Постанова

від 05.06.2008 по справі 6/129а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/129а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20                                        Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

 "05" червня 2008 р.                    11 год. 20 хв. , м. Чернігів                              Справа № 6/129а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                              Блохіної Ж.В.

при секретарі                              Рубан Н.О.,

за участю  представників:

позивача                                      Нужняка С.М., довіреність №1067 від 16.09.2005р.,

                                                      Кобиш Г.І., довіреність №01/20-71 від 24.97.2006р.,     

відповідача                                  Коваленко Т.В., довіреність  №2608/9/10-010 від 26.03.2008р,.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні позов          Відкритого акціонерного товариства “Банк „Демарк”            

                                                      м. Чернігів, вул.. Комсомольська, 28

до відповідача                             Державної податкової інспекції у м. Чернігові,

                                                      м. Чернігів, вул.. Кирпоноса, 28

про                                                 визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством “Банк „Демарк” подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 18.01.2008р. №0001001510/0 та від 19.02.2008р. №0001001510/1, якими застосовано 136863 грн. штрафу за затримку на 91 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток на підставі  підпункту 17.1.7  пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідач проти позову заперечує.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, просять їх задовольнити, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам. Представники позивача зазначають, що бак своєчасно сплачував податок на прибуток , визначений у деклараціях за звітні періоди починаючи з 1 кварталу 2006 року по звітний період за 3 квартали 2007 року, але відповідач змінював цільове призначення коштів, направляючи їх на погашення податкового зобов'язання, яке не було ще узгодженим, що призвело до несвоєчасної сплати поточних зобов'язань та застосуванню штрафу на підставі підпункту 17.1.7  пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Представники відповідача заперечують щодо позовних вимог, просять у позові відмовити, посилаючись на правомірність прийняття податкових повідомлень –рішень і відповідність їх чинному законодавству. Посилаючись на п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідач зазначає, що кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією  у місті Чернігові  на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  від 21.12.2000р. № 2181-III  ( далі –Закон №2181) прийнято  податкове повідомлення-рішення від 18.01.2008р. №0001001510/0, яким до ВАТ „Банк „Демарк” застосовано 136863 грн. 58 коп. штрафу за затримку на 91 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання  в розмірі 273727,16 грн. з податку на прибуток.

Дане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту  №5/15-125 від 11.01.2008р. про результати невиїзної документальної перевірки  своєчасності сплати  податку на прибуток до бюджету.

Рішенням Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 12.02.2008р. №8933/10/25-008, прийнятим за результатами розгляду скарги ВАТ „Банк „Демарк” від 31.01.2008р., залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 18.01.2008р. №0001001510/0, а скарга без задоволення.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги від 12.02.2008р. №8933/10/25-008 Державною податковою інспекцією у м. Чернігові було направлено позивачу  податкове повідомлення-рішення від 19.02.2008р. №0001001510/1, яким до позивача застосовано 136863 грн. штрафу за затримку на 91 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток на підставі  підпункту 17.1.7  пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається з акту №5/15-125 від 11.01.2008р.  про результати невиїзної документальної перевірки  своєчасності сплати  податку на прибуток до бюджету та додатку до нього (розрахунок штрафних санкцій), перевіркою встановлено, що на порушення п. 16.4 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР ( далі –Закон №334), п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 платником податку –позивачем несвоєчасно сплачено податок на прибуток, в зв'язку з чим визначено суму штрафу, а саме:

податкове повідомлення-рішення №0000242320 від 25.01.20005р., дата нарахування 10.07.2006р., дата сплати 19.08.2006р. в сумі 67582 грн., кількість днів затримки 40, % ставка штрафу  20, сума штрафу 135156,40 грн.;

декларація №76016 від 21.07.2006р., дата нарахування 21.08.2006р., дата сплати 20.11.2006р. в сумі 131887,76 грн., кількість днів затримки 91, % ставка штрафу 50, сума штрафу 65943,88 грн.;

декларація №122895 від 08.11.2006р., дата нарахування 20.11.2006р., дата сплати 29.12.2006р. в сумі 131887,75 грн., кількість днів затримки 39, % ставка штрафу 20, сума штрафу 26377,55 грн.;

декларація №136967 від 20.12.2006р., дата нарахування 29.12.2006р., дата сплати 19.02.2007р. в сумі 134139,15 грн., кількість днів затримки 52, % ставка штрафу 20, сума штрафу 26827,83 грн.;

декларація №45238 від 08.05.2007р., дата нарахування 21.05.2007р., дата сплати 17.08.2007р. в сумі 138440,90 грн., кількість днів затримки 88, %ставка штрафу 20, сума штрафу 27688,18 грн.;

декларація №89216 від 08.08.2007р., дата нарахування 20.08.2007р., дата сплати 05.10.2007р. в сумі 6 грн., кількість днів затримки 46, % ставка штрафу 20, сума штрафу 1,20 грн.;

декларація №89216 від 08.08.2007р., дата нарахування 20.08.2007р., дата сплати 19.11.2007р. в сумі 141839,40 грн., кількість днів затримки 91, % ставка штрафу 50, сума штрафу 70919,70 грн.

У спірні податкові повідомлення-рішення увійшли суми штрафів 65943,88 грн. (декларація №76016 від 21.07.2006р.) та 70919,70 грн. (декларація №89216 від 08.08.2007р.).

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Законом N 2181 визначено, що зазначений Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері ЗЕД, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно із Законом №2181: податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України ( п.1.2 ст.1);

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п.1.3 ст.1);

примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків (п.1.6 ст.1);

активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (п.1.7 ст.1);

податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) (п.1.11 ст.1);

орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами; податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк (п.1.16 ст.1);

податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом (п.1.17 ст.1).

Пунктом 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону N 2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, і зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 ст. 4 Закону N 2181 для подання податкової декларації.

Відповідно до п.16.4 ст.16 Закону №334 податок на прибуток за  звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

У пункті „б” підпункту 4.1.4 ст.4 Закону №2181 передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному  півріччю  (у  тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Пунктом 5.4.1 ст.5 Закону №2181 встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Так, позивачем були подані до ДПІ у м. Чернігові декларації з податку на прибуток банку, а саме:

декларація №76016 за півріччя 2006 року від 21.07.2006р., сума податку до сплати 265250 грн., граничний термін сплати 21.08.2006р. Меморіальним ордером №12717749 від 19.08.2006р. позивачем перераховано до державного бюджету 265250 грн., що становить  податкове зобов'язання з податку на прибуток за півріччя 2006р., про що зазначено в платіжному документі.;

декларація №122895 за 3 квартал 2006р.  від 08.11.2006р.,  сума податку до сплати 552358 грн., граничний термін сплати 20.11.2006р. Меморіальним ордером №14578370 від 20.11.2006р. позивачем перераховано до державного бюджету 552358 грн., що становить  податкове зобов'язання з податку на прибуток за 3 квартал 2006р., про що зазначено в платіжному документі.;

декларація №136967 за 11 місяців 2006 року (уточнююча) від 20.12.2006р.,  сума податку до сплати 276173 грн., граничний термін сплати 30.12.2006р. Меморіальним ордером №15473271 від 29.12.2006р. позивачем перераховано до державного бюджету 276173 грн., що становить  податкове зобов'язання з податку на прибуток за 11 місяців 2006р., про що зазначено в платіжному документі;

декларація №45238  за 1 квартал 2007року від 08.05.2007р., сума податку до сплати 270543 грн., граничний термін сплати 20.05.2007р. Меморіальним ордером № 18592142 від 18.05.2007р. позивачем перераховано до державного бюджету 270543 грн., що становить  податкове зобов'язання з податку на прибуток за  1 квартал  2007р., про що зазначено в платіжному документі;

декларація №89216 за півріччя 2007 року від 08.08.2007р., сума податку до сплати 273448 грн., граничний термін сплати 20.08.2007р. Меморіальним ордером №20621966 від 17.08.2007р. позивачем перераховано до державного бюджету 273448 грн., що становить  податкове зобов'язання з податку на прибуток за півріччя 2007р., про що зазначено в платіжному документі.;

декларація №134399 за  3 квартал 2007 року від 09.11.2007р., сума податку до сплати 765926 грн., граничний термін сплати 20.11.2007р. Меморіальним ордером №22819868 від 19.11.2007р. позивачем перераховано до державного бюджету 765926 грн., що становить  податкове зобов'язання з податку на прибуток за 3 квартал 2007р., про що зазначено в платіжному документі.

Враховуючи вищевказані факти, суду дійшов висновку про те,  ВАТ „Банк „Демарк” виконало вимоги ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.5.3.1 ст.5 Закону №2181, якими визначено порядок подання податкової декларації, та обов'язок підприємства своєчасно сплатити податки, нараховані за поточний період, - відобразило оподатковувані операції у поданих податкових деклараціях та повністю  і своєчасно сплатило задекларовані суми податку у звітних періодах.

Отже позивач виконав свій обов'язок щодо своєчасної сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток за спірні періоди.

ДПІ у місті Чернігові, посилаючись на п. 7.7 ст.7 Закону №2181, починаючи з 2 кварталу 2006р при сплаті позивачем чергового платежу з податку на прибуток, а саме податкового зобов'язання по декларації №76016 за півріччя 2006 року від 21.07.2006р., де сума податку до сплати 265250 грн., а граничний термін сплати 21.08.2006р., який перерахований меморіальним ордером №12717749 від 19.08.2006р. в повній сумі, ігноруючи зазначене  позивачем призначення платежу в платіжному документі, сплачені кошти направляє на погашення податкового боргу, який виник у позивача в сумі 133540 грн.  по податковому повідомленню –рішенню №0000242320 від 25.01.2005р. з граничним терміном сплати 10.07.2006р., а решту коштів направляє на погашення поточної заборгованості. Таким чином, починаючи з 2 кварталу 2006р., у позивача за кожний квартал виникає недоплата  податку на прибуток за звітний період.

Такі дії відповідача призвели до штучного, створеного відповідачем порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зоболв'язання  і застосування до позивача відповідальності, передбаченої підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, згідно якого у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків зазначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 зо 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем  граничного строку сплати  узгодженої суми податкового зобов'язання  у розмірі двадцяти відсотків  погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що  є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятидесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд вважає такі дії відповідача неправомірними з наступних підстав.

Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти (пп. 7.1.1 ст. 7 Закону N 2181).

Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є будь-які активи платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законодавчими актами (пп. 7.2.1 ст. 7 Закону N 2181).

Пунктом 8.6.2 ст. 8 Закону N 2181 визначено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у пп. "б" пп. 8.6.1 цього пункту, яким визначено обмеження використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступки вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

Частина друга пп. 3.1.1 ст.3 Закону №2181 визначає, що "в інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу", тобто ця норма регулює порядок задоволення претензій кредиторів і не стосується податкового боргу, який відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону N 2181 визначений як сума узгодженого податку, не сплачена у встановлений Законом термін. При сплаті податків існує єдина форма - перерахування узгодженої суми податку до бюджету.

Зміст зазначеного пункту Закону N 2181 не містить будь-яких даних стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань і в жодному разі не дає повноважень контролюючому органу - податковій службі здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення бюджетного платежу та без згоди платника розпоряджатись його коштами. Своєчасна сплата податкових зобов'язань є обов'язком платника податків.

Крім того, пп. 3.1.1 ст. 3 Закону N 2181 не може регулювати порядок погашення податкового боргу, тому що цей порядок визначений іншими нормами цього Закону, які передбачають, що у разі несплати узгодженої суми податку податковий орган має право надіслати платнику вимоги, застосувати заставу, накласти арешт на майно і після цього продати майно платника для погашення його податкового боргу.

Слід зауважити, що наявність податкової застави не обмежує платника податків у вільному розпорядженні коштами.

Пункт 8.1 ст. 8 Закону N 2181 передбачає, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №8470287 від 26.07.2006р. активи платника податків ВАТ „Банк „Демарк” знаходились у податковій заставі, яка зареєстрована 26.07.2006р., де обтяжувачем є ДПІ у м. Чернігові.

Проте, пп. 8.6.1 та пп. 8.6.2 ст. 8 Закону N 2181  надає платнику надане право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом у випадку застосування до нього податкової застави.

Відповідач не надав суду нормативних документів, якими визначено законність застосованого до позивача порядку, за яким у рахунок погашення податкового боргу відповідач самостійно зарахував суми податкових зобов'язань.

Державний контролюючий орган, яким є і податковий орган, не має повноважень змінювати цільове призначення коштів, у тому числі зі сплати податкових зобов'язань, перерахованих платником податків до бюджету держави.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не доказав правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення, діяв з порушенням законів України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення,  недобросовісно, а тому такі рішення мають бути визнані недійсними.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 49, 51, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

        С У Д    П О С Т А Н О В И В:    

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

  2. Визнати повністю недійсними податкові повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 18.01.2008р. №0001001510/0 та від 19.02.2008р. №0001001510/1, якими до Відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк” застосовано штраф в розмірі 136863 грн. за затримку на 91 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток на підставі  підпункту 17.1.7  пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

         3. Стягнути з Державного бюджету України на користь  Відкритого акціонерного товариства “Банк „Демарк” (м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28,  ідентифікаційний код 19357516, рахунок 741951100 ВАТ „Банк „Демарк”) 3,40 грн. судових витрат.

         4.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений  Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

  У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

       5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

       Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

       Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі виготовлена 09.06.2008р.

Суддя                                                                                               Ж.В. Блохіна