Постанова

від 11.06.2008 по справі 20/382пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/382пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 червня 2008 р.                                                                                    № 20/382пд  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:Дунаєвської  Н.Г.,

Суддів : Михайлюка М.В.,  Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційні скарги

ТОВ "Донбудіновація"

на  постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р.

у справі№ 20/382пд господарського суду Донецької області

за позовомТОВ "ТПК Стройсервіс"

доТОВ "Донбудіновація"

про розірвання договору та стягнення 203459,87 грн.

за  участю представників  сторін:

позивача  не з'явились,

відповідачаБичков О.Є., Бродніков С.В.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.01.2008 р. у справі № 20/382пд (суддя: Донець О.Є.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р. (судді: Мирошниченко С.В., Колядко Т.М., Шевкова Т.А.) позов задоволено: розірвано договір на виконання проектно-пошукових робіт від 27.04.2007 р. Стягнуто з відповідача на користь позивача 198420 грн. збитків, 5039,87 грн. пені, 2034,60 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, у яких посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційних скарг, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановили господарські суди, 27.04.2007 р. сторони уклали договір на виконання проектно-пошукових робіт, згідно якого відповідач повинен виконати роботи з коригування проекту незавершеного будівництва 9-ти поверхового 144-х квартирного житлового будинку площею 8221,34 м2, за адресою: м. Авдіївка, вул. Воробйова, 15, а позивач –прийняти та оплатити роботи. Загальна вартість робіт за Договором складає 396840 грн.

Згідно п. 5.2. Договору, 50% суми договору (198420 грн.) позивач оплачує у якості передоплати до початку виконання робіт. Позивач платіжним дорученням №77 від 05.05.2007р. перерахував відповідачу 198420 грн.

Відповідно до Договору, відповідач зобов'язався здійснити коригування проекту незавершеного будівництва, у т.ч. провести (здійснити) пошукові роботи по обстеженню будівлі зі складанням технічного звіту щодо стану будівельних конструкцій та проектними пропозиціями з коригування проекту, відновити недостатню проектно-кошторисну документацію та розробити нову проектно-кошторисну документацію, поновити дію технічної документації, узгодити скоригований проект в необхідних державних органах тощо.

Позивач повинен був надати відповідачу всю проектну документацію, яка була в нього на момент укладення договору (п. 2.1.1. Договору). У справі є завірена ксерокопія документу № 2 до Договору –відомість робочих креслень, за якою документація передана відповідачу.

Пунктом 2.3.1. Договору передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботи у строки встановлені договором. Відповідно до додатку № 1 до Договору роботи повинні виконуватись протягом квітня-липня 2007 р. включно.

Як з'ясували господарські суди, позивач виконав умови Договору та перерахував передоплату у розмірі 198420 грн., а відповідач у порушення умов Договору у визначені Договором строки свої зобов'язання не виконав.

Апеляційний господарський суд відхилив посилання відповідача на неможливість виконання умов Договору у зв'язку з тим, що позивач не надав завдання на коригування проекту, з огляду на наступне. Відповідно до п. 1.1.1. Договору підрядник зобов'язаний провести пошукові роботи по обстеженню будівельних конструкцій та внести проектні пропозиції з коригування проекту.

Господарські суди прийшли до висновку, що після виконання цього етапу робіт замовник повинен видати завдання на коригування проекту. Відповідач не надав доказів проведення таких робіт, хоча п.7.1. Договору передбачено, що протягом 2 днів після виконання робіт підрядник надає замовнику акт приймання-передачі.                  

Крім того, положенням п. 4.2 Договору передбачена можливість при виникненні обставин, які заважають виконанню договору у встановлені строки змінити строк закінчення робіт шляхом укладення додаткової угоди.

Як зазначив господарський суд, відповідач не надав доказів того, що він звертався до позивача з пропозицією змінити строк виконання робіт, а також не довів існування обставин, які заважали своєчасно виконати умови Договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

За таких обставин, господарські суди розірвали договір на виконання проектно-пошукових робіт від 27.04.2007 р.

Окрім того, суди попередніх інстанцій на підставі ст. 623 ЦК України, ст. 224 ГК України задовольнили позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 198420 грн. збитків.

Водночас, п. 8.1 Договору передбачено стягнення пені в розмірі 0,01% від загальної вартості робіт за кожен день прострочення. Відтак, суди стягнули з відповідача 5039,87 грн. пені за період з 01.08.2007 р. по 05.12.2007 р.

Разом з тим, такий висновок господарських судів є передчасним виходячи з наступного. Всупереч вимог ст. 43 ГПК України господарські суди не здійснили всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Приймаючи рішення про відшкодування збитків, господарські суди не врахували, що виходячи із змісту ст. 225 ГК України, збитками, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення є, зокрема, вартість невиконаних робіт, розмір яких повинен бути реальним та доведеним кредитором відповідно до вимог ч.2 ст. 623 ЦК України.

Крім того, суди не взяли до уваги, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Суди задовольнили позов про стягнення збитків повною мірою не встановили наявність складу цивільного правопорушення, хоча це має значення для правильного вирішення спору, а також не з'ясували правову природу та підстави стягуваних з відповідача на користь позивача грошових коштів: чи це збитки, які підлягають стягненню в силу вимог ст. 849 ЦК України чи аванс, який підлягає поверненню як такий, що був сплачений на підставі договору.  

Відповідно до ст. 1117 ГПК України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

За таких обставин, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.  

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11110 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні  скарги задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2008 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р. у справі № 20/382пд скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий, суддя                                                                 Н. Дунаєвська

                                                                                                                                                                               Судді          :                                                                                        М. Михайлюк

                                                                                     І. Волік