Постанова

від 09.06.2008 по справі 27/01-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/01-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2008 р.                                                           Справа № 27/01-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. ,  Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

прокурор – Мамедов Р.Г.

позивач –не з'явився

1-й відповідач –не з'явився

2-й відповідач –Соснова Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Фактор–5”, м. Харків (вх. № 996 Х/3)  на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.08 р. по справі № 27/01-08

за позовом  Військового прокурора Харківського гарнізону м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до   1) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Фактор–5”, м. Харків

     2)Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Харків

про визнання договору недійсним, -

встановила:

Військовий прокурор Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним договір № 40 від 18.02.2005р. про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін, укладений між Східним управлінням капітального будівництва України та ТОВ фірма “Фактор-5”.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 квітня 2008 р. по  справі № 27/01-08 (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено. Визнано недійсним договір № 40 від 18.02.2005р. про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін, укладений між Східним управлінням капітального будівництва України та ТОВ фірма “Фактор-5”.

ТОВ фірма “Фактор-5” з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2008 р. скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому 1-й відповідач, зокрема, зазначає, що в даному випадку Закон України «Про правовий режим майна в Збройних силах України»не підлягає застосуванню, тому як земельні ділянки не відносяться до складу військового майна; на думку заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції повинен був застосовувати положення Земельного кодексу України, оскільки порядок зміни цільового призначення земельних ділянок, в тому числі земель оборони, визначений саме цим нормативним актом; також вважає, що місцевий господарський суд в своєму рішенні не визначив, у чому саме положення спірного договору порушує інтереси держави і у чому саме існує загроза її інтересам. Крім того, вказує на те, що положення спірного договору не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, особи, які брали участь під час укладення договору, мали необхідний обсяг дієздатності, волевиявлення сторін було вільним, а сам правочин направлений на реальне настання правових наслідків.

Військовий прокурор письмові пояснення або заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Східне управління капітального будівництва України відзив на апеляційну скаргу не надало.

В судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 20.05.2008р. 1-й та 2-й відповідачі своїх представників не направили, про причини неявки не попередили, в зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 03.06.2008р. та, з метою повного та всебічного зсування всіх обставин справи, зобов'язано Військового прокурора Харківського гарнізону надати до суду апеляційної інстанції матеріали проведеної прокуратурою перевірки в Східному управлінні капітального будівництва Міністерства оборони України, а також виконати вимоги попередньої ухвали та надати письмові пояснення або заперечення по апеляційній скарзі з правовим обґрунтуванням з посиланням на законодавство і відповідні документальні докази.

Крім того, також зобов'язано Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України виконати вимоги попередньої ухвали та надати до суду апеляційної інстанції письмові пояснення або заперечення по апеляційній скарзі з правовим обґрунтуванням з посиланням на законодавство та відповідні документальні докази.

Однак, військовий прокурор та 2-й відповідач вимоги відповідних ухвал суду не виконали, витребуваних документів не надали.

В судове засідання апеляційної інстанції 03.06.2008р. ТОВ фірма “Фактор–5” не з'явилось, про причини неявки не попередило, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Позивач також в судове засідання не з'явився, про причини неявки не попередив, будь-яких письмових пояснень щодо правомірності позовних вимог не надав.

03.06.2008р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшла телеграма, в якій зазначено, що Міноборони заперечує проти апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2008р. по справі № 27/01-08 законним.

Проте, дана телеграма не містить позначки, хто саме є її відправником, яка саме посадова особа від імені Міністерства оборони України звертається до Харківського апеляційного господарського суду, тому колегія суддів не може вважати зазначену телеграму документальним обґрунтуванням позиції позивача по справі.

Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у відповідності до статей 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу вжито необхідних заходів для всебічного та повного розгляду справи по суті, а сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача 1-го відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх у судовому засіданні прокурора, представника 2-го відповідача і встановила наступне.

18 лютого 2005 року Східне управління Міністерства оборони України (замовник), ТОВ "Фактор-5" (пайовик) та Управління капітального будівництва та придбання житла Міністерства оборони України (єдиний замовник) укладено Договір №40 про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання договору № 40 від 18.02.2005р. недійсним, місцевий господарський суд керувався положеннями ч. 3 статті 180 Господарського кодексу України, відповідно до якої при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому випадку погодити  предмет, ціну та строк дії договору, в зв'язку з чим дійшов висновку, що предмет спірного договору на час його укладення не визначений, а умови договору щодо дострокової передачі квартир відповідної площі, є порушенням мети договору.

Крім того, судом першої інстанції до спірних правовідносин застосовані норми Закону України «Про використання земель оборони»та положення Закону України «Про правовий режим майна в Збройних силах України». Зокрема суд в оскаржуваному рішенні послався на те, що земельна ділянка є військовим майном і використовується лише за специфічним цільовим та функціональним призначенням, і не може використовуватись в господарських цілях. За висновками суду першої інстанції, умови договору № 40 від 18.02.2005р. є порушенням вимог ч. 2 статті 20, статті 77 Земельного кодексу України.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть  спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи надані ТОВ фірма «Фактор-5»докази в підтвердження правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог, їх документальне та матеріальне обґрунтування; доводи військового прокурора на підтвердження наявності порушення інтересів держави при зверненні з позовом,  докази в обґрунтування недійсності спірного договору, а також наведені в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечення Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України по апеляційній скарзі ТОВ фірма «Фактор-5», колегія суддів визнає безпідставність позовних вимог  та неправомірність висновків суду першої інстанції щодо визнання договору № 40 від 18.02.2005р. недійсним, оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд не з'ясував, в чому саме виявилося порушення інтересів держави в зв'язку з укладенням зазначеного договору, не вірно застосував норми матеріального права до даних правовідносин, на надав належної правової оцінки умовам договору щодо їх відповідності вимогам цивільного законодавства з урахуванням дійсних обставин справи, а підстави, з яких визнано недійсним спірний договір не містять належного правового мотивування.

ТОВ фірма «Фактор-5»в апеляційній скарзі відмічає, що спірний договір № 40 від 18.02.2005р. не містить положень, які б суперечили нормам чинного законодавства., а місцевий господарський суд не визначив у рішенні, у чому саме положення спірного договору порушує інтереси держави і у чому саме існує загроза її інтересам.

      Колегія суддів визнає правомірність наведених доводів, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, та відповідно до п. 2.1 укладеного між 1-м та 2-м відповідачем договору № 40 від 18.02.2005р., предметом цього Договору є будівництво у порядку пайової участі Сторонами "Об'єктів", які буде розташовано на земельних ділянках орієнтовною загальною площею 0,37 га за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе (військове містечко № 166), для забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей.

Конкретизація предмету Договору міститься у п.п. 2.2, 2.3, 2.4 Договору  де зазначено, що межі земельних ділянок, які плануються для будівництва об'єктів, визначаються відповідно землевпорядної документації на зазначені ділянки та уточнюються відповідно до рішення  уповноважених органів; будівництво об'єктів здійснюється згідно з архітектурно-планувальним завданням, технічними умовами та проектно-кошторисною документацєю; умови, порядок та терміни будівництва об'єктів, строки та умови передачі житла можуть уточнюватися шляхом укладання відповідних договорів, які є додатками до цього договору і є невід'ємними частинами; загальна площа житлових приміщень об'єктів остаточно буде визначена на підставі проектно-кошторисної документації та документації, що буде оформлена бюро технічної інвентаризації.

У п.2.4 Договору, сторони узгодили і встановили, що умови, порядок, терміни будівництва “Об'єктів” строки та умови передачі житла, що передається  “Пайовиком” “Замовнику” для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України, та членів їх сімей, визначаються сторонами цим договором та можуть уточнюватися, шляхом укладення відповідних договорів що є додатками до цього договору і є його невід'ємними частинами. Сторони узгодили і встановили, що “Пайовик” має право у відповідності з проектно - кошторисною документацією за узгодженням з “Замовником” визначати черговість будівництва окремих складових частин “Об'єктів”  у межах узгоджених Сторонами строків. Сторони погодили і встановили, що загальна площа житлових приміщень “Об'єктів” остаточно буде визначена  на підставі проектно - кошторисною документації, буде оформлена бюро технічної інвентаризації. Відповідно до визначеної фактичної загальної площі житлових приміщень буде остаточно визначено розмір частки “Замовника”, але у будь-якому випадку процентне співвідношення часток, встановлене п. 3.1.1 цього договору, не підлягає зміні.

Умови оплати внеску кожного із учасників будівництва передбачені пунктом 1.3, 3.1 Договору, а саме замовником 11 відсотків загальної площі збудованих квартир, а пайовиком 89 відсотків загальної площі збудованих квартир та інші збудовані об"єкти.

Відповідно до п.3.2 Договору, розмір частки “Замовника”, яку він має отримати за результатами будівництва “Об'єктів”, визначається на підставі проектно - кошторисною документації і остаточно уточнюється Сторонами, відповідно до документації Бюро технічної інвентаризації після здачі “Об'єктів” (або відповідних його складових) в експлуатацію. З метою надання “Пайовику” можливості на залучення коштів від третіх осіб (згідно п. 2.6 цього договору) Сторони визначають, що “Пайовик” може до введення “Об'єкту” в експлуатацію, залучити кошти щодо будівництва будь –якої складової частини “Об'єктів” крім частки “Замовника”.

Пунктом 4.2 Договору передбачена оплата першим відповідачем функцій замовника в  розмірі 2,5 відсотка від зведеного кошторисного рахунку. Окрім того Договором, пункт 5.4, передбачено способи визначення загальної кошторисної вартості будівництва об'єктів : проектно-кошторисною документацією і по закінченню будівництва за фактичними витратами пайовика.

За таких обставин, умова щодо ціни Договору стосується саме розміру оплати внеску кожного з учасників у будівництво в порядку пайової участі, а не ціни збудованих об'єктів чи одного квадратного метру цих об'єктів. Окрім того, Договором № 40 від 18.02.2005 р. також передбачені способи визначення загальної кошторисної вартості будівництва об'єктів, так відповідно до п. 5.4 Договору, вона визнача тиметься проектно-кошторисною документацією і по закінченню будівництва буде остаточно визначена за фактичними витратами ТОВ „Фактор-5".

У 5 главі  Договору сторони визначили строки, платежі та розрахунки. При цьому терміни виконання етапів робіт за Договором визначені орієнтовно, вони ставляться в залежність від затвердження проекту організації будівництва та розробки проектно - кошторисної документації, відповідно до яких повинен бути визначений графік фактичного терміну будівництва, який буде невід'ємною частиною Договору. Не зазначення точного строку дії договору не є порушенням чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що викладене повністю спростовує висновки суду першої інстанції щодо непогодження сторонами предмету, ціни та строку дії договору.

Посилання місцевого господарського суду про змінення мети Договору та неможливості визначення частки замовника до введення об"єкту в експлуатацію безпідставні, оскільки  відповідно до Положенням про Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, управління призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей і п. 3.1 Договору не суперечить покладеним на нього Державою повноваженням. Крім того, розмір часток замовника може бути визначений до введення об"єкту в екплуатацію, на підставі затвердженої проектно - кошторисної документації.

ТОВ фірма «Фактор-5»в апеляційній скарзі не погоджується з висновками місцевого господарського суду, відповідно до яких земельна ділянка є військовим майном і використовується лише за специфічним цільовим та функціональним призначенням, і не може використовуватись в господарських цілях, вважає, що судом першої інстанції не правомірно застосовані положення Закону України "Про правовий режим майна в збройних силах України", вважає, що порядок зміни цільового призначення земельних ділянок, в тому числі земель оборони, визначений Земельним кодексом України.

Колегія суддів, з огляду наведених тверджень, зазначає наступне.

Законом України "Про правовий режим майна в збройних силах України" передбачені правові засади і порядок використання земель оборони.

Згідно статті 1 Закону України "Про правовий режим майна в збройних силах України", військове майно –це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, медичне, побутове, хімічне, інженерне майно, тощо.

Тобто, земельні ділянки не входять до складу військового майна.

Законом України "Про правовий режим майна в збройних силах України" передбачені правові засади і порядок використання земель оборони.

Таким чином, положення цього Закону застосовуються тільки у разі використання земель оборони, якщо по цим земельним ділянкам не провадяться заходи, пов'язані із зміною специфічного цільового призначення.

Стаття 20 Земельного кодексу України передбачає, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

Отже, норми Земельного кодексу України передбачають можливість та порядок зміни цільового призначення земельних ділянок із земель оборони.

Відповідно до пункту 3.4 договору № 40 від 18.02.2005р., Замовник, Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, здійснює оформлення землевпорядної документації, отримує правовстановлюючі документи на право користування земельними ділянками, цільовим призначенням яких є будівництво відповідних об'єктів, отримує дозвільні документи, тощо.

Пунктом 2.2 даного договору визначено, що межі земельних ділянок, які плануються на будівництво «об'єктів», будуть визначені відповідно до землевпорядної документації на зазначені ділянки та уточнюються відповідно до рішення органів місцевого самоврядування про надання у користування земельних ділянок, цільовим призначенням яких є будівництво «об'єктів».

Отже, умовами спірного договору передбачено обов'язок Замовника здійснити оформлення землевпорядної документації, отримання правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянкам, ,цільовим призначенням яких буде будівництво «об'єктів».

Таким чином, умовами спірного договору передбачена можливість будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, тільки після зміни цільового призначення земельних ділянок із земель оборони, та положення договору не змінюють цільове призначення земельної ділянки, що розташована на земельних ділянках орієнтовною загальною площею 0,37 га за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе (військове містечко № 166), а лише передбачають таку можливість, що не заборонено чинним земельним законодавством України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення умов договору             № 40 від 18.02.2005р.  не суперечить діючому законодавству України.

Відповідно до частин 1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України. правочин вважається здійсненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або декількох документах, у листах або телеграмах якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами. Правочин який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, Законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що особи, які брали участь під час укладення договору, мали необхідний обсяг дієздатності, волевиявлення сторін було вільним, тобто договір № 40 від 18 лютого 2005 року, здійснений у письмовій формі, підписаний належним чином уповноваженими сторонами, скріплений печатками узгоджений та затверджений компетентними органами. На першій сторінці Договору міститься узгодження начальника управління капітального будівництва та придбання житла Міністерства оборони України та затвердження Директором Департаменту капітального будівництва управління фондами Міністерства оборони України, з підписами посадових осіб та печатками зазначених установ.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання Договору № 40 від 18 лютого 2005 року недійсним.

Слід зазначити, що під час розгляду апеляційної скарги військовий прокурор будь-яких письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не представив, витребувані судом матеріали прокурорської перевірки, які відповідно до позовної заяви, стали підставою для його звернення до суду з позовом про визнання договору № 40 від 18.02.2005р. недійсним, не надав, та не повідомив, чому витребувані документи не були представлені до суду апеляційної інстанції.

До того ж, в судовому засіданні апеляційної інстанції старший помічник військового прокурора Харківського гарнізону Мамедов Р.Г. так і не навів жодного аргументу, в чому саме відбулося порушення інтересів держави і чому саме виявилась необхідність їх захисту, не надав ніяких пояснень, чому Військовий прокурор Харківського гарнізону не надав до суду апеляційної інстанції витребувані ухвалою Харківського апеляційного господарського суду документи.

При цьому, Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України також не виконало вимог ухвали суду апеляційної інстанції, не надало пояснень чи заперечень по апеляційній скарзі, а в судовому засіданні його представник, Соснова Т.В., так і не пояснила суду, яким чином порушені інтереси держави, і чому спірний договір був підписаний 2-м відповідачем та скріплений печаткою підприємства.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Колегія суддів відзначає, що невиконання військовим прокурором та Східним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України вимог ухвали суду апеляційної інстанції щодо надання витребуваних документів, не підготовка їх представників до розгляду справи в суді апеляційної інстанції, дає підстави для висновку про недобросовісне використання військовим прокурором та 2-м відповідачем процесуальних прав, наданих прокурору та сторонам Господарським процесуальним кодексом України, а також свідчить про наявність в їх діях ознак неповаги до суду.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ фірма «Фактор-5»підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2008 року по справі № 27/01-08 скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.. 207 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2008р. по справі                  № 27/01-08 скасувати та прийняти нове рішення. У позові відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України, м. Київ (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ОПЕРУ ДКУ м. Київ, код банку 820172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Фактор-5», м. Харків (61045, м. Харків,               вул. Шекспіра, 6 кв. 83, р/р 2600130865135 у Дзержинському відділенні ХРУ ПІБ м. Харкова, МФО 351395, код ЄДРПОУ 21193693) витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної с  карги у розмірі 42,50 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.