Постанова

від 21.07.2011 по справі 5015/2310/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/2310/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.11                                                                                 Справа  № 5015/2310/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянувши           апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Галицька основа»№ 160/06-11 від 03.06.2011р.

на рішення          Господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. (повний текст рішення складено 26.05.2011р.)

у справі           № 5015/2310/11

за позовом           Приватного підприємства (далі ПП) «ОХОРОНА-ВЕСТ», м. Рівне

до відповідача          ТзОВ «Галицька основа», м. Львів

про           стягнення суми заборгованості та стягнення судових витрат (ціна позову –18150,55 грн.

за участю представників:          

від позивача           –Радковський Т.Р. –представник;

від відповідача           –не з'явився.

Постанова оформлена і підписана 28.07.2011р.

Представнику позивача права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.                     Враховуючи ті обставини, що в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо цього спору, явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторін не було позбавлено конституційного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги і перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2011р., суддя Козак І.Б., позов (уточнений) задоволено повністю, стягнуто з  боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька основа»на користь стягувача: Приватного підприємства «Охорона-Вест»16 390 грн. 00 коп. - основного боргу, 1 753 грн. 73 коп. - інфляційних втрат, 581 грн. 95 коп. – трьох відсотків річних, 187 грн. 26 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.526, ч.1 ст.530, ст.614 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.175, 216, 219 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також зокрема тим, що з матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання відповідно до договору, що позивач свої  зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, про що свідчать Акти приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг) за період з 01.10.2009 року по 31.01.2010 року включно, підписані повноважними представниками сторін на суму 21 050 грн. 00 коп., а відповідач у свою чергу свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 16 390 грн. 00 коп., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за станом на 31.08.2010 року, підписаним повноважними представниками сторін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Галицька основа», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. у справі № 5015/2310/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТзОВ «ОХОРОНА-ВЕСТ»в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що оскаржене рішення є назаконним та необґрунтованим, оскільки судом було не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи; висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, при прийнятті оскарженого рішення порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття судом неправильного рішення.

Скаржник посилається зокрема на те, що при прийнятті оскарженого рішення місцевим господарським судом порушено процесуальні права позивача, передбачені ст.22 ГПК України, а саме: судом першої інстанції не було враховано клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 24.05.2010р. і за відсутності представника відповідача прийнято рішення у справі.

ПП «ОХОРОНА-ВЕСТ», позивач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. у справі  № 5015/2310/11 залишити без змін, з підстав його правомірності та обґрунтованості.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої вимоги, доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, апеляційний господарський суд встановив наступне.

ПП «ОХОРОНА-ВЕСТ»звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Галицька основа» про стягнення заборгованості по оплаті за надані послуги з охорони майна на суму 18732,5 грн., з яких: 16 390 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 1760 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 581 грн. 95 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами та стягнення судових витрат.

У процесі розгляду справи представник позивача подав листа (заяву) про зменшення позовних вимог (а.с.39) та уточнений розрахунок відсотків річних та сум інфляційних втрат (а.с.а.с.44-45), відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на суму 18 725 грн. 68 коп., яка складається з: 16 390 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 581 грн. 95 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1 753 грн. 73 коп. інфляційних втрат.

З наведеного вбачається, що, позивач зменшив розмір заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму 6, 82 грн., не зачіпаючи при цьому суті позовних вимог, а тому безпідставним є посилання скаржника на те, що у зв'язку з уточненням позовних вимог позивачем у день прийняття судом рішення, відповідач був позбавлений можливості подати на них заперечення.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи між ПП «ОХОРОНА-ВЕСТ» (Охоронна фірма) та ТзОВ «Галицька основа» (Замовник) був укладений договір на охорону майна №7-од від 01 квітня 2009 року (а.с.а.с.9-11).

Відповідно до п. 1.1. р.1 договору «Предмет договору»охоронна фірма зобов'язується забезпечувати охорону майна та громадського порядку на території об'єкту замовника, а замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг охорони на умовах і в порядку, обумовлених у договорі. Під охороною майна розуміється забезпечення цілісності та схоронності майна замовника на території об'єкту.

У розділі 4 договору визначено права та обов'язки сторін.

Ціну договору та порядок розрахунків визначено у розділі 3 договору.

Відповідальність сторін врегульовано у розділі 5 договору.

Так, у п.п. 2.1. та 2.2. договору вказано, що охорона об'єкту, який розташований за адресою: м. Рівне, площа Театральна (будівництво ІІ черги підземного переходу) здійснюється у дні та години, обумовлені Додатком № 1 (а.с.11), який є невід'ємною частиною до договору.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови погоджується з судом першої інстанції у наступному.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором про охорону майна виконав у повному обсязі, про що свідчать Акти приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг) за період з 01.10.2009р. по 31.01.2010р. включно, підписані повноважними представниками сторін на суму 21 050 грн. 00 коп. (а.с.а.с.12, 13, 14, 15).

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги відповідно до умов договору на охорону майна  від 1 квітня 2009 року № №7-од на суму 21050,00 грн.

Однак, в порушення вимог вищевказаного договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість на суму 16 390 грн. 00 коп., що підтверджується також Актом звірки взаємних розрахунків станом 31.08.2010 року, підписаним повноважними представниками сторін, а доказів, які б підтверджували протилежне відповідачем суду не подано.

Сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 16 390 грн. 00 коп. що є предметом цього спору та не спростована відповідачем, і за станом на день розгляду справи у суді першої інстанції доказів погашення боргу сторонами суду не подано, як і не подано таких доказів суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене безпідставним є твердження скаржника про те зокрема, що суд першої інстанції, стягнувши суму заборгованості, не з'ясував чи визнається її розмір відповідачем і чи є така безспірною.

Відповідачем не подано суду доказів про здійснення повного розрахунку за отримані ним послуги, тому суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 16390,00 грн. суми основної заборгованості обґрунтованими, а позов в цій частині таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5.1 у разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань, викладених у розділі 4 договору, вони несуть відповідальність (у тому числі матеріальну відповідальність) відповідно до умов договору та чинного законодавства України.

Крім стягнення суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 1 753 грн. 73 коп. та три відсотки річних в сумі 581 грн. 95 коп., які нараховані позивачем у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України (розрахунок суми інфляційний витрат та трьох відсотків річних є у матеріалах справи, а.с.а.с.44-45).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України нараховано 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції.  

Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України та ч. 4 ст. 232 ГК України, є вимоги позову про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 581,95 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1753,73 грн.

Щодо посилання скаржника на те, зокрема, що при прийнятті оскарженого рішення місцевим господарським судом порушено процесуальні права позивача, передбачені ст.22 ГПК України, а саме: судом першої інстанції не було враховано клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 10.05.2011р. та 24.05.2010р. і за відсутності представника відповідача прийнято рішення у справі, то такі посилання є безпідставними з огляду на наступне.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 10.05.2011р. суд першої інстанції задоволив, відклавши розгляд справи на 24.05.2011р. У цьому клопотанні відповідач також зазначив, що ТзОВ «Галицька основа»здійснює підбір та підготовку доказів, що підтвердять підставність його заперечень, у зв'яжу з цим  заперечення на позовну заяву буде подано у наступне судове засідання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було подано ні заперечення на позовну заяву, а ні доказів на спростування заявленого позову.

24 травня 2011 року у судове засідання представник відповідача у судове засідання не з'явився, вдруге подав клопотання про відкладення розгляду справи у якому повідомив суд про неможливість забезпечити явку повноважного представника у судове засідання у зв'язку з його участю в іншій судовій справі.

Враховуючи ті обставини, що в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, тощо), які вони вважали за необхідне щодо цього спору, явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторін не було позбавлено конституційного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, матеріали справи містили достатньо доказів для розгляду справи, а також те, що представництво інтересів сторони у справі не обмежене певним колом осіб і представником відповідача документально не підтверджено обставини, викладені у клопотанні, подному суду першої інстанції, як підстави для відкладення розгляду справи, суд першої інстанції правомірно  відхилив клопотання відповідача від 24.05.2011р. про відкладення розгляду справи та розглянув справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність задоволення заявленого позову судом першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. у справі № 5015/2310/11 без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Галицька основа»- без задоволення.

2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                          Процик Т.С.

Суддя                                                                                                 Дубник О.П.

Суддя                                                                                                 Скрипчук О.С.