Рішення

від 03.06.2008 по справі 30/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  03.06.08                                                                                                         Справа № 30/94

     за позовом:  ТзОВ “Аксіс плюс”, м.Івано-Франківськ

до відповідача:   ТзОВ „Сім-сім-сім”, м.Сокаль

про   стягнення   8376,96 грон.

                                                                             Суддя  Н.Мороз

                                                         Представники:

 від  позивача –Борщев А.В.-дир.філії

        від відповідача- н/з

Позивачу роз”яснено зміст прав та обов”язків, пердбачених ст.ст.20,22 ГПК України.

Суть спору:

             Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Аксіс плюс”, м. Івано-Франківськ до  ТзОВ „Сім-сім-сім”, м. Сокаль про стягнення 8376,96 грн., в т.ч.пені та 3% річних.      

          Ухвалою господарського суду від 28.03.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.04.2008 року.

          Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався ухвалою суду.

      В судовому засіданні позивач повідомив суд про погашення відповідачем після подачі позову основного боргу в сумі 7754,29 грн., у зв”язку з чим подав письмову заяву про відмову від позову в частині стягнення основного боргу.  В решті позовні вимоги підтримав, просить стягнути з відповідача  пеню в сумі 534,08 грн. та 3% річних в розмірі 88,59 грн.

      Відповідач в судове засідання не з”явився (хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання), причин неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав.

Справа розглядається за наявними матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.          

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача,   суд  в с т а н о в и в:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

    Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач поставив відповідачу медикаменти та інші лікарські препарати на суму 10746,94 грн., що підтверджено накладними №ЛВ-0010636 від 10.10.2007р., №ЛВ- 0010637 від 10.10.2007р., № ЛВ-0010673 від 12.10.2007р., №ЛВ-0010674 від 12.10.2007р.   (в матеріалах справи).

    Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

     Термін оплати за отриманий товар визначено у накладних. Проте, відповідач оплату за надані послуги здійснив частково, станом на день подачі позову  за відповідачем числилась заборгованість перед позивачем  в сумі  7754,29 грн.  Однак, з врахуванням поданої позивачем заяви про відмову від позову в частині стягнення основного боргу,  суд дійшов висновку в цій частині  провадження  у справі припинити.

            Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

  Позивачем, за прострочення виконання грошового зобов”язання, у відповідності до ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” нараховано пеню, яка, відповідно до поданого  розрахунку, становить 534,08 грн. Проте, дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки, у відповідності  до загальних положень про забезпечення виконання зобов”язань (ст.547 ЦК України), правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється у письмовій формі.  Правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

 Крім того, згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення  та 3% від простроченої суми.  Відповідно до поданого позивачем розрахунку, сума 3% річних становить 88,59 грн.  і підлягає стягненню.

Відповідно до ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння  відмова від виконання зобов'язання не допускається.

   Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи наведене, суд, дійшов висновку, що позов обґрунтований поданими доказами і  підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог,  згідно ст.49 ГПК України.

      Керуючись ст.ст.179,193,216,218 Господарського Кодексу України, ст. 625 Цивільного Кодексу України, ст.ст.33, 43, 49, 75, 79, 80, 82, 84,85,116  ГПК України, господарський суд, –

                                                    В И Р І Ш И В:

          1.Позов задоволити частково.

          2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Сім-сім-сім”, м. Львів, вул.Скорини,6-А/51 (ЄДРПОУ 30649795) на  користь товариства з обмеженою відповідальністю „Аксіс-плюс”, м. Івано-Франківськ, вул.Чорновола,49 (ЄДРПОУ  32605346) - 88,59 грн.-3% річних,  95,88 грн. державного мита та 111 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.            

          3. В частині стягнення основного боргу- провадження припинити.

          4. В решті позовних вимог-відмовити.

          5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.  

Суддя                                                                                             Мороз Н.В.