Рішення

від 26.07.2011 по справі 5020-835/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

26 липня 2011 року справа № 5020-835/2011

За позовом Товарис тва з обмеженою відповідальн істю

„Культурна спадщина Укр аїни”, ідентифікаційний к од 36758833

(99011, м. Севастополь, вул. Ле ніна, 21, кв. 3)

до Фізич ної особи-підприємця ОСОБА _1,

ідентифікаційний номе р НОМЕР_1

(99038, АДРЕСА_2)

за участю третьої особ и, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сто роні відповідача: Ком унального підприємства Сева стопольської міської Ради

„Приморськи й бульвар”, ідентифікацій ний код 36025852

(99011, м. Севастополь, вул. К апітанська, 2)

про стягнення 10 580,00 грн.

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників с удового процесу:

позивач (ТОВ „Культурн а спадщина України”) - Расп утіна О.П. - керівник, довід ка статистики серії АА № 381062 ві д 14.02.2011;

позивач (ТОВ „Культурна спадщина України”) - ОСОБА _3 - представник, довіреніс ть б/н від 01.06.2011;

відповідач (ФОП ОСОБА _1) - ОСОБА_1, паспорт сері ї НОМЕР_2 виданий Гагарінс ьким РВ УМВС України в м. Севас тополі 29.04.1999;

відповідач (ФОП ОСОБА _1) - ОСОБА_4 - представн ик, довіреність б/н від 16.06.2011;

третя особа (КП СМР „Прим орський бульвар”) - ОСОБА_5 - представник, довіреніст ь б/н від 30.05.02011.

Обставини справи:

30.05.2011 Товариство з обмеж еною відповідальністю „Куль турна спадщина України” (дал і - позивач) звернулось до го сподарського суду міста Сева стополя із позовом до фізичн ої особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стя гнення 10 580,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтова ні неналежним виконанням від повідачем своїх зобов' язан ь за договорами № 14 від 17.01.2011 та № 13 від 18.01.2011 про спільне використ ання причальних місць, в част ині оплати вартості користув ання причальними місцями за узгодженими сторонами графі ками.

Ухвалою від 31.05.2011 позовна зая ва прийнята до розгляду та по рушено провадження у справі № 5020-835/2011.

Ухвалою від 06.07.2011 до участі у с праві в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних в имог на предмет спору, на стор оні відповідача залучено Ком унальне підприємство Севаст опольської міської Ради „При морський бульвар”.

В судовому засіданні 21.07.2011 в п орядку частини третьої статт і 77 Господарського процесуал ьного кодексу України оголош увалась перерва до 25.07.2011, а 25.07.2011 - до 26.07.2011. Після перерви розгляд справи продовжено.

Представник позивача позо вні вимоги підтримала у повн ому обсязі та просила їх задо вольнити з підстав, викладен их у позовній заяві.

Відповідач заперечує п роти задоволення позову та в порядку статті 59 Господарськ ого процесуального кодексу У країни надав відзив на позов /арк. с. 42/ та доповнення до відз иву /арк. с. 101/, відповідно до яки х просить відмовити у задово ленні позовних вимог, зокрем а, з підстав неукладеності сп ірних договорів внаслідок не досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов цих догов орів.

Третя особа, яка не заявл яє самостійних вимог на пред мет спору, на стороні відпові дача вважає позовні вимоги т акими, що не підлягають до зад оволення з підстав, викладен их у письмових поясненнях /ар к. с. 54-56/ та доповненні до письмо вих пояснень /арк. с. 105/, зокрема , через відсутність у позивач а правових підстав вимагати у відповідача оплати за кори стування чужим майном внаслі док неправомочності позивач а розпоряджатися причальним и місцями, які є комунальною в ласністю і належать територі альній громаді та перебувают ь на балансі Комунального пі дприємства Севастопольсько ї міської Ради „Приморський бульвар”.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши нада ні докази, заслухавши по яснення представників сторі н, відповідача та третьої осо би, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2011 між Товариством з о бмеженою відповідальністю „ Культурна спадщина України” (Сторона-1) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Стор она-2) укладено Договір № 14 про с пільне використання причаль них місць /арк. с. 7/ (далі - Дого вір № 14), за яким Сторона-2 отрим ала право спільного використ ання причального місця НОМ ЕР_3, розташованого на прича лі НОМЕР_4 набережних імен і Корнілова та Приморського бульвару в м. Севастополі за п ризначенням відповідно до Пр авил користування маломірни ми (малими) суднами на водних о б' єктах м. Севастополя, тобт о підхід/відхід маломірного судна „УКС-1043К”, з метою посадк и/висадки пасажирів при орга нізації морських прогулянок по Севастопольській бухті к ожного дня з 8:00 до 20:00 у вільний в ід стоянки суден Сторони-1 час на період з 01.04.2011 по 30.10.2011 (абзац пе рший пункту 1.1 Договору № 14 ).

Відповідно до Графіка опла т до Договору № 14 /арк. с. 8/, як ий міститься у Додатку № 2 до в казаного Договору, та від повідно до абзацу третього п ункту 6.1 є його невід' ємною ч астиною, оплата за Договоро м № 14 повинна здійснюватися до 20 числа поточного місяця т а складає: за квітень, жовтень - по 2 500,00 грн, за травень-верес ень - по 2 790,00 грн на місяць.

Строк дії Договору № 14 ви значений сторонами у його ро зділі 5, відповідно до пункту 5 .1 якого Договір № 14 набирає чин ності з дати його підписання Сторонами та діє з квітня 2011 р оку по 30 жовтня 2011 року.

18.01.2011 між Товариством з обме женою відповідальністю „Кул ьтурна спадщина України” (Ст орона-1) та Фізичною особою-під приємцем ОСОБА_1 (Сторона- 2) укладено Договір № 13 про спіл ьне використання причальних місць /арк. с. 11/ (далі - Договір № 13), за яким Сторона-2 отримала право спільного використанн я причального місця НОМЕР_5 , розташованого на причалі НОМЕР_4 набережних імені К орнілова та Приморського бул ьвару в м. Севастополі за приз наченням відповідно до Прави л користування маломірними ( малими) суднами на водних об' єктах м. Севастополя, катером для морських прогулянок „УК С-0410К”, з метою надання транспо ртно-екскурсійних послуг для жителів та гостей міста Сева стополя 2011 року (Розділ 1 Дого вору № 13).

Відповідно до Графіка опл ат до Договору № 13 /арк. с. 12/, я кий міститься у Додатку № 2 до вказаного договору, та відпо відно до абзацу третього пун кту 6.1 є його невід' ємною час тиною, оплата за Договором № 13 повинна здійснюватися д о 20 числа поточного місяця та складає: за квітень, жовтень, л истопад - по 2 500,00 грн, за травен ь-вересень - по 2 790,00 грн.

Строк дії Договору № 13 ви значений сторонами у його 5 ро зділі, відповідно до пункту 5.1 якого Договір № 13 набирає чин ності з дати його підписання Сторонами та діє з 01 квітня 2011 р оку по 28 листопада 2011 року.

Неналежне виконання відпо відачем своїх зобов' язань щ одо своєчасного та повного в несення оплати за використан ня причальних місць за Дого ворами №№ 13, 14 спричинило зве рнення позивача до суду із да ним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріа лах справи докази за своїм вн утрішнім переконанням, що ґр унтується на всебічному, пов ному і об' єктивному розгляд і в судовому засіданні всіх о бставин справи в їх сукупнос ті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задо воленню, виходячи з наступно го.

Згідно зі статтею 509 Цивіл ьного кодексу України зоб ов' язанням є правовідно шення, в якому одна сторона (бо ржник) зобов' язана вчинити на користь другої сторони (кр едитора) певну дію (передати м айно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо ) або утриматися від певної ді ї, а кредитор має право вимага ти від боржника виконання йо го обов' язку.

Майнові зобов' язання, які виникають між учасниками го сподарських відносин, регулю ються Цивільним кодексом Укр аїни з урахуванням особливос тей, передбачених Господарсь ким кодексом України (ч. 1 ст. 175 Г К України).

Зобов' язання виникають з підстав, встановлених статт ею 11 Цивільного кодексу Украї ни та статтею 174 Господарськог о кодексу України, зокрема, з д оговорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини пер шої статті 626 Цивільного кодек су України договором є домов леність двох або більше стор ін, спрямована на встановлен ня, зміну або припинення циві льних прав та обов' язків.

Як встановлено судом, 17.01.2011 та 18.01.2011 сторонами підписані До говори №№ 13, 14 /арк. с. 7, 11/, які є з мішаними договорами, тобто м істять елементи різних видів договорів, зокрема, договору про спільну діяльність, дого вору найму (оренди), попереднь ого договору (договору про на міри).

Частиною четвертою статт і 179 Господарського кодексу Ук раїни декларовано основний п ринцип, який встановлює, що пр и укладенні господарських до говорів сторони можуть визна чати зміст договору на основ і вільного волевиявлення, ко ли вони мають право погоджув ати на свій розсуд будь-які ум ови договору, що не суперечат ь законодавству.

Аналогічні положення міст ять і норми Цивільного кодек су України. Так, сторони є віль ними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору стан овлять умови, визначені на ро зсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в дог оворі можуть відступити від положень актів цивільного за конодавства і врегулювати св ої відносини на власний розс уд (ст. 6 ЦК України).

Проте, згідно із частиною другою статті 180 Господарсько го кодексу України, господар ський договір вважається укл аденим, якщо між сторонами у п ередбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щод о усіх його істотних умов. Іст отними є умови, визнані таким и за законом чи необхідні для договорів даного виду, а тако ж умови, щодо яких на вимогу од нієї зі сторін повинна бути д осягнута згода.

Відповідно до частини трет ьої статті 180 Господарського к одексу України, при укладенн і господарського договору ст орони зобов' язані у будь-як ому разі погодити предмет , ціну та строк дії догов ору.

Згідно з частиною четверт ою статті 180 Господарського ко дексу України умови про пред мет у господарському договор і повинні визначати найменув ання (номенклатуру, асортиме нт) та кількість продукції (ро біт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Як убачається з пункту 1.1 Д оговорів №№ 13, 14, предмето м цих договорів є спільне використання причальних міс ць. Проте, зі змісту наданих су ду доказів випливає, що сторо нами не досягнуто згоди щодо визначення конкретних прича льних місць, які мають переда ватися у спільне використанн я за спірними договорами. Так ого висновку суд дійшов, вихо дячи з наступних обставин.

Відповідно до пункту 1.1 До говору № 14 сторони дійшли зг оди щодо спільного використа ння причального місця НОМ ЕР_3, розташованого на при чалі НОМЕР_4 набережних ім ені Корнілова та Приморськог о бульвару в м. Севастополі, а відповідно до Графіку оплат до Договору № 14, який є нев ід' ємною частиною зазначен ого Договору, оплаті підл ягає вже причальне місцеНО МЕР_5.

При цьому у підпункті 2.2.4 Д оговору № 14 зазначено, що Ст ороні-2 дозволено швартуванн я виключно маломірного судна , зазначеного у договорі, з при чального місця НОМЕР_5.

Тобто зі змісту Договору № 14 неможливо встановити, що до якого саме причального мі сця сторони укладали договір спільного використання: міс ця НОМЕР_3 або місця НО МЕР_5?

Аналогічно і з Договором № 13.

Так, відповідно до пункту 1.1 Договору № 13 сторони дійш ли згодо щодо спільного вико ристання причального місця НОМЕР_5, розташованого на причалі НОМЕР_4 набережни х імені Корнілова та Приморс ького бульвару в м. Севастопо лі, а відповідно до Графіку оп лат до Договору № 13, який є невід' ємною частиною догов ору, оплаті підлягає причаль не місце НОМЕР_6. Навед ене також свідчить про те, що с торони не дійшли згоди, яке са ме причальне місце передаєть ся відповідачу для спільного використання із позивачем.

Крім того, сторонами не вста новлено порядку передачі при чальних місць у спільне вико ристання. Доказів передачі в ідповідачу причальних місць , які є частинами об' єкта нер ухомості, - причалу - у спіл ьне використання за Догово рами №№ 13, 14 суду не надано, а о тже, суд не може перевірити чи було взагалі передано певні причальні місця відповідаче ві за спірними Договорами для спільного використання .

Наведене свідчить про недо сягнення сторонами згоди щод о предметів Договорі в №№ 13, 14.

Згідно з частиною п' ятою статті 180 Господарського коде ксу України ціна у гос подарському договорі визнач ається в порядку, встановлен ому цим Кодексом, іншими зако нами, актами Кабінету Мініст рів України. За згодою сторін у господарському договорі м оже бути передбачено доплати до встановленої ціни за прод укцію (роботи, послуги) вищої я кості або виконання робіт у с корочені строки порівняно з нормативними.

Як зазначалось вище, варті сть послуг за Договорами №№ 13, 14 визначена у Додатках № 2 до спірних договорів, які міс тять Графіки оплат.

Проте суд звертає увагу на т е, що у розділі 2 Договорів №№ 13, 14 на відповідача взагалі не покладено обов' язок опл ачувати послуги за вказаними Графіками, тобто ці послуги м ожуть бути оплачені якоюсь і ншою особою.

Також сторони не встановил и порядок проведення оплати: або відповідні кошти перера ховуються на банківський рах унок позивача, або, зважаючи н а те, що відповідач є фізичною особою, - можуть вноситися б езпосередньо до каси ТОВ „Ку льтурна спадщина України”.

Крім того, сторонами не визн ачено, які саме послуги підля гають оплаті у спірних Дого ворах.

Так само незрозуміло, чому у Договорах мова йде про од не причальне місце, а у відпов ідних Графіках оплат, які є не від' ємними частинами цих Договорів, оплаті підлягаю ть інші місця?

Таким чином, сторонами не до сягнуто згоди щодо ціни послуг стосовно спільного в икористання причальних місц ь №НОМЕР_3 та 14 за відповідн ими Договорами №№ 14, 13, а так ож умов оплати вартості посл уг, передбачених цими Догов орами.

Відповідно до частини сьо мої статті 180 Господарського к одексу України строком дії господарського договор у є час, впродовж якого існуют ь господарські зобов' язань сторін, що виникли на основі ц ього договору. На зобов' яза ння, що виникли у сторін до укл адення ними господарського д оговору, не поширюються умов и укладеного договору, якщо д оговором не передбачено інше . Закінчення строку дії госпо дарського договору не звільн яє сторони від відповідально сті за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Сторонами погоджено, що Договори №№ 13, 14 набирають чи нності з моменту їх підписан ня (пункт 5.1 Договорів), а от же, договір № 14 вступає в силу з 17.01.2011, а договір № 13 - з 18.01.2011. Натом ість, в цьому ж самому пункті 5 .1 Договорів зазначено, що Договір № 14 діє з квітня 2011 року по 30 жовтня 2011 року, а Договір № 13 - з 01 квітня 2011 року по 28 листоп ада 2011 року.

Наведене свідчить про те, що сторони не дійшли згоди щодо моменту набрання чинності с пірними Договорами, тобт о не погодили таку їх істотну умову як строк.

Також суд звертає увагу на суперечливість викладених у спірних Договорах умов ї х розірвання.

Так, пунктом 5.2 Договорів №№ 13, 14 передбачена можливість [дострокового] розірвання до говору за умови письмового п овідомлення іншої Сторони. У такому випадку, як зазначено у Договорах, Договір прип иняє свою дію після спливу 5 днів з дня направлення ін шій Стороні повідомлення про припинення договору. Водноч ас, у другому реченні цього ж п ункту вказано, що у даному вип адку умови розірвання догово ру визначаються за взаємною згодою сторін, тобто Догово рами передбачено укладенн я якоїсь додаткової угоди ст осовно умов розірвання цих Договорів, що виключає йог о автоматичне розірвання чер ез 5 днів з дня направлення від повідного повідомлення.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про недосяг нення Сторонами згоди щодо с троків та умов розірвання сп ірних Договорів.

Таким чином, сторони не дося гли згоди з усіх істотних умо в Договорів №№ 13, 14.

Частиною восьмою статті 181 Г осподарського кодексу Украї ни унормовано, що у разі якщо с торони не досягли згоди з усі х істотних умов господарсько го договору, такий договір вв ажається неукладеним (так им, що не відбувся).

Отже, Договір № 14 від 17.01.2011 про спільне використання причал ьних місць та Договір № 13 від 18. 01.2011 про спільне використання п ричальних місць є неукладени ми, тобто такими, що не породжу ють будь-яких юридичних насл ідків, прав та обов' язків дл я сторін таких договорів, в то му числі і обов' язку для від повідача по внесенні ним опл ати за користування причальн ими місцями №№ НОМЕР_6,НО МЕР_5.

Зважаючи на вищевикладене , вимога позивача про стягнен ня з відповідача 10 580,00 грн забо ргованості за Договорами №№ 13, 14 є необґрунтованою, а том у задоволенню не підлягає.

При цьому судом взяті до ув аги пояснення третьої особи, відповідно до яких позивач в загалі був неправомочним на укладання з відповідачем Д оговорів №№ 13, 14.

За змістом частин першої, п ' ятої статті 60 Закону Україн и „Про місцеве самоврядуванн я в Україні” право комунальн ої власності на рухоме і неру хоме майно, визначене відпов ідно до закону як об' єкти пр ава комунальної власності, н алежить територіальним гром адам сіл, селищ, міст та районі в у містах.

Органи місцевого самовряд ування від імені та в інтерес ах територіальних громад від повідно до закону здійснюють правомочності щодо володінн я, користування та розпорядж ення об' єктами права комуна льної власності, в тому числі виконують усі майнові опера ції, можуть передавати об' є кти права комунальної власно сті у постійне або тимчасове користування юридичним та ф ізичним особам, здавати їх в о ренду, визначати в угодах та д оговорах умови використання об' єктів, що передаються у к ористування і оренду та ін.

Відповідно до пунктів 2, 9 По ложення про Фонд комунальног о майна Севастопольської міс ької Ради, затвердженого ріш енням Севастопольської місь кої Ради від 12.11.2002 № 339 (в редакції рішення Севастопольської мі ської Ради від 26.01.2010 № 9128), Фонд ко мунального майна є виконавчи м органом Севастопольської м іської Ради по управлінню ма йном комунальної власності т ериторіальної громади міста Севастополя, одним із завдан ь якого є управління у визнач ених Радою межах майном кому нальної власності.

Судом встановлено, що прич альні місця, щодо використан ня яких сторони намагалися у класти спірні Договори, є комунальною власністю, нале жать територіальній громаді , та за наказом Фонду комуналь ного майна Севастопольської міської Ради № 292 від 30.03.2009 /арк. с. 76/ передані на баланс Комунал ьному підприємству Севастоп ольської міської Ради „Примо рський бульвар”, яке залучен о до участі у даній справі у як ості третьої особи, яка не зая вляє самостійних вимог на пр едмет спору на стороні відпо відача (далі - КП СМР „Примор ський бульвар”, третя особа).

30.12.2010 між третьою особою та по зивачем укладено договір № 01/2 011, предметом якого є розміщен ня третьою особою маломірних суден позивача на причалах, р озташованих на набережних ім ені Корнілова та Приморськог о бульвару м. Севастополя (дал і - Договір № 01/2011) (п. 1.1 Договор у № 01/2011) /арк. с. 14/.

При цьому Договором № 01/ 2011 не передбачена можливість передачі позивачем в піднайо м іншим особам комунального майна, що знаходиться на бала нсі третьої особи.

Доводи позивача щодо факт ичного виконання відповідач ем умов Договорів №№ 13, 14 сп ростовуються наступними док азами.

15.04.2011 між КП СМР „Приморськи й бульвар” та Фізичною особо ю-підприємцем ОСОБА_1 укла дено договори № 25 /арк. с. 62-65/, № 26 /а рк. с. 69-72/ про спільну діяльніст ь по благоустрою та використ анню причальних місць.

За умовами Договору № 25 в ідповідачу надано право спіл ьного використання причальн ого місця НОМЕР_6 на прича лі НОМЕР_4, розташованого в м. Севастополі в районі набе режних Корнілова та Приморсь кого бульвару; за умовами Д оговору № 26 - місця НОМЕР _5.

Відповідно до актів прийма ння-передачі до Договорів №№ 25, 26 КП СМР „Приморський бул ьвар” передало фізичній особ і-підприємцю ОСОБА_1 право користування причальними мі сцями №НОМЕР_6,НОМЕР_5/а рк. с. 67, 74/.

31.05.2011 та 30.06.2011 сторонами підписа ні акти приймання-передачі р обіт (надання послуг) №№ ОУ-0000168, ОУ-0000169, ОУ-0000281, ОУ-0000282 /арк. с. 106-109/, з яки х убачається, що третьою особ ою відповідачу надані послуг и щодо використання причальн их місць. Сторони претензій о дин до одного не мають.

Отже, надані позивачем випи ски з книги швартування /арк. с . 58, 59/ та фотографії /арк. с. 60/ не м ожуть розглядатися судом як докази використання причаль них місць за Договорами № № 13, 14, оскільки можуть підтверд жувати, зокрема, використанн я відповідачем причальних мі сць за Договорами №№ 25, 26.

Крім того, по наданих фотогр афіях /арк. с. 60/ взагалі неможли во встановити ані час фотозй омки, ані конкретне місце шва ртування суден, а з фотографі ї, розташованої на ніжній пол овині шістдесятого аркушу сп рави незрозуміло, яке судно р озміщено на зображенні та чи має воно відношення до предм ета даного спору.

Доводи відповідача щодо ро зірвання спірних Договорі в № 13, 14 судом відхиляються з п ідстав встановлення судом фа кту неукладеності спірних до говорів, оскільки неможливо розірвати Договір який не ук ладено.

Згідно з частиною другою ст атті 527 Цивільного кодексу Укр аїни кожна із сторін у зобов' язанні має право вимагати до казів того, що обов' язок вик онується належним боржником або виконання приймається н алежним кредитором чи уповно важеною на це особою, і несе ри зик наслідків непред' явлен ня такої вимоги.

Позивач не надав суду доказ ів правомочності передачі чу жого майна у спільне викорис тання третім особам (в даному випадку - відповідачу).

Статтями 32-34 Господарського процесуального кодексу Укра їни унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні да ні, на підставі яких господар ський суд у визначеному зако ном порядку встановлює наявн ість чи відсутність обставин , на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також і нші обставини, які мають знач ення для правильного вирішен ня господарського спору. Кож на сторона повинна довести т і обставини справи, на які вон а посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обс тавини справи, які відповідн о до законодавства повинні б ути підтверджені певними зас обами доказування, не можуть підтверджуватись іншими зас обами доказування.

В порушення наведених норм позивачем не доведено як фак ту наявності між сторонами д оговірних відносин, так і фак ту використання відповідаче м причальних місць №НОМЕР_6 ,НОМЕР_5 саме за Догово рами №№ 14, 13.

Підсумовуючи вищевикладен е, позовні вимоги є необґрунт ованими, а тому задоволенню н е підлягають.

За правилами статті 49 Гос подарського процесуального кодексу України у разі відмо ви в задоволенні позовних ви мог судові витрати покладают ься на позивача.

На підставі викладеного , керуючись статтями 49, 82-85 Госпо дарського процесуального ко дексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні по зову відмовити повністю.

Суддя підпис В.О. Г оловко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

01.08.2011.