Постанова

від 05.07.2011 по справі 2а-3070/11/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2011 р.  

Справа №2а-3070/11/0170

   о 19 годин 44 хвилин

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Фурлетовій Г.Ю., розглянувши за участю

представників відповідача ОСОБА_1, довіреність №21 від 21.04.2011р., ОСОБА_2, довіреність №22 від 21.04.2011р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу   

за позовом Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Веселе»              

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю,

ВСТАНОВИВ:

Джанкойська об’єднана державна податкова інспекція в АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Веселе» про стягнення заборгованості з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 16231,21грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує у встановлені законом строки податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, визначені ним самостійно у Декларації за 2010р.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином – судовою повісткою, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях, надали пояснення по суті справи.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів та за відсутністю нез’явившегося представника  позивача.

Заслухавши представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.   

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Веселе» є юридичною особою (ІН 32877189), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.5) та знаходиться на обліку в Джанкойській ОДПІ як платник податків.

Таким чином, відповідач є суб’єктом господарювання, платником податків, зобов’язаний виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від  25 червня 1991 року N 1251-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Закон України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року №2535-XII (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2535) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Частиною першою статті 4  Закону №2535  встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі сплачують земельний податок. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні (ст. 5 Закону України "Про плату за землю").   

Згідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.   

Положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про плату за землю" визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Стаття 17 Закону України "Про плату за землю" передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010р., поданої відповідачем в порядку звітності орендна плата за земельні ділянки  згідно з договором оренди складає 56914,88грн. (4742,91грн. щомісячно з січня до листопада та 4742,87грн. за грудень) (а.с.24).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку із несвоєчасною сплатою орендної плати за землю за період з вересня 2010р. до грудня 2010р. за відповідачем склалась заборгованість загальною сумою 16231,21грн. (а.с.38).

Під час розгляду справи  підтвердилась заборгованість у сумі 16231,17грн. У сумі 0,04грн. заборгованість не знайшла свого підтвердження виходячи з того, що при розрахунку заборгованості позивачем зазначено, що сума задекларованого податкового зобов’язання складає 18971,64грн. (4 місяці х 4742,91грн.) тоді як відповідачем задекларовано орендну плату за вказаний період у сумі 18971,60грн. (3 місяці х 4742,91грн. + 4742,87грн. за грудень.). з урахуванням сплати в сумі 2740,43грн. заборгованість відповідача за вказаний період складає 16231,17грн. (18971,60грн. – 2740,43грн.).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000року №2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно статті 27 Закону України "Про плату за землю" №2535-ХІІ від 03.07.1992 року контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

04.10.2010р. відповідачу була виставлена перша податкова вимога №1/184 на суму 601,77грн. (а.с.34), яка отримана відповідачем 19.11.2010р., про що свідчить підпис на поштовому повідомленні (а.с.34).

20.12.2010р. . відповідачу була виставлена друга податкова вимога №2/233 на загальну суму 8098,84грн., (а.с.35), яка була вручена відповідачу 31.12.2010р., про що свідчить підпис на поштовому повідомлені (а.с.35).

Заперечення відповідача не прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

По-перше, твердження відповідача про наявність переплати з орендної плати за земельну ділянку у зв’язку із тим, що угода про подовження строку дії  договору оренди земельної ділянки підписано через рік після закінчення строку дії зазначеного договору не обґрунтовано та суперечить нормам Закону України «Про плату за землю». Зокрема,  статтею 5 Закону передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Згідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.   Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи відповідач не припинив користуватись зазначеною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і, таким чином, мав сплачувати плату за землю як її користувач.

Крім того, як зазначалося вище, відповідач самостійно визначив собі розмір податкового зобов’язання із орендної плати за земельні ділянки державної власності  шляхом подання відповідної декларації, а відтак в силу вимог пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 таке податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Відповідач не надав доказів надання позивачу  будь яких уточнюючих розрахунків із виправленням самостійно виявлених помилок відповідно до яких він зменшив собі податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної власності за 2010рік.

По-друге, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для несплати орендної плати за землю, також є необґрунтованим. Так,  частиною першою статті 4  Закону №2535  встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до п. 20.1.18. ст. 20 Податкового кодексу України, якій набрав чинності 01.01.2011р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо  стягнення  коштів  платника податків,   який   має  податковий  борг,  з рахунків  у  банках, обслуговуючих такого платника,  на суму податкового боргу або його частини.

У встановлені законом строки відповідач не сплатив податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності  у сумі 16231,17грн., а відтак, позовні вимоги  є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 05.07.2011р. У повному обсязі відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 11.07.2011р.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Веселе» (ЄДРПОУ 32877189, 96116, АР Крим, Джанкойський район, с. Ізумрудне, вул. Свободна, б.33.) податковий борг зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності  в сумі 16231 (шістнадцять тисяч двісті тридцять одна) грн. 17 коп. з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих Сільськогосподарський виробничий кооператив «Веселе» на користь місцевого бюджету Яркополенської сільської ради (р/р 33217812700114 в ГУ ДКУ в АРК у м. Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 34740824, код платежу 13050200).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Москаленко С.А.