Рішення

від 16.06.2008 по справі 7/40-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/40-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.08р.

Справа № 7/40-08

За позовом  Релігійної громади святої преподобномучениці Євдокії парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви, с. Привовчанське  Павлоградського району Дніпропетровської області    

До  Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", с. Привовчанське Павлоградського району Дніпропетровської області 

Про визнання права власності

                                                                                                                      Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: голова релігійної громади  Шевченко  О.Є., указ № 48 від 25.06.2007р.;

від відповідача:  не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Релігійна громада святої преподобномучениці Євдокії парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви (с. Привовчанське  Павлоградського району Дніпропетровської області) просить визнати за нею право власності на нерухоме майно - частину споруди у "Будинку побуту" по вул. Шкільній, 28в у с. Привовчанське Павлоградського району у вигляді приміщення  № 1 розміром 10 кв.м, № 2 - 2, 5 кв.м, № 3 - 30 кв.м, № 4 - 13, 5 кв.м, № 5 - 5, 1 кв.м, № 6 - 9, 6 кв.м, № 7 - 5, 8 кв.м, № 8 - 2, 1 кв.м, № 9 - 3, 7 кв.м, № 10 - 2, 8 кв.м, № 11 - 6, 4 кв.м, № 12 - 15, 6 кв.м, загальною вартістю 5 000, 00 грн.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно рішення зборів засновників відповідача від 30.01.2008р. позивачу подарована частина будівлі „Будинку побуту” по вул. Шкільній, 28в у с. Привовчанське Павлоградського району під розміщення храму для віруючих. Позивач посилається на неможливість укладення правочину в нотаріальній формі, оскільки подароване нерухоме майно не було зареєстроване на праві власності за попереднім власником –відповідачем. Споруда „Будинку побуту” побудована колгоспом ім. Дзержинського, в подальшому перейшла до КСП ім. Дзержинського, потім до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (с. Привовчанське Павлоградського району Дніпропетровської області), як до правонаступників. Позивач зазначає, що він користується подарованим нерухомим майном, як храмом. Як на правові підстави позову позивач посилається на ст. 325 та ст. 328 ЦК України.

Відповідач відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином. Відповідач письмово звернувся до суду та просить розглянути справу за відсутності його представника в судовому засіданні.

Розгляд справи відкладався з 22.05.2008р. на 12.06.2008р.

В судовому засіданні 12.06.2008р. за погодженням представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до витягу з протоколу № 6 зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (с. Привовчанське Павлоградського району Дніпропетровської області) від 30.01.2008р. зборами засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" вирішено подарувати Релігійній громаді святої преподобномучениці Євдокії парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви (с. Привовчанське  Павлоградського району Дніпропетровської області) частину будівлі Будинку побуту, розташованого за адресою: с. Привовчанське, вул. Шкільна, 28в, під розміщення храму святої преподобномучениці Євдокії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви.

За повідомленням Павлоградського міжміського бюро технічної інвентаризації, вих. № 1621, станом на 29.11.2007р. будівля № 28 по вул. Шкільній в с. Привовчанське в БТІ не зареєстрована.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” речові права на нерухоме майно,  їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації. Згідно ч.6 цієї ж статті названого Закону правочини щодо нерухомого  майна  вчиняються,  якщо  право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” обов'язковій  державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Всупереч вимогам Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на нерухоме майно, щодо дарування якого приймалося рішення, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" не зареєстроване.

Слід зазначити, що встановлення обставин наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" права власності на спірне нерухоме майно до прийняття рішення про його дарування за відсутності державної реєстрації права власності відповідача на це майно є за межами даного спору.

Згідно ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір дарування щодо спірного нерухомого майна у письмовій формі, нотаріально посвідчений не укладався.

Згідно ч.1 ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Нікчемний правочин –це правочин недійсність якого встановлена законом (ч.2 ст. 215 ЦК України).

Недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Дійсність договору дарування судом не встановлювалася.

За викладеного, суд не вбачає правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Крім того, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

З матеріалів справи не вбачається, що причиною звернення позивача з позовом до суду є  невизнання відповідачем права власності на спірне нерухоме майно. Як зазначає позивач у позові, причиною звернення є неможливість державної реєстрації права власності позивача на це майно. Отже, відсутній спір між позивачем та відповідачем щодо права власності. Господарський суд вирішує спори про право, в тому числі про право власності, з матеріалів справи суд не вбачає такого спору. Відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо права власності на спірне нерухоме майно є самостійною підставою для відмови в позові.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

          ВИРІШИВ:

В позові –відмовити.

Судові витрати  віднести на позивача.

     Суддя                                                                                                   Л.А.Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, - 13.06.2008р.