Постанова

від 17.06.2008 по справі 22/18-08-378

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/18-08-378

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" червня 2008 р. Справа № 22/18-08-378

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін:

від ТОВ „Шестол –М”: Шимбарьов О.В. –за дорученням    

від СТОВ „Маяк”: не з'явився

від ПП „Автобудсервіс”: Хомич М.Г. –директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного підприємства „Автобудсервіс”, с. Кароліно-Бугаз, Овідіопольського району, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області

від  7 березня 2008 року                    

у справі № 22/18-08-378                                                                                                                                                                                                                                                                                      

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Шестол –М”, с.м.т. Таїрова, Овідіопольського району, Одеської області

до:

-          Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк”, с. Дальник - 2, Овідіопольського району, Одеської області;

-          Приватного підприємства „Автобудсервіс”, с. Кароліно-Бугаз, Овідіопольського району, Одеської області;

про визнання недійсним договору оренди та виселення

В С Т А Н О В И Л А:

   31.01.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю „Шестол –М” (далі позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк” (далі Товариство) та приватного підприємства „Автобудсервіс” (далі Підприємство) про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення від 01.07.2004 р., укладеного між Товариством і Підприємством та виселення останнього з приміщень корівнику № 5, корівнику № 6 та молблоку, які відображені під літерами „Х”, „У”, „П” у технічному паспорті цілісного майнового комплексу № 5, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Берегова, 1-А.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди від 01.07.2004 р. нотаріально не посвідчений, а тому є нікчемним. Крім того, Товариство не мало права на передачу в оренду майна, що належить іншій особі, і відповідно, на укладання спірного договору оренди, оскільки власником майна, яке було передано в оренду на підставі спірного договору, на теперішній час, є позивач у справі, згідно свідоцтва про право власності на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу № 5, виданого виконкомом Дальницької сільської ради за № 212 від 27.02.2006 р. Знаходження Підприємства в приміщенні на території рибного цеху, що розташований на території МТФ № 2 та власником якого є ТОВ, порушує право власності останнього, у зв'язку з чим заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

   У відзивах на позов Товариство вважало, що позовні вимоги ТОВ підлягають задоволенню, а Підприємство просило суд відмовити у позові у повному обсязі.

   Рішенням господарського суду Одеської області від 07.03.2008 р. (суддя Торчинська Л. О.) позов задоволений у повному обсязі. Визнаний недійсним договір оренди нежилого приміщення від 01.07.2004 р., укладений між Товариством і Підприємством та останнє виселено з приміщень корівнику № 5, корівнику № 6 та молблоку, які вказані під літерами „Х”, „У”, „П” у технічному паспорті цілісного майнового комплексу № 5, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Берегова, 1-А. З Товариства і Підприємства на користь позивача стягнуто по 85 грн. понесених витрат на сплату держмита та по 59 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що договір оренди спірного нежилого приміщення від 01.07.2004 р., укладений між Товариством і Підприємством нотаріально не посвідчений, а тому є нікчемним та не створює будь-яких юридичних наслідків. Власником спірних приміщень є ТОВ, у зв'язку з чим Товариство взагалі не мало права на укладання названого договору оренди. Знаходження Підприємства у спірних приміщеннях, які належать на праві власності ТОВ, обмежує право власності останнього, внаслідок чого позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

   В апеляційній скарзі Підприємство просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ТОВ. В судовому засіданні представник Підприємства доводи апеляційної скарги підтримав.            

   Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

   В судовому засіданні представник ТОВ просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства без задоволення.

   Товариство було своєчасно та належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду справи, але його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а тому не використав своє право на участь в розгляді справи апеляційним судом.  

   До початку розгляду справи по-суті директором Підприємства заявлено клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою його представника.

   Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено, оскільки до клопотання не надано доказів, що підтверджують хворобу представника Підприємства, а крім того, зазначена причина про перенесення судового засідання не є достатньою, так як представництво інтересів Підприємства може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин, у даному випадку, немає.

   Також, директором Підприємства заявлені клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Одеським окружним адміністративним судом справи № 2а-3573/08 до яких надані: копії ухвал названого адміністративного суду про порушення провадження у справі і про вжиття заходів до забезпечення позову від 15.01.2008 р., лист прокуратури Одеської області № 07/1-361-06 від 14/12.05.2008 р. та постанова начальника управління СБ України в Одеській області від 04.06.2008 р. про порушення кримінальної справи у відношенні гр. Кириленко В.В. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

   Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України –господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

   Враховуючи зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід в кожному, конкретному випадку з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

   При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

   Окрім того, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

   Оскільки, обставини щодо дійсності або недійсності договору оренди нежилих приміщень від 01.07.2004 р. підлягають вирішенню саме при розгляді цієї справи, то колегія суддів не знаходить підстав для зупинення провадження у справі.   

   Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.07.2004 р. між Товариством і Підприємством в простій письмовій формі був укладений договір оренди нежилих приміщень, а саме приміщень корівнику № 5, корівнику № 6 та молблоку, які відображені під літерами „Х”, „У”, „П” у технічному паспорті цілісного майнового комплексу № 5, що розташований в с. Грибівка, Овідіопольського району, Одеської області з метою вирощування грибів строком на 15 років.

   Доводи скаржника про те, що він не використовує названі нежилі приміщення до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи, поясненнями ТОВ і Товариства, а також здоровим глуздом, оскільки особа, яка не займає спірні приміщення в ніякому разі не буде заперечувати проти звільнення приміщень, які вона фактично не займає.   

   Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.02.2006 р., яке є чинним та діючим до сьогоднішнього часу власником цілісного майнового комплексу № 5, розташованого в с. Грибівка, вул. Берегова, 1-а, Овідіопольського району, Одеської області, в тому числі і спірних нежилих приміщень є ТОВ.

   Відповідно до вимог ч. 2 ст. 793 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладання договору оренди від 01.07.2004 р. –договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

   Як зазначалося вище договір оренди (найму) спірних приміщень капітальної споруди строком на 15 років між Товариством і Підприємством був укладений в простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений.

   На підставі ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, тобто договір оренди від 01.07.2004 р. на строк 15 років підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, але в момент вчинення цього правочину сторони договору порушили ці вимоги закону, а тому укладений, з порушенням норм цивільного законодавства, договір оренди є недійсним (нікчемним) правочином згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України. Визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

   Але, чинне законодавство України не містить в собі обмеження щодо неможливості визнання нікчемного правочину недійсним в судовому порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставне визнав нікчемний правочин від 01.07.2004 р. –недійсним.

   Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює будь-яких юридичних наслідків, внаслідок чого місцевий суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що Підприємство займає спірні нежилі приміщення без будь-яких правових підстав, так як договір оренди від 01.07.2004 р. не створює будь-яких юридичних наслідків а ні для Товариства, а ні для ТОВ, а ні для Підприємства, оскільки є нікчемним.

   При викладених обставинах суд першої інстанції правомірно, згідно зі ст. ст. 319, 321 ЦК України, виселив Підприємство із спірних нежилих приміщень та задовольнив позовні вимоги ТОВ у повному обсязі, так як останній є власником цілісного майнового комплексу, в тому числі і спірних нежилих приміщень, до сьогоднішнього часу.

   Доводи скаржника про те, що він користується спірними приміщеннями на підставі договору оренди від 21.02.2001 р. до уваги прийнятими бути не можуть, так як термін дії цього договору закінчився проти чого не заперечував і особисто директор Підприємства, який при розгляді справи апеляційним судом пояснив, що з метою пролонгації договору від 21.02.2001 р. і був укладений договір оренди від 01.07.2004 р.            

   Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

   Рішення господарського суду Одеської області від 07.03.2008 року у справі № 22/18-08-378 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Автобудсервіс”, с. Кароліно-Бугаз, Овідіопольського району, Одеської області –без задоволення.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

            Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко

            Постанову підписано 18.06.2008 р.