Постанова

від 03.06.2008 по справі 8/288-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/288-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"03" червня 2008 р.                                                           Справа № 8/288-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом'якової В.В. при секретарі Шульженко Г. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні  

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача - ю/к Іванова О.М. дов. №1799/07 від 25.10.06 р.

від відповідача - ГДПІ Тосік Н.І. дов. №15413/9/10-105 від 28.12.07 р.; ГДПРІ Петрова Н.Л. дов. №7363/9/10-105 від 23.05.08 р.

          Відкрите акціонерне товариство „Херсонський комбінат хлібопродуктів” звернувся до  суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати  податкове повідомлення-рішення від 18  квітня 2008 року № 0001972301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  в сумі 327272 грн. 27 коп., яке було прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні за наслідками невиїзної позапланової перевірки ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів” від 14 квітня 2008 року № 1305/23-7/00952367.  

          Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Як випливає зі статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством. Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки та інші платежі, застосовують до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом. Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - визначають податкові зобов'язання у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Статтею 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено перелік контролюючих органів. За приписами підпункту 2.1.4, пункту 2.1 статті 2 цього ж Закону податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень.

          Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно –правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Враховуючи, що відповідач є суб'єктом владних повноважень і Законами України "Про державну податкову службу в Україні" та "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на нього покладено функцію донарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) то відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір є компетенцією суду адміністративної юрисдикції. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          Позивач зазначає в позовній заяві про те, що в акті перевірки зазначено про виникнення  права на відшкодування ПДВ  лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару. який оплачений покупцем, а сума ІІДВ мас бути врахована у ціні товару всіма учасниками господарської операції. Тільки після проведення перевірки з питання обґрунтованості відшкодування ПДВ всіма учасниками господарської операції,  ДПІ у м. Херсоні може підтвердити факт надмірної сплати податку. Позивач звертає увагу суду на те, що товар був придбаний за договорами купівлі-продажу у ПП Фомін В.Ю. і ПП «МС-Агро», використаний у власній господарській діяльності, що не заперечується податковою інспекцією.  Позивач не порушив норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», на момент подачі декларацій за липень,  серпень 2007 року товар був оплачений  в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, одержані податкові накладні від постачальників - ПП Фомін В.Ю. і ПП «МС-Агро»на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладених угод. При здійсненні господарських операцій і до теперішнього часу ПП Фомін В.Ю. і ПП «МС-Агро»зареєстровані в Єдиному державному реєстрі як платники податку. Факт отримання від контрагентів податкових накладних та сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання підтверджені ДПІ під час перевірки.

          Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок відповідач покладає на Позивача. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Жодною нормою чинного законодавства України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, в тому числі і за податковими зобов'язаннями.

          Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) заперечує проти позову, мотивуючи тим, що згідно з поданою ВАТ „Херсонський КХП" до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з ПДВ за серпень 2007 року  та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства, складає 958370 грн. В  ході проведення невиїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування  суми бюджетного відшкодування за серпень 2007 року було виявлено, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 958370 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду складає 2534358 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів складає 2459000 грн. Одним із основних постачальників товару (пшениця, ріпак) у липні 2007 року є ПІІ Фомін В.Ю. ( м. Херсон) на загальну суму ПДВ -242814,12 грн. Відвантаження   проводилося   згідно   рахунків   та   податкових   накладних, розрахунки проводились у безготівковій формі. У відповідності до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердж. наказом Державної податкової адміністрації України № 350 від 18.08.05, направлено запити щодо надання інформаційних довідок та проведення зустрічних перевірок по основних постачальниках ВАТ „Херсонський КХП". Згідно відповіді, у ПП Фоміна В.Ю. вкрадено документи за вказаний період,   надано копію постанови Суворовського ВМ ХМВ УМВС в Херсонській обл. про відмову в порушенні кримінальної справи.    

          Також одним із основних постачальників товару (ріпак) у липні 2007 року по І ланцюгу є ПП „МС-Агро" (код 32808817. м. Херсон) на загальну суму ПДВ - 558776,61грн. Відвантаження   проводилося   згідно   рахунків   та   податкових   накладних, розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі на суму ПДВ - 553771,3 грн. ПП «МС-Агро»не є виробником відвантаженого товару. Його постачальником по 2-му ланцюгу є ТОВ „Дружба" ( Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Велика Знам'янка) на загальну суму ПДВ - 62715,67 грн. До Великолепетиської МДП1 Херсонської області направлено запит для підтвердження взаєморозрахунків ТОВ „Дружба" з ПП «МС-Агро»та отримано відповідь (вх. № 2792/7 від 03.03.08), що провести зустрічну перевірку взаєморозрахунків ТОВ „Дружба" з ПП «МС-Агро»не має можливості в зв'язку з ненаданням підприємством документів податкового та бухгалтерського обліку для перевірки. Довідково Великолепетиська МДПІ Херсонської області надала інформацію про те, що на підприємстві ТОВ «Дружба»проводилась планова комплексна документальна перевірка за період:  4 квартал 2006 року та 9 місяців 2007року, про що складено акт від 07.02.08р. №7/2310/19281579. За результатами перевірки платника було встановлено, що на порушення пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, пп. 6.1.1 л.6.1 ст.6, пп. 7.2.3 п.7.2, пп..7.3.1 п.7.3, пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 465,9 тис. грн.

          В зв'язку з ненаданням бухгалтерських документів ТОВ «Дружба»за вказаний період та керуючись пп. 7.4.5 Закону України «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Оскільки ТОВ «Дружба»є посередником , раніше включені до складу податкового кредиту податкові накладні у ТОВ «Дружба»залишились не підтвердженими. Згідно пп..7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Таким чином, підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по даній операції неможливо. Перевіркою не встановлено факту надмірної сплати податку підприємством ВАТ ''Херсонський КХП" по постачальнику ТОВ „Дружба", який не сплатив 1ІДВ до бюджету, а у ВАТ „Херсонський КХП" відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування.   Постачальником по другому ланцюгу по взаєморозрахункам з ПП „МС-Агро" є ПП „Ель" (Херсонська область, м. Скадовськ) на загальну суму ПДВ –21960,31грн. До ДПІ у Скадовському районі Херсонської області направлено запит № 1428/7/23-704 від 13.02.08  для підтвердження взаєморозрахунків ПП “Ель” з ПП “МС-Агро”  та отримано довідку невиїзної документальної перевірки (вх. № 2799/7 від 03.03.08), де зазначено що ПП «Ель»за юридичною адресою не    знаходиться. Відносно посадових осіб ПП «Ель»15.01.07 за матеріалами Скадовського відділення податкової міліції ГВПМ ДГН у м. Херсоні прокуратурою Скадовського району порушено кримінальні справи за ознаками ч.2 ст.366 та ч.2 ст. 364 КК України. Сектором реєстрації та обліку платників податків ДПІ у Скадовському р-ні направлено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням до державного реєстратора Скадовського району для проведення заходів згідно з частиною 8 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-пІдприємців”. На думку відповідача,  ПП „Ель" як проміжна ланка створена з метою мінімізації сплати податків та створення віртуального податкового кредиту по ПДВ у підприємств-покупців по всіх ланках ланцюга.   Таким чином, підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по даній операції неможливо.  Згідно п.п.7.7.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Але, крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, необхідна така обов'язкова підстава як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Податок з операцій купівлі - продажу ВАТ „Херсонський КХП" сплачує в ціні придбання своїм постачальникам, а ті, в свою чергу, відображають відповідні суми податку в податкових зобов'язаннях декларацій з ПДВ. Відповідач також відмічає, що податкові накладні, виписані постачальниками ВАТ „Херсонський КХП", оформлені неналежним чином, так як містять недостовірну інформацію стосовно юридичної адреси підприємств. Податкові накладні не відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону   про ПДВ і не може бути підставою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

          При вирішенні справи судом взято до уваги акт перевірки ДПІ від 14 квітня 2008 року, податкову декларацію позивача з ПДВ за серпень 2007 року, копію реєстру податкових накладних, одержаних позивачем в липні 2007 року, копії угод з  ПП Фоміним В.Ю. та ПП “МС-Агро”, копії витратних накладних, податкових накладних ПП Фоміна В.Ю. та ПП “МС-Агро”, платіжних доручень про сплату грошових коштів на рахунок ПП Фоміна В.Ю. та ПП “МС-Агро”, матеріали зустрічних перевірок постачальників позивача податковими органами, заява ПП Фоміна В.Ю. про крадіжку документів, які стосуються підприємницької діяльності, копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо крадіжки документів.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю із таких підстав.

          Відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

          - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

          - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, видані приватним підприємцем Фоміним В.Ю. та ПП “МС-Агро”,  які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Помилковим є посилання податкового органу  про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на відсутність доказів фактичної сплати податку до бюджету постачальниками  контрагентів позивача. Відсутність таких відомостей у ДПІ за різними обставинами  не позбавляло правового значення податкових накладних, які задіяні позивачем при формуванні податкового кредиту. На момент здійснення господарських операцій позивач обґрунтовано відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, за якими не визнала податкова інспекція, продавці ПП Фомін В.Ю. та ПП “МС-Агро” були в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, подавали звітність до податкової інспекції та сплачували задекларовані податки.

          Відповідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем          товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України про ПДВ, бюджетне  відшкодування  - сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету слідує з поняття "податку", його основної функції –формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття "платника податку" як особи, що згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Саме з цих норм визначається зміст надмірності сплати податку як надмірного його надходження до бюджету, ще й тому, що саме така надмірність має бути серед підстав повернення коштів з бюджету. Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", джерелом бюджетного відшкодування податку на додану вартість є суми цього податку, зараховані до Державного бюджету

          Крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, необхідна така обов'язкова підстава як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Податок з операцій купівлі-продажу товарів позивач сплачує в ціні придбання  своїм постачальникам, а ті, в свою чергу, відображають відповідні суми податку в податкових зобов'язаннях. Податковий орган не довів факту не нарахування та несплати ПДВ контрагентами позивача (постачальниками), не надав доказів невіднесення нарахованої суми ПДВ  до податкового зобов'язання відповідних декларацій з ПДВ.

          Положеннями ст.67 Конституції України встановлено, що кожен зобов”язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.    Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.   Чинне  податкове законодавство України, в тому числі і Закон України “Про податок на додану вартість” не встановлює обов”язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

          Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх  посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами  ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.    Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені ним у запереченнях на позовну заяву через їх невідповідність чинному законодавству України та фактичним обставинам, оскільки  відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ. Відповідач не встановив несплати  ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату  ПДВ у вартості придбаного товару,  не спростував наявності об'єкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

          Контролюючий орган не врахував принципу індивідуалізації зобов'язань та відповідальності, кожен суб'єкт має виконувати свої обов'язки, відповідати за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта.

          За таких обставин спірне рішення не відповідає діючому законодавству, оскільки прийняте без врахування вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним такого рішення. Судові витрати відшкодовуються позивачу з державного бюджету.

          Керуючись  ст. 94,  159-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

          1. Позов задовольнити. Скасувати  податкове повідомлення-рішення від 18  квітня 2008 року № 0001972301/0, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні, про зменшення ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  в сумі 327272 грн. 27 коп.

          2. Відшкодувати відкритому акціонерному товариству „Херсонський комбінат хлібопродуктів” (м. Херсон) з Держбюджету  3 грн. 40 коп.  витрат зі сплати судового збору.

          3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

          4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  В.В. Хом'якова

Постанову складено у повному обсязі

  та підписано  05  червня  2008 року.