Постанова

від 09.06.2008 по справі 4/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "09" червня 2008 р.       Справа №  4/146

   Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 4/146

за позовом: прокурора Долинського району в інтересах держави, в особі управління Пенсійного фонду України в Долинському районі, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Радянська, 137,

до відповідача: Комунального підприємства "Комунальник", м. Долинська Кіровоградської області.

про стягнення 37 729 грн. 63 коп.

Час прийняття вступної та резолютивної частини постанови 10 год. 35 хв.

Представники:

від прокуратури - Гребенюк Т.Г., посвідчення № 457;

від позивача - Піліпенко І.В., довіреність № 52 від 06.12.2007 року;

від відповідача - участі не брав.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, але не скористався наданим чинним законодавством правом на участь представника в засіданні суду. Вручення відповідачу повідомлення про час та місце розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3069661 відповідачу 19.04.2008 року. Представник відповідача прибув в судове засідання із запізненням, тому був присутнім лише при оголошенні вступної та резолютивної частини постанови. Однак, його прибуття засвідчує про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Долинського району в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Долинському районі (надалі - ПФУ) звернувся до господарського суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з Комунального підприємства "Комунальник", м. Долинська Кіровоградської області заборгованості по страхових внесках (недоїмки) в розмірі 37 729 грн. 63 коп., з яких безпосередньо страхові внески 2 8591 грн. 66 коп., фінансова санкція 6 791 грн. 72 коп. та пеня на суму 2 346 грн. 25 коп.

Відповідач відзив на позов та витребувані ухвалою суду від 17.04.2008 року документи не подав, позовні вимоги не заперечив. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, обговоривши усі обставини справи дослідивши фактичні обставини та відповідні до них правовідносини, господарський суд, -

                                                ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 з наступними змінами та доповненнями, управління пенсійного фонду України є органом виконавчої влади на місцях та утворюють систему органів Фонду, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення в межах району.

Згідно п. 1 „Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах”, управління контролює надходження збору та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору.

Управління має право вживати в установленому законодавством порядку заходів, спрямованих на стягнення не внесених своєчасно сум збору разом з нарахованою пенею, а також застосовувати штрафні санкції відповідно до законодавства.

Абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058 „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який вступив в силу з 01.01.2004 року, передбачено право органу Пенсійного фонду на звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ст. 8 „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України відповідно фонд якого формується за рахунок коштів, що відраховується підприємствами і організаціями.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі Закону - 1058), до страхових внесків відносяться кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 18, 19, 20 п. 1, п. 8 Розділу 15 Закону „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та у розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін за ставкою 32% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників і відраховує та перераховує страхові внески від об'єкту оподаткування застрахованих осіб – найманих працівників за ставкою 1-2% від їх сукупного оподатковуваного доходу.

Згідно з п.п. 6 та 12 ст. 20 Закону „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. 2 ст. 106 цього Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і сплачуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, витребуваних судом матеріалів не надав та не заперечив позовні вимоги.

За таких обставин господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення, з відповідача належить до стягнення заборгованість по страхових внесках в розмірі 28 591 грн. 66 коп. Матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача за січень 2008 року складає 28 591 грн. 66 коп.

Наявність заборгованості та її розмір підтверджується складеним керівниками відповідача та ними затвердженим розрахунком зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за спірний період, тобто за січень 2008 року (а.с. 16-17). Господарський суд вважає ці розрахунки узгодженим зобов'язанням відповідача.

Доказів сплати заборгованості по страхових внесках за спірний період відповідач суду не подав.

Крім того, за несвоєчасне перерахування страхових внесків рішенням № 160 від 05.03.2008 року за березень 2008 року застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу на суму 6 791 грн. 72 коп. та пеню в розмірі 2 346 грн. 25 коп. Вказане рішення відповідачем не оскаржено і не скасоване у встановленому порядку, тому після несплати протягом 10-денного строку набрало статусу недоїмки та підлягає до стягнення в примусовому порядку. Натомість, позивачем подано до суду акт звірки заборгованості по платежах до Пенсійного фонду станом на 27.03.2008 року, згідно до якого головним бухгалтером відповідача погоджено наявність заборгованості в розмірі 37 729 грн. 63 коп., в тому числі по страхових внесках на суму 28 591 грн. 66 коп., штрафних санкцій - 6 791 грн. 66 коп. та пені 2346 грн. 25 коп. Однак, господарський суд не визнає вказаний акт доказом по справі, оскільки за приписами Постанови Вищого Господарського суду України від 22.07.2003 року по справі № 21/308 акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Враховуючи правовий статус управління Пенсійного фонду України в Долинському районі, господарський суд прийшов до переконання про необхідність розглянути спір по суті в порядку Кодексу адміністративного судочинства України враховуючи наступне. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні  ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,  в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначившись з питанням щодо правовідносинами між учасниками спору про віднесення їх до таких, які підлягають до розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, провівши розгляд адміністративної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд враховує особливість вказаного Кодексу стосовно презумпції винності суб'єкта владних повноважень та приписи ст. 71 КАС України про обов'язок доказування кожною стороною обставин на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, приходить до переконання, що позивачем надано безспірні докази про наявність правопорушення з боку відповідача, наданими позивачем доказами повністю доведено сам факт скоєного правопорушення, тобто порушення його права.

Керуючись Законами України № 1058 „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                              П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства “Комунальник”, м. Долинська Кіровоградської області вул. Леніна, 50 (р/р 26002304350693 в відділенні Промінвестбанку, МФО 323077, код 33006266) на користь управління Пенсійного фонду України в Долинському районі, м. Долинська, вул. Радянська, 137 (р/р 256083121216 в ОУ ВАТ "Державний ощадний банк", МФО 323475, код 20650036) заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2008 року в розмірі 28 591 грн. 66 коп., фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 6 791 грн. 72 коп. та пені на суму 2 346 грн. 25 коп., а всього недоїмку на суму 37 729 грн. 63 коп.

Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова виготовлена в повному обсязі 12 червня 2008 року.

           Суддя

  Ю. І. Хилько