Постанова

від 03.06.2008 по справі 34/150-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

34/150-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 червня 2008 р.                                                                                    № 34/150-06  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційне подання

Заступника прокурора  Дніпропетровської області

на рішення від 07.06.06 господарського суду Дніпропетровської області

у справі№ 34/150-06

за позовомТзОВ ВКФ "Кекла"

доДніпропетровської міської ради

проспонукання укласти договір оренди земельної ділянки

У справі взяли участь представники сторін:

від Генеальної Прокуратури України Рудак О.В., прокурор, посв. від 14.04.08 №72

від позивача: Нікіфоров А.С. адвокат, довір.  від 30.05.08

від відповідачів: не з'явились

                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2006 позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Дніпропетровську міську раду укласти з позивачем 3 договори оренди земельних ділянок, площею 0,0020 га 0,0009 га і 0,0020 га за адресою пр. Героїв, 12 у м. Дніпропетровську по фактичному розташуванню торговельно-зупиночних комплексів (зупинка "Бакинська",, зупинка "4-й масив"), належних позивачеві на праві власності (суддя С. Примак).

В касаційному поданні заступник прокурора Дніпропетровської області просить скасувати рішення місцевого суді і в задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення суду не відповідає ст. ст. 13, 41, 142-145 Конституції України. Зобов'язання ради надати в користування земельні ділянки на підставі договорів оренди за відсутності відповідного рішення ради про надання землі є порушенням її виключного права, передбаченого Конституцією, на здійснення права власності та управління землями. Рішення суду не відповідає вимогам ст. ст. 116, 124, 12 Земельного Кодексу України; ст. 16 Закону України "Про оренду землі"; ст. ст. 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Судом при розгляді справи було встановлено, що міською радою не приймалося рішення про надання або відмову в наданні спірних земельних ділянок.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання   підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

03.05.1995р. було введено до експлуатації три кіоски та павільйон на зупинці суспільного транспорту „4-й масив" за актом приймання павільйону до експлуатації.

24.06.1996р. було введено на підставі ордеру №200 виконкому Жовтневого району районної Ради народних депутатів до експлуатації три кіоски та павільйон на зупинці громадського транспорту „Бакинська" за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 12, за актом приймання павільйону до експлуатації.

Дані акти затверджені виконкомом Жовтневого району районної Ради народних депутатів.

06.07.1998р. між ВКФ „Кекла" (орендар) та виконкомом Дніпропетровської міської ради (орендодавець) було укладено договір №399 на право тимчасового користування землею загальною площею 17, 5 кв.м., яка знаходиться за адресою: пр. Героїв, 12, на умовах оренди на підставі рішення виконкому від 16.11.1995р. №1527.

06.03.2001р. між ВКФ „Кекла" (землекористувач) та виконкомом Дніпропетровської міської ради (розпорядник) було укладено договір №444/03 на право тимчасового користування землею загальною площею 26, 4 кв.м., яка знаходиться за адресою: пр. Героїв, 12. 4-й масив зі строком дії до лютого 2002р., на підставі рішення міської ради від 23.09.1992р. №34, рішення виконкому міської ради від 16.11.1995р. №1527 та розпорядження міського голови від 29.09.2000р. №1128.

Позивач звернувся до відповідача з заявами про продовження строків вищевказаних договорів, а саме: лист №45 від 02.12.2002р., №1 від 03.01.2003р., №33 від 18.08.2004р., №19 від 22.08.2005р.

Головним архітектурно-планувальним управлінням Дніпропетровської міської ради була надана відповідь позивачеві (лист №09/11-419 від 03.03.2006р.) про те, що за наданою позивачем схемою земельної ділянки по пр. Героїв, 12, зазначена ділянка розташована в межах території, яка входить до переліку земельних ділянок, які відповідно до рішень міської ради від 08.12.2004р. №41/22 та від 21.09.2005р. №44/30 не підлягають забудові. В зв'язку з цим, ГоловАПУ не бачить можливості надати позитивний висновок щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під торговельно-зупиночним комплексом з двома кіосками по пр. Героїв, 12.

Рішеннями Дніпропетровської міської ради №41/22 від 08.12.2004р., №44/30 від 21.09.2005р. затверджений перелік земельних ділянок, які не підлягають забудові.

До даного переліку входить зелена зона в районі пр. Героїв, 12.

Земельна ділянка за адресою: М.Дніпропетровськ, пр. Героїв, 12 (зупинка громадського транспорту "Бакинська") та земельна ділянка за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 12 (зупинка громадського транспорту "4-й масив") мають благоустрій та відповідальним за здійснення благоустрою є ТОВ ВКФ "Кекла". Дерева цінних порід на земельній ділянці за адресою: М.Дніпропетровськ, пр. Героїв, 12 (зупинка громадського транспорту "Бакинська") та земельній ділянці за адресою:  м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 12 (зупинка громадського транспорту "4-й масив") відсутні.

Як  бачається зі звернень (вищевказаних листів) позивача до відповідача, позивач вимагає передати земельні ділянки не для забудов, а по фактичному розміщенню вже встановлених з дозволу органів місцевого самоврядування торговельно-зупиночних комплексів.

Позивач звернувся з позовом про спонукання відповідача укласти з ним договори оренди земельних ділянок під торгово-зупиночні  комплексами, що належать позивачу на праві власності. Підстави набуття права на землю вказані в ст. 116 Земельного Кодексу України.

Судом встановлено, що позивач до лютого 2002 року тимчасово користувався спірними земельними ділянками на підставі рішень місцевої влади. З заявою про продовження договору оренди землі до відповідача звернувся 02.12.2002.

Відповідно ч.3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмові заперечення здійснюються листом-повідомленням.

До виникших спірних відносин суд вимоги зазначеного закону не застосовував і обставини, необхідні для поновлення  договору оренди землі не з'ясовував; їм не надана правова оцінка змісту листа позивача № 45 від 02.12.2002.

Перехід права на земельну ділянку при переході права власності на споруду здійснюється в порядку, передбаченому ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Судом не з'ясований статус майна позивача, яке знаходиться на спірних земельних ділянках; яким чином він його придбав; які документи підтверджують право власності на майно.

Способи захисту прав на земельну ділянку передбачені ст. 152 Земельного кодексу України, серед яких відсутній "зобов'язати місцеву раду надати землю в оренду". Судом не взято до уваги те, що відповідно п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, відповідно до закону, питання регулювання земельних відносин. Позови про визнання права на землю пред'являються до місцевих рад у разі відмови ради у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду у встановлений строк (п.9 ст. 123 ЗК України).

Скаржник наполягає на тому (і це встановлено судом), що радою не приймалося  рішення про надання або відмову в наданні спірних земельних          ділянок в користування.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення суду прийняте без повного, всебічного, об'єктивного  дослідження в судовому засіданні суттєвих обставин справи, що мають вирішальне значення для правильного рішення суду. У даному випадку рішення суду винесено без застосування Закону України "Про оренду землі" і взагалі судом не з'ясовано якими нормами матеріального  права повинні регулюватися спірні питання, що виникли у сторін. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд.

Під час повторного розгляду необхідно усунути зазначені порушення. Ретельно з'ясувати обставини справи, вимоги позивача і правильно застосувати до них норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 1115 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                             ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2006 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддя                                                                                                          В.Овечкін

Судді:                                                                                                 Є. Чернов

                                                                                                               В. Цвігун