Рішення

від 17.06.2008 по справі 43/394

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/394

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.06.08 р.                                                                                                    Справа № 43/394                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Сковородіної О.М. та Джарти В.В., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дабл ю Джей Донбас” (представник до судового засідання не з'явився), до товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” (представник Косенко Т.А. довіреність від 29.11.07), про стягнення збитків у формі упущеної вигоди в сумі 22'769,37 грн.,

                                               ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дабл ю Джей Донбас” (далі – Товариство) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” (далі – Фірма) про визнання недійсним договору оренди техніки, укладеного 01.01.04 року між Товариством та Фірмою (далі – Договір) стосовно передачі в оренду трьох автомобілів ГАЗ-3110, державні номерні знаки 272-74 ЕВ, 063-42 ЕН та 063-57 ЕН, автомобілю ВАЗ-2121 державний номерний знак 371-30 ЕВ та автомобілю ГАЗ-33023 державний номерний знак 009-68 ЕВ (далі – Автомобілі), а також про стягнення з Фірми боргу 34'120 грн. та штрафу 925 грн.

Позовні вимоги Товариства ґрунтуються на протизаконності передачі Товариством Автомобілів наймачеві Фірмі на підставі Договору, оскільки зазначений правочин є наслідком зловмисної домовленості представників сторін.

Представник Товариства в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та неодноразово користувався своїми правами згідно статті 22 ГПК України, змінюючи предмет спору. Остаточно позивач вимагає стягнення в порядку статей 22 та 232 ЦК України суми упущеної вигоди у розмірі 22'769,37 грн.

Представник відповідача Фірми заперечив проти позову, зазначивши, що розмір упущеної вигоди не доведений позивачем, натомість вартість оренди транспорту по містах Донецьку та Маріуполю не може братися до уваги при визначенні розміру оренди Автомобілів, які перебували у місті Волноваха. Відповідач вважає, що ціна Договору визначена на підставі вільного волевиявлення і не може бути збитковою. Нарешті, закінчення строку дії зобов'язань між сторонами, на думку відповідача, унеможливлює відшкодування збитків на користь Товариства.  

Справа переглядалася судовими інстанціями неодноразово. Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.06 року у справі № 43/394 Договір визнано недійсним на підставі статті 232 ЦК України внаслідок зловмисної домовленості між сторонами, справу спрямовано на розгляд господарського суду Донецької області в частині позовних вимог про стягнення збитків – для з'ясування розміру зазначених збитків.

Судом з метою отримання додаткових даних про розмір орендної плати за користування автотранспортом, аналогічним Автомобілям, надано запити до Донецької торгово-промислової палати, Головного управління статистики по Донецькій області та Головного управління промисловості і розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації. Згідно отриманих судом відповідей, зазначені установи не мають у своєму розпорядженні середньостатистичної або іншої інформації про розмір орендної плати в 2004 році за автотранспорт, аналогічний Автомобілям.

За правилами статей 41-42 ГПК України, судом призначено судову товарознавчу експертизу по питаннях середньомісячної в 2004 році орендної плати за користування транспортом, аналогічним Автомобілям, наразі Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив суд листом № 974/26 від 10.04.08 року про відсутність в інституті фахівців з означеної категорії питань та відсутність інформації про те, яка саме експертна установа в змозі провести вищевказане дослідження.

Таким  чином, суду не надано всіх документів, витребуваних у сторін та інших суб'єктів, наразі в порядку статті 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Товариства стосовно стягнення збитків підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вищим господарським судом України у справі № 43/394 на теперішній час вже встановлено низку фактів, які мають вирішальне значення для оцінки правовідносин у поточному спорі, зокрема:

·          факт укладення Договору, за яким передано в оренду Автомобілі;

·          факт нездійснення платежів за Договором;

·          факт зловмисної домовленості представника Товариства Любія В.І. та представника Фірми Лінської Т.Б. щодо укладення завідомо невигідного для Товариства Договору;

·          факт завдання збитків Товариству внаслідок укладення Договору (збитковість правочину);

·          факт недійсності Договору.

Означене судове рішення набрало законної сили 29.11.06 року, тому встановлені ним факти не повинні доводитися знову при вирішенні справи № 43/394 в порядку статті 35 ГПК України. Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами постанови Вищого господарського суду України від 29.11.06 року у справі № 43/394.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає безсумнівним той факт, що Договір укладено внаслідок зловмисної домовленості представників сторін на невигідних Товариству умовах, внаслідок чого цей Договір є недійсним – причому цей факт не може ставитися судом під сумнів та є таким, який знімає необхідність додаткового доведення.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки Товариства та Фірми, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України. Таким чином, в силу статті 759 ЦК України, а також пунктів 1.1 й 7.1 Договору Товариство зобов'язалося надати, а Фірма – прийняти у строкове платне користування Автомобілі строком з 01.01.04 року до 31.12.04 року.

Наявність у Товариства права власності на Автомобілі під час дії Договору – підтверджено довідкою Волноваського МРЕВ ДАІ від 25.01.08 року № 9/9-234.

Факт тимчасового користування Фірмою Автомобілями на підставі Договору – сторонами не заперечується та підтверджується актом приймання-передачі Автомобілів від 01.01.04 року та актами повернення техніки від 30.06.04 року (ВАЗ-2121) та від 29.01.05 року (решта Автомобілів). З огляду на наведене, термін фактичного користування Фірмою Автомобілями складає 13 місяців за винятком ВАЗ-2121, термін користування за яким становить 6 місяців.

Згідно пункту 3.1 Договору, орендна плата за всі Автомобілі за весь термін дії Договору становить 5'905 грн. (в середньому по 98,42 грн. за одну одиницю техніки в місяць). Наразі, означений розмір орендної плати є заниженим та невигідним для Товариства, наслідком чого є недійсність Договору, на що вказує постанова Вищого господарського суду України від 29.11.06 року у справі № 43/394.

За наданими суду позивачем даними різних автопідприємств Донецької області (довідки комунального підприємства „Обласне виробниче автотранспортне об'єднання” Донецької обласної спілки споживчих товариств від 08.04.05 № 23 та від 19.01.06 № 4, Маріупольської філії закритого акціонерного товариства „Оболонь” від 23.01.08 року, відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” від 19.01.06 року № 5/21-07 та Маріупольської споживчої кооперації „Маріупольська міжрайонна оптово-торгівельна база Донецької облсспоживспілки”) середній розмір орендної плати протягом 2004 року за легковий автомобіль на кшталт ГАЗ-3110 становить 500 грн. на місяць, а розмір орендної плати за вантажний автомобіль ГАЗ 33032 становить 440-500 грн.

Виходячи з означених довідок, позивач мав фактичну змогу передати Автомобілі в оренду в 2004 році, отримавши при цьому 28'220 грн. орендної плати, зокрема:

·          ГАЗ-3110 = 500 грн. Х 13 місяців Х 3 одиниці = 19'500 грн.;

·          ВАЗ-2121 = 500 грн. Х 6 місяців Х 1 одиницю = 3'000 грн.;

·          ГАЗ-33032 = 440 грн. Х 13 місяців Х 1 одиницю = 5'720 грн.

Зазначений розрахунок не спростований арифметично або доказово відповідачем, до того ж, вжиті судом заходи щодо отримання офіційних статистичних даних про середню ринкову вартість оренди Автомобілів – виявилися безрезультатними, тому при визначенні розміру середньої ринкової вартості оренди Автомобілів суд виходить в порядку статті 33 ГПК України саме з документів, наданих позивачем.

Окрім того, за твердженням сторін, підкріпленим банківською випискою органу державної виконавчої служби від 07.08.06 року, з означеної суми з Фірми вже стягнуто 5'450,63 грн.

Нормами статей 22 ЦК України та 244 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками у цьому випадку розуміються у тому числі неодержані постраждалою стороною доходи (упущена вигода), які управнена сторона одержала б у разі додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, а розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системно аналізуючи всі наведені вище обставини, факти, правові норми та правовідносини, суд дійшов висновку про наявність трьох складових, що необхідні для покладення на Фірму відповідальності за завдання збитків Товариству:

ь          наявність збитків (упущеної вигоди Товариства) у доведеному розмірі 28'220 грн., які могли би бути отримані Товариством від передачі Автомобілів в оренду у разі відсутності факту зловмисної домовленості представників сторін про укладення Договору на невигідних для Товариства умовах;

ь          вина керівника Фірми, який зловмисно домовився з керівником Товариства про передачу в оренду Автомобілів Фірмі на невигідних для наймодавця умовах;

ь          причинно-наслідковий зв'язок між винними діями Фірми та завданням Товариству збитків у розмірі упущеної вигоди, яку б позивач міг отримати у разі належного дотримання Фірмою вимог ЦК України та ГК України щодо порядку здійснення господарської діяльності.

Все означене свідчить про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Товариства щодо стягнення з Фірми суми збитків (упущеної вигоди) у розмірі 22'769,37 грн. (28'220 грн. за винятком вже сплаченої через органи ДВС суми 5'450,63 грн.).

Таким чином, причиною виникнення спору є протизаконне укладення представником Товариства та Фірмою Договору на невигідних для юридичної особи-наймодавця умовах. Заперечення відповідача є необґрунтованими доказово та з правової точки зору.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст.22, 232, 759-786 ЦК України, ст.224 ГК України, ст.ст.1, 2, 4, 22, 28, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

                                               ВИРІШИВ:

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дабл ю Джей Донбас” до товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” про стягнення збитків у формі упущеної вигоди в сумі 22'769,37 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дабл ю Джей Донбас” суму упущеної вигоди 22'769,37 грн., а також відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 227,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий

               Суддя                                                                                                                                           

Суддя                                                                                           О.М.Сковородіна

Суддя                                                                                           В.В.Джарти

Надруковано у 3 примірниках:

1 –позивачу

2 –відповідачам

3 –господарському суду Донецької області