Постанова

від 13.07.2011 по справі 20/173

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/173

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.11                                                                                           Справа  № 20/173

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді                                                Орищин Г.В.

суддів                                                                       Галушко Н.А.

                                                                      Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу  закритого акціонерного товариства “Зірниця” за №134 від 09.03.2011р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області

від 25.02.2011р. у справі № 20/173

за позовом    публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ

до відповідача-1 закритого акціонерного товариства "Зірниця" , м.Івано- Франківськ

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова   компанія", м.Івано-Франківськ

до відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати Плюс 2004",  м.Калуш

про стягнення заборгованості в сумі 30 861 435,52грн.,   

          за участю представників:

          від позивача не з?явився

          від  відповідача-1 Волосянко Р.О.

          від відповідачів-2,-3  не з?явились

            Права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

          Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2011р. (з врахуванням  ухвали про виправлення описки  від 25.02.2011р.) у справі № 20/173 (суддя Кобецька С.М.) задоволено позов публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Всеукраїнський акціонерний банк", присуджено до стягнення солідарно з закритого акціонерного товариства (далі-ЗАТ) "Зірниця", товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ)  "Регіональна торгова компанія", товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати Плюс 2004" на користь позивача 26 200 000грн. боргу за кредитом, 4 021 120,22грн. заборгованості за процентами, 68 000грн. заборгованості по сплаті комісії,  150 165,38грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 2 825,65грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 119429,01грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату відсотків, 3 649,30грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату комісії, 25 500грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 291005,85грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 5240,11грн. пені за несвоєчасну сплату комісії - відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем умов кредитного договору в частині повернення, у встановлений договором строк, суми кредиту, відтак, позов задоволено частково з врахуванням ст.ст.525, 526, 625, 1049, 1054 ЦК України; в частині відмови в позові, суд зазначив, що банком не доведено наявність законних підстав для задоволення вимоги про стягнення пені у розмірі, заявленому у позовній заяві.

Дане рішення оскаржено відповідачем-1 у справі, оскільки, на думку скаржника, прийнято за невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду матеріалам та обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати в частині стягнення 26 200 000грн. боргу за кредитом, 68 000грн. заборгованості по сплаті комісії,  150 165,38грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 2 825,65грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 119429,01грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату відсотків, 3 649,30грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату комісії. Зокрема, зазначає, що судом не враховано, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем вимоги про дострокове повернення всієї суми позики, відтак, оскільки термін користування кредитними коштами не закінчився, вважає, що у позивача не наступив момент вимоги щодо стягнення оспорюваної суми, а відтак, зазначає, що позов про стягнення наданого кредиту заявлено передчасно. Разом з цим, скаржник уточненою апеляційною скаргою від 15.06.2011р. за №283 (а.с.176-181), визнає заборгованість по процентах в розмірі 4 021 120,22грн. та не оскаржує рішення в частині стягнення даної суми.

Представник відповідача-1, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.156-159) та усними поясненнями представника в судових засіданнях. Зокрема, зазначає про законність оскаржуваного рішення та безпідставність апеляційної скарги.

Відповідачі-2,-3 явку представників в судові засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2011р. адресатам (а.с.1138-142).

          Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов?язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача-2, -3, за наявними у справі матеріалами.

          Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін для надання можливості врегулювати спір в добровільному порядку.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

28.11.2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(позивач у справі, кредитодавець по договору) та ЗАТ "Зірниця" (відповідач-1 у справі, позичальник по договору) було укладено кредитний договір №07/30-03, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кошти в сумі 2 000 000 грн. (далі-кредит), а позичальник  - повернути кредит та сплачувати відсотки у розмірі 16% (а.с.14-23).

Згідно статті 1 договору, видача кредитних коштів проводиться траншами за письмовою заявою позичальника; кожен транш оформляється додатковою угодою; остаточний термін повернення кредитних коштів 26.11.2010 року включно.

В подальшому,  в кредитний договір вносились зміни, а саме, додатковими угодами №6 від 09.07.2008р.,  №8 від 31.12.2008р., №9 від 30.03.2009р., а також договорами про внесення змін №12 від 17.03.2010р.,  №13 від 11.05.2010р. до кредитного договору (а.с.25-36). Зокрема, договором про внесення змін №13 від 11.05.2010р. до кредитного договору, змінено розмір ліміту поновлюваної кредитної лінії (збільшено до 26 200 000грн.) та термін повернення встановлено 15.12.2012р. (п.п.1.1.1, 1.1.2. договору), а також затверджено новий        графік повернення кредиту (п.6 договору). Додатковою угодою №8 від 31.12.2008р., процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 23% річних.

На виконання умов договору, по меморіальних ордерах №17220 від 29.11.07р., №2750 від 05.12.07р., №3477 від 06.12.07р., №3984 від 07.12.07р., №5269 від 10.12.07р.,  №9181 від 09.07.08р., № 1021259 від 14.05.10р., банком надано ЗАТ «Зірниця»26 200 000грн. (а.с.43.-46). Окрім того, факт отримання даних коштів не заперечується відповідачем-1.

Відповідно до п.1.6. кредитного договору, позичальник зобов'язався сплачувати на користь кредитодавця наступні комісії: 0,1% від суми кредиту (одноразово) - за відкриття позичкового рахунку (але не більше 1 000,00грн.); 0,8% від суми фактичної заборгованості (щорічно) -  за надання кредиту; 1% річних від суми невикористаного ліміту - за невикористаний ліміт кредиту; 0,4% від суми достроково погашених кредитних коштів - за дострокове погашення. Додатковою угодою №6 від 09.07.2008р. підпункт «за невикористаний ліміт кредиту»змінений на «2000грн. –за внесення змін до кредитного договору». Додатковою угодою №11 від 31.12.2009р., п.1.6. договору викладений в новій редакції, зокрема, підпункт «за невикористаний ліміт кредиту»змінений на «1% річних від суми невикористаного кредиту»,  а за відкриття позичкового рахнку визначено комісію у розмірі 100грн. (одноразово). Додатковою угодою №13 від 11.05.2010р. п. 1.6. кредитного договору виключено.

                 Пунктами п.п. 2.7.1.-2.7.7. кредитного договору встановлено, що проценти за користуванням кредитом/траншем нараховуються: з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення траншу (в тому числі і за період прострочення погашення траншу); виходячи з розміру процентної ставки; щомісячно за поточний календарний місяць, на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем; виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів уроці та календарна кількість днів у місяці; у валюті кредиту; виходячи із умови, що враховується перший день зарахування траншу на поточний рахунок позичальника і не враховується останній день терміну користування кредитом/траншем.

     Згідно п.7 договору про внесення змін №13 від 11.05.2010р. до кредитного договору, проценти, нараховані за місяць відповідно до п.2.6. кредитного договору, позичальник зобов"язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця наступного за тим, за який вони нараховані.

ТзОВ «Зірниця»,  в порушення умов договору, у встановлені договором порядку та строки, комісію та відсотки за користування кредитом не сплачував, внаслідок чого станом на 16.12.2010р. утворилась заборгованість по сплаті процентів в розмірі 4 021 120,22грн. процентів та  заборгованість по сплаті комісії 68 000грн.

На забезпечення виконання зобов"язань за  кредитним договором, між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк", ЗАТ "Зірниця"  та ТзОВ "Регіональна торгова компанія" (поручитель по договору, відповідач-2 у справі) укладено договір поруки від 30.04.2009р. та договір про внесення змін №1 від 11.05.2010р. до договору поруки (а.с. 37-40), а також між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк", ЗАТ "Зірниця" та ТзОВ "Карпати Плюс 2004" (поручитель по договору, відповідач-3 у справі) укладено договір поруки від 11.05.2010р. (а.с.41-42), відповідно до умов яких поручителі - ТзОВ "Регіональна торгова компанія" та  ТзОВ "Карпати Плюс 2004" зобов'язались солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов"язань ЗАТ "Зірниця" за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007р., зокрема, поручителі зобов"язалися в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов"язань перед кредитором, погасити протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення кредитора про невиконання боржником своїх зобов"язань по кредитному договору, а саме: погасити основну суму кредиту; погасити суму процентів, згідно з кредитним договором; погасити суми штрафів, пені, комісій, збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет застави, та інші платежі, згідно з кредитним договором.

У зв'язку з наявною заборгованістю по сплаті відсотків та комісії, 13.10.2010р. банком направлено позичальнику та поручителям вимогу про погашення 2 254 594,20грн. процентів за користування кредитом та 36 000грн. комісії за договором (а.с.47-51), яка залишена відповідачами без задоволення та виконання.

Пунктом  2.11. кредитного договору, сторони визначили, що кредитодавець має право призупинити надання траншів/кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у разі наявності простроченої протягом більше п"яти банківських днів заборгованості за траншем/кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими цим Договором.

Направлена 24.12.2010р. на адресу боржника та поручителів вимога №31/2-13637 від 21.12.2010р. про дострокове повернення кредитних коштів (а.с.84-87), залишена відповідачами без відповіді та задоволення.

Одночасно банк звернувся з позовом до ЗАТ "Зірниця", ТзОВ "Регіональна торгова компанія", ТзОВ "Карпати Плюс 2004" про солідарне стягнення 26 200 000грн. заборгованості по кредиту,  4 021 120,22грн. заборгованості за процентами, 68 000грн. заборгованості по сплаті комісії, 441 171,23грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 8 065,76грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 119 429,01грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків; 3 649,30грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату комісії (позовна заява згідно канцелярської печатки господарського суду Івано-Франківської області подана на адресу суду 27.12.2010р.)

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання кредитного договору, тому на  спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 49, 71 Цивільного кодексу України та глав 20, 22  Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1, згідно умов кредитного договору, взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та комісій за користування кредитом, а також у разі порушення (невиконання) умов договору сплати пені від простроченої суми за весь час прострочення.

Факт  неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, зокрема, щодо погашення відсотків за користування кредитом з 04.02.2010р.  в розмірі 4 021 120,22грн., підтверджується матеріалами справи та визнано  відповідачем як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, зокрема, згідно прохальної частини апеляційної скарги від 15.06.2011р., відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що матеріалами справи, зокрема, підтверджено наявність заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 4 021 120,22грн.

Доказів погашення даної суми відсотків по кредиту, а також комісії у розмірі 68 000грн., нарахованої відповідно до п.1.6. кредитного договору за період з 28.11.2007р. по 09.07.2008р., до матеріалів не долучено, відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дана сума заборгованості вважається такою, що підтверджена матеріалами справи, відтак, підставно присуджена до стягнення оскаржуваним рішенням.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст.610, 611 ЦК України та ст.ст.230, 231 ГК України, у разі порушення зобов'язання (невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата санкцій (неустойка, штраф, пеня).  

Диспозиція ч.2 ст.1050 ЦК України,  відображена також у п.2.11. кредитного договору, згідно якої  у разі допущення прострочення по сплаті траншів, нарахованих відсотків та комісій більше ніж на п'ять банківських днів,  кредитодавець (банк) має право, зокрема, призупинити надання траншів/кредиту та вимагати від позичальника дострокового погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Факт надання ЗАТ «Зірниця»кредиту в розмірі 26 200 000грн. підтверджується меморіальними ордерами, копії яких долучено до матеріалів справи, та фактично не заперечується відповідачем-1.

Виконання зобов"язання може забезпечуватися зокрема, порукою (п.1 ст.546 ЦК України).

          Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником .

В силу  ст.554 Цивільного кодексу України, у разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.   Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У зв'язку з порушенням відповідачем-1 умов кредитного договору в частині своєчасності та повноти оплати відсотків за користування кредитом,  банком правомірно на підставі п.2.11. кредитного договору та договорів поруки від 30.04.2009р. та від 11.05.2010р., заявлено вимогу за 31/2-13637 від 21.12.2010р., згідно якої повідомлено відповідачів, що термін погашення основної заборгованості і плати за кредит є таким, що настав, а кредит –обов'язковим до повернення в повному обсязі. Факт отримання такої вимоги відповідачами підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.84-87).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, судова колегія зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо відсутності в матеріалах справи доказів направлення позивачем вимоги про дострокове повернення всієї суми позики та про безпідставність дострокового погашення суми кредиту, оскільки спір підлягає вирішенню не на час звернення до суду, а на час розгляду спору судом,  і заборгованість на момент розгляду справи  не була погашена відповідачами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки умовами кредитного договору (п.4.3. договору) сторони визначили обов?язок позичальника у випадку несвоєчасного погашення кредиту, сплати відсотків та комісій, визначених цим договором, сплатити на користь  кредитора   пеню,  і таке порушення умов договору мало місце зі сторони відповідача,  судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість та підставність стягнення 441 171,23грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та 8 065,76грн.  пені за несвоєчасну сплату комісій.

Пунктом 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст. 625 ЦК України, прийшла до висновку  про обгрунтованість стягнення 119429,01грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків та 3 649,30грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату комісії,  оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов?язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за кредитним договором, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку  про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційних скаргах, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2011р. у справі №20/173 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

 Головуючий           суддя                                                                        Орищин Г.В.

                          суддя                                                                        Галушко Н.А.

                     суддя                                                                        Краєвська М.В.