Постанова

від 16.06.2008 по справі 20-1/089-9/341

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-1/089-9/341

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

17 червня 2008 року   Справа № 20-1/089-9/341

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Черткової І.В.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача:          Фалкової Марії Григорівни, довіреність №  б/н від 10.08.07;

відповідача: Кобрінського Віктора Олександровича (повноваження перевірені), паспорт АР083345 від 20.02.98, директор виробничо-комерційного приватного підприємства "Сфинкс";

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ремонт і експлуатація суден" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Рибіна С.А.) від 15.01.2008 у справі №20-1/089-9/341

за позовом приватного підприємства "Ремонт і експлуатація суден" (вул. Хрустальова, 41-1, Севастополь, 99029)

до виробничо-комерційного приватного підприємства "Сфинкс" (пр. Ген. Острякова, 107-8, Севастополь, 99029)

3-тя особа: товарна біржа "Центр-Експерт" (вул. Промислова, 1,Севастополь,99011); (99028, м. Севастополь, просп. Гагаріна, 14 А, кв. 85)

про визнання права власності

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.01.2008 у справі № 20-1/1/089-9/341 у позові відмовлено.  

В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що у позивача не має права власності на спірний об'єкт, так як по договору купівлі-продажу № 1959 цей об'єкт перейшов у власність іншій особі –відповідачу.

Суд виходив з того, що зазначений договір є правомірним правочином.  

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач посилається на те, що суд не в повній мірі встановив всі обставини справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що форма і строки розрахунків за проданий товар сторонами у передбаченій письмовій формі не досягнути. Отже, на думку позивача таки обставини свідчать про не укладення договору купівлі-продажу.

Крім того,  приватне підприємство "Ремонт і експлуатація суден" посилається на те, що питання про можливу підробку підпису на довіреності представника, який підписав договір від імені продавця судом першої інстанції не було з'ясовано. За таких обставин, договір купівлі-продажу № 1959 від 03.08.2006 є неукладеним і не може бути підставою для набуття покупцем права власності на предмет цього договору.

Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2008 суддів Гонтаря В.І. та Борисову Ю.В. замінено на суддів Гоголя Ю.М. та Горошко Н.П.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 суддю Горошко Н.П. замінено на суддю Гонтаря В.І.

Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 суддів Гонтаря В.І. та Гоголя Ю.М. замінено на суддів Борисову Ю.В. та Черткову І.В.

11 червня 2008 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 17 червня 2008 року.

Після перерви сторони та третя особа у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Ремонт і експлуатація суден" підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2006 Брокерська контора № 1 товарної біржі „Центр-Експерт” в особі брокера Плотнікова Олексія Олеговича, діючого на підставі договору-доручення № 1-1959-2006 від 03.08.2006 в інтересах Кожемякиної Наталії Олександрівни, яка діє на підставі довіреності № 07 від 24.07.2006 від імені приватного підприємства „Ремонт і експлуатація суден” (продавець) та Брокерська контора № 2 Товарної біржі „Центр-Експерт” в особі брокера Тищенко Анатолія Георгійовича, діючого на підставі договору-доручення № 2-1959-2006 від 03.08.2006 в інтересах Кобринського Віктора Олександровича, який діє на підставі довіреності № 5 від 24.07.2006 від імені виробничо-комерційного приватного підприємства „Сфинкс” (покупець), уклали договір купівлі-продажу № 1959.

Згідно пункту 1 Договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти у власність транспортний засіб: напівпричіп ОДАЗ 9370, свідоцтво про реєстрацію ТЗ РСА № 061893, яке видано МРЕВ ДАІ УМВС України в місті Севастополі, 1987 року випуску, зеленого кольору та встановлено сторонами: ціна ТЗ -500,00 грн., форма і строк розрахунку –за домовленістю сторін, строк передачі –один день з моменту укладення правочину, форма передачі - самовивіз.

На підставі цього договору МРЕВ ДАІ УМВС України в місті Севастополі Виробничо-комерційному приватному підприємству „Сфинкс” видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ОДАЗ 9370 та привласнений реєстраційний номер СН 0678 ХХ.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожний має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав і інтересів може бути  припинення дій, які порушують право.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна (або законного власника) вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження майном.

З викладеного, вбачається, що законодавець передбачив можливість захисту порушення права власності від особи, яка порушую вказане право.

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлені загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, зокрема: при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно частині четвертої статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачені форма та порядок оплати товару та встановлена можливість сторін домовитися щодо них самостійно у договорі.

Судом встановлено, що у договорі купівлі-продажу № 1959 сторонами погоджено наступне:

- предмет договору - напівпричіп ОДАЗ 9370, свідоцтво про реєстрацію ТЗ РСА № 061893, яке видано МРЕВ ДАІ УМВС України в місті Севастополі, 1987 року випуску, зеленого кольору;

- ціна ТЗ -500,00 грн.;

- право власності на предмет договору переходить до покупця з моменту підписання договору купівлі-продажу;

При цьому, форма та строки розрахунку погоджені - за домовленістю сторін.

Згідно частині 1 пункту 1 статті 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Судова колегія вважає, що у даному випадку, сторони у договорі купівлі-продажу досягли згоди лише на те, що форма та строки договору будуть визначатися сторонами. Враховуючи приписи статті 208 Цивільного кодексу України, вбачається що форма та строк повинні бути узгоджені сторонами додатково у письмовій формі. Вбачається можливість та наявність волевиявлення сторін погодити необхідні істотні умови договору купівлі-продажу не в цьому документі. Колегія суддів вважає, що сторони повинні були досягнути згоди щодо форми та строку розрахунків в іншому документі, додатковій угоді тощо.

Так, в обґрунтування того, що сторони повинні погодити строк та форму договору, свідчать положення частин 2 і 3 статті 180 Господарського кодексу України, згідно з якими господарський договір вважається укладеним, якщо  між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто  згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду,  а  також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідачем доказів укладення з позивачем у письмовій формі істотних умов договору (у формі додаткової угоди тощо) суду не надано. Таким чином, обставини справи вказують на те, що форма та строки оплати товару сторонами узгоджені не були.

Пунктом 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського  договору,  такий  договір  вважається  неукладеним (таким, що не відбувся).  

Проте, відповідач у судовому засіданні посилається на видаткову накладну № ЛНА-000001 від 03.08.2006 (том 1, а. с. 70), яка на його думку, свідчить про фактичні дії з боку позивача виконання договору купівлі-продажу.

Так, пункт 8 статті 181 Господарського кодексу України також передбачає, якщо одна із сторін здійснила  фактичні дії  щодо його виконання,  правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Оцінюючи вищенаведену накладну, колегія суддів не приймає її в якості доказу схвалення правочину і досягнення згоди щодо усіх істотних умов договору з наявністю свободи волевиявлення (договору), яка передбачена пунктом 3 статті 3 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Так, обставини справи вказують на те, що позивач під час провадження в суді першої інстанції неодноразово звертав увагу суду на те, що особа, яка виступала при укладенні спірного договору купівлі-продажу від імені приватного підприємства "Ремонт і експлуатація суден" не мала на це повноважень. Позивач зазначав, що підпис, який існує в довіреності, не є підписом відповідної особи (про що зафіксовано у протоколі судового засідання від 30.08.2007, том 1, а. с. 97). Крім того, позивач надавав суду першої інстанції пояснення, зазначивши, що довіреності були сфальсифіковані (том 1, а. с. 112). Більш того, обставини справи свідчать про те, що місцевий суд зупиняв провадження у справі у зв'язку з надісланням матеріалів справи до прокуратури міста Севастополя для виявлення у діях відповідних посадових осіб ознак складів злочинів, передбачених статтями 190, 358, 365, 366 Кримінального кодексу України.

06.11.2007 Прокуратура Ленінського району міста Севастополя направила копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.10.2007 та матеріали справи до господарського суду міста Севастополя (вих. № 05/3-2600).

В цьому документі зазначено, що копії довіреностей разом з необхідними документами були направлені на почеркознавче дослідження до НДЕКЦ м. Севастополя з метою з'ясування автора виконання підписів на довіреностях. Проте, із  НДЕКЦ м. Севастополя надійшло повідомлення про неможливість надання висновку у зв'язку з тим, що для вивчення представлені копії документів.

Таким чином, вбачається, що судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано легітимність довіреності на підставі якої було укладено договір купівлі-продажу, як наслідок, легітимність самого договору. Отже, вбачається необхідність проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи ще під час провадження у справі в господарському суді першої інстанції.

Згідно частині 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку,  користується правами, наданими суду першої інстанції.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2008 провадження у даній справі було зупинено до проведення почеркознавчої та технічної експертизи документів НДЕКЦ при УМВС України в м. Севастополі.

26.05.2008 до суду апеляційної інстанції надійшов відповідний висновок експерту (копія). Про відповідальність за надання завідомо неправдивого показання згідно статті 384 Кримінального кодексу України експерт був попереджений.

Зміст статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що одним з видів доказів є висновок судового експерта.

Відповідно цього висновку, підписи виконані від імені Фалкова К.Е. у трьої довіреностях № 04, № 06, № 07 від 24.07.2006 та двох наказах № 2-К від 24.07.2006 і 02.08.2006 виконані ймовірно не Фалковим Костянтином Едуардовичем.

За таких обставин вбачається, що директор приватного підприємства "Ремонт і експлуатація суден" Фалков К.Е. не давав згоди відчужувати спірний об'єкт - транспортний засіб: напівпричіп ОДАЗ 9370 інший особі, зокрема виробничо-комерційному приватному підприємству "Сфинкс".

Судова колегія вважає, що видаткова накладна № ЛНА-000001 від 03.08.2006 не може самостійно окремо виступати в якості доказу правомірного набуття особою, зокрема відповідачем, права власності на спірний об'єкт.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, обставини справи вказують на те, що відповідач не надав суду належних доказів набуття ним правомірним засобом прав власності на спірний об'єкт.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

Проте, у матеріалах справи є належні докази того, що спірний об'єкт - транспортний засіб: напівпричіп ОДАЗ 9370, 1987 року випуску, зеленого кольору, є правом власності приватного підприємства "Ремонт і експлуатація суден". Так, матеріали справи містять наступні документи:

- договір купівлі-продажу транспортного засобу (реєстраційний номер № 0987) від 22.12.2005;

а також непрямі докази:

-    квитанція на суму 51400,00 грн. (плата по договору);

-          накладна № 54288 від 03.08.2006 (копія)(том 1, а. с. 61);

-          свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 061893 (копія)(том 1, а. с. 62);

Крім того, колегія суддів приймає до уваги пояснення третьої особи товарної біржі „Центр-Експерт” (вх. № 26708), в яких повідомлено про те, що 03.08.2006 на Біржі між сторонами у справі був укладений Договір купівлі-продажу № 1959 транспортного засобу напівпричепу ОДАЗ 9370. Товарна біржа „Центр-Експерт” діє у відповідності до Закону України “Про товарну біржу”, Статуту, Правил біржової торгівлі, забезпечила умови для проведення біржової торгівлі. При проведені цього правочину зокрема була встановлена належність об'єкту договору позивачу та виконані інші функції встановлені чинним законодавством. В цій частині пояснення третьої особи не суперечать обставинам справи.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов до суду про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "Ремонт і експлуатація суден" є повністю обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 44, 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Ремонт і експлуатація суден" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 15.01.2008 у справі №20-1/089-9/341 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов приватного підприємства "Ремонт і експлуатація суден" до виробничо-комерційного приватного підприємства "Сфинкс" про визнання права власності –задовольнити.

5. Визнати за приватним підприємством "Ремонт і експлуатація суден" (вул. Хрустальова, 41-1, м. Севастополь, 99029, п/р 26000255842001 в Севастопольської філії КБ „Приватбанк”, МФО 324935, ЄДРПОУ 30628513) право власності на напівпричіп ОДАЗ 9370, 1987 року випуску, зеленого кольору, шасі № 175395.

6. Стягнути з виробничо-комерційного приватного підприємства "Сфинкс" (пр. Ген. Острякова, 107-8, Севастополь, 99029, ЄДРПОУ 22287893) на користь приватного підприємства "Ремонт і експлуатація суден" (вул. Хрустальова, 41-1, м. Севастополь, 99029, п/р 26000255842001 в Севастопольської філії КБ „Приватбанк”, МФО 324935, ЄДРПОУ 30628513) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

7.  Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                І.В. Черткова

                                                                                Ю.В. Борисова