Постанова

від 05.10.2006 по справі 33/106-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/106-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2006 року                                                                                   Справа № 33/106-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:                  Джихур О.В., Пруднікова В.В. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 05.10.2006р. № 610)

при секретарі: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:  

позивача –Бур”янський А.В., дов. № 3 від 16.01.2006р.;                          

відповідача –Москалець І.А., дов. № б/н від 27.06.2006р.;                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Промінжінірінг” м.Дніпропетровськ          

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2006 року                                    

у справі № 33/106-06                             

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Промінжінірінг”, м.Дніпропетровськ                                  

до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська металургійна компанія”, м.Дніпропетровськ                                       

про стягнення 21 854 грн. 00 коп.

          За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                                                  

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2006р. (суддя Разіна Т.І.) по справі № 33/106-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промінжінірінг”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ “Промінжінірінг”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська металургійна компанія”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ “Дніпропетровська металургійна компанія”) про стягнення 21 854 грн. 00 коп. позов було задоволено частково та з відповідача на користь позивача було стягнено 324 грн. збитків, 102 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог – було відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано тим, що із змісту позовної заяви та уточнень до неї позивача вимог стягнення 19 530 грн., тоді як позивач на підставі ст..612 ЦК України має право вимагати відшкодування збитків, а не боргу; в решті вимог,  в частині стягнення збитків на суму 324 грн. 00 коп. –рішення обґрунтовано ст.ст.525, 526 ЦК України; щодо вимог в частині відшкодування витрат на послуги адвокату –рішення мотивовано тим, що матеріалами справи не доведено факт надання послуг саме адвокатом.  

          Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач по справі –ТОВ “Промінжінірінг” м.Дніпропетровськ, оскаржує рішення на предмет його невідповідності нормам матеріального та процесуального права, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні, фактичним обставинам та матеріалам справи, оскільки:

          - господарським судом невірно визначено природу коштів, які стягуються;

          - порушено вимоги ст..22 ЦК України, ст..224 Господарського кодексу України, ст.ст.612, 1212 ЦК України.

          У відзиві на апеляційну скаргу –ТОВ “Дніпропетровська металургійна компанія” м.Дніпропетровськ –проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, матеріалам, обставинам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із змісту позовної заяви, її прохальної частини, позивач звернувся з позовом в якому просив господарський суд стягнути з відповідача 19 530 грн. загального боргу, 2000 грн. збитків, 324 грн. збитків, пов'язаних з простоєм автотранспорту. При цьому позовні вимоги було обґрунтовано ст.ст.20, 147, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст..612, 625 ЦК України (а.с.2-6).

Як вбачається із матеріалів справи. 22.02.2006р. по факсу позивачу в якості пропозиції щодо купівлі металопродукції було відповідачем направлено сертифікати якості Маріупольського металургійного комбінату ім..Ілліча (а.с.10-12), що не спростовується обома сторонами будь-якими доказами, визнано в ході розгляду справи в судах обох інстанцій.

Погодившись з пропозицією відповідача, останнім на адресу позивача було оформлено та направлено рахунок-фактуру № В-00000265 від 29.03.2006р. на суму 19 530 грн. 00 коп., для здійснення попередньої оплати вартості металопродукції, обумовленої в рахунку (кількість, ціна, найменування, розмір, якісні характеристики) (а.с.13).

Зазначений рахунок було оплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується випискою установи банку від 30.03.2006р. (а.с.15), не спростовується цей факт відповідачем відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

30.03.2006р. позивач звернувся до відповідача з листом № 93 (а.с.16) про виконання зобов'язання щодо поставки передплаченої металопродукції, на що листом від 30.03.2006р. № 3003/4 відповідач відмовив про недостатність обсягів передплати та необхідність додаткової оплати 3570 грн. (з ПДВ) (а.с.16, 18), в у випадку незгоди позивача з цією умовою, відповідач вказав на можливе повернення передплачених грошових коштів.

14.04.2006р., 05.05.2006р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми передплачених коштів, відмовившись від виконання відповідачем зобов'язання в натурі на підставі ст..612 ЦК України, що підтверджується листом від 14.04.2006р., телеграмою від 05.05.2006р. з повідомленням про отримання та доказами її отримання (надпис установи зв'язку про надсилання) (а.с.26, 25, 25 (на звороті), 22, 24).

Докази здійснення поставки металопродукції на суму 19 530 грн. або повернення зазначених грошових коштів відсутні, не надавались відповідачем судам обох інстанцій, відсутні в матеріалах справи. Отже, відповідачем не здійснено ні поставки продукції на обумовлену сторонами суму, в кількості та по якості відповідно до рахунку-фактурі, так і не повернуто позивачу 19 530 грн. передплати.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо (строк) термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки форма такої вимоги законом не регламентована, то кредитор може звернутись до боржника з такою вимогою в будь-який спосіб, зокрема, шляхом надсилання листів, телеграм, тощо. Що і було зроблено позивачем листом від 30.03.2006р. № 93 (а.с.16, 18).

Відповідно до ч.3 ст.612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2 ст.623 ЦК України).

За цих обставин вимоги в частині стягнення суми 19 530 грн. на підставі саме ст..612 ЦК України слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а посилання господарського суду на те, що позивач вимагає суму заборгованості, а не збитків помилковим, так у змісті самої позовної заяви міститься посилання на ст..612 ЦК України.

Щодо вимоги в частині стягнення прямих збитків на суму 324 грн., то ці вимоги також слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі вищенаведених норм матеріального права та з урахуванням наданих доказів –рахунку від 30.03.2006р. (а.с.19), виписками установи банку про оплату позивачем 324 грн. (а.с.20).

Щодо вимог в частині стягнення витрат на послуги адвоката, то ці вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Статтею 44 ГПК України передбачено, щодо судових витрат, зокрема, віднесено витрати на послуги адвоката.

Частиною 5 ст.49 ГПК України (саме на яку посилався позивач в прохальній частині позовної заяви) передбачено, що суми, які підлягають оплаті за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Матеріалами справи, доказами, наданими в суді першої інстанції, позивач підтвердив, що послуги було надано на підставі договору № 11-06 від 31.03.2006р., сплачено їх вартість по рахунку від 31.03.2006р. (а.с.27, 28), що підтверджується випискою установи банку від 12.04.2006р. (а.с.29), а послуги надано безпосередньо особою, яка має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю (а.с.50).

Враховуючи викладене, доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу не можуть бути підставами відмови позивачу у позові, рішення суду першої інстанції слід скасувати, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції щодо прийняття нового рішення (п.2 ст.103 ГПК України).  

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2006р. по справі № 33/106-06 –скасувати; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Промінжінірінг” м.Дніпропетровськ –задовольнити.

          Резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2006р. по справі № 33/106-06 викласти в наступній редакції:

          “Позов задовольнити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська металургійна компанія”, м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промінжінірінг” м.Дніпропетровськ 19 530 грн. збитків, 324 грн. збитків, 198 грн. 54 коп. витрат по держмиту, 2000 грн. витрат на послуги адвоката, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видав наказ.”

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська металургійна компанія”, м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промінжінірінг” м.Дніпропетровськ 99 грн. 27 коп. витрат по держмиту, сплачених при подачі апеляційної скарги скаржником.

          Видачу відповідних наказів згідно зі ст.ст.116-118 ГПК України здійснити господарському суду Дніпропетровської області.                                                  

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                              В.В.Прудніков