Рішення

від 02.06.2008 по справі 43/602-33/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/602-33/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом         товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-     реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття»

до                                 товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс Україна»

третя особа              товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Сантіно»

про                                стягнення 87 275,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:          Саєнко О.О. –представник за довіреністю № 73 від 24.03.2008 року;

від відповідача:      не з'явився;

від третьої особи:   не з'явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-    реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс Україна»про стягнення заборгованості в сумі 87 275,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем позивачу було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000210 від 15.08.2006 року на суму 83 054,27 грн.

Даний рахунок-фактура був оплачений позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 133 від 17.08.2006 року на суму 30 000,00 грн. та № 239 від 30.08.2006 року на суму 53 054,27 грн. з призначенням платежу за типографічну продукцію згідно рахунку-фактури № 0000210 від 15.08.2006 року.

Листом № 150 від 03.11.2006 року, який направлений відповідачу 04.11.2006 року, позивач вимагав від відповідача повернути кошти за типографічну продукцію, яка не була виготовлена та передана йому в сумі 83 054,27 грн. не пізніше 12.11.2006 року.

На момент подачі позовної заяви грошові кошти відповідачем не повернуті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.08.2007 року № 05-5-43/10621 повернуто позовну заяву без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2007 року ухвалу Господарського суду від 03.08.2007 року скасовано, а матеріали позовної заяви передані на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2007 року порушено провадження у справі № 43/602 та прийнято позовну заяву до розгляду з призначенням  справи на 16.11.2007 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2007 року у справі №43/602 позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2008 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс Україна»задоволено. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2007 року, а справу № 43/602 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2008 року прийнято справу № 43/602 до свого провадження суддею Мудрим С.М., присвоєно справі № 43/602-33/133 та призначено судове засідання на 25.03.2008 року.

21.03.2008 року до загального відділу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшло доповнення до позовної заяви, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 83 054,27 грн., суму індексу інфляції в розмірі 22 055,45 грн., три проценти річних в розмірі 5 714,63 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі1 108,24 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

У судове засідання 25.03.2008 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду м. Києва № 43/602 від 04.03.2008 року не виконав, але через загальний відділ діловодства господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи клопотання представника відповідача те, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору по суті, суд відклав розгляд справи на 07.04.2008 року.

У судовому засіданні 07.04.2008 року представник відповідача подав документи на вимогу ухвали суду та відзив на позовну заяву вих. № 217 від 07.04.2008 року відповідно до якого просить суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Також, представник відповідача заявив клопотання вих. № 218 від 07.04.2008 року про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Сантіно».

Суд задовольнив клопотання представника відповідача про залучення до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Сантіно».

Враховуючи залучення до участі у справі третьої особи та необхідність належного повідомлення його про місце та час розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 15.04.2008 року.

У судове засідання 15.04.2008 року представник відповідача та третьої особи не з'явилися, але через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із поданням зустрічної позовної заяви по справі № 43/602-33/133.

Представник позивача подав пояснення по справі та заяву про продовження строку розгляду справи № 43/602-33/133.

Судом задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи клопотання представника відповідача та те, що неявка представника відповідача та третьої особи перешкоджає вирішенню спору по суті, суд відклав розгляд справи на 19.05.2008 року.

У судове засідання 19.05.2008 року представник відповідача та третьої особи не з'явилися, але через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із поданням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2008 року про відмову  у прийнятті зустрічної позовної заяви по справі № 43/602-33/133.

Враховуючи клопотання представника відповідача та те, що неявка представника відповідача та третьої особи перешкоджає розгляду справи по суті, суду відклав розгляд справи на 02.06.2008 року.

У судове засідання представник відповідача та третьої особи не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити. Стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 83 054,27 грн., суму інфляційного відшкодування в розмірі 22 055,45 грн., три відсотки річних в сумі 5 714,63 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 1 108,24 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи  докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та з перерахуванням судом розміру трьох процентів річних.

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмежено відповідальністю «Маркс Україна»було виставлено товариству з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття»рахунок-фактуру № СФ-0000210 від 15.08.2006 року на суму 83 054,27 грн., який останнім був оплачений в повному обсязі.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 статті 220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідач у клопотанні про залучення в якості третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Сантіно» зазначає, що у зв'язку з тим, що позивачу необхідно було отримати поліграфічну продукцію якомога швидше, тому товариство з обмежено відповідальністю «Маркс Україна»уклало усну угоду з підрядною організацією товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Сантіно»на виготовлення вищезазначеної  поліграфічної продукції та перерахувало відповідні кошти у червні 2006 року. Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Сантіно»було виготовлено та поставлено вказану продукцію відповідачу. Але, на підтвердження зазначених фактів жодних доказів не надав.

У відзиві на позов вих. № 217 від 07.04.2008 року відповідач зазначив, що відповідачеві було передано акт здачі-приймання робіт № 0000183 від 14.09.2006 року, який позивачем не був підписаний, але доказів відправлення та отримання позивачем зазначеного акту також не надано.

Також, відповідач зазначає, що передав позивачу поліграфічну продукцію переліками матеріальних цінностей, що приймались та підписувались уповноваженими сторонами.

При цьому, позивач стверджує, що не видавав довіреності на одержання від товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс Україна»цінностей згідно рахунку-фактури фактуру № СФ-0000210 від 15.08.2006 року на суму 83 054,27 грн., у зв'язку із відсутністю підстав для видання такої довіреності.

Відповідно до ч.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.   

Тому, надані переліки переданих документів чи матеріальних цінностей не приймається судом як належний доказ передання відповідачем товару та отримання його позивачем.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за невиконання робіт у відповідача перед позивачем в сумі 83 054,27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 04.11.2006 року позивач направив відповідачу лист № 150 від 03.11.2006 року, в якому вимагав повернення коштів за типографічну продукцію, яка не була виготовлена та передана йому в сумі 83 054,27 грн. не пізніше 12.11.2006 року.  

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, позовні вимоги позивача щодо індекс інфляції в розмірі 22 055,22 грн. підлягають задоволенню.

Розрахунок трьох процентів річних:

83 054,27 грн.* 3%/ 365 * 494 (дні прострочення) = 3 372,23 грн.

Три відсотки річних за перерахунком судом становлять 3 372,23 грн. та підлягають стягненню.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки, ціна позову становить 108 481,95 грн., тому сума державного мита –1 084,82 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс Україна»(юридична адреса: 02206, м. Київ, вул. Малишка, буд. 37, кв. 3, поштова адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; п/р 260010066948 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, п/р 2600114807 в «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 300335, ідентифікаційний код 33543396) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття»(82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Городище, 8, п/р 2600800002636 в Філії ВАТ «Укрексімбанк»в м. Львові, МФО 325718, п/р 26004014497 в ТОВ «Комерційний банк «Західінкомбанк», МФО 303484, п/р 26002334106001 в ВАТ «Акціонерно-комерційний банк «НАДРА», МФО 325978; код ЄДРПОУ 34358195) суму основного боргу 83 054 (вісімдесят три тисячі п'ятдесят чотири) грн. 27 коп., індекс інфляції у розмірі 22 055 (двадцять дві тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 45 коп., три відсотки річних у сумі 3 372 (три тисячі триста сімдесят дві) грн. 23 коп., та витрати  по сплаті державного мита в сумі 1 084 (одна тисяча вісімдесят чотири) грн. 82 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                            С.М.Мудрий