Постанова

від 27.05.2008 по справі 11/595-н

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/595-Н

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "27" травня 2008 р.                                                          Справа №  11/595-Н

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: Ноцького О.В. - представника за довіреністю №04 від 02.01.2008р.,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: Войталюка В.М. - представника за довіреністю №34 від 18.01.2008р.,

Шевчука О.В. - представника за довіреністю №37 від 18.01.08р.,  

представника управління земельних ресурсів у Дунаєвецькому районі Хмельницької області - Богуш Р.В., довіреність №3-4-7/1345 від 26.05.2008р.,     

від військової прокуратури Хмельницького гарнізону: Стражника О.В. (посвідчення №180),

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Кам'янець-Подільське лісове господарство", с.Колибаївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "19" жовтня 2007 р. у справі № 11/595-Н (суддя Радченя Д.І.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромкомбінат", м.Івано-Франківськ  

до Дунаєвецької районної державної адміністрації, м.Дунаївці Хмельницької області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Кам'янець-Подільське лісове господарство", с.Колибаївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

про визнання недійсним розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації №144/2005 від 02.03.2005р. та скасування актів на право постійного користування земельною ділянкою від 05.08.2005р. серії ЯЯ№335340, ЯЯ№335341, ЯЯ№335260, ЯЯ№335262, ЯЯ№335263 (згідно заяви позивача з уточненими вимогами),

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.10.2007р. у справі №11/595-Н позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромкомбінат" до Дунаєвецької районної державної адміністрації за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державного підприємства "Кам'янець-Подільське лісове господарство" задоволено та визнано недійсними розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації  №144/2005 від 02.03.2005р., державні акти на право постійного користування земельною ділянкою від 05.08.2005р. серії ЯЯ №335340, ЯЯ №335341, ЯЯ №335260, ЯЯ №335262, ЯЯ №335263, виданих Кам'янець-Подільському держлісгоспу.

Вважаючи, що вказане рішення прийняте місцевим господарським судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, третя особа - державне підприємство "Кам'янець-Подільське лісове господарство" - звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, третя особа зазначила наступне:

- господарський суд Хмельницької області зобов'язаний був повернути позовну заяву ДП МОУ "Івано-Франківський лісопромкомбінат" без розгляду на підставі                 п.3 ст.63 ГПК України в зв'язку з ненаданням доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу у справі. Так, стаття 56 ГПК України встановлює процесуальний обов'язок позивача надіслати копії позовної заяви та доданих до неї документів сторонам, а згідно з п.2 ст.57 цього Кодексу позивач при поданні позовної заяви до суду мав надати документи, що підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, однак, відповідач копії позовної заяви та доданих до неї документів у даній справі не отримав, а наявний у справі документ (фінансовий чек поштового відділення, т.1 а.с.8) стосується направлення копії позовної заяви, де відповідачем є голова Дунаєвецької райдержадміністрації, яку ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.08.2007р. повернено позивачу без розгляду;

- судом першої інстанції не приділено уваги тому, що в провадженні господарського суду Хмельницької області є справа №19/127-НА за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Дунаєвецької райдержадміністрації про визнання недійсними державних актів на землю, провадження у якій з 23.06.2006р. по даний час зупинено, а також справа №18/549-Н за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до голови Дунаєвецької райдержадміністрації про визнання незаконним розпорядження голови Дунаєвецької райдержадміністрації та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, які є тотожними із справою №11/595-Н, а тому, місцевий господарський суд зобов'язаний був у відповідності із п.2 ст.62 ГПК України відмовити позивачу у прийнятті позовної заяви;

- суд першої інстанції розглянув позов ДП МОУ "Івано-Франківський лісопромкомбінат" до Дунаєвецької райдержадміністрації за відсутності підстав для звернення з таким позовом, оскільки позивачем не доведено наявності у нього статусу землекористувача стосовно спірних земельних ділянок відповідно до державних актів №2 та №4, виданих у 1974 році, тоді як ДП МОУ "Івано-Франківський лісопромкомбінат" створено у 1994 році, і в даних актах не вказано, що вони видані останньому;

- приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач ставив вимогу про скасування державних актів на право постійного користування землею, а суд їх визнав недійсними;

- при прийнятті рішення судом не враховано ту обставину, що визнання недійсним розпорядження голови Дунаєвецької райдержадміністрації та державних актів на право постійного користування землею породжує права та обов'язки для Хмельницької регіональної філії центру державного земельного кадастру, так як на дане підприємство покладено обов'язок щодо державної реєстрації державних актів на право землекористування та внесення відповідних змін до облікової документації, реєстрів тощо, й незалучення судом цього підприємства до участі у справі є підставою для скасування судового рішення на підставі ст.104 ГПК України;

- неправильним є висновок суду першої інстанції про те, що порушено порядок припинення права користування або ж вилучення спірних земельних ділянок, оскільки суд не дійшов однозначного висновку стосовно того, яким чином мало відбутись припинення права на спірні земельні ділянки: в одному випадку суд посилається на ст.27 Земельного кодексу України, згідно з якою однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності підприємства, в іншому випадку суд вважає, що мало відбутись вилучення спірних земельних ділянок відповідно до ст.31 Земельного кодексу України за погодженням Міністерства оборони України;

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують належність спірних ділянок до земель оборони, а тому, судом без належного обґрунтування віднесено спірні земельні ділянки до земель оборони та застосовано до спірних правовідносин норми ст.77 Земельного кодексу України, законів України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України";

- висновок господарського суду Хмельницької області про те, що з врахуванням ст.38 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970р. Хмельницька обласна рада не мала відповідних повноважень на прийняття рішення №7 від 23.12.1994р. про вилучення спірних земельних ділянок з користування Міністерства оборони України та передачу місцевим радам та держлісгоспам для подальшого використання їх в народному господарстві, є неправильним, оскільки на час прийняття згаданого рішення Земельний кодекс УРСР від 1970р. втратив чинність. Крім того, дане рішення обласної ради було прийняте на виконання постанови Верховної ради України від 18.12.1990р. №563-ХІІ "Про земельну реформу" та доручення Кабінету Міністрів України від 22.01.1993р. №829/4 відповідно до спільних засідань колегій Держкомзему України та Міноборони України, МВС України, СБУ, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Штабу Цивільної оборони України, ТСОУ, що спростовує твердження позивача про те, що вилучення земель проводилось без погодження з відповідними органами;  

- безпідставним та необґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що розпорядження №144/2005-р від 02.03.2005р. видане головою Дунаєвецької райдержадміністрації незаконне, так як вказане розпорядження видане в межах компетенції, передбаченої п.3 ст.122 Земельного кодексу України та з дотриманням порядку, передбаченого ст.123 цього Кодексу й вимог законів України "Про землеустрій" та "Про обов'язкову державну експертизу землевпорядної документації".

Відповідач в письмових поясненнях, зареєстрованих Житомирським апеляційним господарським судом 22.01.2008р. за вх.№02-01/399/08 (т.2 а.с.28-30), підтримав апеляційну скаргу третьої особи.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, зазначивши у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, зареєстрованих апеляційним господарським судом 06.03.2008р. за вх.№02-01/1498/08 (т.2 а.с.53-54), що доводи третьої особи не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, та вимогах законодавства.

Управління земельних ресурсів у Дунаєвецькому районі Хмельницької області також надало письмові пояснення №3-4-19/1104 від 16.04.2008р. по суті обставин справи, вказавши, що Кам'янець-Подільський держлісгосп після отримання на своє клопотання щодо надання в постійне користування для лісогосподарських потреб землі запасу лісового фонду, які перебували в постійному користуванні ліквідованої військової частини 29471, відповідного дозволу Дунаєвецької райдержадміністрації №315/2003-р від 19.08.2003р. на розробку технічної документації, замовив її виготовлення. Позитивний висновок землевпорядної експертизи став підставою для прийняття Дунаєвецькою райдержадміністрацією оспореного розпорядження №144/2005-р від 02.03.2005р. Зазначає, що державні акти на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду Кам'янець-Подільському держлісгоспу на території Балинської, Залісцівської, Малокужелівської та Гірчичнянської сільських рад пройшли державну реєстрацію в Хмельницькій регіональній філії ЦДЗК.

Представники третьої особи підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, надавши  пояснення в обґрунтування своїх тверджень. Вважають рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі таким, що прийняте без повного з'ясування всіх обставин та з порушенням норм чинного законодавства.

Представник позивача з апеляційною скаргою не погодився, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає рішення господарського суду Хмельницької області законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу третьої особи - без задоволення.

Представник військової прокуратури підтримав позицію представника позивача і вказав, що державні акти №2 та №4, видані в 1974р. на даний час не скасовані. Підстав для скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка представників сторін від 17.04.2008р. (т.2 а.с.85) та копія реєстру відправки рекомендованої кореспонденції Житомирським апеляційним господарським судом від 21.04.2008р. Про причини нез'явлення в засідання суду представника відповідача суд апеляційної інстанції не повідомлено.

В судовому засіданні, яке відбулося 22.01.2008р., представник відповідача підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі та надала пояснення в обґрунтування своїх тверджень. Вважає, рішення суду першої інстанції від 19 жовтня 2007 року незаконним та необґрунтованим, просила його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким відмовити у задоволенні позову.

З урахуванням положень ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2007р. в господарський суд Хмельницької області звернулось Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат" до Дунаєвецької районної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Дунаєвецької районної державної адміністрації №144/2005 від 02.03.2005р. про надання в постійне користування Кам'янець-Подільському держлісгоспу земельної ділянки лісового фонду на території Малокужелівської, Гірчичнянської, Балинської та Залісцівської сільських рад, а також державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, виданих Державному підприємству "Кам'янець-Подільський держлісгосп" від 05.08.2005р. серії ЯЯ №335341, ЯЯ №335260, ЯЯ №335262,                  ЯЯ №335340, ЯЯ №335263.

Обґрунтовуючи позов, ДП МОУ "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат" зазначило, що:

- на виконання розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 12.05.1961р.                   №558-0067рс , від 19.02.1962р. №204-0029рс, від 31.03.1962р. №408-0059рс, рішень спільних засідань виконкому Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих від 19.04.1962р. №0011 та від 22.08.1963р. №0020, 08.10.1974р. виконавчим комітетом Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих були видані державні акти №2 та №4 на право користування землею, відповідно до якого 263,2га й 233,1га землі в Дунаєвецькому районі Хмельницької області (землі Залісцівської, Балинської, Малокужелівської та Гірчичнянської сільських рад) надано в безстрокове та безоплатне користування для державних потреб;

- один з примірників державних актів №2 та №4 був направлений до Квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України СРСР й тому, землекористувачем відповідно до даних державних актів стало Міністерство оборони СРСР, правонаступником якого, в подальшому, стало Міноборони України;

- в 1975 році Міністерство оборони СРСР на визначених державними актами №2 та №4 землях розташувало військову частину 29471 ракетних військ Міноборони СРСР, землі якої на підставі наказу Міністра оборони України №104 та розпорядження начальника КЕУ Прикарпатського військового округу були обліковані за Кам'янець-Подільською КЕЧ;

- відповідно до Декрету КМ України від 15.12.1992р. №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" та наказу Міністра оборони України від 20.05.1993р. №104 було засновано підприємство Міноборони України "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат" й затверджений статут останнього, де в підпункті 2.3 абзацу 13 зазначено, що до складу підприємства входить Чернівецький держлісгосп зі структурними підрозділами Сторожинецького та Кам'янець-Подільського лісництва, а 24.11.1993р., відповідно до вимог постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980р. №285 було проведено приймання-передачу земельних ділянок площами 263,2га та  233,1га в/ч 29471 Чернівецькому лісгоспу для ведення лісового господарства, про що було складено відповідний акт, затверджений начальником КЕУ Червонопрапорного Прикарпатського військового округу Міністерства оборони СРСР;

- 01.07.1994р. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №443 "Про передачу майна військових містечок, що перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей" (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №635 від 13.09.1994р.), на підставі якої було проведено приймання-передачу військових містечок, про що було складено відповідний акт, з якого вбачається, що 12га було передано в народне господарство, а 221га залишено в користуванні Івано-Франківського ЛПК КЕУ округу;

- 23.12.1994р. Хмельницькою обласною Радою без відповідних повноважень було прийняте незаконне рішення №7 "Про затвердження зведених показників інвентаризації земель оборони на території області та припинення права користування на визначені земельні ділянки Міністерства оборони України і передачі їх місцевим Радам", де в додатку №2 вказано, що земельна ділянка площею 226,1га (землекористувач в/ч 29471), яка знаходиться на території Залісцівської сільської Ради та Кам'янець-Подільського держлісгоспу передається у народне господарство. Міністерство оборони України заяв та згоди на вилучення земель в Дунаєвецькому районі Хмельницької області, як це передбачала ст.31 Земельного кодексу УРСР (1990р.), не надавало, що підтверджується листом директора Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України від 25.11.2005р. №227/10/4416, і передача земельних ділянок не здійснювалась. Крім того, даним рішенням обласної Ради не зазначено порядок скасування державних актів №2 та №4 від 08.10.1974р. на земельні ділянки лісового фонду, які необхідно вилучити згідно з додатком №2. У зв'язку з наведеним рішення обласної Ради залишилось невиконаним;

- на виконання Указу Президента України №698/96 від 12.08.1996р. "Про Національний центр управління та випробування космічних засобів" Міністром оборони України була видана директива №115/1/021 (таємно) від 27.01.1997р. про підпорядкування військової частини 29471 до Національного космічного агентства України без вилучення земель лісового фонду з користування Міноборони України;

- 19.08.2003р. головою Дунаєвецької райдержадміністрації було безпідставно видано розпорядження №315/2003-р про надання дозволу Кам'янець-Подільському держлісгоспу на виготовлення технічної документації щодо передачі земельних ділянок лісового фонду у постійне користування за межами населених пунктів на території Балинської та Залісцівської сільських рад площею 171га та за межами населених пунктів на території Малокужелівської і Гірчичнянської сільських рад площею 218,5га, загалом 389,5га, хоча ДП "Кам'янець-Подільське лісове господарство" клопотало про виділення йому земельної ділянки площею 411,12га;

- в подальшому, всупереч власному ж розпорядженню від 19.08.2003р., голова Дунаєвецької райдержадміністрації 02.03.2005р. видав розпорядження №144/2005-р про надання в постійне користування Кам'янець-Подільському лісогосподарському підприємству земельних ділянок лісового фонду загальною площею 411,12га: на території Малокужелівської сільської ради – 94,7га, Гірчичнянської сільської ради – 134,94га, Балинської сільської ради – 62,49га, Залісцівської сільської ради – 118,99га.

За твердженням позивача, Дунаєвецька райдержадміністрація безпідставно вилучила земельні ділянки лісового фонду на території Малокужелівської, Гірчичнянської, Балинської та Залісцівської сільських рад, які знаходяться в оперативному управлінні Міністерства оборони України, та, всупереч існуючим  та ніким не скасованим державним актам №2 та №4 від 08.10.1974р., видала державні акти Кам"янець-Подільському держлісгоспу №335341, №335260, №335262, №335340, №335263.

Як зазначає позивач, на розпорядження голови Дунаєвецької райдержадміністрації від 02.03.2005р. №144/2005-р було внесено протест з підстави, що дане розпорядження суперечить вимогам Земельного та Лісового кодексів України, Закону України "Про оборону України", постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу", проте, 17.10.2005р. у військову прокуратуру Хмельницького гарнізону надійшло повідомлення голови Дунаєвецької райдержадміністрації про відхилення протесту.

Крім того, позивач вказує на те, що військовий прокурор Хмельницького гарнізону звертався в Дунаєвецький районний суд з позовом про визнання незаконним розпорядження голови Дунаєвецької райдержадміністрації №144/2005-р від 02.03.2005р. й постановою райсуду від 14.12.2005р. позов було задоволено.

В подальшому, стверджує позивач, апеляційним судом Хмельницької області було скасовано постанову Дунаєвецького районного суду з направленням справи до господарського суду Хмельницької області для розгляду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, й господарський суд, розглянувши спір, 23.11.2006р. прийняв рішення про задоволення позову, яке було скасоване постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.07.2007р. в зв'язку з тим, що спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

На підтвердження своїх доводів позивач надав копії державних актів №2 та №4 від 08.10.1974р. на право користування землею; акту приймання-передачі лісового масиву від 24.11.1993р.; актів приймання-передачі приміщень, споруд і територій військового містечка від 04.11.1994р. та від 01.12.1997р.; листа окремого науково-випробувального комплексу Національного центру управління та випробувань космічних засобів №90 від 06.04.1998р.; листа Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля від 13.01.1999р.; листів КЕУ Західного ОК від 29.01.1999р. №37/1/40, №37/1/147; листа Дунаєвецького районного відділу земельних ресурсів №946 від 15.10.2001р.; довідки Дунаєвецької філії ДП "Хмельницький регіональний центр державного земельного кадастру"; клопотання Кам'янець-Подільського держлісгоспу №364 від 15.08.2003р. про надання земельної ділянки лісового фонду; розпорядження голови Дунаєвецької районної державної адміністрації №315/200-р від 19.08.2003р.; рішення Хмельницької обласної Ради від 23.12.1994р. №7 "Про затвердження зведених показників інвентаризації земель оборони на території області та припинення права користування на визначені земельні ділянки Міністерства оборони України і передачі їх місцевим Радам" з додатками; розпорядження голови Дунаєвецької райдержадміністрації №144/2005 від 02.03.2005р. "Про надання в постійне користування Кам'янець-Подільському державному лісогосподарському підприємству земельних ділянок лісового фонду на території Малокужелівської, Гірчичнянської, Балинської та Залісцівської сільських рад"; державних актів №335341, №335260, №335262, №335340, №335263 від 05.08.2005р.; наказу Міністра оборони України №104 від 20.05.1993р. "Про заснування Державного підприємства Міністерства оборони – Івано-Франківського лісопромкомбінату"; Статуту Державного підприємства Івано-Франківського лісопромкомбінату" Міністерства оборони  України; листа Чернівецької Квартирно-Експлуатаційної Частини району   №1278 від 09.09.2005р. "Про вилучення земель Дунаєвецькою районною радою Хмельницької області"; листа Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України № №227/10/4416 від 25.10.2005р., адресованого військовому прокурору Хмельницького гарнізону, в якому останній повідомляється про те, що розпорядженням №144/2005-р Дунаєвецька районна державна адміністрація порушила чинне законодавство стосовно видачі державних актів на право землекористування Кам'янець-Подільському держлісгоспу на землі, надані для потреб оборони державними актами №2 та №4 від 08.10.1974р.; договорів №26 від 24.06.2003р., №31 від 15.07.2003р., укладених між Хмельницьким філіалом інституту "Львівідіпводгосп" та Чернівецьким військовим лісгоспом на виготовлення технічної документації зі складання державного акта на право користування землями лісового фонду  на території Хмельницької і Тернопільської областей на площі 1293га, а також на території Кам'янець-Подільської міської ради (продбаза Кам'янець-Подільського військового лісництва); платіжних доручень №435 від 09.07.2003р. та №525 від 29.08.2003р. про сплату Чернівецьким військовим лісгоспом коштів за виготовлення державного акта на підставі договору №26; зведеного кошторису на проектні та вишукувальні роботи; кошторисів на проектні (вишукувальні) роботи; протоколу погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки від 11.09.2003р.; постанови Дунаєвецького районного суду від 14.12.2005р. в адміністративній справі; листа Міністерства юстиції України №25-9-4440 від 19.07.2001р. "Щодо вилучення земель лісового фонду Міністерства оборони України"; постанови господарського суду Хмельницької області від 23.11.2006р. у справі   №12/258-НА(2А-8); ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 10.07.2007р. у справі №12/258-НА(2А-8) тощо (т.1 а.с.12-47,50-76).

Заявою від 18.09.2007р. (т.1 а.с.90) позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними розпорядження голови Дунаєвецької районної державної адміністрації №144/2005-р від 02.03.2005р. та державні акти на право постійного користування земельною ділянкою від 05.08.2005р. серії ЯЯ №335341, ЯЯ №335260,      ЯЯ №335262, ЯЯ №335262, ЯЯ №335340, ЯЯ №335263, видані Державному підприємству "Кам"янець-Подільський держлісгосп".

На підставі заяви від 18.09.2007р. (т.1 а.с.85) та відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 18.09.2007р. (т.1 а.с.92) до участі у справі в інтересах держави в особі Міністерства оборони України вступив військовий прокурор Хмельницького гарнізону, який в заяві, зареєстрованій судом 19.10.2007р.                          (т.1 а.с.150-151), просив визнати розпорядження голови Дунаєвецької райдержадміністрації №144/2005-р від 02.03.2005р. та державні акти від 05.08.2005р. серії ЯЯ №335341, ЯЯ №335260, ЯЯ №335262, ЯЯ №335340, ЯЯ №335263 незаконними та скасувати їх.

Крім того, вказаною ухвалою до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державне підприємство "Кам"янець-Подільське лісове господарство" з посиланням на те, що рішення з господарського спору може вплинути на права та обов'язки даного підприємства.

Відповідач проти позову заперечив (письмові заперечення зареєстровані господарським судом Хмельницької області 28.09.2007р. за вх.№01-02/11863,                              т.1 а.с.122-123), посилаючись на те, що надання Кам"янець-Подільському держлісгоспу  земельних ділянок проводилось за його клопотанням і у відповідності до вимог ст.ст.122,123 Земельного кодексу України за належним чином оформленою технічною документацією.

Крім того, як зазначає відповідач, особу - колишнього землекористувача спірних земельних ділянок ліквідовано, в зв'язку  з чим перешкоди для надання цих земельних ділянок іншій особі не існували.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП "Кам"янець-Подільське лісове господарство" також заперечило проти позову, вказавши у письмовому відзиві від 05.10.2007р. на позовну заяву (т.1 а.с.144-146) на те, що землі лісового фонду на законних підставах - на підставі державного акта перебувають у користуванні лісгоспу, починаючи з моменту його видачі -07.03.1959р. та до цього часу, коли лісовим господарством отримано державні акти від 2005 року, якими фактично переоформлено право користування земельними ділянками.

Стверджує, що посилання позивача на державні акти №2 та №4 від 08.10.1974р. як на підставу землекористування, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в них взагалі не вказано землекористувача.

Судовою колегією враховується наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 08.10.1974р. виконавчим комітетом Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих у відповідності до розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 12.05.1961р. №558-0067рс, від 19.02.1962р. №204-0029рс та від 31.03.1962р. №408-0059рс видано державний акт №2 (т.1 а.с.12, т.2 а.с.46), яким закріплено у безстрокове та безоплатне володіння 263,2га землі в межах згідно доданого плану землекористування для державних потреб.

Цієї ж дати, тобто 08.10.1974р., виконкомом Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих у відповідності до розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 12.05.1961р. №558-0067рс, від 19.02.1962р. №204-0029рс та рішень звужених засідань виконкому від 19.04.1962р. №0011 та від 22.08.1963р. №0020 було видано державний акт №4 (т.1 а.с.13, т.2 а.с.45), яким закріплено у безстрокове та безоплатне володіння 233,1га землі в межах згідно доданого плану землекористування для державних потреб.

Як зазначалося вище, позивач вважає, що виданням головою Дунаєвецької райдержадміністрації розпорядження №144/2005-р від 02.03.2005р. про надання Кам"янець-Подільському державному лісогосподарському підприємству в постійне користування земельних ділянок лісового фонду на території Малокужелівської, Гірчичнянської, Балинської та Залісцівської сільських рад, а також оспорених державних актів на право постійного користування землею, порушено права держави в особі Міністерства оборони України, в постійному користуванні якого відповідно до державних актів №2 та №4 від 08.10.1974р. знаходяться земельні ділянки, надані відповідачем в користування Кам"янець-Подільському держлісгоспу, й, відповідно, його, тобто позивача, права.

Ст.2 Закону України від 7 лютого 2002р. № 3018-III "Про судоустрій України" передбачає, що завданням суду є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Згідно з ч.3 ст.6 названого Закону, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Можливість широкого застосування судової форми захисту ґрунтується, насамперед, на положеннях ст.124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція суду поширюється на усі правовідносини, які виникають в державі.

Звернення з позовом до суду - це спосіб захисту особистих майнових або немайнових прав та інтересів, як це передбачено статтею 16 Цивільного Кодексу України.

Згідно статті 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачене право підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з статтею 50 Закону України від 09.04.1999р. №586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Як зазначив Вищий арбітражний суд України в своєму роз'ясненні від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній  законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав  та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Здійснюючи правосуддя в господарських відносинах, суд повинен у визначеному законом порядку встановлювати по кожній справі об'єктивну істину. Обґрунтованість поданого позову, а також прийнятого потім судового рішення визначається наявністю або відсутністю доказів.

Доказами у справі, як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Господарський суд, насамперед, повинен з'ясувати, чи існує суб'єктивне право, за захистом якого позивач звернувся до суду, чи належить воно позивачу, чи дійсно воно порушене або оспорюється, чи порушив або оспорив його відповідач.

Стаття 33  ГПК України покладає обов'язок доказування та подання доказів на сторони та інших учасників судового процесу.

Однак, вимоги позивача є необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів належними доказами, що він є землекористувачем спірних земельних ділянок, а оспорені акти відповідача порушують його права.

Так, частиною 1 ст.20 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970р. (в редакції, діючій на час видачі актів №2 та №4 від 08.10.1974р.) передбачено: відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу УРСР (1970р.) постановою Ради Міністрів Української РСР №473 від 01.10.1974р. затверджено форму акта на право довгострокового тимчасового користування землею.

Згідно цієї форми, в акті, серед інших відомостей, має бути зазначено назву землекористувача, якому надані земельні ділянки, опис меж, план наданих земель тощо.

Однак, в актах №2 та №4 від 08.10.1974р., на які позивач посилається як на підставу права землекористування спірними земельними ділянками, землекористувач не зазначений, опис меж наданої земельної ділянки та її план відсутні.

Будь-які докази, які б підтверджували той факт, що до складу земель, наданих в користування згідно державних актів №2 та №4 від 08.10.1974р. увійшли саме спірні земельні ділянки на території Балинської, Залісцівської, Гірчичнянської, Малокужелівської сільських рад площами, відповідно, 62,4902га, 118,9898га, 134,9432га, 47,8206га, наданих згідно оспорених державних актів та розпорядження в користування Кам"янець-Подільському держлісгоспу, як і докази того, що вказані земельні ділянки передавались позивачу у справі, в матеріалах справи відсутні.

З додатку №2 до рішення Хмельницької обласної Ради №7 від 23.12.1994р. "Про затвердження зведених показників інвентаризації земель оборони на території області та припинення права користування на визначені земельні ділянки Міністерства оборони України і передачі їх місцевим Радам" (т.2 а.с.31-36) вбачається, що до переліку земельних ділянок Міністерства оборони України, які передаються в народне господарство по Хмельницькій області, увійшла земельна ділянка Залісцівської сільської ради площею 226,1га, в т.ч.6,5га сільськогосподарських угідь та 219,6га лісових площ.

Докази скасування зазначеного рішення Хмельницької обласної Ради в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи наявні незасвідчені належним чином ксерокопії рішень Малокужелівської (№53 від 27.03.2001р.), Балинської (№8 від 14.03.2001р.) та Залісцівської (№5 від 20.03.2001р.) сільських рад (т.1 а.с.134-136), якими, в зв'язку реорганізацією військової частини 29471 в Центр прийому і обробки інформації та контролю навігаційного поля, на підставі п.3 ст.27 Земельного кодексу України припинено право користування землями військової частини 29471 площами, відповідно, 94,7га, 19,8га та 248,2га та анульовані державні акти №2 від 12.05.1961р. й №3 від 29.06.1969р., що були видані на право користування цими земельними ділянками військовій частині.

З наведеного випливає, що земельними ділянками на території Малокужелівської, Балинської та Залісцівської сільських рад, які, за твердженням позивача, безпідставно надані в користування Кам"янець-Подільському держлісгоспу, до 2001 року користувалась військова частина 29471, однак, розмір цих земельних ділянок не відповідає розмірові земельних ділянок, зазначеному в оспорених державних актах.

Відсутні в матеріалах справи й докази на підтвердження того, що земельна ділянка площею 134,94га Гірчичнянської сільської ради до передачі її у користування Кам"янець-Подільському державному лісогосподарському підприємству перебувала в користуванні іншої особи.

Як зазначалося вище, позивач вказує, що після ліквідації військової частини 29471 право користування земельними ділянками, якими користувалась остання, перейшло до Чернівецького лісгоспу, який входить до складу Івано-Франківського лісопромкомбінату. Підтвердженням цьому, на думку позивача, є акт приймання-передачі лісового масиву від 10.11.1993р. (т.1 а.с.14), на підставі якого військова частина 29471 передала Чернівецькому військовому лісгоспу для ведення лісового господарства земельні ділянки площами 263,2га та 233,1га.

Проте, правом розпорядження землею, відповідно до ст.3 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. №561-XII (в редакції, діючій на день складання акту приймання-передачі від 10.11.1993р., а також на час прийняття Малокужелівською, Балинською та Залісцівською сільськими радами рішень №53 від 27.03.2001р., №8 від 14.03.2001р., №5 від 20.03.2001р. (т.1 а.с.134-136) про припинення права користування землями військової частини 29471) наділені лише Ради народних депутатів, які  в  межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх, з правом передачі повноважень щодо передачі, надання  та  вилучення  земельних ділянок відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

В Земельному кодексі України від 25.10.2001р. №2768-III, який набрав чинності з 01.01.2002р., повноваження щодо розпорядженнями землями, що знаходяться у власності відповідних територіальних громад, державній власності, розмежовано між органами місцевого самоврядування та органами державної виконавчої влади.

Але, в будь-якому випадку, саме цим органам законодавством надано  право розпоряджатися землею, що перебуває у власності держави, з видачею землекористувачам документів, що засвідчують право землекористування.

За таких обставин, позивач безпідставно посилається на те, що право користування земельними ділянками площами 263,2га та  233,1га військової частини 29471 перейшло до нього на підставі акту приймання-передачі від 10.11.1993р., складеного у відповідності до постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980р. №285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд".

До того ж, зазначеною постановою не регламентовано порядок передачі земельних ділянок, що перебувають в користуванні одного землекористувача, до іншого землекористувача, а визначено порядок передачі державних підприємств, виробничих, науково-виробничих, виробничо-аграрних, будівельно-монтажних та інших аналогічних об'єднань (комбінатів), а також організацій і установ одними державними органами УРСР іншим державним органам УРСР.

Не визначено порядку передачі земельних ділянок від одного землекористувача до іншого й постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1994р. №443 "Про передачу майна військових містечок, що перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей" (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №635 від 13.09.1994р.).

Таким чином, позивач, всупереч правилам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в обґрунтування своїх вимог і заперечень проти них, не довів належними доказами наявності у нього права землекористування на спірні земельні ділянки, й відповідно, того, що прийняттям головою Дунаєвецької районної державної адміністрації розпорядження №144/2005-рс від 02.03.2005р. "Про надання в постійне користування Кам'янець-Подільському державному лісогосподарському підприємству земельних ділянок лісового фонду на території Малокужелівської, Гірчичнянської, Балинської та Залісцівської сільських рад", виданого в межах повноважень, встановлених ч.3 ст.122 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III, та з дотриманням порядку, передбаченого ст.123 цього Кодексу й вимог законів України "Про землеустрій" і "Про обов'язкову державну експертизу землевпорядної документації", а також видачею Кам"янець-Подільському державному лісогосподарському підприємству державних актів №335341, №335260, №335262, №335340, №335263 від 05.08.2005р., порушено його (позивача) права.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п.1,6 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, місцевий господарський суд, взявши до уваги доводи позивача, викладені у позовній заяві та які не підтверджені належними доказами, не з"ясував, чи порушено права позивача у справі відповідачем.

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.2007р. у даній справі слід скасувати з прийняттям нового рішення - про відмову в позові.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Кам'янець-Подільське лісове господарство", с.Колибаївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької  області від 19 жовтня 2007 року у справі № 11/595-Н скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Справу № 11/595-Н повернути до господарського суду Хмельницької  області.

 Головуючий - суддя:                                                               

 судді:

  Віддрук. 7 прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам;

4 - третій особі;

5 - військовому прокурору Хмельницького гарнізону  (29000, м.Хмельницький, вул. Пилипчика, 65);

6 - військовому прокурору Житомирського гарнізону

7 - в наряд