Постанова

від 26.07.2011 по справі 18/170/10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "26" липня 2011 р.                                                                                    

Справа № 18/170/10  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      

Хандуріна М.І. (доповідач),

суддів:

Заріцької А.О.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Арбітражного керуючого Пляки Сергія Валерійовича

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від  12.05.2011

у справі

господарського суду

№ 18/170/10

Миколаївської області

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мері Мо"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсельхозпром"

про

Визнання банкрутом

ліквідатор

арбітражний керуючий Пляка С.В.,

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.12.2010 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мері Мо" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсельхозпром" за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.12.2010 (суддя Давченко Т.М.)  визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Югсельхозпром" банкрутом, визнано грошові вимоги ТОВ "Мері Мо" на суму 405 534,23 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Пляку С.В., якого зобов'язано здійснити ліквідацію боржника відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 (колегія суддів у складі: Лашин В.В. –головуючий, Єрмілов Г.А., Воронок О.Л.) постанову господарського суду Миколаївської області від 13.12.2010 скасовано, справу передано до господарського суду Миколаївської області.

          Постанова мотивована тим, що ініціюючий кредитор не надав суду доказів безспірності своїх вимог до боржника, а тому визнання боржника банкрутом є передчасним.

          В касаційній скарзі арбітражний керуючий Пляка С. В. просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2001 та залишити в силі постанову господарського суду Миколаївської області від 13.12.2010. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до ст.  4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 52 Закону передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, для ініціювання справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону кредитор зобов'язаний у заяві зазначити певні ознаки для її застосування та додати докази, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють віднести боржника до відсутнього.

Згідно з ч. 3 ст.6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регулює загальні,  основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття  52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає ці самі інші  випадки та особливості  порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, а саме, у разі, якщо громадянин-підприємець -  боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство є загальною, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють  банкрутство за спрощеною процедурою.

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у разі відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство, ініціюючий кредитор  - ТОВ "Мері Мо" посилалося на існування у ТОВ "Югсельхозпром" заборгованості перед ним у розмірі 405 534,23 грн., що, на думку заявника, підтверджується договором № 19/03-01 від 19.03.2009, видатковими та податковими накладними, актом звірки від 30.09.2010.

Положеннями абз. 8 ст. 1 вищевказаного Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Апеляційним господарським судом встановлено, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав доказів безспірності своїх вимог до боржника, зокрема виконавчих чи розрахункових документів, за якими здійснюється списання коштів, а тому дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість визнання боржника банкрутом.

Разом з тим,  дійшовши обґрунтованого висновку про безпідставне порушення справи про банкрутство, суд апеляційної інстанції  скасував постанову господарського суду Миколаївської області від 13.12.2010, а справу передав на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

З огляду на встановлення зазначених вище обставин судами при розгляді справив суді апеляційної інстанції, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про скасування постанови господарського суду Миколаївської області від 13.12.2010 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 як таких, що не відповідають приписам чинного законодавства, та припинення провадження у справі як безпідставно порушене.

Керуючись статтями 85, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Пляки Сергія Валерійовича  задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2011   та постанову господарського суду Миколаївської області від 13.12.2010 у справі № 18/170/10  скасувати. Провадження у справі № 18/170/10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсельхозпром" припинити.

Головуючий                                                                               Хандурін М.І.          

Судді                                                                                                    Заріцька А.О.

                                                                                                    Короткевич О.Є.