Рішення

від 02.06.2008 по справі 15/25-08-617

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/25-08-617

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "02" червня 2008 р.Справа  № 15/25-08-617

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                               Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача -           Дарієнко В.Д.;

від відповідачів:

1)          ТОВ „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” –Картузов М.Ю., Погорілий О.В.,

        2)  Кодимської міської ради –Браун Е.А.,

від третьої особи –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Виробничого управління житлово-комунального господарства (м. Кодима) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” та Кодимської міської ради Одеської області про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та зобов'язання виконати певні дії, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача –Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області, –

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року Виробниче управління житлово-комунального господарства м. Кодима звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу столярного цеху загальною площею 599,1 кв.м. та котельної загальною площею 110,1 кв.м., розташованих за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Східна, 9, які були укладені 03 листопада 2006 року між Кодимською міською радою в особі головного інженера ВУЖКГ як тимчасово виконуючого обов'язки начальника Кодимського ВУЖКГ Копилова Л.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія”, а також про зобов'язання відповідача повернути  позивачу вищевказані столярний цех загальною площею 599,1 кв.м. і котельну загальною площею 110,1 кв.м. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року про порушення справи № 7/330-06-10847 про банкрутство Виробничого управління житлово-комунального господарства м. Кодима введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також накладено арешт на все майно боржника. При цьому в п. 6 вказаної ухвали було заборонено боржнику, МБТІ та РОН, іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не було.

Також позивач зазначає, що все майно боржника з 31.10.2001 року знаходиться у податковій заставі, про що внесено запис до Державного реєстру застав.

Так, 20.03.2007 р. господарським судом Одеської області була винесена постанова про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. Між тим у боржника на праві оперативного управління знаходилось майно, яке йому було передано Кодимською міською радою, в тому числі цілісний майновий комплекс за адресою: м. Кодима, вул. Східна, 9 на земельній ділянці площею 274 335 кв.м. у складі: А - адмінбудівля, Б - прохідна, В - вбиральня, Г - майстерня, Д - гаражі, Е - котельна, Ж - столярний цех, З - гаражі.

Однак, як вказує позивач, в порушення вказаного права оперативного управління виконуючим обов'язки начальника Виробничого управління житлово-комунального господарства м. Кодима Копиловим Л.А. було незаконно продано частину майна, а саме: котельну (літ. „Е”) та столярний цех (літ. - „Ж”), виходячи з наступного.

Так, у зв'язку з наявністю боргів перед бюджетом рішенням Кодимської міської ради  № 102 від 11.09.2006 року „Про продаж майна Кодимського ВУЖКГ” та розпорядженням виконавчого комітету Кодимської міської ради „Про дозвіл Кодимському ВУЖКГ на реалізацію майна” Кодимському ВУЖКГ була дозволена реалізація приміщення столярного цеху та котельної, які знаходяться за адресою: м. Кодима, вул. Східна, 9. Проте, у зв'язку з винесенням господарським судом Одеської області ухвали від 16.10.2006 року про порушення провадження у справі № 7/330-06-10847, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборону відчуження майна Кодимського ВУЖКГ, всі операції по відчуженню вказаних об'єктів повинні були бути припинені.

Незважаючи на вказані обставини, в.о. начальника Кодимського ВУЖКГ Копилов Л.А., не маючи необхідних повноважень, уклав договори купівлі-продажу від 03.11.2006 року (реєстр. № 1479 та № 1477), згідно яких  котельня та столярний цех за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Східна, 9, були продані ТОВ „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія”. При цьому позивач посилається на те, що вказані договори були укладені з порушенням ст. 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, договори підписані особою, яка не мала повноважень на підписання вказаних договорів, оскільки в договорі продавцем зазначено Кодимську міську раду в особі головного інженера ВУЖКГ як тимчасово виконуючого обов'язки начальника ВУЖКГ Копилова Л.А., який діє на підставі розпорядження Кодимської міської ради від 19.09.2006 року за № 92 та рішення Кодимської міської ради від 11.09.2006 року № 102 „Про продаж майна Кодимського ВУЖКГ”, а підпис продавця на договорах завірено печаткою іншої юридичної особи –Кодимського ВУЖКГ. Вказане свідчить, на думку позивача, про відсутність у Копилова Л.А. відповідних повноважень на підписання договорів і про відсутність згоди Кодимської міської ради на завірення його підпису своєю печаткою.

Також позивач зазначає, що розпорядження Кодимської міської ради від 19.09.2006 року за № 92 не існує, з подібними вихідними даними існує розпорядження виконавчого комітету Кодимської міської ради „Про звільнення в.о.начальника Кодимського ВУЖКГ Нані В.М.”.

Крім того, позивач вказує, що в.о. начальника Кодимського ВУЖКГ Копилов Л.А не мав права підписувати договори, також і від імені Кодимського ВУЖКГ, оскільки п. 5 Статуту передбачено, що підприємство перед іншими особами представляє лише начальник.

До того ж позивач посилається на те, що договори підписані під час дії накладеної судом по справі про банкрутство заборони на відчуження вказаного майна і при наявності податкової застави. Кошти від покупця не отримала ні Кодимська міська рада, ні Кодимське ВУЖКГ, що свідчить про безоплатну передачу майна відповідачу, чим порушуються вимоги ст. 655 Цивільного кодексу України, якою визначені умови договору купівлі-продажу.

За таких обставин, позивач просить суд згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України визнати спірні договори недійсними та зобов'язати відповідача повернути придбане майно за цими договорами позивачу.      

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2008 р. порушено провадження у справі № 15/25-08-617  та призначено розгляд справи в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2008 р. до участі у справі № 15/25-08-617 були залучені Кодимська міська рада Одеської області в якості відповідача та Балтська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач –ТОВ „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 82-84 т. 1), письмових запереченнях щодо додаткових доводів до позовної заяви (а.с. 3-4 т. 2) та  додаткових запереченнях щодо доводів до позовної заяви (а.с. 7-11 т. 2).   

Відповідач –Кодимська міська рада позов визнає та просить суд задовольнити позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 96-101 т. 1).

Третя особа у письмових поясненнях по справі (а.с. 111 т. 1) зазначила, що кошти від реалізації спірного майна зараховані на розподільчий рахунок УДК в Кодимському районі, що підтверджується виписками Кодимського РВДК від 28.09.2006 р. на суму 5000 грн. та від 31.10.2006 р. на суму 29 378 грн., при цьому вказані кошти були зараховані в сплату податків і зборів Кодимського ВУЖКГ.          

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається зі статуту позивача, Виробниче управління житлово-комунального господарства м. Кодима було створено 23.01.1992 року з метою забезпечення житлово-комунального господарства громади м. Кодима.

Як зазначає відповідач –Кодимська міська рада, для виконання покладених на позивача завдань міськрадою було передано Виробничому управлінню житлово-комунального господарства м. Кодима на праві оперативного управління майно громади у вигляді водопроводу, теплопостачання, автомобілів та іншої техніки для вивозу відходів, бази за адресою: м. Кодима вул. Східна, 9 на земельній ділянці площею 274335 кв.м. у складі: адмінбудівля (літ. „А”), прохідна (літ. „Б”), вбиральня (літ. „В”), майстерня (літ. „Г”), гаражі (літ. „Д”), котельна (літ. „Е”), столярний цех (літ. „Ж”), гаражі (літ. „З”), а також інше виробниче майно та інвентар. При цьому відповідач зазначив, що вказане майно належало Кодимській міській раді на підставі рішення від 25.12.1992 року „Про прийняття об'єктів до комунальної власності міської ради народних депутатів", в якому передбачено, що до комунальної власності приймається виробниче управління житлового комунального господарства.

Між тим, як з'ясовано судом, у зв'язку з відсутністю необхідних обсягів фінансування та відсутності можливості відновлювати основні засоби і технічне обладнання у діяльності позивача виникла фінансова криза, зокрема заборгованість до бюджету, у зв'язку з чим майно позивача було передано у податкову заставу 31.10.2001 р., про що свідчить витяг з Державного реєстру застав рухомого майна від 10.06.2004 р. (а.с. 34 т. 1).

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21 грудня 2000 року з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Як зазначає Кодимська міська рада у відзиві на позов, з метою виходу з фінансової кризи міськрадою було вирішено частину майна ВУЖКГ приватизувати відповідно до вимог Закону України „Про приватизацію державного майна" та ст. 10.2.2. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, рішенням Кодимської міської ради „Про продаж майна Кодимського ВУЖКГ” № 102 від 11.09.2006 р. (а.с. 27 т. 1) для забезпечення погашення податкової заборгованості Кодимського ВУЖКГ сесією міськради було вирішено виділити для продажу майно, зокрема: приміщення столярного цеху та котельної за адресою: м. Кодима, вул. Східна, 3.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2006 р. Кодимське ВУЖКГ звернулось до Балтської МДПІ із заявою про надання дозволу на реалізацію заставного майна (а.с. 135 т. 1). 12.10.2006 р. податковим керуючим Балтської МДПІ був наданий дозвіл № 4 (а.с. 35-36 т. 1) Кодимському ВУЖКГ на самостійну реалізацію виділених ним активів, що знаходяться в податковій заставі, за умови спрямування отриманої виручки від реалізації цих активів у повному обсязі на погашення податкового боргу, за наступним переліком: приміщення столярного цеху та котельної за адресою: м. Кодима, вул. Сіхдна, 9.

Крім того, 13.10.2006 р. виконкомом Кодимської міської ради було прийнято рішення № 88, згідно якого Кодимською міською радою було оформлено право власності на будівлю котельні та будівлю столярного цеху, які належать територіальній громаді м. Кодима і перебувають в оперативному управлінні Кодимського ВУЖКГ, що знаходяться за адресою: вул. Східна, 9 в м. Кодима, про що міськраді були видані свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно (а.с. 30-31).

Однак, ухвалою господарського суду Одеської області суду від 16.10.2006 р. (а.с. 46 т. 1) про порушення провадження у справі № 7/330-06-10847 про банкрутство Виробничого управління житлово-комунального господарства (м. Кодима) було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та накладено арешт на все майно боржника, а також заборонено боржнику, МБТІ та РОН, іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не було. У зв'язку з цим, як вказує Кодимська міська рада, процедура приватизації столярного цеху та котельної було зупинено.   

Між тим, судом до уваги не приймаються вказані доводи відповідача, оскільки спірне майно не належало ВУЖКГ на праві власності, а відтак на нього не міг бути накладений арешт  у справі про банкрутство ВУЖКГ.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2006 р. між Кодимською міською радою в особі головного інженера ВУЖКГ як тимчасового виконуючого обов'язки начальника Кодимського ВУЖКГ Копилова Л.А., діючого на підставі розпорядження Кодимської міської ради від 19.09.2006 р. за № 92 та рішення Кодимської міської ради від 11.09.2006 р. за № 102 „Про продаж майна Кодимського ВУЖКГ”, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” був укладений договір купівлі-продажу (а.с. 28), згідно якого ТОВ „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” придбало котельню загальною площею 110,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Кодима, вул. Східна, 9. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований в реєстрі за № 1479.

Також 03.11.2006 р. між Кодимською міською радою в особі головного інженера ВУЖКГ як тимчасового виконуючого обов'язки начальника Кодимського ВУЖКГ Копилова Л.А., діючого на підставі розпорядження Кодимської міської ради від 19.09.2006 р. за № 92 та рішення Кодимської міської ради від 11.09.2006 р. за № 102 „Про продаж майна Кодимського ВУЖКГ”, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” був укладений договір купівлі-продажу (а.с. 29), згідно якого ТОВ „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” придбало столярний цех загальною площею 599,1 кв.м., розташований за адресою: м. Кодима, вул. Східна, 9. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований в реєстрі за № 1477.

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу за ТОВ „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” Кодимським районним БТІ було зареєстровано право власності на придбані товариством котельню та столярний цех, що підтверджується витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.05.2008 р. (а.с. 145-146 т. 1).

Так, позивач та відповідач –Кодимська міська рада вважають, що вказані договори були укладені з порушенням законодавства про приватизацію державного майна, яким є спірне майно, до того ж головний інженер ВУЖКГ як тимчасово виконуючий обов'язки начальника ВУЖКГ не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення зазначених договорів. Вказані доводи сторін суд вважає цілком обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту оспорюваних договорів, підставою для укладення головним інженером ВУЖКГ як тимчасового виконуючим обов'язки начальника Кодимського ВУЖКГ Копиловим Л.А. вказаних договорів стали розпорядження Кодимської міської ради від 19.09.2006 р. за № 92 та рішення цієї ж ради від 11.09.2006 р. за № 102 „Про продаж майна Кодимського ВУЖКГ”. Однак, як з'ясовано судом, розпорядження Кодимської міської ради від 19.09.2006 р. за № 92 не існує, в матеріалах справи наявне розпорядження виконкому Кодимської міської ради № 92 від 19.09.2006 р. „Про звільнення в.о. начальника Кодимського ВУЖКГ Нані В.М.”, згідно якого тимчасово виконуючим обов'язки начальника Кодимського ВУЖКГ з 19.09.2006 р. було призначено Копилова Л.А. –головного інженера ВУЖКГ. Також у вказаному розпорядженні відсутні посилання на покладення на Копилова Л.А. повноважень представляти Кодимську міську раду при підписанні оспорюваних договорів купівлі-продажу від імені міськради   

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2006 р. згідно акту передачі майна (а.с. 18-21 т. 1) була проведена передача майна Кодимської міської ради, яке перебуває в оперативному управлінні Кодимського ВУЖКГ, тимчасово головному інженеру ВУЖКГ Копилову Л.А.       

Крім того, як зазначалось вище, згідно рішення Кодимської міської ради від 11.09.2006 р. за № 102 „Про продаж майна Кодимського ВУЖКГ” міськрадою було вирішено виділити для продажу приміщення столярного цеху та котельної за адресою: м. Кодима, вул. Східна, 3, а не за адресою: м. Кодима, вул. Східна, 9.  Тобто, рішення міськради на продаж саме спірних будівель столярного цеху та котельної відсутнє.  

Також, як вбачається з тексту договорів, підпис Копилова Л.А. від імені продавця –Кодимської міської ради був завірений печаткою Виробничого управління житлово-комунального господарства (м. Кодима), тобто зовсім іншою юридичною особою. При цьому слід зазначити, що в ході розгляду судом було встановлено відсутність згоди Кодимської міської ради на завірення підпису Копилова Л,А. печаткою міськради на оспорюваних договорах.     

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про ненадання згоди власника спірного майна –Кодиммської міської ради на укладення спірного договору, а також про відсутність у головного інженера ВУЖКГ гр. Копилова Л.А. як тимчасового виконуючого обов'язки начальника Кодимського ВУЖКГ повноважень на укладення оспорюваних договорів.

Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Разом з тим, слід зазначити, що оскільки спірні будівлі столярного цеху і котельної є комунальним майном, тому їх відчуження могло бути проведено у відповідному порядку, встановленого законом.

Так, ст. 146 Господарського кодексу України визначено, що майно єдиного цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства або його окремих підрозділів, що є єдиними (цілісними) майновими комплексами і виділяються в самостійні підприємства, а також об'єкти незавершеного будівництва та акції (частини, паї), що належать державі у майні інших суб'єктів господарювання, можуть бути відчужені на користь громадян чи недержавних юридичних осіб і приватизовані цими особами відповідно до закону. Приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, і в порядку, встановленому законом. Приватизація державних (комунальних) підприємств чи їх майна здійснюється шляхом:

- купівлі-продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців;

- викупу цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства, зданого в оренду, у випадках та порядку, передбачених законом;

- викупу майна державного (комунального) підприємства в інших випадках, передбачених законом.  

Кожний громадянин України має право на придбання державного майна в процесі приватизації в порядку, встановленому законом. Загальні умови та порядок здійснення приватизації державних (комунальних) підприємств або їх майна визначаються законом.        

Законом України „Про приватизацію державного майна" N 2163-ХІІ від 04.03.1992 року встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до скла\ду яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності.

Відтак, оскільки спірні столярний цех і котельня є самостійним підрозділом підприємства, могли бути продані лише шляхом приватизації через конкурс, аукціон чи іншим способом, що передбачає конкуренцію покупців. Тобто продаж вказаного майна міг бути проведений лише на конкурентних засадах відповідно до вимог законодавства про приватизацію. Однак, публічного оголошення про проведення продажу спірного майна не було, чим порушені права інших суб'єктів господарювання на придбання вказаного майна.

Отже, при здійсненні продажу вищезазначеного майна згідно оспорюваних договорів купівлі-продажу головним інженером ВУЖКГ як тимчасового виконуючим обов'язки начальника Кодимського ВУЖКГ Копиловим Л.А., який не мав на те повноважень, були порушені положення чинного законодавства щодо порядку продажу комунального майна.

Більш того, оскільки спірне майно знаходилось у податковій заставі, в результаті реалізації якого за оспорюваними договорами купівлі-продажу кошти були спрямовані на погашення податкової заборгованості позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначалось п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21 грудня 2000 року (в редакції, що діяла на момент передачі майна ВУЖКГ у податкову заставу), право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Однак, як вже зазначалось, спірні столярний цех і котельня не належали позивачу на праві власності (праві повного господарського відання), а тому не могли передаватися у податкову заставу. Між тим, оскільки вказане майно все ж таки знаходилось у податковій заставі, продаж такого майна мав бути здійснений у порядку, визначеному ст. 10 Законі України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III.

Так, п. 10.1.1 ст. 10 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) визначає, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

Згідно п. 10.1.2 ст. 10 Закону організація продажу активів платника податків здійснюється податковим керуючим такого платника податків. При цьому з урахуванням п. 10.2.1 ст. 10 Закону 2181-ІІІ продаж активів платника податків здійснюється на публічних торгах на умовах змагальності.

Відповідно до п. 10.2.2. ст. 10 вказаного Закону у разі коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, активи якого перебувають у державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження активів підприємства потрібна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж активів такого підприємства організовується за поданням відповідного податкового органу регіональним органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Виходячи з вищенаведеного, продаж спірних будівель котельні та столярного цеху, які знаходились у податковій заставі, мав бути здійснений податковим органом на публічних торгах, а не самостійно міськрадою в особі тимчасового виконуючого обов'язки начальника Кодимського ВУЖКГ Копилова Л.А.    

Ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги усі вищевикладені, встановлені судом обставини, суд вважає, що укладені між Кодимською міською радою в особі головного інженера ВУЖКГ як тимчасового виконуючого обов'язки начальника Кодимського ВУЖКГ Копилова Л.А. та відповідачем договори купівлі-продажу від 03.11.2006 р. підлягають визнанню недійсними. \

Доводи відповідача про те, що позивач не має права на звернення до суду з даним позовом, оскільки його права не були порушені, судом спростовуються з огляду на наступне.

Як зазначають позивач та відповідач –Кодимська міська рада, спірні будівлі котельні і столярного цеху знаходились у позивача на праві оперативного управління.     

Так, частиною 1 ст. 137 Господарського кодексу України визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Згідно ч. 3 вказаної статті цього ж Кодексу право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Між тим згідно ч. 2 ст. 52 Господарського кодексу України некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського кодексу некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому слід зазначити, що некомерційна господарська діяльність здійснюється  суб'єктами господарювання без мети одержання прибутку.

Однак, як випливає зі змісту статуту позивача, позивачем здійснювалась комерційна діяльність, оскільки визначені статутом види діяльності позивача передбачають одержання прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг). До того ж згідно п. 2 статуту позивача ВУЖКГ є державним підприємством. Як вказує відповідач – Кодимська міська рада у відзиві на позов, на підставі рішення від 25.12.1992 року „Про прийняття об'єктів до комунальної власності міської ради народних депутатів" ВУЖКГ було прийнято до комунальної власності.

Згідно ст. 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.  Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що майно ВУЖКГ має бути закріплено за ним праві господарського відання.

Ст. 136 Господарського кодексу визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.    

Враховуючи те, що як для захисту права господарського відання, так і права оперативного управління, застосовуються положення закону щодо захисту права власності, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права, оскільки в результаті неправомірного відчуження майна, яке перебувало у віданні позивача, були порушені права позивача стосовно вказаного майна.  

При цьому відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Щодо наслідків визнання договорів купівлі-продажу від 03.11.2006 р. недійсними суд зазначає наступне.  

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього   правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням наведеного, відчужені за договорами купівлі-продажу від 03.11.2006 р. будівлі котельні та столярного цеху за адресою: м. Кодима, вул. Східна, 9 підлягають поверненню позивачу. Щодо перерахованих відповідачем на виконання цих договорів коштів, то в матеріалах справи відсутні докази отримання цих коштів ні позивачем, ні міськрадою (продавцем за договором –власником відчуженого майна), у зв'язку з чим підстави для стягнення таких коштів з позивача на користь відповідача –ТОВ „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” відсутні.     

Між тим, як з'ясовано судом, перераховані відповідачем –ТОВ „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” кошти на виконання договорів купівлі-продажу від 03.11.2006 р. будівлі котельні та столярного цеху, які визнані судом недійсними, були одержані Балтською МДПІ (третьою особою) в рахунок погашення податкової заборгованості позивача, що підтверджується виписками Кодимського районного відділення держказначейства. Проте, оскільки Балтська МДПІ не є відповідачем по справі та позивачем не заявлялись вимоги до вказаної МДПІ, відсутні підстави для покладення на МДПІ обов'язку щодо повернення відповідачу в порядку реституції отриманих коштів за недійсною угодою. Разом з тим суд зазначає, що відповідач - ТОВ „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про повернення безпідставно перерахованих коштів у зв'язку з визнанням судом недійсними договорів купівлі-продажу від 03.11.2006 р., за якими ці кошти були перераховані відповідачем.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Виробничого управління житлово-комунального господарства (м. Кодима)  цілком обґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача –ТОВ „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія”, відповідно до вимог ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Виробничого управління житлово-комунального господарства (м. Кодима) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” та Кодимської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача –Балтська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та зобов'язання виконати певні дії задовольнити.

2. ВИЗНАТИ недійсним укладений між Кодимською міською радою в особі головного інженера ВУЖКГ як тимчасового виконуючого обов'язки начальника Кодимського ВУЖКГ Копилова Л.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” договір купівлі-продажу столярного цеху від 03.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований в реєстрі за № 1477.

3. ВИЗНАТИ недійсним укладений між Кодимською міською радою в особі головного інженера ВУЖКГ як тимчасового виконуючого обов'язки начальника Кодимського ВУЖКГ Копилова Л.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” договір купівлі-продажу котельні від 03.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований в реєстрі за № 1479.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” (65028, м. Одеса, вул. Ген. Цвєтаєва, 3; код ЄДРПОУ 34506491) повернути Виробничому управлінні житлово-комунального господарства (66000, Одеська область, м. Кодима, вул. Східна, 9; код ЄДРПОУ 03350344) столярний цех загальною площею 599,1 кв.м. та котельну загальною площею 110,1 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Східна, 9.

5. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна аграрно-інвестиційна компанія” (65028, м. Одеса, вул. Ген. Цвєтаєва, 3; код ЄДРПОУ 34506491) на користь Виробничого управління житлово-комунального господарства (66000, Одеська область, м. Кодима, вул. Східна, 9; код ЄДРПОУ 03350344) витрати по держмиту в сумі 85/вісімдесят п'ять/грн. 00 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його підписання.

Накази видати після набрання рішення законної сили.

Рішення підписано 09.06.2008 р.   

                         Суддя                                                                                       Петров В.С.