Постанова

від 30.05.2008 по справі 8/141/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/141/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.05.08                                                                                               Справа №8/141/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Колодій Н.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі: Шерник О.В.

За участю представників сторін:

від позивача  –          Ткач Д.М. (довіреність № 15/62  від 17.10.2007 р.)                                 

від відповідача –      повноважний  представник не з'явився                            

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого  акціонерного  товариства «Шляхо-будівельне управління № 22»                       (с. Луначарське Бердянського району Запорізької  області)

на рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2007 р.                                 у  справі  № 8/141/07

за позовом                Дочірнього підприємства «Запорізький Облавтодор» Відкритого

                               акціонерного   товариства   Державної   акціонерної   компанії

                               «Автомобільні дороги України» (м. Запоріжжя)

до відповідача     Відкритого  акціонерного  товариства «Шляхо-будівельне управління

                              № 22» (с. Луначарське Бердянського району Запорізької  області)

про стягнення суми,

ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» звернулося до  господарського суду Запорізької  області з позовом про стягнення з ВАТ «Шляхо-будівельне управління № 22»   155527,47 грн. основного  боргу, 22672,76 грн.  втрат від інфляції та 5883,41 грн. – 3  % річних. В процесі розгляду справи позивач змінював розмір  позовних вимог, востаннє заявою від 22.05.2007 р. позивач  збільшив позовні  вимоги: просив стягнути з відповідача 281625,91 грн. основного  боргу,      32246,12 грн. втрат від інфляції та 10616,75 грн. – 3  % річних.    

Рішенням господарського суду Запорізької  області від 25.05.2007 р. у справі           № 8/141/07 (суддя  Попова І.А.)  позов  задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 281625,91 грн. основного боргу та 2914,32 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.  В частині стягнення основного боргу виконання рішення розстрочене  на 6 місяців шляхом стягнення щомісяця, починаючи з червня 2007 р., по 46937,65 грн.

                 Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  ВАТ «Шляхо-будівельне управління № 22» (відповідач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.05          .2007 р. у справі № 8/141/07 та прийняти нове, яким  в позові  відмовити.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, заявник вважає, що господарським судом  Запорізької  області при прийнятті рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, стверджує, що станом на 01.01.2007 р. сальдо на користь позивача становило не 281625,91 грн., а 252278,47 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актами звірок та іншими матеріалами справи; вказана позивачем в акті звірки від 17.05.2007 р. сума  29347,44 грн. – «за послуги» не відповідає дійсності і судом стягнута неправомірно. Невірне  застосування  судом  першої інстанції норм  матеріального права заявник вбачає в тому, що суд, всупереч положень ст.ст. 179, 180, 181 ГК України, дійшов  висновку про те, що між сторонами  у справі  були  укладені  договори  купівлі-продажу та  надання послуг, які  оформлені  товарними  накладними, довіреностями на отримання  ТМЦ  та  актами. На думку  заявника, сторони не досягли  згоди по деяких  істотних  умовах,  необхідних для вказаних договорів, зокрема, щодо строку дії договорів, предмету договору (якості товарів, послуг), а  тому  підстав  для  стягнення  грошових коштів за  договорами немає. Також посилається на те, що судом не досліджено договір № 40 від 02.08.2004 р., на який є  посилання в долученому до матеріалів справи акті форми КБ-3.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2007 р. апеляційна скарга ВАТ «Шляхо-будівельне управління № 22» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 29.08.2007 р. У зв'язку з необхідністю  витребування додаткових доказів та нез'явленням представника  відповідача (заявника  апеляційної скарги) розгляд  справи відкладався  на 15.11.2007 р. Для  надання  сторонам можливості підготовки  переліку  питань, які  слід поставити на вирішення судово-економічної  експертизи, а  також  для  надання пропозицій щодо  експертної  установи в  судовому  засіданні  15.11.2007 р. оголошувалася  перерва до 23.11.2007 р.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.11.2007 р. у справі № 8/141/07 призначено  судово-економічну експертизу, провадження  за  апеляційною  скаргою  зупинено.

          14.05.2008 р. провадження у справі  поновлено, судове засідання призначено на 30.05.2008 р.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розпорядженням  Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1070 від 29.05.2008 р. справу № 8/141/07 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Колодій Н.А., Мірошниченко М.В.

В судове засідання 30.05.2008 р. повноважний  представник відповідача (заявника) не з'явився. В попередніх  судових  засіданнях  представник  відповідача підтримав доводи в обґрунтування  вимог  по  апеляційній  скарзі.

Позивач  у справі –  ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» в  письмовому  відзиві доводи  апеляційної скарги не визнає. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято судом з  дотриманням вимог чинного законодавства, відповідно до матеріалів справи. Просить  апеляційну  скаргу  відповідача  залишити  без задоволення, а  рішення  господарського суду – без змін.

Посилається на те, що сторонами у справі вчинено  правочини  купівлі-продажу внаслідок досягнення  згоди по всіх  істотних  умовах, необхідних  для укладення  угод  купівлі-продажу (в т.ч., щодо  найменування  продукції, якості, ціни  за одиницю  виміру, загальної  вартості, що  підлягає сплаті, строку поставки і т.д.), а  також  правочини  з надання  послуг – внаслідок  досягнення  згоди по всіх  істотних  умовах, необхідних  для  укладення  угод  з надання  послуг (в т.ч., щодо  виду  робіт(послуг), ціни, якості, кількості робіт (послуг) і т.д.). Доводи  заявника про недослідженість судом першої інстанції договору № 40 від 02.08.2004 р. вважає безпідставними та надуманими. Зазначає, що такого договору  не має, стверджує, що реквізити договору зазначені в довідці  про вартість виконаних робіт форми КБ-3 помилково, оскільки в акті за формою КБ-2в про приймання цих же виконаних робіт посилання  на  договір відсутнє. Підкреслює, що розрахунки  за  вказаним  актом виконаних підрядних  робіт за формою КБ-2в  та  довідкою  про вартість виконаних  робіт КБ-3  вже  здійснені відповідачем, що  підтверджується  копіями  банківських виписок, долучених  до  матеріалів  справи.   

Представник позивача  в попередніх судових засіданнях  підтримував  доводи  в обґрунтування  заперечень на  апеляційну скаргу. В судовому  засіданні  30.05.2008 р.  представник  позивача  повідомив, що позивач погоджується з висновками  проведеної  у справі  судово-економічної експертизи.

           30.05.2008 р. за згодою присутнього в судовому засіданні повноважного представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови  апеляційної  інстанції.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що  підлягає частковому задоволенню, в силу наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.   

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, протягом 2004-2006 років між сторонами, шляхом оформлення відповідних видаткових, прибуткових, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів, рапортів, довідок і т.д., склалися господарські відносини з купівлі-продажу та виконання робіт/послуг, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі відповідачу товарів та наданні послуг (що і було ним зроблено), а обов'язки відповідача полягають  в оплаті отриманих товарів та послуг.

Відповідач отримані від позивача товари та послуги оплатив не в повному обсязі.

Згідно  висновків проведеної у справі судово-економічної експертизи  заборгованість ВАТ  «Шляхо-будівельне управління № 22» за відвантажені філією «Бердянська ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор» в 2004-2006 р.р. товарно-матеріальні цінності та виконані  роботи, послуги  станом на 01.01.2007 р. складала 251954,67 грн.  

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами було вчинено правочини купівлі-продажу – внаслідок досягнення ними згоди по всіх істотних умовах, необхідних для укладення угод купівлі-продажу (зокрема, щодо  найменування  товару, ціни за одиницю  виміру, загальної вартості, що підлягає  сплаті), а також правочини з надання послуг – внаслідок досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, необхідних для укладення угод з надання послуг (зокрема, щодо  виду робіт/послуг, їх кількості, ціни, загальної вартості, що підлягає  сплаті).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець)  зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати   послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або  здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

09.09.2006 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити вартість переданого товару та наданих послуг.

          Як свідчать матеріали справи, зокрема, висновок  експерта № 6/365 від 20.03.2008 р., відповідач свої зобов'язання щодо оплати, всупереч вимог закону, виконав  лише частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі  251954,67 грн.  

Доказів  погашення вказаної заборгованості  відповідач  суду  не надав, не надані такі докази і суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу заявлені обґрунтовано частково – в сумі 251954,67 грн. і саме в цій сумі підлягають задоволенню. В решті вимог  про стягнення основного  боргу слід відмовити, рішення господарського суду в частині стягнення боргу в сумі 29671,24 грн.  – скасувати.

Згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також                  3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд  першої  інстанції, посилаючись на невідповідність приписам чинного законодавства вимог позивача про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих з лютого 2005 р., відмовив у задоволенні цих вимог в повному обсязі. Позивач  факти, встановлені  судом   не оспорив, з рішенням  в цій  частині  погодився.  

Однак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції  –  в розмірі 3288,52 грн., нарахованих на підтверджену документально суму боргу (251954,67 грн.) за період січень-березень 2007 р., та 3 % річних  – в розмірі 2485,03 грн., нарахованих на підтверджену документально суму боргу (251954,67 грн.)  за період січень-квітень 2007 р. У зв'язку з цим рішення суду про відмову у позові в цій  частині слід скасувати.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський  суд, приймаючи рішення, має  право відстрочити або  розстрочити  виконання  рішення.

Як  свідчать  матеріали справи, заявою  від 25.05.2007 р. відповідач  просив  суд відстрочити виконання  рішення на 12 місяців, посилаючись на важке  матеріальне становище  підприємства. При цьому будь-яких документальних доказів  на підтвердження  таких  обставин  відповідач  суду не надав.

В свою  чергу, суд  першої інстанції  при  постановленні  оскаржуваного рішення,  належним  чином не  обґрунтувавши  наявність обставин, що,  начебто, ускладнюють  виконання  рішення,  розстрочив  його виконання  на 6 місяців, шляхом  стягнення, починаючи з червня 2007 р., по 46937,65 грн.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав  для надання  розстрочки  виконання  рішення. Судовий  акт  в цій  частині  підлягає  скасуванню.

           Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги обґрунтовані лише в частині, апеляційна скарга  задовольняється частково. Колегія суддів відзначає хибність доводів заявника про відсутність підстав для стягнення з нього заборгованості, як таких, що не відповідають положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи  допущене  судом  першої  інстанції  неповне  з'ясування  обставин справи  судовий  акт  у справі  слід частково скасувати, позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь  позивача 251954,67 грн. основного боргу, 3288,52 грн. втрат від інфляції  та 2485,03 грн. – 3 % річних. В решті позову слід відмовити.   

Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові  витрати  складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення  судової  експертизи, призначеної  господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням  речових доказів  у місці їх  знаходження, оплати  послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу  та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.  

          Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України  суми, які  підлягають сплаті за проведення  судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу  та інші  витрати, пов'язані з розглядом  справи, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача; при відмові в позові – на позивача; при частковому задоволенні позову – на обидві  сторони пропорційно розміру задоволених  позовних вимог.

           Ухвалою Запорізького апеляційного  господарського суду від 23.11.2007 р. по справі № 8/141/07  було призначено судово-економічну експертизу, при  цьому  позивача – ДП «Запорізький Облавтодор»          ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» було зобов'язано провести її попереднє фінансування.

За результатами проведеної у справі судово-економічної експертизи було складено висновок  експерта № 6/365 від 20.03.2008 р.

          06.05.2008 р. платіжним  дорученням № 170  позивач  на підставі виставленого експертом рахунку № 18/08 від 24.03.2008 р. оплатив  вартість проведеної  у справі  судово-економічної  експертизи в сумі 5760,00 грн., що підтверджується  долученою  до справи  копією  банківської  виписки.

          Враховуючи те, що за  результатами розгляду справи № 8/141/07  позовні  вимоги  ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» задоволені  частково,  витрати за  проведення  судово-економічної  експертизи  також покладаються  на сторони  пропорційно  розміру  задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

       1.   Апеляційну скаргу Відкритого  акціонерного  товариства «Шляхо-будівельне управління № 22» (с. Луначарське Бердянського району Запорізької  області) задовольнити частково.

       2. Рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2007 р.                                             у  справі  № 8/141/07  скасувати частково.

       3.     Резолютивну  частину рішення викласти в наступній редакції:

              «Позов  задовольнити частково.

               Стягнути з Відкритого  акціонерного  товариства «Шляхо-будівельне управління № 22» (Запорізька  область,  Бердянський  район, с. Луначарське,   вул. Космічна, 28)        на користь Дочірнього підприємства «Запорізький Облавтодор» Відкритого акціонерного   товариства  Державної   акціонерної   компанії «Автомобільні дороги України» (69095,      м. Запоріжжя, вул. Українська, 50) 251954,67 грн.  основного  боргу, 3288,52 грн.  втрат від інфляції, 2485,03 грн. – 3  % річних,  2577,28 грн. державного мита, 93,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу. Видати наказ.

               В решті  позову відмовити.».

        4.  Стягнути з Дочірнього підприємства «Запорізький Облавтодор» Відкритого акціонерного   товариства  Державної   акціонерної   компанії «Автомобільні дороги України» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50) на користь Відкритого  акціонерного  товариства «Шляхо-будівельне управління № 22» (Запорізька  область,  Бердянський  район, с. Луначарське, вул. Космічна, 28)  119,48  грн.  державного мита за апеляційною  скаргою. Видати наказ.

5.  Стягнути з Відкритого  акціонерного  товариства «Шляхо-будівельне управління № 22» (Запорізька  область,  Бердянський  район, с. Луначарське,   вул. Космічна, 28)        на користь Дочірнього підприємства «Запорізький Облавтодор» Відкритого акціонерного   товариства  Державної   акціонерної   компанії «Автомобільні дороги України» (69095,      м. Запоріжжя, вул. Українська, 50) 4574,93 грн. витрат за  проведення  судово-економічної  експертизи. Видати наказ.

        6.  Видачу відповідних наказів із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Колодій Н.А.  Мірошниченко М.В.