Рішення

від 18.07.2011 по справі 16/26/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/26/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 липня 2011 р.           Справа 16/26/2011/5003

за позовом: спільного українсько - американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані", м.Київ     

до: приватного підприємства "Укрвінком", м.Вінниця    

про стягнення 10722,63 грн. заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг

Головуючий суддя    Нешик О.С.     

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Спільне українсько - американське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Укрвінком" заборгованості в сумі 10722,63 грн., яка утворилась в зв'язку з неналежним виконанням договору про надання телекомунікаційних послуг №01-21/04 від 21 квітня 2008 рок за період з серпня 2009 року по травень 2010 року, у тому числі 8960,28 грн. - основний борг, 747,88 грн. - пеня, 779,54 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 234,93 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 18 травня 2011 року порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 07 червня 2011 року.

07.06.2011 року в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням сторонами всіх документів, витребуваних ухвалою суду про порушення провадження у справі, а також необхідністю у витребуванні нових доказів розгляд справи відкладено на 23 червня 2011 року.

23.06.2011 року в судове засідання представники сторін не з'явилися витребуваних ухвалою суду від 07.06.2011 року доказів не надали. Останні про місце, день і час розгляду справи судом повідомлялись належним чином, що, зокрема, підтверджується підписами представника відповідача на повідомленнях пошти про вручення йому 23.05.2011 року та 20.06.2011 року поштових відправлень за №20794440 та №20851478, а також підписом представника позивача Григор'євої Н.В. на розписці суду про відкладення розгляду справи на 23.06.2011 року, а також відмітками канцелярії суду на штампі про відправку ухвали суду від 07.06.2011 року за №№6040-6042р від 10.06.2011 року.

Разом з тим  22.06.2011 року до господарського суду надійшло клопотання позивача б/н від 21.06.2011 року  про розгляд справи  без участі представника позивача.

Крім того, 22.06.2011 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н від 07.06.2011 року (вх. канцелярії №08-46/8453/11) про уточнення позовних вимог, якою останній збільшує позовні вимоги та просить суд додатково стягнути з відповідача 882,20 грн. - пені, 341,07 - 3% річних та 1046,86 грн. інфляційних збитків.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на це, вказана заява позивача про збільшення розміру позовних вимог судом приймається, оскільки позивачем при подачі даної заяви, як свідчать додані до неї докази, було дотримано вимоги щодо сплати державного мита в установленому порядку та розмірі, а також надано докази надсилання копії вказаної заяви відповідачу.

Ухвалою суду від 23.06.2011 року, з метою забезпечення реалізації прав, наданих учасникам процесу ГПК України, у тому числі на участь у судових засіданнях, на подання доказів тощо, слухання справи відкладено на 18.07.2011 року, про що сторони також повідомлені судом належним чином. Доказом цього є наявні в справі матеріали.

На визначену судом дату представники учасників процесу знову не з'явились.  

18.07.2011 року на адресу суду надійшла телеграма представника позивача Григор'євої Н.В., якою остання повідомила, що не має можливості бути присутньою у судовому засіданні, а тому просить розгляд справи відкласти на іншу дату.

Враховуючи, що відповідно до положень ст.69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, клопотання представника позивача про відкладення судового засідання задоволенню не підлягає, оскільки даний спір має бути вирішений в строк до 18 липня 2011 року.

В зв'язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.04.2008 року між спільним українсько - американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" (далі - постачальник) та приватним підприємством "Укрвінком" (далі - замовник) укладено договір №01-21/04 про надання телекомунікаційних послуг.

Згідно п.1.1 договору постачальник на умовах цього договору та у відповідності до норм чинного законодавства України надає на платній основі замовнику телекомунікаційні послуги згідно додатку №1 до цього договору.

П. 2.4.1 договору встановлено обов'язок замовника своєчасно та у повному обсязі сплачувати вартість послуг, наданих йому за цим договором.

Порядок розрахунків встановлено розділом 3 договору.

Відповідно до п.3.1. договору оплата щомісячних платежів за цим договором здійснюється від дати закінчення робіт з організації включення обладнання замовника до мережі постачальника і проводиться замовником щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунків, що виставляються постачальником та надсилаються  замовнику не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Розрахунок вартості наданих замовнику послуг проводиться на основі тарифів, які викладені в додатку №1 до цього договору (п.3.2. договору).

Сторони також домовились, що у разі незгоди замовника щодо вартості наданих послуг - постачальник сплачує вартість безспірної частини вартості наданих послуг, щодо сум, які підлягають перевірці - замовник направляє письмовий запит до постачальника (п.3.5. договору).

Згідно п.3.8. щомісяця сторони підписують двосторонній акт прийому - передачі наданих послуг, де фіксують загальний обсяг та загальну вартість послуг, наданих за цим договором за звітний місяць.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг відповідачу за період з серпня 2009 року по квітень 2010 року на загальну суму 8947,67 грн. Такими документами, зокрема, є:

- рахунок-фактура №СФ-0908ВК-І від 31.08.2009 року на суму 970,61 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №846 від 31.08.2009 року;

-  рахунок-фактура №СФ-0909ВК-І від 30.09.2009 року на суму 901,21 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №981 від 30.09.2009 року;

- рахунок-фактура №СФ-09010ВК-І від 31.10.2009 року на суму 1388,41 грн.

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1061 від 31.10.2009 року;

- рахунок-фактура №СФ-09011ВК-І від 30.11.2009 року на суму 1388,41 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1261 від 30.11.2009 року;

- рахунок-фактура №СФ-09012ВК-І від 31.12.2009 року на суму 1218,80 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1496 від 31.12.2009 року;

- рахунок-фактура №СФ-1001ВК-І від 31.01.2010 року; на суму 1376,21 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг)  №146 від 31.01.2010 року;

- рахунок-фактура №СФ-1002ВК-І від 28.02.2010 року на суму 620,81 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг)  №296 від 28.02.2010 року;

- рахунок-фактура №СФ-1003ВК-І від 31.03.2010 року на суму 498,61 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг)  №445 від 31.03.2010 року;

- рахунок-фактура №СФ-1004ВК-І від 30.04.2010 року на суму 584,60 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг)  №550 від 30.04.2010 року.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №01-21/04 від 21.04.2008  року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню відповідачу телекомунікаційних послуги належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи  акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та виставлені рахунки -фактури.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати за надані послуги згідно умов договору, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 8947,67 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 8947,67 грн. заборгованості за надані послуги за період з серпня 2009 року по квітень 2010 року підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Щодо стягнення 12,61 грн. боргу за травень 2010 року варто зазначити, що відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем не надані докази на підтвердження факту надання відповідачу в травні 2010 року послуг на суму 12,61 грн., якими, відповідно до п.3.8. договору повинен бути підписаний сторонами двосторонній акт прийому-передачі наданих послуг. Долучений до матеріалів справи рахунок-фактура №СФ-1005ВК-І від 31.05.2010 року не є належним доказом у даній справі, оскільки  спільним українсько - американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" не надані докази вручення (отримання) його відповідачем.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 882,20 грн. - пені, 341,07 грн. - 3% річних та 1046,86 грн. - інфляційних збитків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.   

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється  договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п. 3.6. договору у випадку прострочки платежу замовник сплачує пеню  у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, від неоплаченої  в строк суми за кожен день прострочки.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Однак, здійснивши перерахунок пені судом отримано суму в розмірі 876,76 грн., що є меншим, ніж заявлено до стягнення, а тому в стягненні 5,44 грн. пені слід відмовити.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення  341,07 грн. -  3% річних за період по 14.04.2011 року, судом отримано 340,76 грн., а тому позовні вимоги про стягнення 0,31 грн. - 3% річних задоволенню не підлягають.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, суд з урахуванням висновків, що викладені, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010 року у справі №11/14-10, дійшов висновку, що позов в цій частині заявлений правомірно за період по березень 2011 року.

Перевіривши правильність нарахування позивачем позову в цій часині, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню в межах позовних вимог в розмірі 1046,86 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 18.05.2011 року, від  07.06.2011 року та від 23.06.2011 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 113,23 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням №1158889371 від 19.04.2011 року про сплату 107,23 грн. та квитанцією №8069 від 21.06.2011 року про сплату 6,00 грн. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент розгляду справи, складає 11230,41 грн. Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 112,30 грн.

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -

  ВИРІШИВ :

1. Відмовити в задоволенні клопотання представника позивача Григор'євої Н.В. про відкладення розгляду справи.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з приватного підприємства  "Укрвінком" (21100 м.Вінниця, вул.Соборна, буд.75, кв.2, ідент. код 32472932) на користь спільного українсько - американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" (01021 м.Київ, Кловський узвіз, 12-А, ідент. код 20057835) 8947,67 грн. боргу; 876,76 грн. - пені; 340,76 грн. - 3 % річних; 1046,86 грн. - інфляційних збитків; 112,12 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 235,61 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.   

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Повернути спільному українсько-американському підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" (01021 м.Київ, Кловський узвіз, 12-А, ідент. код 20057835) зайво сплачене державне мито в розмірі 0,93 грн. згідно платіжного доручення №1158889371 від 19.04.2011 року та квитанцій №8069 від 21.06.2011 року, оригінали яких знаходиться в матеріалах господарської справи №16/26/2011/5003.

7. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованими листами.    

Суддя                                             Нешик О.С.

          Повний текст рішення суду підписано  28 липня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу - СУ-АП у формі ТОВ "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" (за адресами: 01021, м.Київ, Кловський узвіз, 12-А  та 03115, м.Київ, вул. Ф. Пушиної, 27);

4 - відповідачу ПП "Укрвінком"(21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 75/2)