Постанова

від 05.10.2006 по справі 9/364/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/364/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2006 р. Справа № 9/364/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Л.В. Поліщук,

суддів А.М. Жукової, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання –Г.В. Селіховій

за участю представників сторін

від позивача: О.В. Васильченко

від відповідача: І.В. Слєсаренко

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову господарського суду Миколаївської області від 03.08.2006р.

у справі № 9/364/06

за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до ТОВ „Райдуга”, м. Южноукраїнськ

про стягнення штрафних санкцій у сумі 2196,16 грн.,

встановив:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом про стягнення з ТОВ „Райдуга” на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у сумі 2196,16грн. за нестворені у 2005 році робочі місця для інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ із подальшими змінами та доповненнями (далі - Закон № 875) та п.п. 3, 5, 14 „Положення про робоче місце і порядок працевлаштування інвалідів”, затв. Постановою КМУ № 314 від 03.05.1995р.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 03.08.2006р. (суддя І.Г. Філінюк) в задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком виявляти і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, такий обов'язок покладається на органи працевлаштування. Позивач не надав доказів того, що на підприємство відповідача направлялися або зверталися інваліди в 2005 році та їм було відмовлено у працевлаштуванні, тобто нестворення, саме з вини відповідача робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погоджуючись з вказаною постановою суду, звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст.ст. 18, 19, 20 Закону № 875.

ТОВ „Райдуга” в запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити постанову господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих. Для підприємств, на яких працює від 8 до 15 чоловік, –розмір адміністративно-господарської санкції визначається у розмірі половини середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Відповідно до ст. 20 цього Закону підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких становить середньорічну заробітну плату в підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затв. постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно з п. 3 вищезазначеного Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Зі звіту відповідача, наданого до Одеського обласного відділення ФСЗІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства у 2005 році склала 13 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 місце, але фактично не створив жодного.(а.с. 6).

Згідно з ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення” підприємства, установ, організації щомісяця подають місцевим центрам зайнятості адміністративні данні про наявність вільних робочих місць. Вся інформація подається у формі звіту 3-ПН, затв. Наказом Мінпраці України                № 224 від 06.07.1998р., який надається роботодавцем до служби зайнятості щомісяця кожного року та регламентується ст. 19 Закону № 875. Слід зазначити, що даною формою також визначена графа для заповнення щодо вакантних місць для інвалідів. Наявність вакансій для інвалідів відображається у графі „в тому числі для інвалідів” звіту 3-ПН. Миколаївський обласний центр зайнятості листом № 15-1263/07 від 06.05.2006р. сповістив, що підприємство відповідача у 2005 році звіт за формою 3-ПН не надавало, не інформувало про створені робочі місця для інвалідів.(а.с.11).

З листа № 830-01-15 від 28.04.2006р., який надійшов від Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації також вбачається, що ТОВ „Райдуга” протягом 2005 року не інформувало про створені робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. (а.с.9).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума відрахувань, які відповідач мав здійснити, складає 2196,16 грн. за одне нестворене робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Згідно до п. 3 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2001 р. № 1767 підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції. Пункт 4 Порядку передбачає сплату штрафних санкцій підприємствами самостійно, не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Проте, підприємством штрафні санкції самостійно сплачені не були.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що постанову господарського суд слід скасувати, позов –задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 03.08.2006р. у справі № 9/364/06 скасувати, позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ „Райдуга” м. Южноукраїнськ 2196,16 грн. штрафних санкцій за нестворене робоче місце для інваліда на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                            Л.В.Поліщук

Суддя                                                                                А.М. Жукова

          Суддя                                                                                В.Б. Туренко