Постанова

від 04.10.2006 по справі 20-5/195-2/354

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/195-2/354

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 жовтня 2006 р.                                                                                   № 20-5/195-2/354  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Подоляк О.А.

суддів :Грека Б.М.,Дерепи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ “Союзстрой”

на постановувід 21.06.2006 р. Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 20-5/195-2/354

за позовом ТОВ “Союзстрой”(надалі –Товариство)

доПП “Спецфинстрой”(надалі –Підприємство)

простягнення 12722,65 грн.

зустрічний позов простягнення 39465,60 грн.

за участю представників:

від позивача - Богомолова Ю.В., Сурошніков О.Ю.

від відповідача- Коган В.С.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2005 р. Товариство звернулось до суду з позовом про стягнення з Підприємства 11666,80 грн. заборгованості, що становлять надмірно сплачені грошові кошти за підрядні роботи, обладнання і комплектуючі, та 1055,85 грн. пені.

У листопаді 2005 р. Підприємство звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства 39465,60 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.11.2005 р. справи за згаданими позовами об'єднанні в одну справу в порядку ст. 58 ГПК України.

За наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України Підприємство просило суд стягнути з Товариства на свою користь 44912,52 грн., що складається із заборгованості по авансу, оплати за виконані роботи по монтажу системи опалення приміщення РВВС, інфляційних нарахувань, відсотків річних, оплати за виконані роботи по монтажу системи опалення та каналізації у квартирі № 7 по вул. Щорса, 4 у м. Севастополі.

В процесі розгляду справи Товариство заявило про відмову від позову.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.05.2006 р. (суддя Шевчук Н.Г.) прийнято відмову Товариства від первісного позову; провадження у справі за первісним позовом припинено в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.05.2006 р. (суддя Шевчук Н.Г.) в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. (судді: Коваль В.М., Сотула В.В., Прокопанич Г.К.) рішення господарського суду міста Севастополя від 15.05.2006 р. скасовано, зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Підприємства 11917,20 грн. заборгованості, 1024,49 грн. відсотків річних, 4422,43 грн. інфляційних нарахувань; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою в частині задоволення зустрічного позову, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, між Товариством та Підприємством укладено договір № 52-2 від 28.10.2002 р. на поставку матеріалів, комплектуючих і виконання монтажу системи опалення у приміщенні Гагарінського РВВС міста Севастополя.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частини 1, 3 ст. 843, частина 1 ст. 844 ЦК України, а також частини 1, 2 ст. 321 ГК України передбачають, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Апеляційним господарським судом встановлено, що пунктом 3.1 згаданого договору визначена вартість робіт в сумі 45560,00 грн., а пунктом 3.2 договору передбачено, що за три дні до початку робіт замовник зобов'язаний перерахувати виконавцю аванс у сумі 44560 грн. і протягом трьох днів з моменту підписання акту виконаних робіт 1000 грн. залишку від суми договору. Кошторисом на монтаж системи опалення Гагарінського РВВС (Додаток до договору № 52-2) передбачена вартість робіт з поставкою матеріалів і комплектуючих, у тому числі для бойлерної, у сумі 45560 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що відповідно до акту від 30.11.2003 р. Підприємство виконало, а Товариство прийняло підрядні роботи по монтажу системи опалення на першому і другому поверхах Гагарінського РВВС міста Севастополя з урахуванням матеріалів і комплектуючих на суму 25643 грн. Поряд з цим, 24.11.2003 р. платіжним дорученням № 622 замовник провів попередню оплату за матеріали і  комплектуючі  для теплопункту  Гагарінського РВВС. На підставі проекту роботи Підприємство на адресу Товариства надсилало акт виконаних робіт на загальну суму 27016 грн., у тому числі матеріали і комплектуючі поставки виконавця на суму 17252,40 грн. Проте, Товариство цей акт не підписало з посиланням на те, що воно не було замовником цих робіт, а договори на монтаж теплопункту (з розводкою у підвалі) у будівлі Гагарінського РВВС і монтажу системи опалення і каналізації у кв. № 7 по вул. Щорса, 4 у м. Севастополі укладені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що зазначені в акті матеріали визначені у проектно-кошторисній документації сторін та відповідають визначеному у договорі обсягу та змісту робіт. Під час розгляду справи Товариство підписало зазначений акт, однак, при цьому виключило з переліку “найменування робіт і витрат” певні матеріали, необхідні для виконання робіт, які були передбачені підписаним сторонами кошторисом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, Товариством не доведено підстави виключення з акту матеріалів та не надано доказів того, що виконання спірних робіт було можливе без використання цих матеріалів. Тому, якщо проектно-кошторисною документацією передбачено виконання робіт за допомогою матеріалів, включених до кошторису, підстави для несплати виконаних робіт у даному випадку відсутні, що правомірно враховано судом.

Судом апеляційної інстанції також обґрунтовано вказано на те, що вимоги підприємства про стягнення 16449,60 грн. за оплату робіт по монтажу системи опалення і каналізації у квартирі № 7 по вул. Щорса, 4 у м. Севастополі, не підлягають задоволенню, оскільки договір на виконання цих робіт сторонами не укладався, обсяг підрядних робіт та їх договірна ціна не погоджувались, зазначені роботи позивачем не прийняті.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові твердження господарського суду першої інстанції; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував зобов'язальні відносини сторін; дослідив обставини належного виконання Підприємством зобов'язань по виконанню робіт, а також неналежне виконання Товариством зобов'язань по їх оплаті, в порушення умов договору, проектно-кошторисної документації та вимог законодавства; встановив розмір заборгованості; підставно задовольняючи вимоги за зустрічним позовом частково суд правомірно застосував до відносин сторін положення ст. 625 ЦК України та стягнув борг з урахуванням інфляційних нарахувань та відсотків річних з мотивів прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано необґрунтовані твердження місцевого господарського суду, а також обставини, на які посилалось Товариство в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду, правомірно задоволено зустрічний позов частково. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Союзстрой” залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. у справі № 20-5/195-2/354 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Б. Грек

                                                                                                        В. Дерепа