ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 червня 2011 р.
Справа №2а-839/11/11/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянув за участю:
представників позивача - ОСОБА_1, довіреність № 596 від 14.10.2010р., ОСОБА_2, довіреність №595 від 14.10.2010р., ОСОБА_3, довіреність №140 від 30.03.2011р.
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Дочірнього підприємства «Фторопластові технології» Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімком»
до Державної податкової інспекції у м. Керч АР Крим
про скасування податкових повідомлень-рішень.
Обставини справи: Дочірнє підприємство «Фторопластові технології» Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімком» (далі ДП «Фторопластові технології», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0002901502/0 від 28.10.2010р., №0002901502/1 від 26.11.2010р., якими позивачу визначені податкові зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість у сумі 47169,15грн. та податкових повідомлень-рішень №0002891502/0 від 28.10.2010р., №0002891502/1 від 28.11.2010р. якими позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 46332,00грн.
Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та у зв’язку із коригуванням ним податкової звітності в деклараціях за травень 2010р. на суму 25грн., за червень 2010р. на суму 7грн. просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0002891502/0 від 28.10.2010р., №0002891502/1 від 28.11.2010р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 46300,00грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про відсутність у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та, як наслідок, і на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.01.2011р. закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, надали пояснення по суті справи.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином – судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив. Відповідач проти позову заперечує. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що однією з необхідних умов для отримання права на бюджетне відшкодування є наявність від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, тоді як перевіркою встановлено, що у липні 2010р. така різниця є позитивною та становить 48713грн. Крім того, відповідач зазначає, що при заповнені податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010р., позивачем не враховані результати планової перевірки, результати якої відображено в акті №273/23-1/36022249 від 19.03.2010р. Так, зазначеною перевіркою встановлено завищення позивачем значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість на суму 150122грн.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство «Фторопластові технології» Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімком» є юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.87).
Посадовими особами ДПІ в м. Керч АР Крим проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт №1466/15-2/36022249 від 19.10.2010р.(а.с.11-23), в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення:
- п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим задекларована сума бюджетного відшкодування зменшується на 46332грн.;
- п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим сума податку на додану вартість, що підлягає до сплати за липень 2010р. збільшується на 44923грн.;
- п.п. 5.12.5 п. 5.12 ст.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і представлення» від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу ДПАУ від 15.06.2005р. №213), внаслідок чого зменшено значення рядка 26 декларації з ПДВ за червень 2010р. на 144241грн.
На підставі акту перевірки №1466/15-2/36022249 відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення №0002901502/0 від 28.10.2010р., яким позивачу визначене податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 47169,15грн. (у тому числі 44923грн. за основним платежем, 2246,15грн. за штрафними санкціями), №0002891502/1 від 28.11.2010р., яким позивачу зменшено на 46332грн. суму бюджетного відшкодування (а.с. 7,9).
Податкові повідомлення-рішення №0002901502/0 від 28.10.2010р., №0002891502/0 від 28.10.2010р. оскаржені позивачем в адміністративному порядку.
За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002901502/1 від 28.11.2010р., №0002891502/1 від 28.11.2010р. (а.с.8,10).
Висновок відповідача про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за липень 2010р. та про завищення ним суми бюджетного відшкодування ґрунтується на тому, що по-перше, позивачем при заповненні декларації з податку на додану вартість за червень 2010р. та за липень 2010р. не враховані результати планової перевірки (акт №273/23-1/36022249 від 19.03.2010р.) за результатами якої позивачу було збільшено податкове зобов’язання з ПДВ на 4833грн. та зменшено податковий кредит з ПДВ на суму 145289грн., в результаті чого сума залишку від’ємного значення ПДВ (рядок 26 декларації) на кінець періоду, що перевірявся (грудень 2009р.) була зменшена на 150122грн.(а.с.15,18,25).
По-друге, внаслідок неврахування позивачем результатів планової перевірки (акт №273/23-1/36022249 від 19.03.2010р.), на думку відповідача, позивачем порушені вимоги пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.12.5 п. 5.12 ст.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і представлення» від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу ДПАУ від 15.06.2005р. №213), та внаслідок чого різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2010р. має позитивне значення і складає 48713грн.
Таким чином, відповідачем не враховано податковий кредит минулих податкових періодів, якій зазначено в рядку 23 Декларації з податку на додану вартість за липень 2010р.
Як вбачається із акту планової виїзної перевірки №273/23-1/36022249 від 19.03.2010р., підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 145 289грн., в тому числі за вересень 2009р. у сумі 54639грн. та за листопад 2009р. у сумі 90650грн. є порушення позивачем вимог пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені по операціях з контрагентом ТОВ «Камень Плюс». На думку податкового органу, податкові накладні, які видані позивачу ТОВ «Камень Плюс» виписані незаконно, оскільки фактичної поставки товару не відбувалося та правочини із зазначеним контрагентом є нікчемними. Висновки податкового органу про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Камень Плюс» ґрунтуються на тому, що ТОВ «Камень Плюс» згідно бази даних ДПА України має стан «запит на встановлення місцезнаходження», ТОВ «Камень Плюс» має взаємовідносини з підприємствами, з ознаками фіктивності. Крім того, у ТОВ «Камень Плюс» відсутні необхідні умови для результатів господарської, економічної діяльності, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів (а.с.24-48).
Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що єдиною підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.
Позивачем надано податкові накладні №62 від 17.09.2009р. на загальну суму 327833,60грн., у тому числі ПДВ 54638,60грн. (а.с.54), №95 від 05.11.2009р. на загальну суму 543901,60грн., у тому числі ПДВ 90650,28грн. (а.с.55), які містять усі передбачені законом реквізити.
Твердження відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит визначений на підставі зазначених податкових накладних, у зв’язку із тим що зазначені в цих накладних операції мають ознаки нікчемного правочину не знайшло підтвердження під час розгляду справи з огляду на наступне.
У судовому засіданні досліджені та залучені до матеріалів справи наступні документи:
- договір поставки №1 від 17.09.2009р. між ТОВ «Камінь плюс» та ДП «Фторопластові технології» ТОВ «Хімком»(а.с.49-53),
- видаткові накладні РН-0000046 від 17.09.2009р. на суму 327833,60грн. (а.с.155), РН-0000081 від 05.11.2009р. на суму 543901,60грн. (а.с.156);
- платіжні доручення №142 від 02.02.2010р. на суму 80000,00грн., (а.с.151), №261 від 23.06.2010р. на суму 691235,20грн. (а.с.152);
- податкові накладні №62 від 17.09.2009р. на загальну суму 327833,60грн., у тому числі ПДВ 54638,60грн. (а.с.54), №95 від 05.11.2009р. на загальну суму 543901,60грн., у тому числі ПДВ 90650,28грн. (а.с.55);
- довідку №2069/23-3403 від 01.04.2010р. про перевірку ТОВ «Камень плюс», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ДП «Фторопластові технології» ТОВ «Хімком» за вересень, листопад 2009року, відповідно до якої не встановлено розбіжностей з відомостями отриманими від ДП «Фторопластові технології» (а.с.57-62).
Таким чином, судом встановлено, що позивачем отриманий від ТОВ «Камень Плюс» товар для використання у подальшій господарській діяльності позивача, позивачем сплачено контрагенту вартість поставленого товару у сумі 771235,20грн., в тому числі ПДВ у сумі 128539,20грн., ТОВ «Камень плюс» на момент виписки податкових накладних був платником ПДВ, що відповідачем не заперечується та знайшло відображення в актах перевірки, податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1. ст.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Оскільки виписані ТОВ «Камень плюс» відповідають всім передбаченим ст.7 Закону №168 вимогам, висновки акту перевірки №273/23-1/36022249 від 19.03.2010р., щодо завищення позивачем податкового кредиту у сумі 145289грн., в тому числі за вересень 2009р. у сумі 54639грн. та за листопад 2009р. у сумі 90650грн. є протиправними, а відтак позивач правомірно не врахував їх при поданні податкових декларацій за червень та липень 2010р.
Відтак суд дійшов висновку про те, що позивачем дотримані всі умови Закону України «Про податок на додану вартість» щодо виникнення права на включення до податкового кредиту сум ПДВ, які включені в склад ціни за товар, отриманий від ТОВ «Камінь Плюс».
За таких обставин, оскаржувані податкові-повідомлення рішення від 28.10.2010р. №0002901502/0 та від 26.11.2010р. №0002901502/1 про визначення податкового зобовязання з ПДВ у сумі 47169,15грн., в тому числі за основним платеже 44923,00грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями у розмірі 2246,15грн. є неправомірним, а відтак позовні вимоги в частині їх скасування є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Пунктом 5.12.5. п.5 Порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України N 166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (далі Порядок №166) встановлено, що Рядок 23.4 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.
За таких обставини, висновки відповідача, які викладені в акті перевірки від 19.10.2010р. за №1466/15-2/36022249, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині щодо порушення позивачем вимог п.5.12.5. Порядку, є протиправними.
Крім того, Закон України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції на момент проведення перевірки, не наділяв податковий орган правом на зменшення залишку від’ємного значення за актом перевірки.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так згідно п.п 7.7.1 цього пункту сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2. якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів(послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;
залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;
залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
Тобто відповідно до викладених норм, вбачається що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість розраховується на основі показників сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкового зобов’язання з вказаного податку та у випадку від’ємного значення податку на додану вартість відшкодуванню підлягає частина, що фактично була сплачена платником податку постачальникам товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем кінцевий розрахунок за товар, отриманий відповідно до накладних РН-0000046 від 17.09.2009р. та РН-0000081 від 05.11.2009р. здійснено платіжним дорученням №261 від 23.06.2010р. у сумі 691235,20грн. в т.ч. ПДВ 115205,87грн.
Таким чином відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» ДП «Фторопластові технології» ТОВ «Хімком» отримало право на бюджетне відшкодування в липні 2010р.
Суд вважає необгрунтвоаними посилання відповідача у акті перевірки на ту обставину, що при розрахунку бюджетного відшкодування позивачем порушені вимоги пп.7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону №168, у звязку із тим, що відповідно зазначених норм обовязковою умовою отримання права на бюджетне відшкодування є наявність відємного значення між сумою податкового кредиту та податкових зобовязань протягом двох послідовних календарних періодів. На думку відповідача, така умова Закону №168 у позивача була відсутня. При цому, відповідач вважає, що при розрахунку такого відємного значення слід застосовувати тільки графу 18.2 розділу ІІІ декларації з ПДВ, тобто, на думку відповідача, якщо суми які не були заявлені як відємне значення податку в рядку 18.2 у деклараціях як за звітний, так і за наступний податкові періоди, до відшкодування з бюджету не декларуються.
Суд не погоджується із такою позицією відповідача виходячи із наступного.
Дійсно, як випливає із вимог пп.7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону №168 право на бюджетне відшкодування у платника податку виникає тільки у разі наявності відємного значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, при чому таке від’ємне значення повинно бути протягом двох послідовних податкових періодів. Але, при розрахунку права на бюджетне відшкодування враховується не тільки суми податкового кредиту, право на яке виникло у поточному податковому періоді (тобто рядок декларації 18.2), а і суми податкового кредиту, право на яке виникло та які були віднесені до складу податкового кредиту минулих податкових періодів, тобто враховується від’ємне значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (стр.26 декларації за попередній період) та суми від’ємного минулого податкового періоду (значення рідка 22.2. декларації за минулий податковий період).
Позивачем у декларації за липень 2010р. у графі 18.1 розділу ІІІ задекларовано позитивне значення між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 48713грн. При цьому залишок від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду, який включається до складу податкового періоду поточного звітного (податкового) періоду (рядок 23 декларації) склав 95045грн.
Таким чином, різниця між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту липня місяця 2010р. за даними декларації позивача має від’ємне значення у розмірі 46332грн. (48713грн.- 95045грн.).
З урахуванням викладеного, відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування внаслідок того, що позивач декларував у липні 2010р. позитивне значення між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту.
Зазначена правова позиція підтверджуються і п.5.10.,5.12 Порядку №166.
Зокрема, п.5.10. Порядку №166 встановлено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, вказується в рядку 27 декларації.
Пунктом 5.12. Порядку №166 встановлено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ( додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування ( додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).
Із наведеного випливає, що при розрахунку різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, бере участь залишок відємного значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, який включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.
Доводи відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування через порушення ним порядку заповнення декларацій з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997р. (в редакції наказу ДПА України №213 від 15.06.2005р.) не приймаються судом до уваги у звязку із наступним.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подана декларація за червень 2010р. (а.с.204-210), в якій зазнаені нступні показники: податкові зобовязання (стока декларації 9) – 34542,00грн., податковик кредит (строка декларації 17) – 38332грн., строка 18.2(відємне значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду) - 3790грн.; строка 22.2 (до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду) – 3790грн.; строка 26 (залишек відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) – 144241грн. Крім того, позивачем податковому органу подано уточнюючий розрахунок за червень 2010р.(а.с.191), відповідно до якого внесені наступні зміни до декларації за червень 2010р.: зменшені податкові зобовязання на 4760грн., та податковий кредит на 53грн.; збільшена строка 18.2 (відємне значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду) – на 4707,00грн.; збільшена строка 23.2.(значення рядка 26 податкової декларації попереднього податкового періоду) на 57700грн.; зменшена строка 26 (залишек відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на 57725грн. У декларації за липень 2010р. позивачем зазначено наступні показники: податкові зобовязання – 55450грн., податковий кредит – 6737грн., строка 18.1.(позитивне значення між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного податкового періоду) – 48713грн., строка 23.1. (значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього податкового періоду) – 8529грн., строка 23.2.(значення рядка 26 податкової декларації попереднього податкового періоду) – 86516,00грн., строка 24 (залишок відємного значення попередного податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду) =строка 25.2(сума, що підлягає бюджетному відшкодуваню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів) – 46332грн.
Таким чином, з урахуванням уточнюючого розрахунку, податкова декларація за липень заповнена позивачем правильно, за виключенням строки 23.1.(значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього податкового періоду) в якій зазначена сума ПДВ у розмірі 8529грн., тоді як згідно декларації за червень (з урахуванням уточнюючого розрахунку) повинна бути була зазначена сума - 8497грн., що відповідає графі 18.2 (відємне значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду) декларації за червень 2010р.
Із наданих суду документів вбачається, що позивачем була невірно заповнена декларація не за липень, а за червень, внаслідок чого і було подано уточнюючий розрахунок.
Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000р.(чинного на час виникнення спірних правовідносин) платник податків (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) у разі якщо самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Підпунктом 7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону №168 встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Таким чином, податковий орган, отримавши податкову декларцію позивача за липень 2010р. мав право провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування за липень з метою підтвердження або спростування викладених в ній відомостей. Замість цього, відповідач провів камеральну перевірку та обмежився поданими позивачем деклараціями внаслідок чого зробив необґрунтовані висновки. У даному випадку, порушення позивачем порядку заповнення декларації призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню тільки у розмірі 32грн., але в цій частині рішення відповідача позивачем не оскаржується. В іншій частині, порушення порядку заповнення декларації не призвело до порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок чого позивачем правомірно заявлена до відшкодування сума ПДВ у розмірі 46300,00грн.
За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002891502/0 від 28.10.2010р., №0002891502/1 від 28.11.2010р. про зменшення позивачу про зменьшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 46332грн. є протиправними в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у сумі 46300,00грн., а відтак позовні вимоги про їх скасування в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
У позовній заяві позивач просить суд лише скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, без вимоги про визнання його протиправним.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Керч АР Крим.
Суд також вважає можливим стягнути на користь позивача судові витрати в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.
Під час судового засідання, яке відбулось 08.06.2011 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 14.06.2011 року.
Керуючись ст. ст.11, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим №0002901502/0 від 28.10.2010р., №0002901502/1 від 26.11.2010р. про визначення Дочірньому підприємству «Фторопластові технології» Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімком» (ЄДРПОУ 36022249) податку на додану вартість у сумі 47169,15грн.,
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим №0002891502/0 від 28.10.2010р., №0002891502/1 від 28.11.2010р. про зменшення ДП «Фторопластові технології» Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімком» бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 46332,00грн. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у сумі 46300,00 (сорок шість тисяч триста)грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Фторопластові технології» Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімком» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 08.06.2011 |
Оприлюднено | 08.08.2011 |
Номер документу | 17325754 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Лядова Тетяна Романівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Москаленко С.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні