Постанова

від 18.07.2011 по справі 2а/0270/2626/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

18 липня 2011 р.           Справа № 2а/0270/2626/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання:   Терлецький Є. Б.  

за участю представників сторін:

позивача      :   Шимкова В’ячеслава Івановича  

відповідача :   Каспрук Юлії Миколаївни    

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод"   

до:   Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області  

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

01 червня 2011 року Державне підприємство «Мартинівський спиртовий завод» (ДП «Мартинівський спиртовий завод», Підприємство) звернулося в суд з позовом до Жмеринської об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (Жмеринська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172301/0 від 21 березня 2011 року.

Зазначили, що Жмеринською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, а відтак, завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 61202 грн та за грудень 2010 року у сумі 158997 грн.

На підставі акту перевірки №100/23/05459128 від 21 березня 2011 року Жмеринською ОДПІ 21 березня 2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення за №0000172301/0, яким зменшено їм суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 220199 грн.

Проте, такі висновки податкового органу не відповідають чинному законодавству, так як положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено лише такий випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку, як відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Сума бюджетного відшкодування визначена в декларації ДП «Мартинівський спиртовий завод» з податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 291836 грн та за грудень 2010 року у розмірі 375879 грн відповідає методиці формування даних показників податкового обліку, встановленій Законом України «Про податок на додану вартість» та підтверджується документально.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентований пунктами 7.4, 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час формування податкового кредиту), а тому платник податків зобов'язаний дотримуватися їх і лише виключно за умови порушення, яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, зокрема, за відсутністю з боку платника податку порушення приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, не можна позбавляти платника податку цього права.

Виявлення ознак не підтвердження податкового кредиту, в зв'язку з неможливістю дослідити ланку постачання товару до виробника по ВАТ «Вінницягаз» Жмеринське управління газового господарства, код ЄДРПОУ 03338649, ТОВ «Укренергохолдінг», код ЄДРПОУ 34628035, ТОВ «Орна», код ЄДРПОУ 13329405, за листопад 2010 року на суму 61202 грн, та за грудень 2010 року на суму 158997 грн зі сторони Жмеринської ОДПІ є неправомірними, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, контрагенти (ВАТ «Вінницягаз» Жмеринське управління газового господарства, код ЄДРПОУ 03338649, ТОВ «Укренергохолдінг», код ЄДРПОУ 34628035, ТОВ «Орна», код ЄДРПОУ 13329405) з якими ДП «Мартинівський спиртовий завод» перебувало у договірних відносинах та здійснювало господарські операції на час укладання договорів та здійснення господарських операцій не були визнані у встановленому законодавством порядку банкрутами, не доведено відповідними доказами фіктивність їх діяльності, зокрема, у господарських відносинах з позивачем (відсутні відповідні рішення суду, які набрали законної сили та, якими встановлено факти фіктивності підприємств тощо), зазначені контрагенти відповідно до даних, які містяться у Електронному реєстрі платників податку на додану вартість, що є загальнодоступним в мережі Інтернет, на час укладання договорів та здійснення господарських відносин з позивачем, зареєстровані платниками податку на додану вартість і мають право видавати податкові накладні.

Таким чином, посилаючись на те, що Підприємством виконані вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних первинних документів в декларації з податку на прибуток відображено податковий кредит, - просили визнати податкове повідомлення – рішення Жмеринської ОДПІ протиправним й скасувати.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

Представник позивача – головний бухгалтер заводу Шимков В’ячеслав Іванович (довіреність на а.с. 70) в судовому засіданні вимоги підтримав в позовному обсязі й просив їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази.

Представник відповідача –старший державний податковий інспектор з юридичної роботи Жмеринської ОДПІ Каспрук Юлія Миколаївна (довіреність на а.с. 61) вказуючи на необґрунтованість позовних вимог, надала суду письмові заперечення в яких зазначила, що зменшення суми бюджетного відшкодування з податок на додану вартість здійснено у зв'язку з тим, що позивачем порушено пункту 1.8, підпункти 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, безпідставно завищено бюджетне відшкодування за листопад 2010 року та грудень 2010 року.

Перевіркою показників Довідки щодо залишку суми від'ємного значення передніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за листопад 2010 року) встановлено завищення бюджетного відшкодування в сумі 61202 грн.

ДП «Мартенівський спиртовий завод» в Довідці (додаток 2 до декларації за

листопад 2010 року) визначено частину залишку від'ємного значення, фактично плачену отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашену податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування за даними платника становить 291836 грн, за даними перевірки - 130634 грн.

Невідповідність даних платника податків та податкового органу виникла в результаті непідтвердження позивачем податкового кредиту, оскільки неможливо дослідити ланку постачання товару до виробника по ВАТ «Вінницягаз» ЗАТ "Вінницягаз" Жмеринське управління газового господарства, код ЄДРПОУ: 03338649.

Також, перевіркою показників Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду додатку 2 до податкової декларації за грудень 2010 року) встановлено завищення бюджетного відшкодування в сумі 158997 грн.

ДП «Мартинівський спиртовий завод» в Довідці (додаток 2 до декларації за

грудень 2010 року) визначена частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування за даними платника становить 375879 грн, за даними перевірки - 5882 грн.

Невідповідність даних платника податків та податкового органу виникла в результаті не підтвердження позивачем податкового кредиту, оскільки неможливо дослідити ланку постачання товару до виробника по ТОВ «Укренергохолдінг», код ЄДРПОУ: 34628035 та ТОВ «Орна» код ЄДРПОУ: 13329405.

Крім того, представником Жмеринської ОДНІ вказано, що подання ДП ЦМартинівськоий спиртовий завод» податкової накладної, відомості якої не підтверджені жодним первинним документом, не може бути підставою для одержання податкової вигоди.

Залучений судом в якості свідка головний державний податковий ревізор-інспектор відділу контролю юридичних осіб Кушнір Сергій Сергійович у судовому засіданні пояснив, що саме він проводив документальну виїзну перевірку позивача і визначав правильність нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Під час перевірки ним використовувались декларації з податку на додану вартість та додатки до них, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, договори купівлі-продажу, зовнішньоекономічні контракти, вантажно – митні декларації, первинні документи, банківські виписки та платіжні доручення, головна книга.

Крім того, під час перевірки ним здійсненні запити щодо надання загальних відомостей про основних постачальників ДП «Мартинівський спиртовий завод», однак відповіді до закінчення перевірки не надійшли. В такому випадку ним використано матеріали попередніх перевірок і на їх підставі встановлено неможливість підтвердження податкового кредиту позивачу, оскільки неможливо дослідити ланку постачання товару до виробника. Інших підстав немає.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, покази свідка, розглянувши подані документи і матеріали на підтвердження й спростування позовних вимог в сукупності, оцінивши кожний доказ окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, встановив наступне.

Державна реєстрація ДП «Мартинівський спиртовий завод» згідно свідоцтва №1151120000000133 від 15 квітня 2003 року, проведена рішенням Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області.

На податковий облік Підприємство взято з 22 березня 1992 року та на даний час зареєстроване в Жмеринській ОДПІ.

У періоді, який перевірявся відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21 квітня 2003 року №01376398 позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість з 10 липня 1997 року.

На підставі направлення від 18 березня 2011 року за №79, виданого Жмеринською ОДПІ, Кушніром С.С. - головним державним податковим ревізором – інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб, інспектором податкової служби 1 рангу, згідно підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (ПК України), відповідно до наказу Жмеринської ОДПІ від 18 березня 2011 року №156 проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 291836 грн на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, за грудень 2010 року у сумі 375879 грн на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 21 березня 2011 року №100/23/05459128 із висновками про не підтвердження перевіркою відображеного ДП «Мартинівський спиртовий завод» у декларації за листопад 2010 року бюджетного відшкодування у сумі 220199 грн, за листопад 2010 року бюджетного відшкодування у сумі 61202 грн та за грудень 2010 року бюджетного відшкодування у сумі 158997 грн.

Крім того, встановлено, що Підприємством на порушення пункту 1.8, підпункти 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено бюджетне відшкодування в сумі 220199 грн, в тому числі за листопад 2010 року в сумі 61202 грн і за грудень 2010 року в сумі 158997 грн.

На порушення наведених правових положень, позивачем завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за листопад 2010 року в сумі 17790 грн.

Також, повіркою визначено бюджетне відшкодування у деклараціях за листопад 2010 року в сумі 230634 грн і за грудень 2010 року в сумі 216882 грн (а.с. 6-28).

На підставі висновків акту перевірки Жмеринською ОДПІ прийнято податкове повідомлення – рішення від 21 березня 2011 року №0000172301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 220199 грн (а.с. 53).

Не погоджуючись із висновками податкового органу, ДП «Мартинівський спиртовий завод» звернулося до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходить з того, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є оцінка правомірності винесеного податкового повідомлення -рішення.

Так, за перевіряємий період, пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення даних правовідносин) передбачалось, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 розглядуваного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, на реалізацію наведених правових норм, ДП «Мартинівський спиртовий завод» декларації з податку на додану вартість подані разом із заявами на бюджетне відшкодування. Відповідно, податковою інспекцією на підставі статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку в тому числі по первинним документам Товариства.

Так, предметом дослідження податковим органом слугували декларації з податку на додану вартість та додатки до них, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, договори купівлі-продажу, зовнішньоекономічні контракти, вантажно – митні декларації, первинні документи, банківські виписки та платіжні доручення, головна книга. За результатами перевірки складений відповідний акт у якому зафіксовано порушення позивачем чинного законодавства через неможливість дослідження ланки постачання товару до виробника.

З цього приводу та доводів Підприємства, суд вважає за необхідне зазначити, що по-перше, як вказано вище, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Викладені вище правові положення свідчать про те, що Закон України “Про податок на додану вартість” не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової  інспекції. Також, в листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що самостійною підставою для відмови платнику у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, визначеною ревізором – інспектором, а саме, неможливість дослідження ланцюга до виробника, не може слугувати. Більше того, висновок лише про єдину підставу для прийняття податкового повідомлення – рішення підтверджується і здійсненим застереженням в акті перевірки про підтвердження бюджетного відшкодування при отриманні відомостей, що підтверджують дані Підприємства по взаєморозрахунках з постачальниками.  

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається із матеріалів справи, за результатами перевірки не встановлено взаємовідносини ДП «Мартинівський спиртовий завод» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними.  Представником позивача надано для долучення до матеріалів справи документи щодо реєстрації частини контрагентів як платників податків на додану вартість, реєстрацію в Єдиному державному реєстрі як юридичних осіб. При цьому, надані і копії декларацій з податку на додану вартість контрагентів у підтвердження включення зобов’язань по ДП «Мартинівський спировий завод» та відображення їх у своїй податковій звітності.  

Крім того, при проведенні перевірки дослідженні договірні відносини позивача із контрагентами, перелік яких визначений у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 36-44). Конкретна характеристика договорів наведена в акті перевірки. При цьому, підтверджено реальність операцій, вказано про транспортування товару, проведення по договорам оплати.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача, що висновки перевірки жодним чином не аргументовані з правової точки зору, не містять жодних правових підстав для позбавлення саме Підприємства на отримання податкового кредиту та бюджетного відшкодування, не містять жодного конкретного факту протиправних дій ДП «Мартинівський спиртовий завод», так як зроблені на аналізі дотримання податкового законодавства його контрагентами, чим, на думку суду, порушено права платника, гарантовані йому чинним законодавством, відновлення яких відповідно до статті 162 КАС України можливе шляхом скасування податкового повідомлення – рішення.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, відтак підлягає задоволенню, а понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі статтею 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на їх користь.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жмеринської об’єднаної державної податкової інспекції №0000172301/0 від 21 березня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Мартинівський спиртовий завод» витрати по сплаті судового збору в розмірі 03 грн 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Чудак Олеся Миколаївна