Постанова

від 09.06.2008 по справі 15/530-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/530-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2008 р.                                                           Справа № 15/530-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., судді Афанасьєв В.В. ,  Шевель О. В.

при секретарі Шкуренко Л.О.

за участю представників:

позивача – Токарев С.В. (довіреність №1954 від 25.05.07)

відповідача -  Корсіченко К.В. (довіреність №ЭК-01/45 від 10.01.08),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 1019Х/3 на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.08 по справі № 15/530-07

за позовом ДКП КГ "Харківкомуночиствод" м. Харків

до  Державного підприємства "Енергокомплекс" м. Харків

про стягнення 977927,32 грн.

встановила:

Рішенням  від  08.04.08  господарського  суду  Харківської області (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 977927, 32 грн. основного боргу з оплати послуг по прийманню стічних вод. Рішення мотивовано наявністю у відповідача обов'язку приймати каналізаційні зливи від об'єктів мікрорайону (у тому числі –від населення), а також приймати від населення грошові кошти в рахунок оплати стічних вод та перераховувати ці кошти позивачеві.

Відповідач з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав доведеними, і на невідповідність висновків суду обставинам і матеріалам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДКП КГ "Харківкомуночиствод" відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано наступним.

В укладеному між сторонами договорі № ІІ – 418\33-ГП-2 від 12.02.04 не встановлено обов'язок ДП «Енергокомплекс»надавати послуги з водовідведення населенню мікрорайону П'ятихатки; відповідач не є виконавцем даної послуги, натомість позивач як виконавець цієї послуги повинен підготувати та укласти відповідні договори зі споживачами –при цьому заявник апеляційної скарги посилається на статтю 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та на рішення Міськвиконкому №201 від 17.03.04.

В апеляційній скарзі також вказано на те, що відповідач передав позивачеві всю необхідну інформацію по кожному рахунку для здійснення нарахування за послуги водовідведення та укладання відповідних договорів з населенням. Наявність у статуті ДП «Енергокомплекс»такого виду діяльності як надання послуг з водовідведення, має, на думку апелянта, декларативний характер і не встановлює обов'язку займатися такою діяльністю.

Список субабонентів ДП «Енергокомплекс», на який посилається суд першої інстанції також, на думку апелянта, не є доказом того, що відповідач надає послуги з водовідведення населенню мікрорайону П'ятихатки, а підтверджує лише обсяги спожитої води.

Відповідач в апеляційній скарзі також вказує на нерентабельність надання послуг з водовідведення населенню, на відміну від юридичних осіб, з якими у ДП «Енергокомплекс» укладено відповідні договори.

Крім того, відповідач зазначає, що факт перебування на балансі позивача каналізаційних мереж, по яким проводиться перегін стоків  до  каналізаційної мережі відповідача –на що посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, також не є доказом обов'язку відповідача надавати послуги з водовідведення.

Відповідач також вважає безпідставним посилання місцевого господарського суду на постанову від 04.10.05 Харківського апеляційного господарського суду та постанову від 14.12.05 Вищого господарського суду України, якими скасовано рішення від 04.08.05 господарського суду Харківської області та відмовлено ДП «Енергокомплекс»у позові до ДКП  КГ «Харківкомуночиствод»про спонукання до укладення угоди, якою має бути визначено, що ДП «Енергокомплекс»не зобов'язане приймати від населення грошові кошти в рахунок оплати стічних вод через каналізаційні мережі позивача та перераховувати ці кошти ДКП КГ «Харківкомуночиствод». Заявник апеляційної скарги, зокрема, стверджує, що рішення від 04.08.05 господарського суду Харківської області (яким даний позов було задоволено) скасоване судом апеляційної інстанції тільки тому, що був відсутній як такий предмет розгляду справи, тобто договором між сторонами і не був встановлений обов'язок ДП «Енергокомплекс»приймати стічні води від населення.

ДКП  КГ «Харківкомуночиствод»надало заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказує, що аргументи апеляційної скарги не відповідають дійсним обставинам справи. А саме –на думку позивача – оскільки зовнішні мережі та споруди каналізації, по яких провадиться перегін стоків з території підприємства відповідача та мікрорайону П'ятихатки до каналізаційних мереж позивача, знаходяться на балансі відповідача і належать йому на праві власності, то відповідач зобов'язаний надавати відповідні послуги з водовідведення. Крім того, даний напрямок діяльності встановлено п.2.1 Статуту ДП «Енергокомплекс»- локального нормативного акту, положення якого є обов'язковими для юридичної особи та не мають декларативного характеру, як зазначає відповідач. Позивач вважає, що ДКП КГ «Харківкомуночиствод»не має законних підстав надавати послуги з водовідведення мікрорайону П'ятихатки.

Заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

12.02.04р. між позивачем та відповідачем укладено договір № ІІ-4181/33-ГП-2 на приймання стічних вод та додаткова угода до договору на приймання стічних вод, якою пролонговано строк дії договору до 12.02.2008 року. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по прийому стічних вод, а останній - здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач свої обов'язки виконав, прийняв від відповідача стічні води, що складаються з обсягу водоспоживання та додаткової кількості стічних вод, що проникають до каналізаційної мережі м. Харкова.

Відповідно до обсягу скинутих вод, з урахуванням діючих тарифів та приписів п. 15.9.б) "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених наказом Держжитлокомгоспу України від 01.07.94р. за № 65, позивач здійснив відповідні нарахування та направив відповідачу платіжні вимоги-доручення, що підтверджується реєстром платіжних документів. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, в результаті чого за період з 01.02.05р. по 01.10.07р. включно виникла заборгованість в сумі 977927,32 грн.

Відповідач заперечує наявність у ДП "Енергокомплекс" зобов'язання щодо сплати цієї заборгованості, оскільки дану суму нараховано, виходячи з того, що ДП "Енергокомплекс" надає послуги з приймання каналізаційних зливів від усіх об'єктів мікрорайону П'ятихатки, у тому числі –від населення. Як уже зазначалося, відповідач не вважає себе виконавцем даної послуги.

Разом з тим, відповідно до Статуту Державного підприємства "Енергокомплекс", зареєстрованого Виконавчим комітетом Київської районної ради м.Харкова та затвердженого наказом управління житлово-комунального господарства Харківської обласної державної адміністрації № 56 від 04.10.2001 року (т.2, а.с.25), метою діяльності Підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, державних, кооперативних, суспільних, приватних підприємств і організацій у якісних комунальних послугах при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємства, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економіки і соціальних потреб (п.2.1 Статуту). А пунктом 2.2 зазначеного Статуту передбачено приймання каналізаційних зливів від об'єктів мікрорайону та передача їх у міську каналізаційну систему. Представником відповідача у судовому засіданні підтверджено, що зміни до статуту ДП "Енергокомплекс" не вносилися, тобто вищевказане положення є чинним.

Як обґрунтовано зазначає позивач у відзиві на апеляційну скаргу –із посиланням на ч.4 статті 57 Господарського кодексу України -  Статут юридичної особи є локальним нормативним актом, положення якого мають не декларативний характер, а є обов'язковими для даної юридичної особи.

Тому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на декларативність визначених Статутом напрямків діяльності, а відтак –положення п.п. 2.1 та 2.2 даного Статуту є належним доказом наявності у відповідача обов'язку надавати населенню комунальні послуги,  у тому числі –і щодо приймання каналізаційних зливів та передачі їх у міську каналізаційну систему. Тому посилання відповідача на нерентабельність такого виду діяльності колегія суддів не вважає належним аргументом.

Як вбачається з матеріалів справи (зокрема, - з листа від 02.11.01 №80-30/01-2521 ННЦ Харківський фізико-технічний інститут та листа від 05.11.01 №9 ЭК ДП "Енергокомлекс") та не заперечується представником відповідача, зовнішні мережі та споруди каналізації на території селища П'ятихатки знаходяться на балансі відповідача та належать йому на праві власності. Відповідно до п.1.5 "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України" затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України" від 01.07.94 р за №65, водоканал обслуговує лише ті вуличні та дворові водопровідні й каналізаційні мережі, споруди і обладнання, а також технологічні прилади і пристрої на них, які перебувають у нього на балансі. А згідно з п.1.18 вищезгаданих "Правил…», каналізаційна мережа, що знаходиться на балансі і на території абонента, іменується відомчою каналізаційною мережею і обслуговується відомствами, підприємствами, яким вона належить.  

Пунктом 1.3 договору № ІІ-4181/33-ГП-2 від 12.02.04 встановлено, що сторони зобов'язалися керуватися даними «Правилами…». І оскільки зі змісту вищенаведених норм зазначених Правил вбачається наявність у ДП "Енергокомплекс" обов'язку обслуговувати спірну каналізаційну мережу, то посилання відповідача на відсутність у договорі №ІІ-4181/33-ГП-2 від 12.02.04 прямої вказівки на те, що ДП "Енергокомлекс" (Абонент) надає послуги з водовідведення саме населенню, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Місцевим господарським судом встановлено, що, відповідно до списку субабонентів (т.2.а.с.49), мешканці мікрорайону селища П'ятихатки, також входять до переліку абонентів з об'ємом води 3660,0 м.3. Відповідач стверджує, що населення даного мікрорайону має оплачувати водовідведення безпосередньо ДКП КГ «Харківкомуночиствод»за відповідними договорами, які позивач повинен укласти зі споживачами.  

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що відповідач передав позивачеві всю необхідну інформацію по кожному рахунку для здійснення нарахування за послуги водовідведення та укладання відповідних договорів з населенням.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представників сторін у судовому засіданні, договори на здійснення прямих розрахунків населення з позивачем укладені не були. Також не було здійснено передання абонентів на обслуговування до позивача від відповідача у встановленому порядку, зі складенням відповідного акту приймання-передачі. І протягом періоду, за який нараховано суму заборгованості, платежі від населення за послуги водовідведення приймалися саме відповідачем.

За таких обставин вжиття відповідачем певних заходів до передання абонентів (направлення позивачеві листів, надання інформації тощо) не є достатньою підставою для висновку про те, що таке передання було здійснено і що населення селища П'ятихатки виключено зі складу абонентів відповідача.  Отже, на думку колегії суддів, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630 та на рішення виконкому Харківської міської ради від 17.03.04 №201 зроблені при довільному трактуванні змісту вищевказаних нормативних актів і не є доказом відсутності у відповідача обов'язку надавати послуги  з водовідведення для даної категорії споживачів.

Крім того, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.05 у справі №47/217-05 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.12.05) (т.2, а.с.36 –45) було скасовано рішення від 04.08.05 господарського суду Харківської області та відмовлено ДП "Енергокомлекс" у позові про зобов'язання ДКП каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" укласти з ДП "Енергокомлекс" додаткову угоду до договору на приймання стічних вод №ІІ-4181/33-ГП-2 від 12.02.2004 року в поданій редакції.

А саме, у спірній додатковій угоді ДП "Енергокомлекс"  запропонувало доповнити договір пунктом 1.4 наступного змісту: "Сторони дійшли угоди, що положення цього договору не передбачають зобов'язань "Абонента" по оплаті стічних вод, скинутих населенням у каналізаційні мережі ХКОВ через каналізаційні мережі "Абонента". "Абонент" не зобов'язаний приймати від населення грошові кошти в рахунок оплати стічних вод, скинутих населенням у каналізаційні мережі ХКОВ  через каналізаційні мережі "Абонента" та перераховувати ці грошові кошти ХКОВ. Також за додатковою угодою п.2.1.1 договору запропоновано викласти в такій редакції:" приймати від "Абонента" його власні стічні води в обсязі встановлених "Абоненту" лімітів на водокористування та водовідведення.

Колегія суддів відзначає, що звернення ДП "Енергокомлекс" до суду із позовом у справі №47/217-05 - про зобов'язання укласти додаткову угоду на вищенаведених умовах - свідчить про визнання ДП "Енергокомлекс" того факту, що у даного державного підприємства існує обов'язок приймати від населення грошові кошти в рахунок оплати стічних вод, скинутих населенням у каналізаційні мережі ДКП КГ "Харківкомуночиствод"  через каналізаційні мережі ДП "Енергокомлекс" та перераховувати ці грошові кошти ДКП КГ "Харківкомуночиствод" - отже саме тому, на думку ДП "Енергокомлекс", виникла потреба в укладенні такої додаткової угоди.

У даному позові ДП "Енергокомлекс" було відмовлено, причому не через відсутність предмета спору (як зазначено в апеляційній скарзі), а  з огляду на недоведеність тверджень ДП "Енергокомлекс" про наявність у ДКП КГ "Харківкомуночиствод" обов'язку укласти додаткову угоду стосовно одностороннього зменшення обсягів водовідведення.

Оскільки дані обставини встановлено вищенаведеними судовими рішеннями у справі №47/217-05, що набрали законної сили, місцевий господарський суд обґрунтовано, із посиланням на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнав зазначені факти такими, що не потребують доведення і прийняв до уваги вищевказані судові рішення як доказ наявності у відповідача зобов'язання з приймання від населення коштів в рахунок оплати стічних вод із подальшим перерахуванням цих коштів ДКП КГ "Харківкомуночиствод".

У зв'язку з цим колегія суддів відзначає, що твердження заявника апеляційної скарги про те, що судові рішення у справі №47/217-05 (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.05 та постанова Вищого господарського суду України від 14.12.05) не мають значення для вирішення спору у справі №15/530-07, не відповідають змісту вищевказаних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин справи, умов укладеного між сторонами договору та приписів чинного законодавства дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню і заборгованість у розмірі 977927,32 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, всебічно та повно дослідив обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку.

Стосовно викладених в апеляційній скарзі тверджень відповідача –колегія суддів вважає, що вони зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства, судових рішень, що набрали законної сили, і дійсних обставин справи,  на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101,  пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.08 по справі №15/530-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Погребняк В. Я.  

                                 Судді                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                                                                                               Шевель О. В.