Постанова

від 06.06.2008 по справі 7/211-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/211-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 червня 2008 р.                                                                                    № 7/211-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйов О. В. –головуючийПолянський А. Г.Фролова Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясень"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від11.12.2007 року

у справі№ 7/211-07 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомПриватного підприємства "Агентство Малбі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясень"

простягнення 16712861 грн.

За участю представників сторін:від позивача:від відповідача:

Бабій Р. В. –дов. № 15 від 25.02.08р.не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2007 року по справі № 7/211-07 (головуючий суддя Коваль Л. А., судді Євстигнєєва Н. М., Чередко А. Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 року по справі № 7/211-07 (головуючий суддя Неклеса М. П., судді Павловський П. П., Чус О. В.), задоволений позов Приватного підприємства "Агентство Малбі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясень" 16712861 грн. збитків.

Рішення та постанова мотивовані тим, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачу були створені перешкоди в здійсненні нормальної господарської діяльності, внаслідок чого останньому були завдані збитки в сумі 16712861 грн.

Не погоджуючись із вказаними вище рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясень" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (без номеру та дати), в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4-2, 4-3, 4-7, 77, 79, 38 ГПК України, Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" і норм матеріального права, які регулюють підстави для стягнення шкоди.

Зазначена касаційна скарга ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2008 року № 7/211-07 прийнята до провадження колегією суддів у складі Грейц К. В. (головуючий), Глос О. І., Бакуліна С. В., виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2007 року у справі № 7/211-07 зупинено до закінчення його перегляду в порядку касації.

Ухвалою від 29.02.2008 року справа передана для розгляду колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: Муравйов О. В. (головуючий, доповідач), Фролова Г. М., Полянський А. Г.

Ухвалою від 03.03.2008 року скарга призначена до розгляду на 01.04.2008 року.

Ухвалою від 01.04.2008 року провадження у справі зупинено у зв'язку з оскарженням відповідачем до Верховного Суду України ухвали Вищого господарського суду України від 29.02.2008 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 24.04.2008 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 29.02.2008 року в справі № 7/211-07, у зв'язку з чим ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2008 року провадження у справі поновлено, розгляд призначений на 03.06.2008 року.

В судовому засіданні касаційної інстанції 03.06.2008 року відводів складу суду присутніми в судовому засіданні представниками сторін не заявлено. Письмових заяв про відвід складу суду до початку засідання та під час його проведення не надходило.

В судовому засіданні представником відповідача заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду інших пов'язаних з нею справ. Колегія суддів вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки в силу положень ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції позбавлений можливості збирати докази, здійснювати їх переоцінку, встановлювати обставини, які не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

Також представником відповідача було заявлене усне клопотання про оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду України, у зв'язку з чим оголошена перерва на 05.06.2008 року, про що представники сторін повідомлені під розписку.

Після закінчення судового засідання до канцелярії Вищого господарського суду України подана заява про відвід колегії суддів.

Ухвалою Заступника Голови Вищого господарського суду України від 05.06.2008 року в задоволенні заяви про відвід відмовлено.

У зв'язку з цим оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду України перенесено на 06.06.2008 року 14 год. 30 хв.

В судові засідання 05.06.2008р. та 06.06.2008р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату та час слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши касаційну скаргу та відзив на неї, перевіривши повноту встановлених в рішення суду першої інстанції та постанові апеляційного господарського суду обставин  справи і правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних в справі письмових доказів встановлено, що в період з 14.03.2007р. по 16.03.2007р. доступ на територію складського комплексу позивача за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Лазаряна, 3, був відсутній, в зв'язку з чим не проводилося приймання готової продукції та відвантаження продукції зі складу позивача, а також не допускався під завантаження транспорт доставки. В цей же період представниками охорони відповідача не допускалися на робочі місця працівники складського приміщення позивача.

Зазначені складські приміщення позивач використовує на підставі договору оренди об'єкта нерухомості № 72/06 від 07.09.2006р., укладеного з Дочірнім підприємством "Мега Пак" ТОВ "Клайм". Згідно вказаного договору та додаткових угод до нього у користуванні позивача для використання у господарській діяльності як складських приміщень знаходиться частина нежилих приміщень, що розташовані в системі виробничого будинку загальною площею 2607,30 кв. м по вул. Академіка Лазаряна, 3 в м. Дніпропетровську.

Судом першої інстанції також встановлено, що земельна ділянка (проїзд загального користування) площею 0,3184 га, по вул. Лазаряна, 3, в м. Дніпропетровську, знаходиться в спільному користуванні позивача, відповідача та інших осіб.

Відповідачем укладений договір про надання послуг з охорони № 07-07Ф від 15.02.2007 року з ПП "Агенція "Левіт", згідно з п. 1.3 якого перепускний режим на охоронюваному об'єкті (за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Лазаряна, 3) встановлюється відповідачем, а контроль цього режиму забезпечує виконавець –Приватне підприємство "Агенція "Левіт".

Наказом відповідача "Про контрольно-перепускний та внутрішньооб'єктний режим" № 2 від 14.03.2007р. приватному підприємству "Агенція "Левіт" було заборонено пропускати транспортні засоби, не внесені в списки, які надаються в належному порядку на контрольно-перепускні пункти та категорично заборонено пропуск фізичних осіб, які не мають належних перепусток.

На запит позивача до орендодавця від 20.03.2007р. дочірнє підприємство "Мега Пак" ТОВ "Клайм" повідомило, що не надавало дозволу третім особам перегороджувати проїзд загального користування на орендованій позивачем території, з орендодавцем таких дій ніхто не узгоджував.

16.03.2007р. ДП "Мега Пак" ТОВ "Клайм" звернулося з листом до ПП "Агенція "Левіт", яким просило при виконанні договірних зобов'язань з ТОВ "Ясень" враховувати права та інтереси орендарів нежитлових приміщень та користувачів земельних ділянок по вул. Лазаряна, 3.

На звернення позивача, ПП "Агенція "Левіт" повідомило, що 14.03.2007р. директор відповідача видав під розпис ПП "Агенція "Левіт" зазначений вище наказ №2 від 14.03.2007р. та розпорядився виставити охоронні пости та території в м. Дніпропетровську по вул. Академіка Лазаряна, 3 на всі в'їздні ворота, здійснювати пропуск людей та автотранспорту тільки на підставі перепусток, виданих відповідачем. При цьому, двоє в'їздних воріт із трьох були заблоковані залізобетонними плитами та технікою працівниками відповідача.  

Виходячи з викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач був позбавлений можливості з 14.03.2007 року по 16.03.2007 року користуватися орендованими приміщеннями.

Статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб (ч. 2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3).

Відповідно до ст. 147 ГК України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону (ч. 3); право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачений захист прав та законних інтересів шляхом відшкодування збитків (ч. 2).

Статтею 16 Цивільного кодексу України також передбачено відшкодування збитків як спосіб відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2).

Обов'язок особи, яка завдала шкоди майну юридичної особи, в повному обсязі, передбачений ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що за вибором потерпілого з урахуванням обставин справи суд може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Отже, заявлена позивачем вимога про відшкодування збитків грунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наданих позивачем доказів внаслідок неправомірних дій відповідача йому були завдані збитки на загальну суму 16712861 грн.

Так,  04.01.2007 року позивачем був укладений договір поставки товару з ТОВ "АРТ", за умовами якого позивач поставляє ТОВ "АРТ" товар в термін та час, узгоджений в замовленні на умовах самовивозу зі складу позивача. 13.03.2007 року та 14.03.2007 року були погодженні заявки на поставку продукції за вказаним договором на 14.03.2007 року та на 15.03.2007 року.

Також 27.02.2007 року позивач уклав контракт № 27/02 на поставку товару з Компанією Noecom Limited. Згідно умов контракту строк поставки товару становив 2 календарних дні з моменту підписання специфікації. 14.03.2007р. між сторонами були підписані специфікації на поставку товару.

Однак, через перешкоди, здійснені відповідачем щодо в'їзду та виїзду транспорту до складів, орендованих позивачем, позивач не зміг здійснити поставку товару за погодженими заявками та специфікаціями.

У зв'язку з невиконанням позивачем договірних зобов'язань, його контрагенти звернулися з відповідними позовними заявами до господарського суду та арбітражу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2007 року по справі №34/193-07, яке набрало законної сили, з ПП "Агентство "Малбі" на користь ТОВ "АРТ" стягнуті штрафні санкції, витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення на загальну суму 9 067 768,30 грн.

На виконання рішення господарського суду позивач сплатив зазначену суму шляхом безготівкового розрахунку, докази чого надані до справи.

Рішенням Зовнішньоторгівельного комерційного арбітражу від 20.04.2007р. у справі № 0184-2007 ПП "Агентство "Малбі" зобов'язано сплатити на користь Компанії Noecom Limited штраф у розмірі 1500000 дол. США за непоставку товару у встановлений контрактом строк.

Судами встановлено, що загальні витрати позивача на оплату вказаного штрафу склали 7645094 грн.

Виходячи з викладеного, висновок судів про те, що внаслідок порушення відповідачем встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, створення позивачу перешкод у користуванні проїздом до приміщень, орендованих позивачем, останньому завдані збитки  в сумі 16712861 грн., зроблений на підставі наявних доказів, які досліджені судами у сукупності з іншими доказами у справі.

Виходячи з встановлених обставин справи, норми матеріального права до спірних правовідносин застосовані вірно.

Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування прийнятих у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції, не вбачається.

Навпаки, під час розгляду справи відповідач неодноразово вдавався до зловживання процесуальними правами, намагаючись у будь-який спосіб перешкодити розгляду справи та винесенню судового рішення в передбачені законом строки, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання відповідача на оскарження в судовому порядку договорів, укладених позивачем з постачальником, зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Доводи заявника про невідповідність зазначених договорів, рішення арбітражу тощо вимогам законодавства касаційною інстанцією відхиляються, оскільки вони не спростовують встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин понесення позивачем збитків.

Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду немає, а тому касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв'язку із закінченням розгляду справи судом касаційної інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення місцевого господарського суду підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясень" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2007 року по справі № 7/211-07 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2007 року по справі № 7/211-07.

Головуючий   суддя                                                          О. В. Муравйов  

Судді                                                                                  А. Г. Полянський  

                                                                                           Г. М. Фролова