Постанова

від 06.03.2008 по справі 10/290-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.03.08                                                                                      

Справа №10/290-07

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Колодій Н.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі: Соколов

А.А.

за участю

представників

позивача: не з'явився

відповідача: не

з'явився

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Мирне Каланчацького

району Херсонської області 

на рішення

господарського суду Херсонської області від 12.11.2007 р.

у справі № 10/290-07

за позовом Приватного

підприємця ОСОБА_1, смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області 

75822, Херсонська

область, Каланчацький район, смт. Мирне, вул. Перекопська, 13/8

до Мирненської

селищної ради Каланчацького району Херсонської області, смт. Мирне

Каланчацького району Херсонської області

75822, Херсонська

область, Каланчацький район, смт. Мирне, вул. Шевченка, 33

про стягнення  8.523,68 грн.

Встановив:

Приватний підприємець

ОСОБА_1, смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області, (далі - позивач)

звернулась в господарський суд Херсонської області в з позовом до Мирненської

селищної ради Каланчацького району Херсонської області, смт. Мирне

Каланчацького району Херсонської області, (далі - відповідач) про стягнення на

підставі ст. ст. 1166, 1212 ЦК України 8.523,68 грн. матеріальних збитків, які

складаються з 8.135,00 грн. вартості втраченого насосу ЕЦВ 10-120-60 і 388,68

грн. вартості втраченого електричного обладнання, а також судові витрати, серед

яких  1.200,00 грн. витрат, пов'язаних з

оплатою юридичних послуг (з урахуванням уточнень позовних вимог, які прийняті

судом першої інстанції, а також письмових пояснень позивача від 26.02.2008 р.,

наданих на виконання ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від

07.02.2008 р.).

Розглянувши справу по

суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 12.11.2007 р. у

справі № 10/290-07 (суддя Александрова Л.І.) в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивовано наступним.

Керуючись положеннями

ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, та беручи до уваги те, що позивачем

документально не підтверджено вихід з ладу насосу і факт відсутності у

відповідача електрообладнання, підстави для стягнення вартості безпідставно

набутого майна не вбачається.

Не погоджуючись з

прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі та у

письмових поясненнях від 26.02.2008 р. позивач просить рішення господарського

суду Херсонської області від 12.11.2007 р. у справі № 10/290-07 скасувати,

прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача

матеріальні збитки в сумі 8.523,68 грн., витрати, пов'язані з оплатою юридичних

послуг в сумі 1.200,00 грн. і судові витрати. Позивач зазначає, що в порушення

ст. 38 ГПК України суд першої інстанції не витребував у сторін документи про

стан насосного агрегату і додаткові докази про оплату юридичних послуг. Позивач

вказує, що в позовній заяві помилково зазначено насос Н/В 10-120-60, замість

ЕЦВ 10-120-60. Також на думку позивача, ним надано суду належні докази на

підтвердження права власності на насос.  

Ухвалою Запорізького

апеляційного господарського суду від 08.01.2008 р. апеляційна скарга Приватного

підприємця ОСОБА_1 прийнята до розгляду, який призначено в судовому засіданні

на 07.02.2008 р.

Відповідач у своєму

відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги,

оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідач зазначає, що документального

підтвердження права власності на насос позивач не надав. Натомість відповідач

стверджує, що вказаний насос належить йому. Насос вийшов з ладу і був переданий

ВАТ «Каланчацький КХП» для ремонту. Позивач одержала насос від ВАТ

«Каланчацький КХП» 15.02.2006 р. за відповідною накладною.

Розпорядженням голови

Запорізького апеляційного господарського суду № 197 від 06.02.2008 р. справу

призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого -         Коробки Н.Д., суддів: Кричмаржевського

В.А., Хуторного В.М.

Від відповідача

Запорізькому апеляційному господарському суду надійшло письмове клопотання від

22.01.2008 р. про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою Запорізького

апеляційного господарського суду від 07.02.2008 р. розгляд апеляційної скарги

позивача було відкладено на 06.03.2008 р., у зв'язку з неявкою представників

сторін в судове засідання та необхідністю витребувати від сторін додаткові

докази і пояснення у справі.

Розпорядженням голови

Запорізького апеляційного господарського суду № 415 від 06.03.2008 р. справу

призначено до розгляду у складі колегії суддів: Коробки Н.Д., Колодій Н.А.,

Мірошниченка М.В.

В судове засідання

06.03.2008 р. представники сторін не з'явилися, про час і місце розгляду справи

були повідомлені належним чином.

Від позивача та

відповідача Запорізькому апеляційному господарському суду надійшли письмові

клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін. 

Колегія суддів вважає

за можливе вищевказані клопотання сторін задовольнити і розглянути справу за

відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами.   

В судовому засіданні

06.03.2008 р. за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача колегією

суддів прийнято постанову Запорізького апеляційного господарського суду.

Перевіряючи законність

та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали

справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Мирненської

селищної ради Каланчацького району Херсонської області № 187 від 26.12.2005 р.

вирішено передати позивачу артезіанські свердловини № 11-226, № 11-314,

водонапірні башти № 1, № 4, КНС № 1 та централізовані мережі водопостачання та

водовідведення, основні засоби в оренду на умові водозабезпечення та надання

послуг водовідведення жителям селища.

27.12.2005 р. між

позивачем та відповідачем був укладений договір оренди водонапірних башт (далі

- Договір), за умовами якого відповідач - орендодавець передає, а позивач -

орендар приймає у тимчасове володіння водонапірні башти № 1 та № 4, які

розташовані в смт. Мирне по вул. Шевченко та Карбишева, та водовідведення,

включаючи КНС № 1 (далі - Об'єкт оренди), для надання послуг населенню селища

по водопостачанню та водовідведенню (п.п. 1 і 2 Договору).

У пункті 3 Договору

сторони передбачили порядок передачі Об'єкта в оренду: приймання - передача

Об'єкта, що орендується, здійснюється комісією, яка складається з представників

обох сторін. Об'єкт вважається прийнятим з моменту підписання акта прийому-передачі

комісією (п.п. 3.1 - 3.2 Договору).

Строк оренди сторони

узгодили в пункті 4 Договору (п.п. 4.1.), який складає один рік з часу

прийняття Об'єкту, що орендується актом прийому-передачі комісії. Термін оренди

може бути скорочений лише за згодою сторін (п.п. 4.3 Договору).

Порядок повернення

Об'єкту оренди сторони передбачили в п. 8 Договору (п.п. 8.1. - 8.4.), згідно з

якими повернення відповідачу Об'єкта оренди здійснюється комісією, що

складається з представників обох сторін. Комісія приступає до передачі Об'єкта

оренди на наступний день після закінчення терміну оренди. Після закінчення

роботи комісії складається акт здачі-приймання, який підписується членами

двосторонньої комісії. Дата підписання членами комісії акту здачі-приймання

вважається терміном припинення оренди Об'єкта.

Акти про передачу

позивачу основних засобів відповідача згідно з рішенням № 187 від 26.12.2005 р.

ХХІІІ сесії ХХІV скликання і на виконання договору оренди були складені і

підписані відповідними комісіями 28.12.2005 р. (а.с. 12, 13).

Як свідчить копія

одностороннього акту від 04.06.2006 р. прийому-передачі матеріальних цінностей

і основних засобів від позивача (а.с. 20) відповідачем була створена комісія

без участі представників позивача, в результаті чого члени комісії прийняли від

позивача майно згідно з наведеним в акті описом.  Серед іншого майна в цьому акті зазначений

насос 10-120-60 в робочому стані.

На підставі

викладеного позивач стверджує, що 04.06.2006 р. відповідач безпідставно

заволодів його майном, а саме: насосом ЕЦВ 10-120-60 і електричним обладнанням

на загальну суму 8.523,68 грн.

Стягнення з

відповідача на користь позивача 8.523,68 грн. матеріальних збитків, які

складаються з 8.135,00 грн. вартості насосу ЕЦВ 10-120-60 і 388,68 грн.

вартості електричного обладнання, стало предметом спору в суді першої

інстанції.

Відповідно до ст. ст.

99 та 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в

апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У

процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і

додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість

рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення,

знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з

наступного.

Як зазначалось вище,

правовідносини між сторонами врегульовані Договором, який за своєю правовою

природою є договором оренди і регулюється главою 58 Цивільного кодексу України.

Стаття 759 ЦК України

закріплює, що за  договором  найму 

(оренди) наймодавець  передає або

зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний

строк.

Відповідно до ст. 763

ЦК договір   найму   укладається  

на   строк,   встановлений договором.

Так, дійсно, як

свідчать матеріали справи, представники відповідача порушили порядок, закріплений

в Договорі, щодо повернення орендованого майна.

Але, не дивлячись на

вищезазначене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних

вимог.

По-перше, в частині

стягнення 388,68 грн. вартості електричного обладнання слід відмовити, оскільки

позивачем взагалі не надано жодних доказів, що вказане обладнання перебуває у

володінні відповідача.

Надані позивачем в

обґрунтування своїх вимог в цій частині видаткові накладні: від 12.01.2006 р.

та № 13 від 10.03.2006 р., а також квитанції до прибуткового касового ордера: №

60 від 12.01.2006 р. та № 76 від 10.03.2006 р. на загальну суму 388,68 грн.

свідчать, що позивачем придбано трансформатор току, манометр, автоматичний

вимикач на вказану суму.

Але зазначене майно не

є предметом Договору, Об'єктом оренди, і, що найголовніше, не наведено в

односторонньому акті від 04.06.2006 р. прийому-передачі матеріальних цінностей

і основних засобів від позивача, на який посилається позивач в обґрунтування

своїх вимог. Тобто, доказів того, що саме відповідач набув, зберігає у себе,

або розпорядився майном (трансформатор току, манометр, автоматичний вимикач) на

свій розсуд позивачем не надано. 

Що стосується

стягнення 8.135,00 грн. вартості насосу ЕЦВ 10-120-60, колегія суддів вважає за

необхідне зазначити наступне. 

Надані позивачем

докази в обґрунтування права власності на насос 10-120-60, а саме: довіреність

ЯЛЛ № 011102 від 15.02.2006 р., накладна № 06 від 15.02.2006 р., рахунок     № 06 від 15.02.2006 р., заява на переказ

готівки № 107 від 05.11.2007 р. в сумі 840,00 грн., слід розглядати в

сукупності з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Лист № 1 від

15.02.2006 р. (оригінал міститься в матеріалах справи) свідчить про те, що

позивач звернулась до ВАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» з клопотанням

відпустити насосну частину ЕЦВ 10-120-60 відповідача, за ремонтні роботи якої

ВАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» оплатило ПП ОСОБА_2, м. Бердянськ;

оплату позивач гарантувала 20.02.2006 р.

Лист б/н б/д за

підписом приватного підприємця ОСОБА_3, яка була орендарем за попереднім

договором оренди водонапірних башт від 12.04.2005 р., свідчить про те, що вона

просила ВАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» надати допомогу в ремонті

насосу ЕЦВ 10-120-60.

В подальшому насос ЕЦВ

10-120-60 позивач одержав від ВАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» за

накладною № 06 від 15.02.2006 р. через свого представника за довіреністю ЯЛЛ №

011102 від 15.02.2006 р. і оплатив рахунок № 06 від 15.02.2006 р., виписаний

ВАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» на суму 840,00 грн. До речі, оплата

в сумі 840,00 грн. була здійснена позивачем тільки 05.11.2007 р., про що

свідчить заява на переказ готівки № 107 від 05.11.2007 р.

Слід зазначити, що

відповідно до п. 7.3 Договору позивач зобов'язався самостійно і за власні

рахунки здійснювати поточні ремонти Об'єкта оренди протягом терміну оренди.

На доказ свого

твердження про те, що ВАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» у відповідь на

вищевказаний лист позивача № 1 від 15.02.2006 р. зазначив, що ніяких насосів у

відповідача не отримувало, позивачем не надано взагалі ніяких доказів.   

Статтею 1212 ЦК

України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за

рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави

(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа

зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте,

згодом відпала.

Положення цієї статті

застосовуються до вимог про:

1) повернення

виконаного за недійсним правочином;

2) витребування      майна     

власником      із    чужого   

незаконного володіння;

3) повернення

виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди

особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої

особи.

Для виникнення

зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у

іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного

факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач

збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими

правовими актами чи правочином.

Згідно зі ст. 1213 ЦК

України набувач  зобов'язаний  повернути 

потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У  разі 

неможливості  повернути  в  

натурі   потерпілому

безпідставно  набуте  майно 

відшкодовується  його  вартість, 

яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, набувач  зобов'язаний 

повернути безпідставно набуте 

майно  в натурі, і лише у разі

його відсутності відшкодовується потерпілій стороні його вартість. Позивач не

надав доказів того, що вказане ним в позовній заяві майно набуте відповідачем

безпідставно і що воно відсутнє і його неможливо повернути в натурі.

Немає також підстав і

для задоволення позовних вимог як матеріальних збитків, які складаються з

вартості втрачених матеріальних цінностей.

Згідно зі ст. 218 ГК

України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських

відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Особа, яка порушила

зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її 

вини  (умислу  або 

необережності),  якщо  інше 

не встановлено договором або законом (п. 1 ст.614 ЦК України).

Відшкодування збитків

- це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її

застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої

законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення

господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним

збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

На думку колегії

суддів, позивачем не доведений сам факт понесення збитків, і тим більше, саме з

вини відповідача. Відсутній також причинний зв'язок між діями відповідача та

заявленими до стягнення збитками.

Доказів того, що саме

відповідач набув, зберігає у себе, або розпорядився ним (майном) на свій розсуд

позивачем не надано.

Кожна сторона

повинна  довести  ті 

обставини,  на  які 

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (с. 33 ГПК

України).

Щодо стягнення з

відповідача 1.200,00 грн. за юридичні послуги, то колегія суддів погоджується з

судом першої інстанції, що підстав для відшкодування за рахунок відповідача не

має.

Враховуючи

вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного

підприємця ОСОБА_1, смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області,

задоволенню не підлягає, підстави для скасування або зміни  рішення господарського суду Херсонської

області 12.11.2007 р. у справі № 10/290-07 відсутні. 

Судові витрати

відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на позивача.

Керуючись ст. ст. 101

- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський

суд

Постановив:

Апеляційну скаргу

Приватного підприємця ОСОБА_1,     смт.

Мирне Каланчацького району Херсонської області, залишити без задоволення,

рішення господарського суду Херсонської області від 12.11.2007 р. у справі №

10/290-07 - без змін.  

Головуючий суддя

Коробка Н.Д.

 судді 

Коробка Н.Д. 

 Колодій Н.А. 

Мірошниченко М.В.