Постанова

від 17.06.2008 по справі 10/127/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/127/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 червня 2008 р.                                                                                    № 10/127/07  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                  Палій В.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фабрика "У Фарма Трейд" на постанову  Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2008р. та рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2007р.

у  справі                     №10/127/07 господарського суду Запорізької області

за позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю

                                    "Фармацевтична фабрика "У Фарма Трейд"

до відповідача          Приватного підприємства "ЮВА"

про                              стягнення 31 883,78грн.

за участю представників:

ТОВ "Фармацевтична фабрика "У Фарма Трейд" –Сур Ю.І.;

ПП "ЮВА" –не з'явилися

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фабрика "У Фарма Трейд" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Приватного підприємства "ЮВА"  31 883,78грн. заборгованості за передані йому ТОВ "Елегант-Фарм" лікарські препарати та вироби медичного призначення у період з грудня 2005р.  по лютий 2006р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що набув права вимагати від відповідача виконання обов'язку з оплати таких товарів на підставі договору №1/1 від 10.03.2006р., відповідно до якого таке право йому передано первісним кредитором –ТОВ "Елегант-Фарм". При цьому, позивач посилається на те, що 28.03.2006р. повідомив відповідача про відступлення права вимоги, однак, відповідач не здійснив погашення заборгованості за отриманий товар  (т.1 а.с.2-3).

Відповідач  у справі –ПП "ЮВА" у відзиві на позов заявлені позовні вимоги відхиляє, посилаючись на не доведення позивачем належними та допустимими доказами факту отримання товару ПП "ЮВА" в особі уповноважених на те осіб (т.1 а.с.134-136).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2007р. у позові відмовлено (т.2 а.с.6-7).

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання лікарських препаратів та виробів медичного призначення відповідачем.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від  13.02.2008р. рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2007р. залишено без змін (т.2 а.с.131-133).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Фармацевтична фабрика "У Фарма Трейд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлені позовні вимоги задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

До розгляду поданої касаційної скарги по суті заявлених вимог, ПП "ЮВА" подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку.

Подане клопотання відхилено колегією суддів з огляду на те, що: явка представників сторін у засідання касаційної інстанції не є обов'язковою і не визнана такою судом; відповідачем, в порушення вимог ст.36 ГПК України, не надано доказів наявності обставин, на які він посилається у клопотанні; у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засідання касаційної інстанції; строк дії довіреності, яка видана відповідачем, Овсянкіній Г.В., що подала відповідне клопотання від імені відповідача не закінчився  і у суду не має даних про її скасування; розгляд касаційної скарги обмежений двомісячним строком відповідно до ст.1118 ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставлених йому ТОВ "Елегант-Фарм" лікарських препаратів та виробів медичного призначення згідно накладних, копії яких додані до позовної заяви. Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на те, що набув права вимоги відповідно до умов договору №1/1 від 10.03.2006р., відповідно до якого право вимагати виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару  передано  ТОВ "Фармацевтична фірма "У Фарма Трейд" первісним кредитором  - ТОВ "Елегант-Фарм".

Розглядаючи даний спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту поставки відповідачу відповідного товару згідно накладних. При цьому, такого висновку суд першої інстанції дійшов встановивши, що, надані позивачем в підтвердження факту поставки, накладні оформлені неналежними чином. Відповідний висновок суду першої інстанції підтриманий апеляційною інстанцією, яка, повторно розглядаючи справу, відхилила надані накладні з посиланням на невідповідність їх положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом з тим, такий висновок судів є передчасним, оскільки під час здійснення оцінки наданих доказів, а також розгляді справи ними допущені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Так, відповідно до ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять вимог щодо доказів поставки товарів, тому зазначені норми помилково застосовані судом апеляційної інстанції, під час оцінки наданих позивачем накладних як недопустимих доказів поставки відповідачу товарів.

Згідно преамбули вказаного Закону ним визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. При цьому, ст.9 Закону, на яку посилається апеляційна інстанція відхиляючи відповідні накладні як докази, визначає підставу для бухгалтерського обліку господарських операцій - первинні та зведені облікові документи, а також вимоги до реквізитів вказаних документів.

Отже,  норми вказаного Закону не регулюють спірні правовідносини, оскільки предметом спору не є правильність ведення сторонами бухгалтерського обліку або складання фінансової звітності. Даний Закон не містить вимог щодо підтвердження факту передачі товарів певними доказами –документами з визначеними ст.9 Закону реквізитами. Неточність або неповнота відповідних даних у первинних облікових документах є підставою для застосування до відповідальних винних осіб визначеної чинним законодавством відповідальності.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанції допущені порушення вимог ст.43 ГПК України, відповідно до якої докази оцінюються господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вимоги щодо оцінки доказів саме у сукупності порушені судами з огляду на таке.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, зокрема, стверджував, що відповідачем здійснена часткова оплата поставленої продукції. Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, не витребував доказів на підтвердження вказаних обставин та не надав їм оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі письмовими доказами.

Однак, відповідні докази мають значення для вирішення спору у даній справі, оскільки можуть свідчити, зокрема, про визнання відповідачем факту поставки продукції за окремими накладними або підтверджувати схвалення дій осіб, які прийняли продукцію від імені відповідача тощо. На підставі відповідних платіжних документів суд має змогу встановити  призначення платежу.

Не повне з'ясування обставин справи, які підлягають встановленню, є порушенням норм процесуального права, саме: ст.47 ГПК України, відповідно до якої судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК України, яка зобов'язує сул, у разі недостатності поданих доказів, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Вказані порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, у подальшому не усунуті апеляційною інстанцією.

Так, судом апеляційної інстанції досліджена лише банківська виписка, надана відповідачем, а первісні документи –відповідні платіжні доручення ним не витребувані і не досліджені. Зазначена банківська виписка у графі "призначення платежу" містить посилання на дату накладних і такій обставині суд апеляційної інстанції повної оцінки не надав; ним не з'ясовано чи мали місце інші поставки відповідачу медикаментів ТОВ "Елегант-фарм" у відповідний день. Зокрема, до поданої позовної заяви додані накладні від 13.01.2006р. (а.с.67-69), а відповідно до банківської виписки відповідачем здійснювалась оплата за медикаменти по накладній від 13.01.2006р. тощо.

Також, у наданих позивачем в якості доказу поставки накладних зазначений як підстава поставки договір №1772-3 від 02.01.2003р, умови якого судами не досліджені. При цьому, у разі неможливості надання вказаного договору позивачем, суди не були позбавлені можливості витребувати його  від ТОВ "Елегант-Фарм".

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, що підлягали встановленню для правильного вирішення спору, що є порушенням норм процесуального права, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

В силу ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Згідно ч.1 ст.519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Отже, під час нового розгляду справи, суд першої інстанції також має визначитись щодо доцільності залучення первісного  кредитора ТОВ "Елегант-Фарм" до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                           

П О С Т А Н О В И Л А :

1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "У Фарма Трейд" задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2008р. та рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2007р. скасувати.

3.Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.  

Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                  Васищак І.М.    

                                                                                                   Палій В.М.