Постанова

від 26.07.2011 по справі 5019/976/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5019/976/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2011 р.                                                           Справа № 5019/976/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Огороднік К.М.

суддя                                                                             Мельник О.В. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства племінного птахівництва "Здолбунівське" на рішення господарського суду Рівненської області від 09.06.11 р. у справі № 5019/976/11

за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в особі Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"

до Приватного сільськогосподарського підприємства племінного птахівництва "Здолбунівське"

про стягнення 7643,05 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Гордійчук С.В., Шпак М.В.     

відповідача -  Януль В.С.

від прокуратури: Рункевич І.В.

В судовому засіданні 26.07.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 09.06.2011 року у справі № 5019/976/11 (суддя Войтюк В.Р.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства племінного птахівництва "Здолбунівське" (далі - ПСППП "Здолбунівське") на користь Відкритого акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (ВАТ "НАК "Украгролізинг") в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії ВАТ "НАК "Украгролізинг" 215,74 грн. пені, 41,76 грн. річних, 7386,00 грн. штрафу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПСППП "Здолбунівське" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення - про відмову у позові. Зокрема апелянт посилається на те, що умовами договору лізингу, графіком до цього договору не встановлено конкретні дати сплати лізингоодержувачем лізингових платежів по договору. Сплата платежів провадиться згідно рахунків, які пред'являється до оплати лізингодавцем в особі Рівненської філії НАК "Украгролізинг". В даному випадку рахунки до оплати від 01.04.2011 року № 1024 на суму 3845,34 грн. та № 1025 на суму 15695,25 грн. були виставлені 08.04.2011 року. Згідно п. 3.4 Договору лізингу від 20.03.2009 року оплата цих рахунків мала бути проведена протягом 30 днів з дня їх отримання. Оплата рахунків проведена: 04.05.2011 року платіжним дорученням № 319 сплачено 4000,00 грн.; 06.05.2011 року платіжним дорученням № 322 сплачено 7500,00 грн.; 10.05.2011 року платіжним дорученням № 326 сплачено 4195,25 грн., 10.05.2011 року платіжним дорученням № 327 сплачено 3845,34 грн. Тобто, оплата рахунків була проведена в межах встановлених договором 30 днів з дня отримання цих рахунків (7-9 травня 2011 року були вихідними днями, операції в ці дні не проводилися). Умов договору не порушено. Відповідно - відсутні підстави для стягнення грошових коштів. В зв`язку з тим, що відповідачем не порушено умови договору лізингу, апелянт вважає, що відсутні підстави для нарахування трьох процентів річних, пені та штрафу. Окрім того, умови договору лізингу (п.п. 7.1 та 7.2 Договору), які передбачають одночасне нарахування пені та штрафу за прострочення сплати платежів по договору, є неправомірними, оскільки суперечать ст. 61 Конституції України, ст. 549 ЦК України.

Представник скаржника в судовому засідання вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 09.06.2011 року у справі № 5019/976/11 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2009 року між ВАТ "НАК "Украгролізинг" (лізингодавець, позивач) та ПСППП "Здолбунівське" (лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 17-09-75 бфл/103 (далі - договір). На умовах вказаного договору Компанія зобов'язалась у встановлені строки передати в користування майно, закупівля якого фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1904, а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу і сплачувати лізингові платежі на умовах вказаного договору. Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець передає лізингоодержувач у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

На виконання умов Договору відповідачу передано трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 по акту № 2 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 08.07.2009 року.

Сторони погодили графік сплати лізингових платежів (п. 4.2 Договору). Згідно з п. 3.4.3 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі відповідно до умов Договору. Згідно графіків сплати лізингових платежів (додаток № 4 до договору № 17-09-75 бфл /103 від 20.03.2009 року) черговий платіж наступив 08.04.2011 року в сумі 19540,59 грн. Проте, ПСППП "Здолбунівське" не вчасно сплатило даний платіж. Оплата заборгованості зі сплати лізингових платежів ПСППП "Здолбунівське" у сумі 19540,59 грн. проведена в період з 04.05.2011 року по 10.05.2011 року.

Заступник прокурора м. Рівне звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі ВАТ НАК "Украгролізинг" до ПСППП "Здолбунівське" 215,74 грн. пені, 41,76 грн. 3 % річних, 7386,00 грн. штрафу за невиконання умов договору фінансового лізингу від 20.03.2009 року № 17-09-75 бфл/103.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його  виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 Договору визначено відповідальність лізингоодержувача при порушенні зобов'язань по сплаті лізингових платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення від несплаченої суми.

Відповідно до п. 7.2 Договору за ненадання підтверджуючих документів про реєстрацію предмета лізингу, неповідомлення про зміну місцезнаходження та реквізитів, порушення інших зобов'язань, визначених Договором, лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 2 % від вартості предмета лізингу за кожний випадок порушення, що не звільняє лізингоодержувача від обов'язку виконання умов Договору.

Згідно з п. 3.4.3 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Оскільки прострочення відповідача по сплаті лізингових платежів зі строком сплати 08.04.2011 року має місце, то позовні вимоги про стягнення 215,74 грн. пені, 41,76 грн. річних, 7386,00 грн. штрафу є підставними та правомірно задоволені судом першої інстанції за обгрунтованим розрахунком позивача.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про те, що умовами договору лізингу, графіком до цього договору не встановлено конкретні дати сплати лізингоодержувачем лізингових платежів по договору, оскільки наведене спростовується наявним в матеріалах справи графіком сплати лізингових платежів (додаток № 4 до договору № 17-09-75 бфл/103) із зазначенням дат сплати лізингових платежів. Жодним пунктом договору не передбачено порядок сплати лізингових платежів лізингоодержувачем після пред'явлення рахунків.

Колегія суддів також вважає безпідставними твердження скаржника про те, що у суду першої інстанції не було підстав для одночасного нарахування і стягнення пені і штрафу за прострочення сплати платежів по договору право учасників господарських правовідносин встановлювати види забезпечення виконання зобов'язань визначено ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення певного виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, що і передбачено в п.п. 7.1, п.п. 7.2 Договору.

Щодо посилань скаржника на те, що у суду першої інстанції були всі підстави для зменшення розміру пені та штрафу (неустойки), то колегія суддів зазначає наступне: Пункт 3 частини 1 статті 83 ГПК України надає господарському суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, зменшення розміру неустойки в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України є правом суду, а обставини застосування даних норм є оціночними та, водночас, потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням норм ст.ст. 32-34 ГПК України. Однак, ВПСППП "Здолбунівське", вимагаючи зменшення розміру неустойки, документально не обґрунтовує та не підтверджуює обставини, які могли б стати підставою для застосування судом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України. Колегія суддів додатково підкреслює, що посилання апелянта на неправильне застосування ч. 3 ст. 83 ГПК України не є підставою для скасування спірних судових актів в повному обсязі та відмови в позові.

Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду Рівненської області від 09.06.2011 року у справі № 5019/976/11 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Рівненської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства племінного птахівництва "Здолбунівське" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 09.06.2011 року у справі № 5019/976/11 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                       Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.