Рішення

від 29.06.2011 по справі 61/327

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  61/327

29.06.11

За позовом:

Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт"

до:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОлеоТулз"

про:

стягнення сплаченої попередньої оплати та штрафних санкцій 41 893 грн. 20 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники

Позивача:

ОСОБА_1, довіреність №25 від 31.12.2010

Відповідача:

не з’явились

В судовому засіданні 29.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОлеоТулз" про стягнення сплаченої попередньої оплати та штрафних санкцій 41 893 грн. 20 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 розгляд справи № 61/327 було призначено на 24.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 відкладено розгляд справи на 29.06.2011 у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Представник позивача в судове засідання 29.06.2011 з’явився, надав суду заяву про уточнення до позовної заяви, в якій просив суд: розірвати договір №УЦМКР/ГМд-10200 від 16.06.2010 укладений між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача 19 440 грн. основного боргу, 11 178 грн. 00 коп. пені, 4 471 грн. 20 коп. процентів за користування грошовими коштами.

Відповідач в судове засідання 29.06.2011 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином, однак відповідач своїм правом не скористався.

У судовому засіданні 29.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -                                                            

ВСТАНОВИВ:

16.06.2010 року між позивачем (замовником) та відповідачем (постачальником) було укладено договір №УЦМКР/ГМд-10200 (надалі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору, у відповідності з цим Договором постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовнику певну продукцію (товар), відповідно до специфікації (додаток №1 до Договору), а замовник зобов'язується оплатити поставлений товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п.6.1 Договору, сума договору згідно специфікації (додаток №1 до Договору) загальна сума Договору становить: 97 200 грн. 00 коп.

Згідно п.7.1 Договору, розрахунки по договору проводяться в два етапи:

- перший етап: замовник проводить попередню оплату в розмірі 20% від суми Договору протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання сторонами цього Договору (п.7.1.1 Договору);

- другий етап: остаточні розрахунки проводяться протягом 10 (десяти) банківських днів після повної поставки товару та підписання сторонами товаротранспортної накладної на прийом-передачу товару, згідно до специфікації (додаток 1 до Договору) та на умовах цього Договору (п.7.1.2 Договору).

Позивач 29.06.2010 року згідно платіжного доручення №1388 від 29.06.2010р. здійснив попередню передплату у розмірі 20 % від суми Договору, а саме 19 440 грн. 00 коп.

Згідно до умов Договору остаточна поставка повинна була відбутися в строк до 29.09.2010 року.

04.10.2010 року позивачем факсимільним зв'язком було отримано від відповідача лист з проханням продовжити термін поставки обладнання за Договором.

06.10.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої пункт 5.1. розділу 5 Договору викладено у наступній редакції «товар, відповідно до специфікації (додаток №1 до Договору) повинен бути поставлений постачальником замовнику протягом 130 (сто тридцяти) календарних днів з дня отримання постачальником попередньої оплати від замовника, але не пізніше ніж до 31.10.2010 року.

Однак, відповідач товар (насосну станцію PP-70/3-R5/E50/G1-500/Х32/0) не поставив, умови Договору не виконав.

Так, відповідач не повернув попередню оплату за Договором в розмірі 19 440 грн. 00 коп.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідач користувався коштами позивача безпідставно, оскільки взятих на себе зобов’язань не виконав, у встановлений строк умови договору не виконав, у зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 19 440 грн. 00 коп. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, згідно з позовними вимогами з урахуванням поданих позивачем уточнень, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків поставки товару та проценти за користування грошовими коштами.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням зобов’язань, тому є підстави для застосування відповідальності.

Згідно п.12.2 Договору, за порушення строку поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості товару. Крім того за користування грошовими коштами замовника, постачальник сплачує 0,5% від сплачених сум по цьому Договору, за кожен день, від дня, коли товар повинен був поставлений за умовами Договору, до дня фактичної поставки товару, або до дня повернення сплачених сум по Договору, відповідно до того, яка перша умова наступила.

Згідно розрахунку позивача, розмір пені становить 11 178 грн. 00 коп., процентів за користування грошовими коштами –4 471 грн. 20 коп. та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З наведеного вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений договір, відповідно до якого відповідач зобов’язався поставити позивачу товар. На виконання вказаного договору позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату. Проте відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, товар не поставив, що є істотним порушенням умов договору.

За вказаних обставин, суд вважає, що позовну вимогу про розірвання договору №УЦМКР/ГМд-10200 від 16.06.2010 укладеного між Державним підприємством "Український центр механізації колійних робіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОлеоТулз" підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пп. «б» пункту 2 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито»розмір ставки із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарського суду становить 5 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17 грн. 00 коп.

Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач повинен був сплатити державне мито у розмірі 350 грн. 89 коп. (за розгляд майнового спору) та 85 грн. 00 коп. (за вимогу про розірвання договору згідно поданих уточнень), а отже у загальному розмірі 435 грн. 89 коп., тоді як фактично позивач сплатив лише 418 грн. 93 коп. (платіжне доручення №492 від 01.03.2011 р.). Тому, з позивача підлягає стягненню 16 грн. 96 коп. недоплаченого державного мита на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.  Позов задовольнити повністю.

2.  Розірвати договір №УЦМКР/ГМд-10200 від 16.06.2010 укладений між Державним підприємством "Український центр механізації колійних робіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОлеоТулз".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОлеоТулз" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд.7А, приміщення 19; код 35620393) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт" (04368, м. Київ, вул. Качалова, буд.7; код 31349738) 19 440 (дев’ятнадцять тисяч чотириста сорок) грн. основного боргу, 11 178 (одинадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 00 коп. пені, 4 471 (чотири тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 20 коп. процентів за користування грошовими коштами, 435 (чотириста тридцять п’ять) грн. 89 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          3. Стягнути з Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт" (04368, м. Київ, вул. Качалова, буд.7; код 31349738) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного бюджету України 16 (шістнадцять) грн. 96 коп. недоплаченого державного мита.

4. Видати накази після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

А.М. Івченко

Дата підписання рішення: 01.07.2011