Рішення

від 18.04.2008 по справі 22-358/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-358/2008 р головуючий у 1 інстанції -

Куцоконь Ю

        Справа № 22-358/2008 р               головуючий у 1 інстанції -

Куцоконь Ю.П.

           Категорія : 51                                                   

доповідач - Григоренко М.П.

РІШЕННЯ

                                              І

М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

       18 квітня

2008 року                                                                               

 м. Рівне                                                                                

            Колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді -  Буцяка З.І.,

                      суддів : Григоренка М.П.,

Демянчук С.В.,

при секретареві Омельчук А.М., за участю позивача, його

представника адвоката ОСОБА_1, представників відповідача, в особі директора

Рівненського професійного ліцею 

Литвинчука М.А. та адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від

20 грудня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненського професійного

ліцею про  визнання неправомірним наказу

директора Рівненського професійного ліцею № 13-К від 03 травня 2006 року про

переведення його на посаду майстра виробничого навчання на умовах  строкового договору, визнання незаконним

наказу №76-К від 21 грудня 2006 року про його звільнення з роботи за власним

бажанням, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного

прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА  :

             Рішенням Рівненського міського суду від 20

грудня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Рівненського

професійного ліцею в частині визнання незаконним наказу директора Рівненського

професійного ліцею № 13-К від 03 травня 2006 року про переведення останнього на

посаду майстра виробничого навчання на умовах строкового договору,

відмовлено  за недоведеністю, а в

частині  визнання незаконним наказу №76-К

від 21 грудня 2006 року, щодо звільнення з роботи за власним бажанням та

поновлення на роботі, відмовлено за 

безпідставністю.

В задоволенні

позову щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, в сумі 7232

гривні 07 копійок та стягнення моральної шкоди, в сумі 3000 гривні, відмовлено

за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

            Також,

судом було змінено підставу припинення трудового договору з  ОСОБА_3, а саме, замість звільнення з роботи

за власним бажанням, було зазначено про звільнення останнього з роботи за

угодою сторін, тобто на підставі ст. 36 ч.1 п.1 КЗпП України.

Вважаючи рішення

незаконним, позивач в апеляційній скарзі вказує, що суд не врахував того, що

коли він звертався із заявою  про

переведення його на посаду майстра виробничого навчання, то вважав, що його

буде переведено на цю посаду на умовах безстрокового договору, оскільки ця

посада, на його думку, не підпадає під ті посади, які передбачають можливість

укладення  строкового договору, а тому у

відповідача не було законних підстав видавати наказ про переведення його на

іншу посаду, на умовах строкового договору.

Крім того, після

видання наказу про переведення його на іншу посаду на умовах строкового

договору, відповідач з цим наказом його не 

ознайомлював, а підпис на цьому наказі належить не йому. 

Також не

відповідають обставинам справи і висновки суду про те, що позивач був згідний

на звільнення його з роботи за власним бажанням в день написання заяви, так як

його  в цей же день його було ознайомлено

з відповідним наказом, проведено розрахунок та видано трудову книжку, оскільки,

написавши заяву на звільнення з роботи за власним бажанням, без зазначення дати

звільнення, він, ОСОБА_3, вважав, що його буде звільнено через два тижні, як це

передбачено статтею 38 КЗпП України, і у нього, протягом цього часу, ще буде

можливість змінити своє рішення та продовжити з відповідачем трудові відносини.

Більше

того,  після написання заяви він просив

директора ліцею зберегти з ним трудові стосунки, але той не погодився, в

зв'язку із чим він вимушений був забрати трудову книжку в день написання заяви

на звільнення та видання відповідного наказу відповідача.

Тому позивач вважає, що суд

безпідставно змінив підставу звільнення його з роботи, а саме за п.1 ст.36 КЗпП

України.

В зв'язку із викладеним апелянт

просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 20 грудня 2007 року та

ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В ході апеляційного розгляду справи

позивач ОСОБА_3 підтримав свою апеляційну скаргу та, наполягаючи на її

задоволенні, заявив, що заяву про звільнення з роботи за власним бажанням він

написав під психологічним тиском адміністрації Рівненського професійного ліцею,

яка мала намір звільнити його з роботи за п. 7 ст.40 КЗпП України, при

відсутності для цього законних підстав, а також надав в розпорядження

апеляційного суду ксерокопію наказу відповідача з даного приводу від 21.12.2006

року.

Представники відповідача апеляційну

скаргу ОСОБА_3 запропонували апеляційному суду відхилити, а рішення суду першої

інстанції залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і

процесуального права.

Заслухавши

доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши

матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна

скарга  підлягає відхиленню.

Приймаючи

рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, щодо визнання незаконним

наказу № 13-К від 03 травня 2006 року Рівненького професійного ліцею про

переведення позивача на посаду майстра виробничого навчання на умовах

строкового договору суд першої інстанції виходив із недоведеності цих позовних

вимог, а також з того, що останнього  на

законних підставах було переведено на іншу посаду на умовах строкового договору

і його своєчасно було ознайомлено із відповідним наказом.

Відмовляючи у

задоволенні позову про визнання незаконним звільнення з роботи та змінюючи з

власної ініціативи підставу звільнення з роботи, суд першої інстанції поклав в

основу свого рішення висновок  про те, що

позивача фактично було звільнено з роботи за згодою сторін, оскільки останній

працював по строковому трудовому договору і адміністрація учбового закладу не

заперечувала проти його звільнення.

Проте, рішення

суду Рівненського міського суду від 20 грудня 2007 року, відповідно до  пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК

України, підлягає скасуванню, через невідповідність його висновків обставинам

справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням у

справі нового рішення.

З наявної у

справі ксерокопії заяви ОСОБА_3 на ім'я директора Рівненського професійного

ліцею від 3 травня 2006 року (а.с. 7) вбачається, що позивач звернувся із

проханням перевести його на посаду майстра виробничого навчання.

При цьому, в

даній заяві відсутні будь-які дані, що ОСОБА_3 був згідний обійняти цю посаду

на умовах  укладення строкового трудового

договору.

Згідно  з 

частини 2  статті 23 КЗпП (в

редакції від 19 січня 1995 року) строковий трудовий договір укладається у

випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений

строк з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або  інтересів 

працівника  (наприклад, його

бажання), або в інших випадках, 

передбачених  законодавчими

актами.

            З огляду на те,

що ОСОБА_3було переведено на посаду майстра виробничого навчання на умовах

укладення строкового трудового договору, за відсутністю для цього законних

підстав і без попереднього погодження, 

тому колегія суддів рахує за необхідне позовні вимоги останнього в цій

частині задовольнити повністю, а  наказ

директора Рівненського професійного ліцею № 13-К від 03 травня 2006 року, в

частині   переведення позивача  на іншу посаду саме на умовах строкового

договору, скасувати, як незаконний.

            Крім

того, колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_3 не пропустив строк звернення до

суду із заявою про вирішення трудового спору, передбаченого ст. 233 КЗпП

України, оскільки про переведення на посаду майстра виробничого навчання на

умовах строкового договору останній дізнався лише 21 грудня  2006 року і будь-які докази, які б

спростовували цю обставину, у справі відсутні.

            Доводи

відповідача про те, що позивача ОСОБА_3 

3 травня 2006 року було ознайомлено із 

наказом директора Рівненського професійного ліцею № 13-К від 03 травня

2006 року, про що свідчить його підпис на цьому наказі (а.с.17), не

заслуговують на увагу, оскільки у справі відсутні будь-які належні та допустимі

докази про те, що вищевказаний підпис був виконаний саме позивачем.

При цьому,

колегія суддів вважає, що факт відмови позивача від проведення почеркознавчої

експертизи, ще не свідчить про визнання останнім свого  підпису на вищевказаному наказі, так як саме

відповідач в першу чергу повинен був 

довести суду те, що цей підпис було зроблено саме ОСОБА_3, а не іншою

особою і наполягати на проведенні відповідної експертизи.

З наявної у

справі ксерокопії заяви (а.с.6) слідує, що 21 грудня 2006 року ОСОБА_3

звернувся до директора Рівненського професійного ліцею із проханням звільнити

його з посади майстра виробничого навчання за власним бажанням.

Згідно частин 1

та 2 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий

договір,  укладений на невизначений

строк,  попередивши про це власника або

уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Якщо працівник

після закінчення  строку  попередження 

про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового

договору, власник або уповноважений ним орган не вправі  звільнити його за поданою раніше заявою, крім

випадків, коли на  його  місце запрошено іншого працівника, якому

відповідно до законодавства  не може бути

відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до

роз'яснень, які містяться в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду

України  від 06.11.92 № 9  «Про практику розгляду судами трудових

спорів», при домовленості між працівником і власником підприємства,  установи, 

організації  або уповноваженим ним

органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП  (за згодою сторін) договір припиняється в

строк,  визначений сторонами.  Анулювання такої домовленості  може мати  

місце   лише   при 

взаємній  згоді  про 

це  власника  або уповноваженого ним органу і працівника.

     Сама по собі

згода власника  або  уповноваженого  ним 

органу задовольнити прохання 

працівника  про  звільнення 

до  закінчення строку попередження

не означає,  що трудовий договір

припинено  за п.1 ст.36  КЗпП, 

якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового

договору.  В  останньому 

випадку  звільнення вважається

проведеним з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП).

Приймаючи до

уваги, що при написанні 21 грудня 2006 року заяви про звільнення з роботи за

власним бажанням ОСОБА_3 не звертався до відповідача із проханням розірвати з

ним трудовий договір до спливу встановленого ст.38 КЗпП України двохтижневого

строку і адміністрація Рівненського професійного ліцею не мала права, за

відсутності такого прохання, звільняти позивача з роботи в день написання

вищевказаної заяви, оскільки це суперечить вимогам частини 2 статті 38 КЗпП

України і обмежує трудові права працівника, тому позовні вимоги ОСОБА_3з даного

приводу також підлягають задоволенню.

В зв'язку із

чим, колегія суддів вважає за необхідне наказ директора Рівненського

професійного ліцею від 21 грудня 2006 року №76-К скасувати, як незаконний,

поновити позивача  на посаді майстра

виробничого навчання Рівненського професійного ліцею з моменту його звільнення

та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3середній заробіток за час

вимушеного прогулу, за період з 21 грудня 2006 року по 18 квітня 2008 року, в

розмірі 10713 грн. 27 коп., виходячи з того, що середньоденна заробітна плата

позивача, згідно довідки від 18 січня 2007 року № 23,  становила:

          з 21

грудня 2006 року по 30 червня 2007 року - 29 грн.03 коп.;

          з 1 липня

2007 року по 30 листопада того ж року - 30 грн. 48 коп.;

          з 1

грудня 2007 року по 31 грудня того ж року - 32 грн. 61 коп.;

          з 1 січня

2008 року до 31 березня того ж року - 36 грн. 52 коп.;

          з 1

квітня 2008 року і до моменту ухвалення рішення у справі - 37 грн.25 коп.

Вищевказана

загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача,

визначена із урахування отриманих останнім сум державної допомоги по

безробіттю.  

            Враховуючи

характер та тривалість моральних страждань, які ОСОБА_3 зазнав в результаті

неправомірних дій відповідача, а також враховуючи всі інші обставини справи,

колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до статті 1167 ЦК України,

стягнути з Рівненського професійного ліцею на користь позивача 500 грн., в

рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, в зв'язку із чим, в задоволенні

решти позовних вимог ОСОБА_3з даного приводу, на суму 2500грн., має бути

відмовлено.

            Крім

того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, в

розмірі 750 грн., які останній поніс у зв'язку із оплатою правової

допомоги  (а.с.44).

              На підставі наведеного та

керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

              Апеляційну  скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

              Рішення Рівненського міського суду

від 20 грудня 2007 року  скасувати

та ухвалити нове рішення.    

              Позов ОСОБА_3 до Рівненського

професійного ліцею, в частині скасування 

наказу директора Рівненського професійного ліцею № 13-К від 03 травня

2006 року про переведення його на посаду майстра виробничого навчання на умовах

строкового договору,  наказу №76-К від 21

грудня 2006 року, про звільнення його з роботи за власним бажанням, поновлення

на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

задовольнити повністю, а про відшкодування заподіяної моральної шкоди,

частково.

              Наказ директора Рівненського

професійного ліцею № 13-К від 03 травня 2006 року,   в частині  

переведення позивача  на іншу

посаду саме на умовах строкового договору та наказ №76-К від 21 грудня 2006

року, про звільнення ОСОБА_3 з роботи за власним бажанням, визнати незаконними

та скасувати.

              Поновити ОСОБА_3 на посаді майстра

виробничого навчання Рівненського професійного ліцею з 21 грудня 2006 року і рішення

в цій частині допустити до негайного виконання.

              Стягнути  з Рівненського професійного ліцею на користь

позивач середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 21 грудня

2006 року по 18 квітня 2008 року, в розмірі 10713 грн. 27 коп., а також 500

грн., в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди та судові витрати, в

розмірі 750 грн., пов'язані із оплатою правової допомоги.

              В задоволенні решти позовних вимог

ОСОБА_3 відмовити.

              Рішення набирає законної сили з

моменту його проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити

рішення апеляційного суду  до Верховного

Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, з подачею

касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий                                       Буцяк

З.І.

        Судді                                                  

Григоренко М.П.

Демянчук С.В.