Рішення

від 11.06.2008 по справі 34/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Експрес»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедіа-Київ»

простягнення 37 185,28 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Венецька О.О. (довіреність № 3/56 від 10.06.2008);

від відповідача –Чернат О.А. (довіреність № 240 від 04.10.2006)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Експрес»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедіа-Київ»(далі –Відповідач) 6 762,91 грн. 3% річних, 30 422,37 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 у справі № 43/384-24/235 з Відповідача на користь Позивача стягнуто 79 499,63 грн. основного боргу, 3 447,59 грн. інфляційних втрат, 842,30 грн. 3% річних, 5 053,74 грн. пені;

- вказані кошти були стягнуті судом за невиконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором № 04/06 на виконання поліграфічних робіт, укладеним 25.06.2004 між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник), (далі - Договір). При цьому, інфляційні втрати у справі № 43/384-24/235 були нараховані на суму основного боргу за Договором станом на травень 2005 року, а 3% річних –станом на 15 червня 2005 року;

- Відповідачем постанова апеляційного суду не виконана, і сума заборгованості за Договором не була погашена, а тому Позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) донараховано Відповідачу 3% річних за період з 16.06.2005 до 15.04.2008 та інфляційні втрати за червень 2005 року –лютий 2008 року.

Відповідач позов не визнав, мотивувавши свої заперечення проти позову тим, що:

- Позивачем не здійснено процедуру досудового врегулювання спору, а саме направлення претензії, як того вимагає стаття 6 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) та пункт 7 Договору;

- несвоєчасність розрахунків була пов'язана з наявністю спору та тривалим розглядом справи судовими органами, у зв'язку із чим заборгованість за Договором не була сплачена;

- постанова суду апеляційної інстанції не була виконана органами державної виконавчої служби (далі –ДВС) внаслідок того, що у виданому на її виконанні наказі суду була допущена помилка;

- затягування строків розрахунку пов'язане з діями державних органів, а саме ДВС, а тому, на думку Відповідача, його вини в несплаті боргу не має, і крім того, такі дії ДВС є форс-мажорними обставинами, які визначені пунктом 9 Договору, і які звільняють Відповідача від відповідальності за невиконання умов Договору.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 09.06.2008 оголошувалась перерва до 11.06.2008.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

У 2005 році Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом (з урахуванням подальших змін та доповнень позовних вимог) про стягнення з Відповідача 79 499,63 грн. заборгованості за Договором, 5 053,74 грн. пені, 3 447,59 грн. інфляційних втрат нарахованих станом на травень 2005 року та 842,30 грн. 3% річних нарахованих станом на 15 червня 2005 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.05.2007 у справі № 43/384-24/235 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 у справі № 43/384-24/235 рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2008 у справі №43/384-24/235 вказану постанову апеляційного суду залишено без змін.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що:

- 25.06.2004 між Відповідачем (Замовник) та Позивачем (Підрядник) було укладено Договір, відповідно до умов якого Підрядник бере на себе зобов'язання з виконання робіт з виготовлення друкованої поліграфічної продукції (газети, журнали, брошури, буклети та інше) і надання пов'язаних з цим послуг згідно з поданими Замовником листами-замовленнями та підписаними сторонами додатками, які становлять невід'ємну частину Договору і в яких зазначаються тираж, технічні умови, графіки чи строки виконання робіт, ціна, умови доставки, строки здійснення розрахунків та інші умови за згодою сторін;

- 03.12.2004 сторони підписали додаток № 5 до Договору, згідно з яким Підрядник бере на себе зобов'язання з виконання робіт з виготовлення газети «Місто плюс передмістя»і надання пов'язаних з цим послуг, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи та надані послуги відповідно до Договору, поданого Замовником листа-замовлення і згідно з умовами та строками, вказаними в цій додатковій угоді;

- на підставі вищевказаних Договору та Додатку № 5 до цього Договору Замовник просив Підрядника виготовити газету «Місто плюс передмістя»№ 50 тиражем 549 300 примірників вартістю 0,1104 грн. (з ПДВ) за один, а всього на суму 40 128,35 грн., що підтверджується листом-замовленням від 27.12.2004 № 167;

- відповідно до пункту 4 додатку № 5 до Договору Замовник мав здійснити 100%-ну оплату вартості замовлення за 1 календарний день до початку виготовлення продукції;

- на підставі вказаного Додатку № 5 Позивач 27.12.2004 виставив Відповідачеві рахунок № ВГ-0002610 на оплату виготовленої продукції на суму 40128,35 грн., який останнім оплачений не був;

- разом з тим, не зважаючи на те, що попередня оплата не була здійснена, Позивач 28.12.2004 на підставі товарно-транспортної накладної № 02  ААІІІ 992426 через перевізника передав Відповідачеві товар на загальну суму 40 128,35 грн., який останнім був прийнятий у повному обсязі;

- крім цього, 15.02.2005 сторони підписали додаток № 6 до Договору, згідно з

яким Підрядник бере на себе зобов'язання з виконання робіт з виготовлення газети «Місто плюс передмістя»і надання пов'язаних з цим послуг, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи та надані послуги відповідно до Договору, поданого Замовником листа-замовлення і згідно з умовами та строками, вказаними в цій додатковій угоді;

- відповідно до пункту 4 додатку № 6 до Договору Відповідач мав

здійснити 100 % оплату вартості замовлення на протязі 6 календарних днів

від дати відвантаження виготовленої продукції;

- на підставі вищевказаних Договору та Додатку № 6 Відповідач отримав партію газети «Місто плюс передмістя»в кількості 250 100 примірників на загальну суму 33 163,26 грн. та 346 30 примірників на суму 45 919,38 грн., а всього на суму 79 082,64 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 28.12.2004 № 02 ААШ 992426, від 16.03.2005 № 000150, від 16.03.2005 № 000152;

- 15.03.2005 Позивач виставив Відповідачеві рахунок № ВГ-0000324 на оплату виготовленої продукції на суму 79 082,64 грн., відповідно до якого Відповідач зобов'язувався оплатити замовлення протягом 7 календарних днів;

- Відповідачем одержаний товар оплачений частково на суму 39 082,64

грн.

- таким чином, згідно уточнюючого розрахунку Позивача, неоплачена сума боргу за Договором та додатками до нього склала 79 499,63 грн.

Виходячи з зазначеного, судом апеляційної інстанції у справі 43/384-24/235 був встановлений факт прострочення Відповідача у виконанні останнім своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару за Договором та додатками до нього на суму 79 499,63 грн., у зв'язку із чим було стягнуто з Відповідача на користь Позивача 79 499,63 грн. основного боргу, а також 3383,97 грн. пені за період з 27.12.2004 до 15.06.2005, 564,00 грн. 3% річних за період з 27.12.2004 до 15.06.2005, 2295,96 грн. збитків від інфляції за період з січня до травня 2005 року за невиконання зобов'язань, передбачених додатком № 5 до Договору, та 1669,77 грн. пені за період з 16.03.2005 до 15.06.2005, 278,30 грн. 3% річних за період з 16.03.2005 до 15.06.2005, 1151,63 грн. збитків від інфляції за період з березня до травня 2005 року за невиконання зобов'язань, передбачені за додатком № 6 до Договору.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, судом апеляційної інстанції у справі 43/384-24/235 був встановлений факт прострочення Відповідача щодо сплати боргу за Договором (додатками до Договору) на суму 79 499,63 грн., який відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України не потребує повторному доведенню. При цьому, у вищезазначеній справі 3% річних стягнуті за період станом на 15 червня 2005 року, а інфляційні втрати - станом на травень 2005 року

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду справи сума заборгованості за Договором Відповідачем сплачена не була.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат за період червень 2005 року –лютий 2008 року та 3% річних за період з 16.06.2005 до 15.04.2008 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 30 422,37 грн. інфляційних втрат та 6 762,91 грн. 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства та матеріалам справи.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Тому суд не бере до уваги твердження Відповідача про те, що він, так би мовити, з об'єктивних причин не міг виконати свої грошові зобов'язання за Договором.

Посилання Відповідача, як на підставу відмови у позові, на ту обставину, що Позивачем не було дотримано процедуру досудового врегулювання спору в порядку статті 6 ГПК України суд не бере до уваги з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдик ції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конс титуційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (грома дянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або дого вором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів пра вовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України виходить з того, що положення частини 2 статті 124 Конституції України треба розглядати в системному зв'язку з ін шими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної осо би, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими зако ном засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Згідно зі статтею 69 Закону України «Про Конституційний Суд України»рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 610, 611, 612, 625  ЦК України, статтями 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедіа-Київ»(04205, м. Київ, проспект Оболонський, 16, ідентифікаційний код 32247242 з будь-якого  рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Експрес»(81085, Львівська область, Яворівський район, с. Рясне-Руське, вул. Свободи, 5, ідентифікаційний код 22393603) 6 762 (шість тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 91 коп.  3% річних, 30 422 (тридцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 37 коп. інфляційних втрат, а також 371 (триста сімдесят одну) грн. 85 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано –17.06.2008