Ухвала

від 30.01.2012 по справі 2а-839/11/11/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-839/11/11/0170

30.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Горошко Н.П. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 08.06.11 у справі № 2а-839/11/11/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Фторопластові технології" Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімком" (вул.Кірова, буд.11, оф.409 м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко, 40, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Дочірнє підприємство "Фторопластові технології" Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімком" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим, в якому просило скасувати податкові повідомленя-рішеня №0002901502/0 від 28.10.2010р., №0002901502/1 від 26.11.2010р., якими позивачу визначені податкові зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість у сумі 47169,15грн. та податкових повідомлень-рішень №0002891502/0 від 28.10.2010р., №0002891502/1 від 28.11.2010р. якими позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 46332,00грн.

Зменшивши позовні вимоги у зв'язку із коригуванням податкової звітності в деклараціях за травень 2010р. на суму 25грн., за червень 2010р. на суму 7 грн. просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0002891502/0 від 28.10.2010р., №0002891502/1 від 28.11.2010р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 46300,00грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2011 року позовні вимоги Дочірнього підприємства "Фторопластові технології" Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімком" до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим про скасування податкових повідомлень- рішень - задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим №0002901502/0 від 28.10.2010р., №0002901502/1 від 26.11.2010р. про визначення Дочірньому підприємству «Фторопластові технології»Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімком»податку на додану вартість у сумі 47169,15грн. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим №0002891502/0 від 28.10.2010р., №0002891502/1 від 28.11.2010р. про зменшення ДП «Фторопластові технології»Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімком»бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 46332,00грн. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у сумі 46300,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Фторопластові технології»Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімком»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріально та процесуального права.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002891502/0 від 28.10.2010р., №0002891502/1 від 28.11.2010р. про зменшення позивачу позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 46332грн. є протиправними в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у сумі 46300,00грн.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПІ в м. Керч АР Крим проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №1466/15-2/36022249 від 19.10.2010р.(арк.с.11-23), в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим задекларована сума бюджетного відшкодування зменшується на 46332грн.;

- п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим сума податку на додану вартість, що підлягає до сплати за липень 2010р. збільшується на 44923грн.;

- п.п. 5.12.5 п. 5.12 ст.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і представлення" від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу ДПАУ від 15.06.2005р. №213), внаслідок чого зменшено значення рядка 26 декларації з ПДВ за червень 2010р. на 144241грн.

На підставі акту перевірки №1466/15-2/36022249 відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення №0002901502/0 від 28.10.2010р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 47169,15грн. (у тому числі 44923грн. за основним платежем, 2246,15грн. за штрафними санкціями), №0002891502/1 від 28.11.2010р., яким позивачу зменшено на 46332грн. суму бюджетного відшкодування (арк.с. 7,9).

Податкові повідомлення-рішення №0002901502/0 від 28.10.2010р., №0002891502/0 від 28.10.2010р. оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002901502/1 від 28.11.2010р., №0002891502/1 від 28.11.2010р. (арк.с.8,10).

Висновок відповідача про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за липень 2010р. та про завищення ним суми бюджетного відшкодування ґрунтується на тому, що по-перше, позивачем при заповненні декларації з податку на додану вартість за червень 2010р. та за липень 2010р. не враховані результати планової перевірки (акт №273/23-1/36022249 від 19.03.2010р.) за результатами якої позивачу було збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на 4833грн. та зменшено податковий кредит з ПДВ на суму 145289грн., в результаті чого сума залишку від'ємного значення ПДВ (рядок 26 декларації) на кінець періоду, що перевірявся (грудень 2009р.) була зменшена на 150122грн.(арк.с.15,18,25).

По-друге, внаслідок неврахування позивачем результатів планової перевірки (акт №273/23-1/36022249 від 19.03.2010р.), на думку відповідача, позивачем порушені вимоги пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 5.12.5 п. 5.12 ст.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і представлення" від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу ДПАУ від 15.06.2005р. №213), та внаслідок чого різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2010р. має позитивне значення і складає 48713 грн.

Таким чином, відповідачем не враховано податковий кредит минулих податкових періодів, якій зазначено в рядку 23 Декларації з податку на додану вартість за липень 2010р.

Як вбачається із акту планової виїзної перевірки №273/23-1/36022249 від 19.03.2010р., підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 145 289грн., в тому числі за вересень 2009р. у сумі 54639грн. та за листопад 2009р. у сумі 90650грн. є порушення позивачем вимог пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені по операціях з контрагентом ТОВ "Камень Плюс". На думку податкового органу, податкові накладні, які видані позивачу ТОВ "Камень Плюс" виписані незаконно, оскільки фактичної поставки товару не відбувалося та правочини із зазначеним контрагентом є нікчемними. Висновки податкового органу про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ "Камень Плюс" ґрунтуються на тому, що ТОВ "Камень Плюс" згідно бази даних ДПА України має стан "запит на встановлення місцезнаходження", ТОВ "Камень Плюс" має взаємовідносини з підприємствами, з ознаками фіктивності. Крім того, у ТОВ "Камень Плюс" відсутні необхідні умови для результатів господарської, економічної діяльності, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів (арк.с.24-48).

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що єдиною підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

У матеріалах справи наявні податкові накладні №62 від 17.09.2009р. на загальну суму 327833,60грн., у тому числі ПДВ 54638,60грн., №95 від 05.11.2009р. на загальну суму 543901,60грн., у тому числі ПДВ 90650,28грн., які містять усі передбачені законом реквізити.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем дотримані всі умови Закону України "Про податок на додану вартість" щодо виникнення права на включення до податкового кредиту сум ПДВ, які включені в склад ціни за товар, отриманий від ТОВ "Камінь Плюс", та вважає обґрунтованим висновок про протиправність оскаржуваних податкових-повідомленнь рішень від 28.10.2010р. №0002901502/0 та від 26.11.2010р. №0002901502/1 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 47169,15грн., в тому числі за основним платежем 44923,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2246,15грн., з огляду на наступне.

При розгляді справи у суді першої інстанції до матеріалів справи були надані наступні документи:

- договір поставки №1 від 17.09.2009р. між ТОВ "Камінь плюс" та ДП "Фторопластові технології" ТОВ "Хімком"(арк.с.49-53),

- видаткові накладні РН-0000046 від 17.09.2009р. на суму 327833,60грн. (арк.с.155), РН-0000081 від 05.11.2009р. на суму 543901,60грн. (арк.с.156);

- платіжні доручення №142 від 02.02.2010р. на суму 80000,00грн., (арк.с.151), №261 від 23.06.2010р. на суму 691235,20грн. (арк.с.152);

- податкові накладні №62 від 17.09.2009р. на загальну суму 327833,60грн., у тому числі ПДВ 54638,60грн. (арк.с.54), №95 від 05.11.2009р. на загальну суму 543901,60грн., у тому числі ПДВ 90650,28грн. (рка.с.55);

- довідку №2069/23-3403 від 01.04.2010р. про перевірку ТОВ "Камень плюс", щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ДП "Фторопластові технології" ТОВ "Хімком" за вересень, листопад 2009 року, відповідно до якої не встановлено розбіжностей з відомостями отриманими від ДП "Фторопластові технології"(арк.с.57-62).

З урахуванням зазначених вище документів, судом першої інстанції зроблено безперечний висновок, що позивачем отриманий від ТОВ "Камень Плюс" товар для використання у подальшій господарській діяльності позивача, позивачем сплачено контрагенту вартість поставленого товару у сумі 771235,20грн., в тому числі ПДВ у сумі 128539,20грн., ТОВ "Камень плюс" на момент виписки податкових накладних був платником ПДВ, що відповідачем не заперечується та знайшло відображення в актах перевірки, податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1. ст.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції вірно визначено. що так як виписані ТОВ "Камень плюс" відповідають всім передбаченим ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вимогам, висновки акту перевірки №273/23-1/36022249 від 19.03.2010р., щодо завищення позивачем податкового кредиту у сумі 145289грн., в тому числі за вересень 2009р. у сумі 54639грн. та за листопад 2009р. у сумі 90650грн. є протиправними, а відтак позивач правомірно не врахував їх при поданні податкових декларацій за червень та липень 2010р.

Також судом першої інстанції вірно зроблено висновок про протиправність висновків відповідача про порушення позивачем вимог п.5.12.5. Порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", так як відповідно до зазначеного Порядку, Рядок 23.4 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.

Судова колегія погоджується з висновок суду першої інстанції, що положеннями Закон України "Про державну податкову службу в Україні", в редакції на момент проведення перевірки, не наділяв податковий орган правом на зменшення залишку від'ємного значення за актом перевірки, та з аналізу положень ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вбачається що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість розраховується на основі показників сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкового зобов'язання з вказаного податку та у випадку від'ємного значення податку на додану вартість відшкодуванню підлягає частина, що фактично була сплачена платником податку постачальникам товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем кінцевий розрахунок за товар, отриманий відповідно до накладних РН-0000046 від 17.09.2009р. та РН-0000081 від 05.11.2009р. здійснено платіжним дорученням №261 від 23.06.2010р. у сумі 691235,20грн. в т.ч. ПДВ 115205,87грн.

Таким чином відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" ДП "Фторопластові технології" ТОВ "Хімком" отримало право на бюджетне відшкодування в липні 2010р.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилання відповідача у акті перевірки на ту обставину, що при розрахунку бюджетного відшкодування позивачем порушені вимоги пп.7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку із тим, що відповідно до зазначених норм обов'язковою умовою отримання права на бюджетне відшкодування є наявність від'ємного значення між сумою податкового кредиту та податкових зобов'язань протягом двох послідовних календарних періодів.

Відповідно до вимог пп.7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на бюджетне відшкодування у платника податку виникає тільки у разі наявності від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, при чому таке від'ємне значення повинно бути протягом двох послідовних податкових періодів. Але, при розрахунку права на бюджетне відшкодування враховується не тільки суми податкового кредиту, право на яке виникло у поточному податковому періоді (тобто рядок декларації 18.2), а і суми податкового кредиту, право на яке виникло та які були віднесені до складу податкового кредиту минулих податкових періодів, тобто враховується від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (стр.26 декларації за попередній період) та суми від'ємного минулого податкового періоду (значення рідка 22.2. декларації за минулий податковий період).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у декларації за липень 2010р. у графі 18.1 розділу ІІІ задекларовано позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 48713грн. При цьому залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду, який включається до складу податкового періоду поточного звітного (податкового) періоду (рядок 23 декларації) склав 95045грн.

Таким чином, різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту липня місяця 2010р. за даними декларації позивача має від'ємне значення у розмірі 46332грн. (48713грн.- 95045грн.), а отже неправомірним є висновок відповідача щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування внаслідок того, що позивач декларував у липні 2010р. позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Також, дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування через порушення ним порядку заповнення декларацій з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997р.

Матеріалами справи підтверджується, що податкова декларація за липень заповнена позивачем правильно, за виключенням строки 23.1.(значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього податкового періоду) в якій зазначена сума ПДВ у розмірі 8529грн., тоді як згідно декларації за червень (з урахуванням уточнюючого розрахунку) повинна бути була зазначена сума - 8497грн., що відповідає графі 18.2 (від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду) декларації за червень 2010р.

Із наданих суду документів вбачається, що позивачем була невірно заповнена декларація не за липень, а за червень, внаслідок чого і було подано уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. платник податків (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) у разі якщо самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Підпунктом 7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган, отримавши податкову декларацію позивача за липень 2010р. мав право провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування за липень з метою підтвердження або спростування викладених в ній відомостей. Замість цього, відповідач провів камеральну перевірку та обмежився поданими позивачем деклараціями внаслідок чого зробив необґрунтовані висновки. У даному випадку, порушення позивачем порядку заповнення декларації призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню тільки у розмірі 32грн., але в цій частині рішення відповідача позивачем не оскаржується. В іншій частині, порушення порядку заповнення декларації не призвело до порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок чого позивачем правомірно заявлена до відшкодування сума ПДВ у розмірі 46300,00грн.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується в висновком суду першої інстанції, що були усі підстави для визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення №0002891502/0 від 28.10.2010р., №0002891502/1 від 28.11.2010р. про зменшення позивачу про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 46332грн. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у сумі 46300,00грн.

Судова колегія зазначає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 08.06.11 у справі № 2а-839/11/11/0170 за позовом Дочірнього підприємства "Фторопластові технології" Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімком" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова