Рішення

від 08.06.2011 по справі 49/151-17/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  49/151-17/158

08.06.11

За позовом

малого підприємства «КМТ»

До

товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

Про

спонукання вчинити дії та розірвання договору

                                                                                               Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:  

від позивача                    Колібаба М.Т. (директор),

                              ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача           не з?явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 р. первісний позов задоволено повністю та вирішено розірвати договір фінансового лізингу № 696 від 03.03.2008 р. з 27.10.2008 р., у зв’язку з істотним порушення умов договору відповідачем та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»на користь малого підприємства «КМТ»275,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зобов’язано ТОВ «Євро Лізинг»вчинити дії, пов’язані з поверненням предмету лізингу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

           Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 р. у справі № 49/151 залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 р. у справі № 49/151 скасовано щодо первісного позову МП «КМТ»до ТОВ «Євро Лізинг»про розірвання договору та спонукання вчинити дії, в цій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р. у справі № 49/151 залишена без змін.

          Згідно з протоколом розподілу справ, зазначена справа передана на розгляд судді Удалової О.Г.

          Ухвалою суду від 21.03.2011 р. справу було прийнято до провадження, присвоєно їй номер 49/151-17/158, розгляд справи призначено на 06.04.2011 р..

Ухвалою від 06.04.2011 р. розгляд справи було відкладено до 20.04.2011 р. у зв?язку з неявкою представників сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив, що предмет лізингу було повернуто. Представник відповідача позовні вимоги відхилив з підстав, вказаних у наданому суду письмовому поясненні.

Ухвалою від 20.04.2011 р. розгляд справи було відкладено до 16.05.2011 р. та витребувано від позивача докази передачі предмету лізингу відповідачу.

22.04.2011 р. до канцелярії суду позивач надав відповідні докази та письмове пояснення, в якому вказує, що у зв?язку зі зміною істотних умов договору відповідачем, позивач був позбавлений права в подальшому оформити право власності на предмет лізингу, внаслідок чого він був значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору лізингу.

У зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, з метою уникнення затягування розгляду справи, згідно зі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України розпорядженням голови господарського суду міста Києві від 16.05.2011 р. справу № 49/151-17/158 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

16.05.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить покласти судові витрати, пов?язані з оплатою експертизи в сумі 10 000,00 грн., на відповідача

16.05.2011 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 30.05.2011 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У зв’язку з виходом з лікарняного судді Удалової О.Г., розпорядженням голови господарського суду міста Києві від 30.05.2011 р. справу № 49/151-17/158 було передано для розгляду судді Удаловій О.Г.

30.05.2011 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 08.06.2011 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився, про причини неявки суд не повідомив, про час розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку, яку залучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

03.03.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»та малим підприємством «КМТ»(лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу № 696 (далі - Договір).

У розділах 2 та 3 Договору зазначено, що лізингодаведь передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця у платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб (далі –ТЗ) у відповідності з замовленням на ТЗ. ТЗ, що передається у лізинг, придбаний на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на ТЗ. Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний у плані лізингу.

Згідно з п. 5.1 Договору за переданий у лізинг ТЗ у період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі.

Додатком № 3 до Договору сторонами було затверджено план лізингу, а також встановлено розмір та періодичність платежів за курсом 1 долар США = 5,05 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності та було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (п. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов’язковим для виконання (ст. 629 Цивільного кодексу України).  

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (п. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов’язаний:

1)          прийняти предмет лізингу та користуватись ним відповідно до його призначення та умов договору;

2)          відповідно до умов договору своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання предмету лізингу, підтримувати його у справному стані;

3)          своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до п. 5.7 Договору лізингодавець має право змінити розмір лізингового платежу пропорційно або на одну й ту ж суму, якщо ціни, тарифи, платежі, податки, нормативи страхування ТЗ, що входять до складу лізингового платежу та пов’язані з виконанням даного Договору, змінюються внаслідок дій органів державної влади, тобто з незалежно від лізингодавця причин. Розмір лізингового платежу, належного до сплати за цим Договором, коригується лізингодавцем на дату, коли такі зміни набули чинності. В такому випадку лізингодавець зобов’язаний надати лізингоодержувачу розрахунок такого збільшення та, на вимогу лізингоодержувача, підтверджуючі документи.

20.11.2008 р. позивач отримав від відповідача лист від 03.11.2008 р. за вих. № 696, яким останній повідомляв про прийняте рішення скористатись своїм правом, передбаченим п. 5.7 Договору та внести зміни до Планів лізингу в частині розміру лізингових платежів. При цьому, відповідач зазначив, що підвищення розміру лізингових платежів відбулося внаслідок зростання ставок на міжбанківському кредитному ринку.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на безпідставне та неправомірне збільшення відповідачем розміру лізингового платежу, у зв?язку з чим ним істотно було порушено договір, внаслідок чого подальше виконання погоджених сторонами умов договору було недоцільне, а позивач був позбавлений можливості  подальшого оформлення права власності на предмет лізингу, на що він розраховував при укладенні договору.

При цьому, нормативно позовні вимоги про розірвання Договору позивач ґрунтує на ст. 651 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однак, відповідач, повідомляючи позивача про коригування розміру лізингового платежу, діяв відповідно до умов договору, передбачених пунктом 5.7. останнього, тому зазначені дії відповідача не можуть кваліфікуватися як істотне порушення умов Договору.

Крім того, позивачем не подано суду доказів спричинення йому шкоди діями відповідача, що навпаки спростовується матеріалами справи з огляду на невиконання позивачем умов Договору щодо внесення лізингових платежів. Твердження позивача щодо недоцільності виконання умов договору та позбавлення його права діями відповідача подальшого оформлення предмету лізингу у власність судом не беруться до уваги як такі, що не відповідають чинному законодавству, умовам Договору та обставинам справи з огляду на наступне.

Пунктом 7.16 Договору передбачено, що лізингоодержувач зобов’язується вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень цього договору та інші платежі, які пов’язані з використанням ТЗ і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

Відповідно до п. 5.6 Договору у разі прострочення лізингоодержувачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 днів, на вимогу лізингодавця предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 р. у справі № 6/638 за позовом малого підприємства «КМТ»до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним та таким, що не підлягає виконанню, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р., встановлено, що у зв?язку з припиненням сплати позивачем лізингових платежів з грудня 2008 року, на підставі договору та Закону України «Про нотаріат»05.06.2009 р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною за заявою ТОВ «Євро Лізинг»було вчинено та зареєстровано в реєстрі за № 1156 виконавчий напис, яким запропоновано позивачу повернути відповідачу предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 696 від 03.03.2008 р. за несплату лізингових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не належним чином виконував взяті на себе за Договором зобов’язання в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого 15.06.2010 р. предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 696 від 03.03.2008 р. був повернутий відповідачеві, що підтверджується наданими позивачем належними доказами (накладною № 001 від 15.06 2010 р., актом приймання-передачі від 15.06.2011 р. та довіреністю позивача № 1811 від 08.06.2010 р..

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про зобов’язання вчинити дії, пов’язані з поверненням предмету лізингу також задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані, оскільки позивачем не надано нормативного обґрунтування зазначеної вимоги, не вказано на відновлення якого права заявлені вимоги про повернення предмету лізингу та не вказано, які саме дії слід зобов’язати вчинити відповідача та на якій підставі.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мале місце зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів, судом не приймається як такі, що не мають значення для справи, та не впливають на розгляд справи по суті.

Частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України № 49/151 від 10.03.2011 р. (арк. 2, абз. 12) встановлено, що відповідач змінив розмір лізингового платежу, діючи в порядку 5.7. Договору, що навіть за умови, якщо він помилявся стосовно настання для цього узгоджених в наведеному пункті Договору підстав, не може кваліфікуватися як істотне порушення умов Договору.

Беручи до уваги, що позивачем належним чином не доведено, що мало місце істотне порушення умов договору, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, по сплаті за проведення судової експертизи та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за первісним позовом, переданих на новий розгляд, судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на те, що постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 р. у справі № 49/151 скасовано лише щодо первісного позову, а в частині зустрічних позовних вимог постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р. у справі      № 49/151 залишена без змін, судові витрати пов’язані з оплатою призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 49/151 від 26.11.2009 р. експертизи в сумі 10 000,00 грн., суд вважає за необхідне покласти на позивача за зустрічним позовом, оскільки апеляційною інстанцією рішення Господарського суду міста Києва в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишено без змін.     

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062,   м. Київ, проспект Перемоги, 67, код 32774741, МФО 322755, рахунок 2650643 у Банку Філія Першого українського міжнародного банку, м. Київ) на користь малого підприємства «КМТ»(02093, м. Київ, вул. Поліська, 4, к. 20, код 19027028, МФО 322250, рахунок 26002301240969 у філії «Київське міське відділення ПІБ», м. Київ) 10 000 (десять тисяч) грн. витрат по сплаті судової експертизи.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова

              Рішення підписано 30.06.2011 р.