Постанова

від 12.06.2008 по справі 2/260-07-8663

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/260-07-8663

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" червня 2008 р. Справа № 2/260-07-8663

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача  – Віштал Д. А., Каюда О. С.,                                                                                   

відповідача   – Матякін О. Г., Ченкова Н. Я.,

3-ї особи –не з”явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ПП „Єврострой –стандарт ОПГК”, м. Одеса на ухвалу господарського суду Одеської області від 14.04.2008 р. про відмову у задоволенні заяви ПП „Єврострой –стандарт ОПГК”, м. Одеса про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2007 р. у справі №2/260-07-8663 за позовом  ПП „Промстройснаб АСК”, м. Одеса до ПП „Єврострой –стандарт ОПГК”, м. Одеса, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –ВАТ „Зангас - Юг”, м. Гайворон Кіровоградської області, про зобов'язання передати майно,

    ВСТАНОВИЛА:

20.11.2007 р. ПП „Промстройснаб АСК” (далі - позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до ПП „Єврострой –стандарт ОПГК” (далі - відповідач) про зобов'язання передати власнику обладнання та супутні матеріали, а саме: установку для виробництва пінобетону „Фомм-ІІроф 1000” - 1 шт., автоматичний дозуючий комплекс АДК (бункер сипучих компонентів, бункер дозації води і цифровий пульт керування) - 1 шт., компресор „К 2”. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача останній вказав ВАТ „Зангас - Юг” (а.с. 2-4, т.1).

Рішенням  господарського суду Одеської області від 06.12.2007 р. (суддя Бахарев Б. О.) позов задоволено, а саме зобов'язано відповідача передати позивачу майно, а саме: установку для виробництва пінобетону „Фомм-Проф 1000”, автоматичний дозуючий комплекс АДК (бункер сипучих компонентів, бункер дотації води і цифровий пульт керування), компресор „К 2”, яке знаходиться на зберіганні у відповідача у виробничому цеху,  за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе,2, на підставі договору складського зберігання № 30-0707 від 30.07.2007 р. і акту приймання-передачі на передачу обладнання на тимчасове    зберігання від 30.07.2007 р.; стягнено з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; скасовано забезпечення позову, вжите ухвалою суду від 23.11.2007 р. (а.с. 51-54, т.1).  

Зазначене судове  рішення набуло законної сили.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2007 р. (а.с. 59, т.1) прийнято до розгляду заяву ПП „Єврострой –стандарт ОПГК” від 20.12.2007 р. (вх. №11878) про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2007 р. за нововиявленими обставинами (а.с. 62-64, т.1), в якій воно просило скасувати це рішення частково та винести нове, яким в задоволенні позову відмовити. Свою заяву відповідач мотивував наступним.  

Істотними обставинами в даній справі, на його думку, є: встановлення особи, яка є власником спірного майна;          чи перебуває у власності та фактичному володінні відповідача, на яких правових підставах та в якій кількості спірне майно; чи є позивач власником та в якій кількості спірного майна; чи має позивач правові підстави для витребування від відповідача спірного майна. У супереч висновку суду, у фактичному володінні відповідача знаходиться спірне майно на тих правових підставах, що воно належить відповідачу на праві приватної власності. У той же час, позивач не є власником вищепереліченого майна, яке знаходиться у фактичному володінні відповідача. Отже, це майно не могло бути предметом договору складського зберігання № 30-0707 від 30.07.07 р., що одночасно виключає можливість витребування цього майна від відповідача. Так, про факт того, що спірне майно є приватною власністю відповідача свідчить таке. Згідно рішення № 1 від 07.12.2005 р. засновників відповідача, підприємство було створено засновниками: громадянами України -  Каюдою С. М., Оверко Р. В., Гайду В. Д. та ПП „Промстройснаб” (код ЄДРПОУ 31977064), які стали одночасно учасниками цього підприємства, що підтверджується правовстановлювальними документами. У відповідності до п.5.1 та п.5.2 Статуту, майно підприємства складають виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображується на самостійному балансі Підприємства; майно і кошти підприємства розділені на 100 часток, які дорівнюють 100 %, які розподілені між Учасниками пропорційно їх внескам в статутний фонд підприємства, а саме: Каюда С. М. - 30%, Оверко Р. В. - 30%, Гайду В. Д. - 19%, ПП „Промстройснаб” - 21%. Засновник Оверко Р. В. прийняв рішення про вихід із складу засновників та учасників відповідача та на підставі п.8.3 Статуту прийняв рішення продати свою частку та, відповідно, майно Підприємству. 16.12.2006 р. між відповідачем та Оверко Р. В. було укладено договір купівлі-продажу №01, за яким відповідач придбав у власність майно на суму 300000 грн., до складу якого входили також установка для виробництва пінобетону „Фомм - Проф 1000” з компресором „К2”. Як свідчать договір купівлі-продажу № 01 від 16.12.06р. та акт приймання-передачі від 16.12.06р., зазначене майно було прийнято відповідачем у власність та на даний час перебуває у законному володінні підприємства. Отже, на думку заявника, наведене доводить, що на час вирішення спору відповідач володів на праві власності спірним майном. У той же час, про те, що наданий до суду договір зберігання № 30-0707 від 30.07.2007 р., предметом якого є спірне майно, був підписаний з боку директора відповідача Каюди С. М., відповідач довідався лише з рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2007 р. Підписання цього договору та акту приймання - передачі до нього з боку Каюди С. М. не може бути прийнято до уваги судом, оскільки в період з 30.07.2007 р. по даний час Каюда С. М., перебуваючи на посаді директора, неправомірно здійснив вивезення всіх документів, що стосуються діяльності відповідача та перерахував кошти підприємства на рахунки іншого підприємства, яке належить його сину - Каюді А. С. З 30.07.2007 р. склад засновників та учасників відповідача був змінений та за ініціативою нових учасників (Матякіна А. Г. - належить 50% підприємства та Павлова В. А. - належить 50% підприємства) була призначена аудиторська перевірка підприємства, в результаті якої були виявлені вищезазначені неправомірні дії Каюди С. М. За вказаними   фактами прокуратурою Суворовського району м. Одеси 05.12.2007 р. була порушена кримінальна справа, про що повідомлено відповідача (лист від 05.12.07 р.). З 25.09.2007 р. та по теперішній час посадовою особою - виконавчим директором, яка є виконавчим органом підприємства та діє без доручення від імені відповідача, є Павлов В. А., якому не були відомі обставини щодо наявності за відповідачем правоустановчих документів на спірне майно, а також про укладення договору зберігання. Внаслідок неправомірних дій Каюди С. М., виконавчий директор та засновники (учасники) відповідача не знали та не могли достеменно знати про обставини, якими активами та зобов'язаннями володіє підприємство та на яких правових підставах, а тому не могли довести до суду ту обставину, що за договором купівлі-продажу, укладеним з Оверко Р. В., відповідач є власником спірного майна, оскільки про це відповідач довідався лише 07.12.2007 р. з листа Оверко Р. В., тобто після прийняття рішення. Отже, як вважає заявник, вищезазначені обставин існували на момент вирішення судового спору, мають істотне значення для справи, однак, не могли та не були відомі відповідачу в особі його уповноважених органів управління, що, у відповідності до ст. 112 ГПК України, є підставою для перегляду прийнятого господарським судом Одеської області рішення від 06.12.2007 р. з цієї справи за нововиявленими обставинами.

          10.01.2008 р.  відповідач надав суду додаткові обґрунтування заяви (а.с.101-102, т.1).

          10.01.2008 р. (вх. №223) позивач надав суду відзив на заяву (а.с. 119-122, т.1), в якому просив відмовити в її задоволенні.  

           24.01.2008 р. позивач надав суду доповнення та уточнення до відзиву на заяву (а.с. 4-8, т.2).

     24.01.2008 р. (вх. №1411) позивач подав до суду заяву про забезпечення (витребування) доказів (а.с. 22-24, т.2).

           24.03.2008 р. (вх. №5975) відповідач подав до суду клопотання (а.с. 126-127, т.2) про направлення матеріалів справи до правоохоронних органів та зупинення провадження у справі, оскільки відповідач заявляє, що передача спірного майна не відбувалась, у той же час, акт приймання-передачі має фіктивний характер, не може сприйматися як доказ існування цивільних правовідносин між двома юридичними особами ПП „Промстройснаб АСК” та ПП „Єврострой-стандарт ОПГК”, оскільки посадові особи, що діяли від їх імені, не мали наміру створювати юридично значимі факти, а мали особисту корисливу мету.  Крім того, на підставі ст. 79 ГПК України, відповідач просив зупинити розгляд справи до закінчення перевірки, що буде проводитися правоохоронними органами, а саме Прокуратурою Суворовського району м. Одеси.

         Надалі судом до справи залучене клопотання відповідача про направлення матеріалів справи для проведення експертизи (а.с. 139-141, т.2), в якому він просив призначити судову експертизу акту приймання-передачі на передачу обладнання на тимчасове зберігання, датованого 30.07.2007 р., що є додатком № 1 до договору № 30-0707 від 30.07.07 р., та поставити перед судовим експертом наступні запитання: який час минув після підпису Каюдою А. С. акту приймання-передачі на передачу обладнання на тимчасове зберігання, датованого 30.07.2007 р., що є додатком № 1 до договору № 30-0707 від 30.07.07 р.?; який час минув після проставлення відтиску печатки відповідача під підписом Каюди А. С. на вищевказаному акті?

14.04.2008 р. (вх. №7694) позивач надав суду письмове пояснення (а.с. 152, т.2), в якому зазначив, що на момент укладення договору складського зберігання №30-0707 від 30.07.2007 р. та акту приймання-передачі на передачу обладнання на тимчасове зберігання від 30.07.2007 р. директор виконував свої повноваження відповідно до статуту відповідача (нова редакція) від 05.12.2006 р., а саме п.6.3. Отже, на 30.07.2007 р. директор Каюда С. Н. мав право укладати договори та підписувати документи від імені підприємства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2008 р. (суддя Бахарєв Б. О.) відмовлено у задоволенні заяви ПП „Єврострой –стандарт ОПГК” про перегляд  рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2007 р. у справі №2/260-07-8663 за нововиявленими обставинами; рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2007 р. –залишено без змін (а.с. 164-167, т.2). У рішенні суд зазначив, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить підпис представника на повідомлені про відкладення розгляду справи. Саме ж рішення суд мотивував тим, що в процесі розгляду справи господарський суд, в порядку ст. 43 ГПК України, здійснив оцінку договору складського зберігання № 30-0707 від 30.07.2007 р. та акту приймання-передачі обладнання на тимчасове зберігання від 30.07.2007 р.. В основу рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2007 р. покладено факт виконання позивачем, який визнаний власником придбаного у ТОВ „Строй –бетон” майна, на підставі договору поставки № 1785 від 14.05.2007 р., платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах № № 1 від 29.05.2007 р., 20.06.2007 р., 13.07.2007 р., своїх обов'язків, відповідно до договору складського зберігання № 30-0707 від 30.07.2007 р. відносно передачі обладнання, згідно акту приймання-передачі обладнання на тимчасове зберігання від 30.07.2007 р. та здійснення оплати за зберігання, згідно платіжного доручення № 60 від 30.10.2007 р. У зв'язку з оспорюванням заявником права власності позивача на спірне майно на момент укладення договору складського зберігання № 30-0707 від 30.07.2007 р. та підписання акту приймання-передачі обладнання на тимчасове зберігання від 30.07.2007 р., а також з метою перевірки дійсності виконання угоди щодо придбання позивачем обладнання у ТОВ „Строй –бетон” за договором поставки № 1785 від 14.05.2007 р., ухвалою господарського суду від 07.02.2008 р., в порядку ст. 38 ГПК України, здійснені відповідні запити до Південної регіональної митниці та ДП „Автотермінал” та ТОВ „Сільгоспостач” і витребувані документи, що підтверджують оформлення 30.07.2007 р. позивачем вантажу (обладнання) через Південну регіональну митницю, отриманого у ТОВ „Строй –Бетон” за контрактом № 1785 від 14.05.2007 р., а саме оригінали вантажних митних декларацій № 000050000/7/122173, № 500050000/122237 та інших, оригінали товарно-транспортних накладних СМR, а також документи, підтверджуючі перебування вантажу під митним контролем. Згідно отриманих інформаційних аркушів митного контролю товарів за ВМД від 30.07.2007 р. №№ 500050000/7/022173, 50005000/7/022237, вантажних митних декларацій 30.07.2007 р. №№ 500050000/7/022173, 50005000/7/022237, транспортні засоби д/н ВВ6259АС // 1694 ОАМ, д/м ВВ0816АТ // ВВ5432ХХ, які належать ДП „Автотермінал” та ТОВ „Сільгоспостач” і використовувались для перевезення майна позивача, відповідно до витягу із журналу реєстрації виїзду з ДП „Автотермінал” та ТОВ „Сільгоспостач”, 30.07.2007 р. о 20 год. 30 хв. вказане майно було звільнене з-під митного контролю Південної регіональної митниці. Приймаючи до уваги, що на підставі вищевказаних документів у позивача 30.07.2007 р. виникло право вільного користування та розпорядження спірним обладнанням на території України, а також, враховуючи положення ст.ст. 319,334 ЦК України, господарський суд дійшов висновку відносно виконання угоди щодо придбання позивачем обладнання у ТОВ „Строй –бетон” за договором поставки № 1785 від 14.05.2007 р. та відносно фактичної передачі обладнання, згідно акту приймання-передачі обладнання на тимчасове зберігання від 30.07.2007 р., у зв'язку з чим у господарського суду відсутні підстави для спростування вказаного акту. Відповідач заперечує проти того, що він прийняв спірне обладнання на складське зберігання, за адресою: м. Одеса, вул. Ленінградське шосе,2, оскільки дія договору оренди виробничого цеху припинена 30.06.2007 р. З матеріалів справи суд вбачив, що між ВАТ „Лазтранссервіс” та ПП „Єврострой - стандарт ОПГК” укладено договір оренди № 011А від 01.04.2007 р., відповідно до умов якого ВАТ „Лазтранссервіс” передало ПП „Єврострой - стандарт ОПГК” в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 699,7 кв.м., за адресою: вул. Ленінградське шосе,2 у м. Одесі, строком до 30.06.2007 р., що підтверджується актом приймання - передачі за договором оренди № 011А від 01.04.2007 р. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази повернення орендованих нежитлових приміщень ВАТ „Лазтранссервіс”, згідно акту приймання-передачі, доводи про припинення дії договору оренди господарським судом не прийняті. Крім того, в матеріалах справи знаходиться лист відповідача № 13 від 28.12.2007 р. до Другого ВДВС Суворовського РУЮ, відповідно до якого відповідач просить не вивозити обладнання, яке знаходиться, за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе,2, до розгляду по суті справи № 2/260-07-8663, що підтверджує, на думку суду, фактичне перебування майна за вказаною адресою. Враховуючи викладене, суд зазначив, що господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну   оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення. Тому інші доводи заявника з перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, щодо порушення прокуратурою Суворовського району м. Одеси кримінальної справи за фактом зловживання посадовими особами позивача службовими обов'язками, згідно ч.2 ст. 191 КК України, щодо наявності у відповідача ідентичного обладнання, яке належить йому на праві власності, господарським судом до уваги не прийняті, оскільки не впливають на висновок господарського суду щодо передачі обладнання, згідно акту приймання-передачі обладнання на тимчасове зберігання від 30.07.2007 р., і виникнення зобов'язання щодо повернення майна, відповідно умов договору складського зберігання № 30-0707 від 30.07.2007 р., на підставі ст.ст. 400,949 ЦК України, у зв'язку з чим вказані доводи у встановленому законодавством порядку не спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Клопотання відповідача про направлення матеріалів справи до слідчих органів та зупинення провадження у справі з посиланням на довідку прокуратури Суворовського району м. Одеси про порушення кримінальної справи № 060200700187 за ознаками ч.2 ст. 191 КК України, при розслідуванні якої гр. Матякін О. Г. визнаний потерпілим, не прийняте господарським судом, оскільки заявник не надав доказів, що вказана кримінальна справа взаємопов'язана з предметом спору між позивачем та відповідачем по справі № 2/260-07-8663. Клопотання заявника про витребування господарським судом висновку судового експерта Одеського НДІ судових експертиз за результатами проведеної судово-бухгалерської експертизи, на думку місцевого суду, задоволенню не підлягає, оскільки вказана експертиза в процесі розгляду справи господарським судом не призначалась і відповідна заява сторонами не подавалась. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 319,334 ЦК України та Роз'яснення Президії ВГСУ № 4-5/563 від 21.05.2002 р. „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами”.

        Не погоджуючись зі вказаною ухвалою, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та винести постанову, якою заяву відповідача про перегляд рішення суду за нововиявленими   обставинами задовольнити та скасувати рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2007 р. з цієї справи частково і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволені позову, з тих же підстав, що були викладені відповідачем у заяві про перегляд рішення від 06.12.2007 р. за нововиявленими обставинами та додаткових обґрунтуваннях заяви, а також враховуючи те, що відповідач, у зв'язку з закінченням дії договору оренди не перебував за адресою, вказаною як місце передачі на зберігання спірного майна, про що свідчить довідка орендодавця, яка у відповідності до ст. 32 ГПК України повинна була бути прийнята судом в якості доказу, проте суд не взяв її до уваги.  

  Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.06.2008 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.  

      У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін, оскільки зазначені скаржником обставини не є нововиявленими.

              Фіксування судових засідань здійснювалось технічними засобами.

            Представник 3-ї особи у судове засідання 10.06.2008 р. не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

            Представники відповідача в судовому засіданні 10.06.2008 р. заявили клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення спору за позовом відповідача про визнання недійсними договору зберігання та акту приймання передачі майна, а також до проведення бухгалтерської експертизи в межах кримінальної справи.

            Судова колегія відхилила це клопотання як необґрунтоване, оскільки, по-перше, відповідач не довів, що зазначений ним позов прийнято до розгляду, по-друге, проведення експертизи по кримінальній справі не може бути підставою для відкладення розгляду цієї справи.

       Представники відповідача в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримали скаргу і просили її задовольнити на  викладених у ній підставах.

          Представники позивача в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, просили відмовити у задоволенні скарги.

          Згідно ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.06.2008 р. до 12.06.2008 р. до 10:00.

          Після перерви відповідач заявив клопотання про зупинення провадження  у справі до розгляду господарським судом Одеської області справи №8/85-08-2272 за його позовом до позивача про визнання недійсним договору складського зберігання та акту прийому –передачі майна на зберігання.

          Судова колегія відмовила у задоволенні цього клопотання з огляду на те, що акт приймання –передачі майна на зберігання, який відповідач вважає сфальсифікованим, на момент звернення його з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та перегляду ухвали місцевого суду апеляційною інстанцією ще не визнано таким (сфальсифікованим), тобто цей факт, якщо він підтвердиться, може наступити у майбутньому, а судова колегія розглядає справу за наявними на момент її розгляду фактами та обставинами. Однак, відмова у задоволенні цього клопотання не позбавляє відповідача права у разі встановлення цих фактів (визнання договору недійсним, а акту - сфальсифікованим) звернутись до суду в загальному порядку з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з посиланням саме на ці обставини.           

          Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини і матеріали справи, наявні у ній докази та обставини, зазначені відповідачем у заяві, як нововиявлені, судова колегія дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

       В апеляційній скарзі відповідач фактично послався на те ж саме, що було ним зазначено у суді першої інстанції в заяві про перегляд рішення від 06.12.2007 р. за нововиявленими обставинами та додаткових обґрунтуваннях заяви, а саме вказав, в якості нововиявлених обставин те, що відповідач не перебував за адресою, вказаною в акті приймання - передачі майна на складське зберігання, та акт приймання-передачі спірного майна на зберігання є недійсний та фіктивний.

          Однак, з огляду на матеріали, наявні у справі, колегія суддів не може погодитись з доводами, викладеними скаржником, враховуючи нижчевикладене.

            Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

            Згідно п.1. Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. за №04-5/563 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” (зі змінами), до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Згідно п.1.1. цього Роз'яснення, на підставі ст. 112 ГПК, судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК. Згідно п.1.2. вказаного Роз'яснення, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

           Отже, щодо посилання відповідача на не перебування ним за адресою, вказаною в акті приймання - передачі майна на складське зберігання, колегія суддів вважає наступне.

           Відповідач заперечує проти того, що він прийняв спірне обладнання на складське зберігання, за адресою: м. Одеса, вул. Ленінградське шосе,2, оскільки дія договору оренди виробничого цеху припинена 30.06.2007 р..

            З матеріалів справи вбачається і це встановив та дослідив місцевий суд, що між ВАТ „Лазтранссервіс” та ПП „Єврострой - стандарт ОПГК” укладено договір оренди № 011А від 01.04.2007 р. (а.с. 105-109, т.1), відповідно до умов якого ВАТ „Лазтранссервіс” передало ПП „Єврострой - стандарт ОПГК” в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 699,7 кв.м., за адресою: вул. Ленінградське шосе,2 у м. Одесі, строком до 30.06.2007 р., що підтверджується актом приймання - передачі за договором оренди № 011А від 01.04.2007 р. (а.с. 110, т.1).

            Згідно п.2.2. договору оренди № 011А від 01.04.2007 р., в останній день закінчення строку оренди орендар повинен звільнити приміщення та здати його орендодавцю згідно з актом приймання –передачі.    

            Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази повернення орендованих нежитлових приміщень ВАТ „Лазтранссервіс”, згідно акту приймання - передачі, тобто доводи про припинення дії договору оренди мотивовано не прийняті місцевим судом.

            Крім того, в матеріалах справи знаходиться лист відповідача № 13 від 28.12.2007 р. (а.с. 9, т.2) до Другого ВДВС Суворовського РУЮ, відповідно до якого відповідач просить не вивозити обладнання, яке знаходиться, за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе,2, до розгляду по суті справи № 2/260-07-8663, що, враховуючи і вищевикладене, підтверджує, на думку колегії суддів, фактичне перебування майна за вказаною адресою, у зв'язку з чим не приймається посилання скаржника на довідку ВАТ „Лазтранссервіс” (а.с. 33, т.2).

        Щодо посилання відповідача, як на нововиявлену обставину,  на те, що акт приймання-передачі спірного майна на зберігання є недійсним та фіктивним, судова колегія встановила наступне.

           Зазначений акт був предметом дослідження у суді першої інстанції при розгляді справи по суті і, відповідно, факт його наявності не є нововиявленою обставиною.

           Факт того, що зазначений акт є недійсним (фіктивним) не встановлено ні судовими рішеннями, ні вироком суду, а тому доводи відповідача, що він є фіктивним не можуть прийматись до уваги та бути визнанні нововиявленими обставинами у розумінні  ст. 112 ГПК України, що не позбавляє відповідача можливості при визнанні цього акту недійсним (фіктивним) звернутись до суду з відповідною заявою.

           Крім того, в основу рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2007 р., крім зазначеного акту, покладено інші докази, які підтверджують факт передачі майна на зберігання.

          Також, заявник вказує на порушення господарським судом при перегляді рішення від 06.12.2007 р. за нововиявленими обставинами абз.3 ст. 4-3, ст. 22, ст. 41, ст. 79 ГПК України, не задоволення його клопотання про передачу матеріалів справи до прокуратури Суворовського району м. Одеси, оскільки в матеріалах справи наявна довідка прокуратури Суворовського району м. Одеси від 09.01.2008 р. № 6-187а/07 про те, що відносно гр. Каюди С. Н. порушено кримінальну справу за ознаками ч.2 ст. 191 КК України. Також, в матеріали справи 18.03.2008 р. надана довідка прокуратури Суворовського району м. Одеси про те, що на даний час в межах кримінальної справи розглядається й факт передачі на зберігання майна від позивача до відповідача.

            Ці доводи заявника правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, а клопотання - не задоволене, оскільки вони не впливають на висновок господарського суду щодо передачі обладнання, згідно акту приймання-передачі від 30.07.2007 р., і виникнення зобов'язання щодо повернення майна, відповідно умов договору складського зберігання № 30-0707 від 30.07.2007 р., тобто не спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

      Крім того, не може прийматися до уваги посилання скаржника, як на підставу скасування оскаржуваної ухвали, на те, що не відповідає дійсності також висновок суду, що не заявлялося відповідачем клопотання про проведення експертизи, хоча колегія суддів погоджується з зауваженням відповідача щодо заявлення вказаного клопотання (а.с. 139-141, т.2).

          Отже, судом першої інстанції заявлене відповідачем клопотання не розглядалося, але, згідно чинного господарського процесуального законодавства, це не є підставою для скасування рішення суду та з матеріалів справи не випливає потреби для призначення експертизи, тим більше, невідомо якої, оскільки у клопотанні заявник не вказує, яка саме експертиза повинна була бути призначена з цієї справи.  

            Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наведені відповідачем обставини не є нововиявленими та не доведені, а тому не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.      

           З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для  скасування ухвали місцевого суду.

                Керуючись ст.ст. 99, 101-106, 112-114 ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

       Ухвалу господарського суду Одеської області від 14.04.2008 р. про відмову у задоволенні заяви ПП „Єврострой –стандарт ОПГК”, м. Одеса, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2007 р. у справі №2/260-07-8663 –залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП „Єврострой –стандарт ОПГК”, м. Одеса, –без задоволення.

            Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                  Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                 Бєляновський В. В.

                                                                                                             Шевченко В. В.