Рішення

від 19.06.2008 по справі 9/63пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/63пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.06.08 р.                                                                                                    Справа № 9/63пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А..

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об`єднання „Кросс”, м.Донецьк

про розірвання договірних зобов`язань та стягнення 762 675грн.48коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Сафонова М.Г. – представник (за довіреністю №48 від 03.09.2007р.);

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Регіон”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об`єднання „Кросс”, м.Донецьк про розірвання договірних зобов`язань та стягнення заборгованості в розмірі 762 675грн.48коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 607 084грн.00коп., пені в розмірі 124 467грн.87коп. та відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 31 123грн.61коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №0085 від 26.02.2004р., специфікацію №11 від 28.02.2007р., платіжні доручення №327 від 02.03.2007р., №551 від 12.04.2007р., №2156 від 18.10.2007р., лист №11/06 від 11.06.2004р., претензію №2764 від 28.08.2007р., лист №2955 від 10.09.2007р.

13.05.2008р. позивачем надані письмові пояснення до позовної заяви№1675 від 13.05.2008р., відповідно з якими останній наполягає на задоволені позовних вимог.

30.05.2008р. через канцелярію господарського суду позивач надав уточнення до позовної заяви №2019 від 30.05.2008р., відповідно з якими уточнює позовні вимоги та просить суд замість розірвання специфікації №11 від 28.02.2007р. розірвати в цілому договір №0085 від 26.02.2004р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 31.03.2008р., 14.04.2008р., 15.05.2008р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судове засідання не з'явився, тому згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області №22-10/976 від 07.04.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об`єднання „Кросс”, м.Донецьк станом на 07.04.2008р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

Суд розглядає уточнені позовні вимоги.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

26.02.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіон” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об`єднання „Кросс” був укладений договір №0085, відповідно до якого постачальник (відповідач) зобов`язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, товар, сортамент, кількість та ціна якого вказані в протоколах узгодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору та які є невід`ємною частиною договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, умови, строки поставки товару та, в разі необхідності, перелік вантажовідправників, вантажоодержувачів та виробників зазначаються у додатках до договору.

Згідно п.1 специфікації №11 від 28.02.2007р. до договору №0085 від 26.02.2004р., відповідач повинен поставити позивачу продукцію на загальну суму 774 168грн.00коп.

27.02.2007р. відповідачем на адресу позивача виставлений рахунок-фактура №27/02 від 27.02.2007р. на оплату продукції в розмірі 774 168грн.00коп. (копія рахунку-фактури додана до матеріалів справи).

Пунктом 6 даної специфікації встановлено умови оплати: 50% - передоплата, 50% - оплата протягом 10 днів за фактом поставки.

На виконання умов договору позивачем була здійснена 50% передоплата за обумовлений товар в сумі 387 084грн.00коп., що підтверджується платіжним дорученням №327 від 02.03.2007р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Крім того, позивач зазначає, що за усною домовленістю сторін, останнім додатково була здійснена передоплата за товар на суму в розмірі 120 000грн.00коп. та 100 000грн.00коп., що вбачається з платіжних доручень №551 від 12.04.2007р. та №2156 від 18.10.2007р. відповідно (копії зазначених платіжних доручень наявні в матеріалах справи).

Таким чином, позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано суму передоплати в розмірі 607 084грн.00коп.

Відповідно до п.7 специфікації, строк поставки – 45 днів з моменту передоплати.

Оскільки умовами специфікації передбачена 50% передоплата, яка була здійснена позивачем 02.03.2007р., тому відповідач повинен був поставити обумовлений договором товар в строк до 16.04.2007р.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Претензією №2764 від 28.08.2007р.та листом №2955 від 10.09.2007р. позивач звертався до відповідача з вимогою повернути суму передоплати. Однак відповідні вимоги позивача залишені без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача, незважаючи на попередню оплату товару, відповідач до теперішнього часу не здійснив поставку продукції, обумовленої договором та специфікацією.

Відповідних доказів того, що відповідач поставив вищевказану продукцію позивачу, незважаючи на оплату останнім його вартості, суду не надано.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, здійснивши передоплату за поставлений товар, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач всупереч вимогам договору та закону своїх зобов`язань не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 607 084грн.00коп.

За приписом ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідач не представив суду доказів перерахування на рахунок позивача повернення передоплати за договором №0085 від 26.02.2004р. в розмірі 607 084грн.00коп., суд робить висновок, що дана сума не перерахована до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон” в частині стягнення суми передоплати в розмірі 607 084грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належними чином та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

За приписом ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що прострочення оплати або поставки товару тягне за собою право добросовісної сторони на стягнення пені (штрафної неустойки) з винної сторони із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, пеня за невиконання відповідачем встановлених договором зобов`язань становить суму в розмірі 124 467грн.87коп. (за період з 17.04.2007р. по 24.03.2008р.).

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає його необґрунтованим з огляду на наступне:

По-перше, позивачем нараховувалась пеня на суму загальної поставки, тобто на 774 168грн.00коп. Однак, відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки в даному випадку грошовим зобов`язанням є сума здійсненої позивачем передоплати, тому нарахування пені повинно бути здійснено на суму неповерненої передоплати, яка становить 607 084грн.00коп.

По-друге, згідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Тобто, в даному випадку, нарахування пені припиняється 17.10.2007р.

Таким чином, пеня за невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором становить суму в розмірі 49 431грн.60коп. за період прострочення з 17.04.2007р. по 17.10.2007р.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 124467грн.87коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 49 431грн.60коп.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 31 123грн.61коп. суд зазначає наступне:

Частиною 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Частиною 2 ст. 536 ЦК України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При розрахунку відсотків за користування грошовими коштами позивач застосовував облікову ставку Національного банку України, посилаючись на положення ст.ст.1048, 1057 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Однак, суд зазначає, що наведені положення регулюють правовідносин, які виникають за договором позики, а отже не можуть застосовуватись до спірних правовідносин по даній справі.

Крім того, посилання позивача на ст.1057 Цивільного кодексу України також не приймаються судом, оскільки положення даної норми визначають правовідносини комерційного кредиту, який не є предметом даного позову та взагалі не стосується спірних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Таким чином, застосування позивачем облікової ставки Національного банку України при розрахунку відсотків за користування грошовими коштами є необґрунтованим, оскільки зазначений розмір процентів (в розумінні ч.2 ст. 536 ЦК України) договором не встановлений, законом та іншим актом цивільного законодавства не передбачений.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 31 123грн.61коп. суперечать нормам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним позивач просить суд розірвати договірні зобов`язання за договором №0085 від 26.02.2004р.

Як було зазначено вище, на момент подання позову Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об`єднання „Кросс”, м.Донецьк не повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю „Регіон”, м.Донецьк суму передоплати та прострочило виконання свого зобов`язання. На підставі викладеного, позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору стосовно строків поставки товару, позивач втратив господарський інтерес до вказаного зобов`язання.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписом ч.1, 2 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторони про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.3, 4 ст.188 Господарського кодексу України).

Як вбачається з претензії №2764 від 28.08.2007р., у тексті даної претензії позивач запропонував відповідачу розірвати специфікацію №11 від 28.02.2007р. до договору №0085 від 26.02.2004р.

Суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами щодо виконання умов договору, а саме специфікації №11 від 28.02.2007р. до договору №0085 від 26.02.2004р., а відповідно до п.8 специфікації, дана специфікація є невід`ємною частиною вищезазначеного договору, тому суд вважає, що пропозиція позивача щодо розірвання специфікації №11 від 28.02.2007р. є пропозицією про розірвання в цілому договору №0085 від 26.02.2004р. в розумінні ст.188 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи те, що з боку відповідача мало місце порушення виконання зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон”, м.Донецьк щодо дострокового розірвання договору №0085 від 26.02.2004р. є обґрунтованими, доведеними належним чином, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процессуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 651, 693 Цивільного кодексу України, ст.188, 193, 232 Господарського кодексу України, Законом України „Про Національний банк України”, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                         ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об`єднання „Кросс”, м.Донецьк про розірвання договірних зобов`язань та стягнення заборгованості в розмірі 762 675грн.48коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 607 084грн.00коп., пені в розмірі 124 467грн.87коп. та відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 31 123грн.61коп. – задовольнити частково.

Розірвати договір №0085 від 26.02.2004р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіон” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об`єднання „Кросс”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об`єднання „Кросс” (за адресою: вул.Разенкова, 6, м.Донецьк, 83003, р/р 26003301002594 в Донецькій філії АКБ „Мрія”, МФО 334840, код ЄДРПОУ 32476104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон” (за адресою: вул.Артема, 97, м.Донецьк, 83000, р/р 26001003300 в ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970, код ЄДРПОУ 25096372) суму передоплати в розмірі 607 084грн.00коп., пеню в розмірі 49 431грн.60коп., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 6 565грн.15коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 101грн.57коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 19.06.2008р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Марченко О.А.