автобусні з аводи" повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарськог о суду Львівської області ві д 04.02.2011 (суддя Деркач Ю.Б.), залише ним без змін постановою Льві вського апеляційного господ арського суду від 13.04.2011 (судді: К ордюк Г.Т., Давид Л.Л., Мурська Х. В.), задоволений позов Закрито го акціонерного товариства " Завод комунального транспор ту" (надалі позивач) до Публічн ого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особ і Львівської обласної дирекц ії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль " (надалі відповідач/скаржник ); за рішенням визнано таким, щ о не підлягає виконанню вико навчий напис, вчинений 26.10.2007 при ватним нотаріусом Львівсько го міського нотаріального ок ругу ОСОБА_1 та зареєстров аний за № 3709 про звернення стяг нення на будівлі та споруди, а саме: пресовий корпус, познач ений літерою "О", площею 12 278,2 кв.м .; енергоблок, позначений літе рою "поз. 30", площею 1 768,00 кв.м.; буді влю очисних споруд, позначен у літерою "С", площею 4 358,9 кв.м., за гальною площею 18 405,1 кв.м., що зна ходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45 та належать З АТ "Завод комунального транс порту", для задоволення вимог ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на загальну суму 2 316 071,76 грн. та в итрат на вчинення виконавчог о напису у розмірі 29 000,00 грн .

Відповідач та приватний но таріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБ А_1 (третя особа 1 у справі), не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішен нями, звернулися до Вищого го сподарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення та постанов у скасувати і прийняти нове р ішення, яким відмовити у задо воленні позовних вимог. Підс тави касаційних скарг обґрун товуються порушенням судами попередніх інстанцій норм м атеріального та процесуальн ого права.

Колегія суддів, приймаюч и до уваги межі перегляду спр ави в касаційній інстанції, п роаналізувавши на підставі ф актичних обставин справи зас тосування норм матеріальног о та процесуального права пр и прийнятті оскаржуваних суд ових актів, вважає, що касацій на скарга не підлягає задово ленню, враховуючи наступне.

Предметом спору є вимога п озивача визнати недійсним ви конавчий напис нотаріуса від 26.10.2007, вчинений на іпотечному д оговорі від 30.01.2004, укладеного мі ж позивачем та відповідачем в забезпечення вимог відпові дача (іпотекодержателя), що ви пливають із генеральної угод и №9 від 29.10.2003 та додаткової угод и від 21.01.2004, а також усіх інших до даткових угод до генеральної угоди.

Обґрунтовуючи підстави по зову, позивач посилається на те, що заборгованість, за якою було вчинено оскаржуваний в иконавчий напис, не була безс пірною та потребувала додатк ового доказування через її в иникнення після закінчення с троку дії кредитних договорі в, а також у зв' язку із простр оченням кредитора (відповіда ча); нотаріус при вчиненні нап ису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим по рушив норми Закону України "П ро нотаріат", Інструкції про п орядок вчинення нотаріальни х дій нотаріусами України та Переліку документів, за яким и стягнення заборгованості п ровадиться у безспірному пор ядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердж еного постановою Кабінет у Міністрів України від 29.06.99 ро ку № 1172.

Суди попередніх інстанцій , задовольняючи позовні вимо ги, виходили, зокрема, із того, що: надані банком (відповіда чем) документи, на підставі як их нотаріус (третя особа 1 у сп раві) вчиняв оспорюваний поз ивачем виконавчий напис, не п ідтверджують безспірності в имог кредитора (відповідача) до боржника (позивача). При ць ому, суди керувалися приписа ми Закону України "Про нотарі ат", Інструкції "Про порядок вч инення нотаріальних дій нота ріусами України", постанови К абінету Міністрів України ві д 29.06.1999 № 1172, якою затверджений Пе релік документів, за якими ст ягнення заборгованості пров одиться у безспірному порядк у на підставі виконавчих нап исів нотаріусів. Крім того, су ди попередніх інстанцій посл алися, зокрема, на те, що відпо відач мав змогу задовольнити свої вимоги в повному обсязі за кредитними договорами, ук ладеними в межах генеральної угоди №9 від 29.10.2003, про що, відпов ідно постановлено рішення го сподарського суду Львівсько ї області від 18.04.2006 у справі №1/125-28 /29, яким звернено стягнення на заставлене майно позивача, в тому числі, й за іпотечним дог овором, на якому вчинено оспо рюваний позивачем у даному п ровадженні виконавчий напис . Відповідач, в свою чергу, не с користався наданими йому Зак оном України "Про іпотеку" пра вами укласти з позивачем цив ільно-правову угоду про пере хід у власність відповідача заставленого майна, або само стійно продати це майно трет ім особам, тобто задовольнит и свої вимоги в межах генерал ьної угоди №9 у повному обсязі , а відповідно до ст. 613 ЦК Украї ни кредитор вважається таким , що прострочив, якщо він відмо вився прийняти належне викон ання, запропоноване боржнико м, або не вчинив дій, що встано влені договором, актами циві льного законодавства чи випл ивають із суті зобов'язання а бо звичаїв ділового обороту, згідно ж з ч. 5 ст. 232 ГК України з а грошовими зобов'язанням бо ржник не повинен платити від сотки за час прострочення; пр и цьому, суди послалися на пос танову Вищого господарськог о суду України від 26.05.2010 у справ і №2/115, в якій, на думку судів поп ередніх інстанцій, викладена аналогічна позиція.

Вищий господарський суд Ук раїни не вбачає підстав не по годитися із прийнятими у дан ій справі судовими рішеннями , з огляду на таке.

Відповідно до ст. 87 Закону Ук раїни "Про нотаріат" для стягн ення грошових сум або витреб ування від боржника майна но таріуси вчиняють виконавчі н аписи на документах, що встан овлюють заборгованість. При цьому, Перелік документів, за якими стягнення заборговано сті провадиться у безспірном у порядку на підставі викона вчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України .

Перелік документів, за яким и стягнення заборгованості п ровадиться у безспірному пор ядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердж ений постановою Кабінету Мін істрів України від 29.06.1999 №1172.

Відповідно до Переліку, стя гнення заборгованості за нот аріально посвідченими угода ми, що передбачають сплату гр ошових сум, передачу або пове рнення майна, а також право зв ернення стягнення на заставл ене майно здійснюється на пі дставі оригіналу нотаріальн о посвідченої угоди та док ументів, що підтверджують бе зспірність заборгованості б оржника та встановлюють прос трочення виконання зобов'яза ння.

Аналогічні приписи містя ть пункти 287, 288 Інструкції про п орядок вчинення нотаріальни х дій нотаріусами України, за твердженої наказом Міністер ства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованої в Міністер стві юстиції України від 03.03.2004 з а № 283/8882, відповідно до яких вико навчий напис вчиняється на о ригіналі документу, що встан овлює заборгованість (нотарі ально посвідчені угоди, опро тестований вексель та ін.), і м ає містити, зокрема, строк, за який провадиться стягнення.

Отже, із контекстного аналі зу наведених норм, можна зроб ити висновок, що безспірною з аборгованістю є заборговані сть боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно , виключає можливість спору з і сторони боржника щодо її ро зміру, строку, за який вона нар ахована, тощо, а відтак і докум енти, які підтверджують її бе зспірність, і на підставі яки х нотаріусами здійснюються в иконавчі написи, мають бути о днозначними, беззаперечними , та такими, що містять вираз в олі стосовно наявності певно ї заборгованості не тільки к редитора, а й самого боржника , або ж стовідсотково підтвер джують наявність у боржника перед кредитором заборгован ості саме в такому розмірі.

Визначення безспірних вим ог кредитора наведено в ст. 1 З акону України "Про відновлен ня платоспроможності боржни ка або визнання його банкрут ом", згідно з приписами якої бе зспірними вимогами кредитор ів є вимоги, визнані боржнико м, інші вимоги кредиторів, під тверджені виконавчими докум ентами чи розрахунковими док ументами, за якими відповідн о до законодавства здійснюєт ься списання коштів з рахунк ів боржника.

Втім, як встановлено судами попередніх інстанцій, відпо відачем нотаріусу для вчинен ня виконавчого напису надані такі документи: - заява відпов ідача № 02-6/04-2457 від 26.10.2007 про вчинен ня виконавчого напису; оригі нал договору іпотеки від 30.01.2004; - розрахунок заборгованості по кредитному договору № 010/08-1/237 від 29.10.2003; - розрахунок заборгов аності по кредитному договор у № 010/08-1/238/в від 29.10.2003; - розрахунок з аборгованості по кредитному договору № 010/08-1/239/в від 29.10.2003; - копі я письмової вимоги банку № 02/604- 2087 від 20.09.2007 та копія поштового п овідомлення про вручення № 2181 360; - генеральна кредитна угода № 9 від 29.10.2003 та додаткові угоди д о неї від 21.01.2004; - копія кредитног о договору № 010/08-1/237 від 29.10.2003; - копія кредитного договору № 010/08-1/238/в в ід 29.10.2003; - копія кредитного дого вору № 010/08-1/239/в від 29.10.2003; - копія ста туту ВАТ "Райффайзен Банк Ава ль"; - копія нотаріально посвід ченої довіреності від 21.12.2006 за р еєстровим №4693 і які, як правомі рно встановлено судами попер едніх інстанцій, не є тими док ументами, які абсолютно підт верджують наявність безспір ної заборгованості позивача перед відповідачем саме у ро змірі здійсненого виконавчо го напису.

Крім того, колегія суддів вв ажає за необхідне зазначити наступне.

Так, як встановлено судами п опередніх інстанцій, ухвалою від 22.05.2006 у справі №6/77-5/100 порушено провадження у справі про бан крутство позивача у даній сп раві; ухвалою господарського суду Львівської області від 22.08.2006 у справі №6/77-5/100 визнано кред иторські вимоги відповідача до позивача у розмірі 22 831 541,23 грн ., а ухвалою цього ж суду затве рджено реєстр вимог кредитор ів; вимоги відповідача до поз ивача в сумі 22 831 541,23 грн. визнано вимогами першої черги.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення пла тоспроможності боржника або визнання його банкрутом" май но боржника, що є предметом за стави, включається до складу ліквідаційної маси, але вико ристовується виключно для пе ршочергового задоволення ви мог заставодержателя.

Пунктом 50 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах пр о банкрутство" від 18.12.2009 № 15 перед бачено, що оскільки на передб ачені статтями 536 та 625 ЦК проце нти та індекс інфляції за вес ь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи п ро банкрутство, то кредитор н е позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягн ення процентів та інфляційни х втрат відповідно до порядк у, встановленого Законом. Те с аме стосується процентів за позику та кредит (статті 1048, 1054 т а 1057 ЦК).

Відповідно до п. 1.2. Рекоменда цій Вищого господарського су ду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 "Про дея кі питання практики застосув ання Закону України "Про відн овлення платоспроможності б оржника або визнання його ба нкрутом" господарські суди м ають враховувати, що встанов лення в Законі України "Про ві дновлення платоспроможност і боржника або визнання його банкрутом" особливого поряд ку задоволення майнових вимо г кредиторів не припускає за доволення цих вимог в індиві дуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможно сті боржника або визнання йо го банкрутом" передбачено вв едення мораторію на задоволе ння вимог кредиторів одночас но з порушенням провадження у справі).

В силу колізії між нормами З акону та нормами Законів Укр аїни "Про іпотеку" і "Про забез печення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", які наб ули чинності з 01.01.2004 р., в частині регулювання правового стано вища кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенн ям провадження у справах про банкрутство, судам слід вихо дити із системного тлумаченн я норм наведених вище законі в та враховувати наступне. До внесення відповідних змін с тягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Зак оном України "Про забезпечен ня вимог кредиторів та реєст рацію обтяжень" і Законом Укр аїни "Про іпотеку" окремо від п ровадження у справі про банк рутство не може здійснюватис я, оскільки встановлення у За коні особливого порядку задо волення майнових вимог до бо ржника не припускає задоволе ння цих вимог в індивідуаль ному порядку (мораторій н а задоволення вимог креди торів передбачає припинення заходів, спрямованих на забе зпечення виконання зобов'яза нь окремих кредиторів). Задов олення вимог кредиторів, заб езпечених заставою (іпотекою ), має здійснюватися за правил ами, встановленими Законом У країни "Про відновлення плат оспроможності боржника або в изнання його банкрутом" (п. 8.5. Р екомендацій Вищого господар ського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 "Про деякі питання практик и застосування Закону Україн и "Про відновлення платоспро можності боржника або визнан ня його банкрутом".).

Отже, в силу наведеного, зад оволення вимог кредиторів що до нарахованих процентів має відбуватися не окремо від пр овадження у справі про банкр утство, а в його межах, а тому з вернення стягнення на застав лене майно в рахунок погашен ня заборгованості зі сплати процентів в індивідуальному порядку не може вважатися пр авомірним.

Як в силу наведеного, так і в иходячи із приписів ч. 2 ст. 26 За кону України "Про відновленн я платоспроможності боржник а або визнання його банкруто м" (щодо включення до ліквідац ійної маси всього майна борж ника після порушення справи про банкрутство) та ст. 11 вказа ного Закону (щодо визначення розпорядника майна, на якого у встановленому Законом Укр аїни "Про відновлення платос проможності боржника або виз нання його банкрутом" порядк у покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за у правлінням та розпорядження м майном боржника на період п ровадження у справі про банк рутство в порядку, встановле ному цим Законом) є безпідста вним висновок судів попередн іх інстанцій щодо можливості банку (відповідача) після пор ушення справи про банкрутств о позивача задовольнити свої вимоги завдяки використанню відповідачем в повному обся зі інструментів, передбачени х Законом України "Про іпотек у", а саме: самостійно продати майно, що було предметом іпот еки третім особам, укласти з п озивачем цивільно-правову уг оду про умови переходу у влас ність відповідача предмета і потеки, тощо.

Крім того, суд зауважує про безпідставність посилання с удів попередніх інстанцій на постанову Вищого господарсь кого суду України у справі №2/1 15 від 26.05.2010, наведеній в обґрунту вання правомірності застосу вання ними приписів ст. 613 ЦК Ук раїни та ст. 232 ГК України, оскіл ьки судами не враховано, що в д аному випадку, на відміну від обставин у вказаній справі, м ає місце провадження у справ і про банкрутство боржника.

Поряд з цим, наведене вище, н е вплинуло на правомірність прийнятих у даній справі суд ових рішень.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків, вик ладених у оскаржуваних судов их рішеннях; при цьому в части ні встановлення фактичних об ставин справи та переоцінки наявних доказів касаційні ск арги не відповідають вимогам статті 1117 ГПК України стосовн о меж перегляду справи в каса ційній інстанції.

Таким чином, у суду касаційн ої інстанції відсутні передб ачені законом підстави для с касування прийнятих у даній справі судових рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду ка саційної скарги має право за лишити рішення першої або по станову апеляційної інстанц ії без змін, а скаргу без задов олення.

Враховуючи вищенаведене, к еруючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господ арського процесуального код ексу України, Вищий господар ський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічн ого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особ і Львівської обласної дирекц ії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль " та Приватного нотаріуса Льв івського міського нотаріаль ного округу ОСОБА_1 залиши ти без задоволення.

Постанову Львівського апе ляційного господарського су ду від 13.04.2011 та рішення господар ського суду Львівської облас ті від 04.02.2011 у справі №26/166(10) залиши ти без змін.

Головуючий суддя Н. М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

О.О Євсіков