Постанова

від 05.06.2008 по справі 7/35-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/35-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2008 р.                                                           Справа № 7/35-077/35-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Кравець Т.В. ,  Пуль О.А.

при секретарі Пархоменко О.В.

при секретарі –Пархоменко О.В.

за участю представників сторін:

кредитора –  ДПІ в  м. Суми   –    державного  податкового  інспектора Зіркатого А.В. за довіреністю від 14.01. 2008 р.;

представника Сумської міської ради – головного спеціаліста Пявка Ю.В. за довіреністю від 03.05.2006 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу ( вх. 1030 С/2-6 від 07.05.2008 р..) ініціюючого кредитора - ДПІ в м. Суми на ухвалу господарського суду Сумської області від 14.04.2008 р. по справі № 7/35-07;  

за заявою – кредитора –Державної податкової інспекції в м. Суми;

до боржника – Комунального підприємства «Дирекція єдиного  замовника Ковпаківського району»,  код 32463399,  м. Суми;

про визнання  банкрутом; -

встановила:

          Ухвалою господарського суду Сумської області від 14 квітня 2008 року (суддя Гордієнко М.І.)  припинено провадження у справі про визнання банкрутом Комунального підприємства «Дирекція єдиного  замовника Ковпаківського району».

          Ініціюючий кредитор, не погоджуючись з ухвалою суду, звернулася з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що  господарським судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 14 квітня 2008 року та передати справу на розгляд до господарського суду Сумської області  для продовження розгляду по суті.

          В обґрунтування апелянт посилається на те, що у якості  належного доказу відсутності керівних органів боржника за його місцезнаходженням, ним як ініціюючим кредитором було подано  копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців № 1519195 від 14.04.2008 р.

До апеляційного суду подав відзив на апеляційну скаргу представник  Сумської міської ради,  який вважає, що апеляційна скарга кредитора не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Сумської області  від 14.04.2008 року має бути залишена без змін, виходячи з того,  що боржник є комунальним підприємством, у відношенні якого не застосовуються положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у зв'язку з прийняттям Сумською  міською радою рішення від 28.11.2007р. № 969-МР  про затвердження відповідного переліку підприємств  територіальної громади м. Суми;  оскаржувана ухвала відповідає  приписам Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2007 р. № 5-рп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта та інших учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ініціюючий кредитор –ДПІ в м. Суми 03 квітня 2007 року звернувся до господарського суду Сумської області  з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”        ( далі по тексту –Закон) у відношенні відсутнього боржника - Комунального підприємства «Дирекція єдиного  замовника Ковпаківського району»на тій підставі, що боржник має заборгованість в сумі 31136,82 грн, яку вважає безспірною, та припинив підприємницьку діяльність, в обґрунтування посилається на довідку, згідно якої боржник звітує про відсутність діяльності з жовтня 2005 року і по теперішній час.

Постановою господарського суду Сумської області  від 19 квітня 2007 року  відсутнього боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора –арбітражного керуючого Удовенка Р.П.

Постановою Вищого господарського суду України  від 04 вересня 2007 року за результатами розгляду касаційної скарги Сумської міської ради скасовано постанову господарського суду Сумської області  від 19 квітня 2007 року по справі № 7/35-07 про визнання відсутнього боржника банкрутом, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

У  своєї постанові від 04 вересня 2007 року  Вищий господарський суд України зазначив, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що суд першої інстанції не перевірив наявність доказів, які б дозволяли застосувати норми ст. 52 Закону, зокрема, дані стосовно боржника, що містяться у Єдиному державному реєстрі. Окрім того, при перегляді у порядку касаційного провадження Вищий господарський суд  встановив факт прийняття власником –Сумською міською радою  рішення про ліквідацію боржника не у зв'язку з банкрутством.

Постановою господарського суду Сумської області  від 04 жовтня 2007 року  відсутнього боржника знов визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора –арбітражного керуючого Удовенка Р.П.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2007 року та 24 грудня 2007 року (повторно) Сумська міська рада зверталася до господарського суду з  клопотанням про припинення провадження у справі   на тій підставі, що  відповідно до рішення Сумської  міської ради від 28.11.2007р. № 969-МР «Про внесення змін до рішення  Сумської міської ради від 20 лютого 2002 року «Про затвердження переліку підприємств, що  перебувають  у комунальної власності   територіальної громади міста Суми, до яких не застосовуються положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржника внесено до переліку  зазначених підприємств, тому до нього не застосовується  положення Закону.

Постановою Вищого господарського суду України  від 26 лютого 2008 року за результатами розгляду касаційної скарги Сумської міської ради скасовано постанову господарського суду Сумської області  від 04 жовтня 2007 року по справі № 7/35-07, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

У  своєї постанові від 26 лютого 2007 року Вищий господарський суд України зазначив, що судом першої інстанції не з'ясовані у повному обсязі всі обставини справи та не виконані вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції від 04.09.2007 р., не досліджувалися установчі документи боржника, не з'ясовано та не надано оцінки  факту відсутності у Єдиному державному реєстрі  запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням; не розглянуті клопотання Сумської міської ради про припинення провадження у справі.  

У відповідності до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При новому розгляді заяви ініціюючого кредитора про визнання  боржника банкрутом із застосуванням спрощеної процедури банкрутства за умовами ст. 52 Закону, господарський суд Сумської області при винесенні оскаржуваної ухвали від 14 квітня 2008 року, припиняючи провадження у справі про банкрутство, мотивував її  відсутністю в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи –боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців».  

У відповідності до ст. 52  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” господарський суд порушує справу про банкрутство відсутнього боржника, якщо керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Як встановлено судом першої інстанції, і з цим висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду, кредитором не надано суду належних доказів відсутності керівних органів боржника за  їх місцезнаходженням.

Наданий кредитором у якості доказу відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців станом  на 04.04.2008 р. не містить відомостей про відсутність боржника, які вносяться до реєстру  згідно порядку, встановленому ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців». Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України та   ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Із наданих до заяви кредитора документів не вбачається, що кредитор або інша посадова особа встановлювали, який саме орган чи особа боржника згідно статуту є керівними. Із заяви та доданих документів не вбачається, що кредитор  або інша посадова особа встановлювали фактичного місцезнаходження уповноваженого органу або посадової особи боржника.

Матеріали справи свідчать, що Комунальне підприємство «Дирекція єдиного  замовника Ковпаківського району» створено за рішенням Сумської міської ради від 25 червня 2003 р. № 519-МР. Сумською міською радою 20 липня 2005 р. № 1313-МР (із змінами згідно рішень від 26 жовтня 2005 р. № 1438-МР, 21 грудня 2005 р. № 1537-МР, 12 липня 2006 р. № 76-МР) прийнято рішення про ліквідацію боржника та затвердження складу ліквідаційної комісії (т.1 а.с.110-134).

Наданий кредитором витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців станом  на 04.04.2008 р. містить відомості про комісію з припинення боржника (т.2 а.с.15).

У відповідності до ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

До заяви кредитора не додано доказів відсутності ліквідаційної комісії підприємства за її місцезнаходженням.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність обставини відсутності керівних органів боржника за їх  місцезнаходженням.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що судом першої інстанції під час нового розгляду заяви кредитора про  порушення справи про банкрутство у відношенні відсутнього боржника не з'ясовано  у повному обсязі обставини припинення  боржником підприємницької діяльності.

Враховуючи, що Сумською міською радою (як власником) було прийнято рішення про ліквідацію боржника, боржник повинен дотримуватися порядку проведення ліквідації за рішенням власника, який регулюється  ст. 104, ст.ст. 110-112 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60- 61 Господарського кодексу України, порядку внесення записів до Єдиного державного реєстру державним реєстратором у відповідності до  ст. ст. 19, 36 - 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб –підприємців”.

Аналіз зазначених норм цивільного та господарського законодавства надає можливість зробити такий висновок, якщо під час проведення процедури ліквідації підприємства,  не пов'язаної з банкрутством, ліквідаційна комісія встановить ознаки недостатності вартості майна боржника для розрахунків з кредиторами,  вона зобов'язана звернутися у відповідності до встановленого      ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порядку звернення до господарського суду.

Виходячи з системного аналізу статей 1, 6, 7 та 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегія суддів дійшла висновку, що кредитор зобов'язаний викласти в заяві про порушення справи про банкрутство у  відношенні відсутнього боржника обставини, що підтверджують безспірність грошових вимог, неплатоспроможність боржника та обставини щодо його відсутності, при цьому, не має значення розмір його вимог до боржника та строк виконання зобов'язань; та надати належні докази в обґрунтування усіх обставин.

Колегія суддів вважає, що господарським судом  не може бути застосовано  спрощеної процедури за умовами ст. 52 Закону у відношенні Комунального підприємства «Дирекція єдиного  замовника Ковпаківського району», якщо кредитором не надано доказів звернення кредитора до ліквідаційної комісії боржника, доказів недостатності вартості майна боржника для погашення вимог кредиторів, тобто, якщо кредитором не доведено  неплатоспроможність боржника, бездіяльність ліквідаційної комісії, яка здійснює ліквідаційні заходи не у зв'язку з банкрутством, а також, якщо кредитором не доведено ознак відсутнього боржника.

З огляду на відсутність у заяві кредитора посилання на обставини неподання податкової звітності протягом року,  відсутність доказів цього, колегія суддів дійшла висновку про відсутність факту неподання боржником до органів державної податкової служби  протягом року декларацій та інших документів бухгалтерської звітності.

Згідно ч.10 ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до заяви кредитора –органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Але, в порушення ч. 10 ст. 7 Закону у заяві кредитор не зазначає і до заяви не надає доказів отримання заборгованості за рахунок майна боржника та доказів того, що вичерпані всі заходи, передбачені законом, по стягненню заборгованості з боржника перед бюджетом.

 Як свідчать матеріали справи, господарським судом під час повторного розгляду не було розглянуто клопотання від 05 грудня 2007 року та 24 грудня 2007 року (повторно) Сумської міської ради про припинення провадження у справі.

Згідно ч. 8 ст. 5 Закону, положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не застосовуються до юридичних осіб –підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування   прийняті рішення щодо цього.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно рішення Сумської  міської ради від 28.11.2007р. № 969-МР «Про внесення змін до рішення  Сумської міської ради від 20 лютого 2002 року «Про затвердження переліку підприємств, що  перебувають  у комунальної власності   територіальної громади міста Суми, до яких не застосовуються положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржника включено до переліку  зазначених підприємств.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 травня 2007 року № 5-рп встановлено, що «відповідна рада органів місцевого самоврядування має право виключно на пленарному засіданні прийняти рішення про незастосування положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»до комунальних унітарних підприємств, які перебувають у комунальній  власності її територіальної громади, як до початку порушення справи про банкрутство цих підприємств, так і на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство комунальних унітарних підприємств у випадках,  передбачених частиною восьмою статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», підлягає припиненню незалежно від того, прийнято рішення відповідної ради органу місцевого самоврядування про незастосування положень цього Закону до цих підприємств до чи після порушення судом загальної юрисдикції провадження у справі про банкрутство».

У судовому засіданні  Харківського апеляційного суду 02 червня 2008 року представники  Сумської міської ради та  ДПІ в м. Суми пояснили, що 27 травня 2008 року  місцевим районним судом Зарічного району визнано недійсним рішення Сумської  міської ради від 28.11.2007р. № 969-МР  про затвердження переліку підприємств, які  перебувають  у комунальної власності   територіальної громади м. Суми і до яких не застосовуються положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але доказів  в обґрунтування жодним представником апеляційному суду не надано.

Посилання кредитора на те, що рішення Сумської  міської ради від 28.11.2007р. № 969-МР на цей час рішенням місцевого суду від 27.05.2008 р. визнано недійсним,  колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки суду не надано відповідних доказів, тобто рішення суду,  а також  те, що воно не набрало законної сили.  Враховуючи, що під час судового розгляду  в суді першої інстанції (14.04.2008 р.)  рішення Сумської  міської ради від 28.11.2007р. № 969-МР було чинним, боржник включений до переліку підприємств, які  перебувають  у комунальної власності   територіальної громади м. Суми і до яких не застосовуються положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відносно нього не можуть бути застосовані  положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому порушене ухвалою господарського суду Сумської області від 05 квітня 2007 року  провадження у справі про банкрутство  Комунального підприємства «Дирекція єдиного  замовника Ковпаківського району»підлягає припиненню.

Таким чином, встановлені факти свідчать про відсутність законних підстав для розгляду господарським судом справи про банкрутство у відношенні боржника із застосуванням процедури банкрутства згідно ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»і підтверджують висновок суду першої інстанції про припинення справи.

При таких обставинах, перевіривши всі обставини справи у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Сумської області від 14 квітня 2008 року про припинення розгляду справи слід залишити без змін, апеляційну скаргу -  залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103,  статті 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ; -

постановила:

       Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції  в м. Суми  залишити без задоволення.

       Ухвалу господарського суду Сумської області від 14 квітня 2008 року по справі № 7/35-07 залишити без змін.

              Повний текст постанови підписано  04 червня 2008 року.

         Головуючий суддя                                                                    Істоміна О. А.  

                                 Судді                                                                    Кравець Т.В.  

                                                                                                               Пуль О.А.