Рішення

від 04.03.2008 по справі 31/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/112

04.03.08

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельф –2005», м. Київ  

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс-Плюс», м. Київ

Третя особа   Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної   

                        інвентаризації  та  реєстрації права власності на об'єкти  

                        нерухомого майна», м. Київ  

про                   визнання права власності

Суддя   Н.І.Качан

Представники:

Від позивача          Соколовська О.В. - представник по довір.

Від відповідача      Грінцов І.В. - представник по довір.

Від третьої особи   не з'явився

Обставини справи :

          Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення 4-го поверху та приміщення прибудови загальною площею 790 кв. м., що знаходяться в місті Києві, вул. Шолом-Алейхема, 18 та складаються з приміщення 4-го поверху (в літ. А)  загальною площею 494,5 кв. м. та приміщення прибудови (в літ. Б) загальною площею 295,5 кв. м. як на окремий об'єкт нерухомого майна; зобов'язавши  відповідача передати позивачу за актом прийому-передачі вказане приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 04.03.2008р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги. Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним.

28 січня 2008 року позивач за договором купівлі-продажу нежилого приміщення та прибудови набув право власності на нежилі приміщення 4-го поверху (літ. А)  та приміщення прибудови (літ. Б), розташованих у місті Києві, вулиця Шолом-Алейхема, будинок 18.

Відповідно до умов договору, позивачем були перераховані грошові кошти у розмірі 100 000 грн. Відповідач свої зобов'язання по Договору не виконав, а саме не передав у власність позивача майно по договору. Свою відмову передати майно відповідач мотивує відсутністю акту вводу об'єкту в експлуатацію приміщення.

Позивач з такими доводами відповідача не погоджується у зв'язку з тим, що в момент укладення договору та його нотаріального посвідчення, відповідач знав про відсутність акту введення нерухомого майна в експлуатацію. Жодних обмежень, які б свідчили про неможливість передати у власність позивача приміщення, немає на день подання позову.

Крім того, позивач зазначає, що у відповідності до умов договору відповідач передає, а позивач приймає нежилі приміщення та прибудову, що є предметом договору, на підставі акту прийому-передачі, складеного у письмовій формі та скріпленого печатками та підписами сторін; право власності на нежилі приміщення та прибудову виникає у позивача з моменту державної реєстрації Договору.

Відповідно, позивач вважає, що його право порушується та оспорюється відповідачем, отже позивач вимушений звернутися до суду задля захисту свого порушеного права.

У відповідності до ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частиною 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов'язковою та необхідною передумовою реалізації права розпорядження майном, що здійснюється відповідним державним органом, яким в свою чергу виступає Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна”.

Виходячи з наведеного вище, позивач просить суд визнати право власності на  нежиле приміщення та прибудову, які є предметами договору купівлі-продажу, зобов'язати відповідача передати за актом прийому-передачі нежиле приміщення та прибудову, а також зобов'язати третю особу зареєструвати право власності на приміщення.

Представник відповідача позов не визнав та просив суд в його задоволенні відмовити та надав письмовий відзив, який залучено до матеріалів справи .

Відповідач зазначає, що позивач не може набути право власності на нежиле приміщення та приміщення прибудови до моменту введення приміщення прибудови в експлуатацію та відповідно до моменту реєстрації права власності на окремий об'єкт майна в органах бюро технічної інвентаризації.

З огляду на той факт, що відповідач вживає заходи для введення приміщення прибудови в експлуатацію, вважає, що подання позову з таким предметом та такого змісту є недоречним та некоректним зі сторони позивача. В обґрунтування своїх заперечень на позов відповідачем були надані докази, які підтверджують право власності  відповідача на спірне приміщення. Таким доказом є рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2007р. у справі №49/208 з реєстраційним написом комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та  реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»на правовстановлюваному документі №1408 від 25.12.2007р.  

Представник третьої особи не з'явився в судове засідання. Проте, до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник третьої особи просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності третьої особи, посилаючись на неявку його до  суду та належне повідомлення про час та місце проведення судового засідання.

Відповідач проти задоволення даного клопотання не заперечував.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників третьої особи за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

          28 січня 2008 року позивачем був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення та прибудови (далі за текстом –Договір) з відповідачем, предметом якого є нежилі приміщення 4-го поверху (в літ. А) загальною площею 494,50 кв.м. та приміщення прибудови загальною площею 292,50 кв.м., які розташовані у місті Києві, вулиця Шолом-Алейхема, будинок 18 (далі за текстом –приміщення та прибудова). Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №4.

У відповідності до п.1 Договору відповідач зобов'язується передати у власність Позивачу нежилі приміщення 4-го поверху (в літ. А)  та приміщення прибудови (в літ. Б), які розташовані за адресою: м. Києв, вулиця Шолом-Алейхема, будинок 18, а Позивач зобов'язується прийняти вищевказані нежилі приміщення та прибудову і сплатити за них грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання п. 4 договору були перераховані грошові кошти у повному обсязі. Факт перерахування грошових коштів позивачем на користь відповідача підтверджується платіжним дорученням №8 від 29.01.2008р. на суму сто тисяч грн.   

У відповідності до п.8 Договору відповідач передає, а позивач приймає нежилі приміщення та прибудову, що є предметом договору, на підставі акту прийому-передачі, складеного у письмовій формі та скріпленого печатками та підписами сторін. Пунктом 9 Договору передбачено, що право власності на нежилі приміщення та прибудову виникає у позивача з моменту державної реєстрації Договору.

Так, судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання по Договору до теперішнього часу не виконав, тобто не передав за актом прийому-передачі предмет договору у власність позивача. Свою відмову передавати майно відповідач мотивує відсутністю у нього акту вводу об'єкту в експлуатацію, оформлення якого на даний час ним здійснюється.

З доводами, викладеними у відзиві відповідача суд погодитися не може у зв'язку з тим, що підставою для оспорювання права власності на нерухомість (нежилі приміщення та прибудову) не може бути відсутність акту введення об'єкту в експлуатацію.  Крім того, надані  в матеріали справи докази –рішення господарського суду м. Києва від 29.11.2007р. у справі № 49/208 з реєстраційним написом на право встановлюваному документі № від 25.12.2007р.,  спростовують доводи відповідача щодо неможливості набуття права власності до отримання акту вводу в експлуатацію об'єкту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, ст. 663 ЦК України  передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України. Частиною 2 ст. 665 ЦК України визначено, якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до ст. 620 ЦК України. Частиною 1 ст. 620 ЦК України передбачено, що у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.  

У відповідності до ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частиною 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі ч.1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

В момент укладення договору та його нотаріального посвідчення жодних обмежень,  які б свідчили про неможливість передати у власність позивача приміщення та прибудову не було. Заперечення відповідача щодо неможливості набуття права власності до отримання акту введення об'єкту в експлуатацію є такими , що не відповідають вимогам законодавства України, та відповідно не можуть прийматися судом до уваги при розгляді позовних вимог.

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем не виконані умови договору купівлі-продажу щодо передачі майна покупцю. Відповідно, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача передати за актом прийому-передачі позивачу нежиле приміщення 4-го поверху та приміщення прибудови загальною площею 790 кв. м., які  розташовані за адресою:  місто Києві, вул. Шолом-Алейхема, будинок 18 підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання третьої особи зареєструвати право власності на нежилі приміщення та будівлю, суд задовольняє вимогу виходячи  з наступного.

Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (п.2 ст. 386 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Беручи до уваги вищенаведене та те, що на даний час право власності позивача на нежилі приміщення та прибудову, яка розташована за адресою: місто Київ, вул. Шолом-Алейхема, 18 Відповідачем не визнається, Позивач має всі підстави передбачати, що його право власності може бути порушено Відповідачем.

В ч.2 ст. 182 Цивільного кодексу України зазначено, що державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно п.1, ч. 1, ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.  

Крім того, відповідно до п. 1.3. Тимчасового положення «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно»затвердженого Наказом Міністерства Юстиції від 07.02.2002 року №7/5, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.  

Згідно з вищезазначеними нормативними актами, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов'язковою та необхідною передумовою реалізації права розпорядження майном, що здійснюється відповідним державним органом, яким в свою чергу виступає Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна”.

Виходячи зі змісту ст. ст.325,326 ЦК України право власності виникає із правочинів. В даному випадку позивач, уклавши вищевказаний договір та здійснивши відповідні  заходи одержання приміщень набув право власності на зазначене майно, що відповідає загальним положенням цивільного права  і   Закону України  «Про власність».

Належним чином засвідчені копії реєстраційної документації по об'єкту   долучені до матеріалів справи та засвідчують наведені обставини про право позивача на  передачу належного  йому  майна

          Відповідач частково виконав умови договору купівлі продажу  та одержав грошові кошти., що підтверджується банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, то  за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

                  На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,ЗУ «Про власність » , Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельф-2005»(01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 11, ідентифікаційний код 33744278) на нежитлові  приміщення 4-го поверху та приміщення прибудови загальною площею 790 кв. м., що знаходяться в м. Києві, вул. Шолом Алейхема, 18 та складаються з приміщення 4-го поверху (в літ. А)  загальною площею 494,5 кв. м. та приміщення прибудови (в літ. Б) загальною площею 295,5 кв. м. як на окремий об'єкт нерухомого майна.

3.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс-Плюс»(02139, м. Київ, вул. Карбишева, буд. 16/2, ідентифікаційний код 25264504) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ельф-2005»(01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 11, ідентифікаційний код 33744278) за актом прийому-передачі нежиле приміщення 4-го поверху та приміщення прибудови загальною площею 790 кв. м., які  розташовані за адресою:  місто Києві, вул. Шолом-Алейхема, будинок 18.

4.          Зобов'язати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна” (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, б. 4в, ідентифікаційний код 03359836) зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельф-2005»(01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 11, ідентифікаційний код 33744278) на нежиле приміщення 4-го поверху та приміщення прибудови загальною площею 790,00 кв. м., які  розташовані за адресою: місто Києві, вул. Шолом-Алейхема, будинок 18 та що складаються з приміщення 4-го поверху (в літ.А) загальною площею 494,5 кв.м. та приміщення прибудови (в літ. Б) загальною площею 292,5 кв.м.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс-Плюс»(02139, м. Київ, вул. Карбишева, буд. 16/2, ідентифікаційний код 25264504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ельф-2005” (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 11, ідентифікаційний код 33744278)  85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                                 Н.І.Качан