Постанова

від 03.04.2008 по справі 22-а-753/2008

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 

 ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2008 р.                                                                                                     м.

Донецьк                         

справа № 22-а-753/08

Донецький

апеляційний адміністративний суд у складі суддів:

головуючого:

Ляшенка Д.В.

суддів

Шаптала Н.К., Колеснік Г.А.

при секретарі

Безрукавій В.М.

за участю: 

представника позивача

 Чеверди Г.О.

представників відповідача

Чорної В.В., Стасенка О.В.

розглянувши у відкритому апеляційну скаргу

судовому засіданні 

Державної податкової інспекції в Калінінському районі

м.Донецька

на постанову

Донецького окружного адміністративного суду

Від

1 листопада 2007 року

по справі

№ 2-а-2459/07

за позовом

Комунального підприємства “Тепломережа”

До 

Державної податкової інспекції в Калінінському районі

м.Донецька

Про

визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,-

Керуючись ст.ст. 195-196, п.п. 1,3 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 202, п.1 ч.1,

ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну

скаргу Державної податкової інспекції в Калінінському районі м.Донецька -

задовольнити частково.

Постанову  Донецького окружного адміністративного суду

від 1.11.2007р. по справі № 2-а-2459/07 - скасувати.

            Позовні вимоги Комунального підприємства “Тепломережа”

-задовольнити частково.

            Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №

0007941541/0 від 06.07.2007р. в частині зобов”язання сплатити штраф у розмірі

724,56 грн., недійним податкове повідомлення-рішення № 0007961541/0 від

06.07.2007р. в частині зобов”язання сплатити штраф у розмірі 44,97 грн.

            У задоволенні вимог про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення № 0007921541/0 від 06.07.2007р. - відмовити.

            Присудити з Державного бюджету України на користь

Комунального підприємства “ Тепломережа” судові витрати у сумі 1, 70 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного

суду України протягом одного місяця після набрання законної сили, а в разі складення і проголошення вступної та резолютивної частин

постанови, з дня складення постанови  в

повному обсязі. 

            Головуючий:

Судді:

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 

 ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2008 р.                                                                                                     м.

Донецьк                         

справа № 22-а-753/08

Донецький

апеляційний адміністративний суд у складі суддів:

головуючого:

Ляшенка Д.В.

суддів

Шаптала Н.К., Колеснік Г.А.

при секретарі

Безрукавій В.М.

за участю: 

представника позивача

 Чеверди Г.О.

представників відповідача

Чорної В.В., Стасенка О.В.

розглянувши у відкритому апеляційну скаргу

судовому засіданні 

Державної податкової інспекції в Калінінському районі

м.Донецька

на постанову

Донецького окружного адміністративного суду

від

1 листопада 2007 року

по справі

№ 2-а-2459/07

за позовом

Комунального підприємства “Тепломережа”

до 

Державної податкової інспекції в Калінінському районі

м.Донецька

про

визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А

Н О В И В:

В серпні 2007р. Комунальне підприємство

"Тепломережа" звернулося до суду із позовом до Державної податкової

інспекції в Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових

повідомлень-рішень від 06.07.2007 року № 0007921541/0, № 0007941541/0, № 0007961541/0.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що спірними

повідомленнями-рішеннями відповідачем застосовані штрафні (фінансові) санкції

за порушення граничних термінів сплати земельного податку. Вважає зазначені

повідомлення-рішення незаконними, оскільки штрафні санкції застосовані до

позивача на підставі п.п.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок

погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами", в той час, як питання порядку сплати земельного податку

регулюються спеціальним законом - Законом України "Про плату за

землю".

Постановою

Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2007р. позов

задоволено.

Задовольняючи позов суд 1

інстанції  виходив  з того, що відповідальність  за прострочення  визначених строків  сплати 

податку на землю встановлюється 

Законом України “Про плату за землю”, який є спеціальною нормою  зі сплати 

земельного податку  у податковому

законодавстві, а Закон України № 2181 є загальним  по відношенню до нього з цього питання, тому

оскільки  спеціальна норма  не передбачає такий  вид адміністративного стягнення як штраф, а

встановлює  відповідальність у вигляді

сплати пені, то інші стягнення , крім пені , не можуть застосовуватися .    

Не

погодившись з таким рішенням, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить

постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у

задоволенні  позовних вимог в повному

обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно застосованні

норми матеріального та процесуального права.

В

обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що в даному випадку  до позивача правомірно застосований Закон

України № 2181, який є спеціальним законом який регулює порядку погашення

зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими фондами.   

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної

скарги та просили її задовольнити, а представник позивача проти задоволення

скарги заперечував.

Заслухавши доповідача, доводи осіб, які беруть участь у справі, дослідивши

матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів

вважає, що  скарга підлягає задоволенню

частково, постанова  суду першої інстанції

підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової постанови, з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України підставою для скасування

постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення  нового рішення є невідповідність висновків

суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права,

що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що Комунальне

підприємство "Тепломережа" м.Донецьк зареєстровано як суб"єкт

господарювання рішенням виконавчого комітету Куйбишевської районної ради

м.Донецька від 25.04.1996 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у

Калінінському районі м.Донецька як платник окремого виду податку -податку на

землю.

6 липня 2007 року на підставі акту

невиїзної документальної перевірки №1642/1541/05473192 від 26.06.2007 року з

питань своєчасності сплати податку на землю до бюджету за 2004,2005,2006 роки,

січень, лютий 2007 року, яким були встановлені порушення позивачем граничних

термінів сплати земельного податку ( а.с. 8-17), відповідачем були прийняті

спірні податкові повідомлення-рішення :

-№ 0007921541/0, яким до позивача

застосовано штрафні (фінансові) санкції в

розмірі 50% в сумі 675,82 грн. за

затримку на 104 календарних дні (а.с.5);

-№ 0007941541/0, яким до позивача

застосовано штрафні (фінансові) санкції в

розмірі 20% в сумі 1805,88 грн. за

затримку від 31 до 79 календарних дні ( а.с. 6);

-№ 0007961541/0, яким до позивача

застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10% в сумі 352,09 грн. за

затримку від 7 до 29 календарних дні ( а.с.7);

Правовою підставою прийняття

спірних повідомлень-рішень податковим органом зазначено норми підпункту 17.1.7

пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст.

17 Закону України " Про плату за землю".

З преамбули Закону  України “Про плату за землю”, цим Законом

визначаються  розміри  та порядок 

плати  за використання  земельних ресурсів, а також напрями

використання коштів, що надійшли  від

плати за землю, відповідальність 

платників  та контроль за

правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до частини 1 статті 26

Закону України "Про плату за землю" за порушення норм цього Закону

платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом

України та законами України.

Преамбулою Закону України "Про

порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами" від 21.12.2000 року визначено, що зазначений закон є

спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, в тому числі,

порядок визначення податкового зобов'язання, базовий податковий період, строки

сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 17.1 статті 17 зазначеного

закону передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства

накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1.

ст.17 Закону штрафні (фінансові) санкції застосовуються у разі, коли платник

податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних

строків, визначених цим законом.

Статтею 1 Закону України "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами" визначено, що під терміном "податкова

декларація" у розумінні цього закону, є, окрім декларації, також

"розрахунок".

Порядок узгодження сум податкового

зобов'язання, визначений статтею 5 зазначеного Закону, де під самостійним

узгодженням податкового зобов'язання розуміється подання платником податку до

податкового органу податкової декларації з визначенням в ній податкового

зобов'язання. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у

податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової

декларації (розрахунку).

Відповідно до ч.1 п.п. 5.3.1.

п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків

зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у

поданій ним податковій декларації (рохрахунку), протягом 10 календарних днів,

наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого

підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової

декларації (розрахунку).

Підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті

4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає, що податкові

декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема,

дорівнювати календарному року.

Відповідно до ст. 14 Закону України

"Про плату за землю" юридичні особи самостійно обчислюють суму

земельного податку в порядку, визначеному цим законом, за формою, встановленою

Головною державною податковою інспекцією України, щороку станом на 1 січня, до 1

лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Відповідно до п.2 Порядку подання

податкового розрахунку земельного податку, затвердженого наказом Державної

податкової адміністрації України від 26.10.2001 року № 434. розрахунок податку

складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1

січня поточного року і щороку подається власником землі та/або

землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням

земельної ділянки до 1 лютого поточного року з розбивкою річної суми земельного

податку рівними частками за місяцями.

Базовий податковий (звітний)

період, що дорівнює календарному року, в розумінні підпункту "в"

підпунту 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про порядок погашення

зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами" передбачає подання податкової декларації протягом 60-ти

календарних днів за останнім календарним днем звітного податкового року.

Але відповідно до ч. І ст. 17

Закону України "Про плату за землю" податкове зобов"язання по

земельному податку, а також по орендній платі за землі державної і комунальної

власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується

рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за

місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період,

який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів,

наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, що

відповідає положенням пп. 4.1.4 "а " п. 4.1 Закону № 2181.

Таким чином фактично цим Законом

встановлений базовий податковий період для цього податку, що дорівнює одному

місяцю.

Враховуючи межі застосування Закону

України “Про плату за землю" та за принципом превалювання спеціальної норми

над загальною, положення Закону України “Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є

спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України

"Про плату за землю" є загальною з цих питань.

Загальні норми можуть бути

застосовані дише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

З огляду на наведене висновки суду

1 інстанції щодо превалювання Закону України "Про плату за землю" над

положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо накладення

штрафу за порушення строків розрахунків з земельного податку, та визначення

базового звітного періоду для сплати земельного податку - 1 рік, є помилковими.

Відповідно до ст. 17 п. 17.1 п.п.

17.1.7 Закону України "Про порядок 

погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами" за порушення податкового  законодавства на платника податків

накладаються штрафні санкції.

Штрафні

санкції  накладаються  контролюючими 

органами. 

 У разі коли платник  податків 

не  сплачує  узгоджену суму   податкового  

зобов'язання   протягом   граничних 

строків, визначених  цим  Законом, 

такий  платник   податку  

зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

 при затримці 

до  30 календарних днів,  наступних за останнім днем  граничного 

строку  сплати   узгодженої  

суми   податкового

зобов'язання,   -   у 

розмірі  десяти  відсотків 

погашеної  суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90

календарних днів включно, наступних за 

останнім  днем  граничного 

строку  сплати   узгодженої  

суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної

суми податкового боргу;

при затримці,  що є більшою 90 календарних днів, наступних

за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового

зобов'язання,  -  у 

розмірі  п'ятдесяти  відсотків погашеної суми податкового боргу.

Несплата платником узгодженої суми

податкового забов”язання виключає підстави для нарахування штрафних

(фінансових) санкцій.

Стаття 19 Конституції України

встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 41 Конституції

України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і

розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої

діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право

приватної власності є непорушним.

Позивач, сплачуючи грошові кошти та

визначаючи напрямок їх сплати, реалізує своє право власника грошових коштів.

Оскільки Законом України "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами" та Законом України "Про державну податкову службу

в Україні" не встановлено право органу державної податкової служби

змінювати напрямок платежу, вчинення дій, які полягають у зміні напряму платежу

та спрямування платежу на погашення пені і таким чином зменшення сплати податку

яку здійснює підприємство, є обмеженням реалізації конституційного права на

розпорядження своєю власністю, тобто є неправомірним. 

Згідно платіжних доручень

підприємством самостійно визначено призначення платежів, що безпосередньо

зазначено у цих документах (а.с.18-25).

Виходячи із висновків податкової

інспекції про порушення строків внесення оплати, саме ці платіжні доручення і

були враховані податковим органом при визначенні порушених строків сплати.

Відповідно до акту та облікової

картки підприємства відповідачем податковим повідомленням -рішенням № 0007921541/0 від 06.07.2007р. визначено штрафні

санкції за порушення строків сплати зобов”язань за 2005р. з урахуванням саме

спрямованості платежів визначеним самим підприємством (платіжне доручення № 63

від 14.06.2006р.), а тому судова колегія вважає зазначене рішення правомірним.

Відповідачем суми сплати за

платіжними дорученнями № 37 від 30.09.2005р.(спрямованість платежу - серпень

2005р., а.с.22), № 72 від 20.12.2005р.(спрямованість платежу - жовтень 2005р.,

а.с.25), № 73 від 03.03.2005р.(спрямованість платежу - лютий 2006р.), № 37 від

14.04.2006р.(спрямованість платежу -березень 2006р.), неправомірно враховані не

за спрямованістю визначеною позивачем (за липень 2005р.,за вересень 2005р.,за

грудень 2005р., за січень 2006р. відповідно), а таким чином КП “Тепломережа” не

сплачувала податкові зобов”язання, за прострочення яких відповідачем нараховані

штрафні санкції.

Враховуючи вказане судова колегія

вважає необхідним визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення № 0007941541/0 від 06.07.2007р. в частині зобов”язання

сплатити штраф у розмірі 724,56 грн. 

Відповідачем суми сплати за

платіжними дорученнями № 51 від 16.08.2005р.(спрямованість платежу - серпень

2005р., а.с.21), № 60 від 30.08.2005р.(спрямованість платежу - серпень 2005р.,

а.с.20), неправомірно враховані не за спрямованістю визначеною позивачем (за

липень 2005р.), а таким чином КП “Тепломережа” не сплачувала податкові

зобов”язання, за прострочення яких відповідачем нараховані штрафні санкції.

Враховуючи вказане судова колегія

вважає необхідним визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення № 0007961541/0 від 06.07.2007р. в частині зобов”язання

сплатити штраф у розмірі 44,97 грн. 

Керуючись ст.ст. 195-196, п.п. 1,3 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 202, п.1 ч.1,

ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну

скаргу Державної податкової інспекції в Калінінському районі м.Донецька-

задовольнити частково.

Постанову  Донецького окружного адміністративного суду

від 1.11.2007р. по справі № 2-а-2459/07 - скасувати.

            Позовні вимоги Комунального підприємства “Тепломережа”

-задовольнити частково.

            Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №

0007941541/0 від 06.07.2007р. в частині зобов”язання сплатити штраф у розмірі

724,56 грн., недійним податкове повідомлення-рішення № 0007961541/0 від

06.07.2007р. в частині зобов”язання сплатити штраф у розмірі 44,97 грн.

            У задоволенні вимог про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення № 0007921541/0 від 06.07.2007р. - відмовити.

            Присудити з Державного бюджету України на користь

Комунального підприємства “ Тепломережа” судові витрати у сумі 1, 70 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного

суду України протягом одного місяця після набрання законної сили, а в разі складення і проголошення вступної та резолютивної частин

постанови, з дня складення постанови  в

повному обсязі. 

            Головуючий:

Судді: