Постанова

від 28.09.2006 по справі 5/120-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/120-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 вересня 2006 р.                                                                                   № 5/120-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг-          Товариства з обмеженою відповідальністю   сільськогосподарського підприємства            “Агропартнер”;-          Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” в особі Сумської філії

на постановувід 21.08.2006 року Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 5/120-06

господарського суду Сумської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Сумське обласне підприємство “Сумиоблагротехсервіс”

до1.          Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Агропартнер”;2.          Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” в особі Сумської філії

пропереведення прав та обов'язків покупця

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:Фурзенко І.В. (довіреність від 12.06.2006р.)

від відповідача-1:від відповідача-2:Макаренко А.М. (довіреність від 01.08.2006р.)Шевляков С.В. (довіреність №16/88-06 від 27.09.2006р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.05.2006 року (головуючий суддя Гудим В.Д., судді –Коваленко О.В., Левченко П.І.) по справі №5/120-06 позов задоволено; переведено на ВАТ “Сумиоблагротехсервіс” права та обов'язки покупця за договором від 27.07.2005 року купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 254,1 м2, вартістю 209 120 грн., що знаходиться на 4-му поверсі адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 25, укладеним між ТОВ СП “Агропартнер” та ВАТ “НАК “Украгролізинг” в особі Сумської філії та посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу 27.07.2005 року та зареєстрованим в реєстрі за №2664; замінено покупця на ВАТ “Сумиоблагротехсервіс” в договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.07.2005 року, укладеному між ТОВ СП “Агропартнер” (Покупець) та ВАТ “НАК “Украгролізинг” в особі Сумської філії (Продавець) та в інших документах про реєстрацію нежитлового приміщення загальною площею 254,1 м2, що знаходиться в адміністративній будівлі, розташованій за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 25; стягнуто з відповідача-2 на користь позивача витрат по державному миту 85,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.; стягнуто з депозитного рахунку Господарського суду Сумської області на користь відповідача-1 грошові кошти в сумі 209 120,00 грн., перераховані по платіжних дорученнях від 20.02.2006 року №87 на суму 97800 грн., від 21.02.2006 року №88 на суму 5000 грн. та від 21.02.2006 року №91 на суму 106320 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року (головуючий суддя Токар М.В., судді –Сіверін В.І., Філатов Ю.М.) пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Сумської області від 04.05.2006 року по справі №5/120-06 змінено та викладено його в такій редакції: “Стягнути з ВАТ “НАК “Украгролізинг” на користь ВАТ “Сумиоблагросервіс” витрат по державному миту 85,00 грн., витрат на інформаційно-забезпечення судового процесу 118 грн.”; в решті рішення Господарського суду Сумської області від 04.05.2006 року по справі №5/120-06 залишено без змін.

В касаційних скаргах ВАТ “НАК “Украгролізинг” просить скасувати ухвалені по справі судові акти і в позові відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.362 ЦК України, ст.ст.33, 34, 36 ГПК України.

В касаційній скарзі ТОВ СП “Агропартнер” просить скасувати ухвалені по справі судові акти і в позові відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1, 2, 42, 33, 34, 36 ГПК України, ст.ст.1, 362, 614 ЦК України.

У відзиві на касаційні скарги позивач заперечує викладені в них доводи.

Заслухавши пояснення по касаційних скаргах представників відповідачів-1,2, які підтримали викладені в них доводи, заперечення на касаційні скарги представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в ухвалених по справі судових актах, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області № 669 від 28.07.1995 року (т. І а.с. 9), акта приймання-передачі майна (т. 1 а.с. 10), листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області № 09/377 від 24.02.1997 року (т. 1 а.с. 11-14) “Про включення в статутний фонд об'єктів нерухомості”, позивач в процесі приватизації отримав у власність адміністративну будівлю загальною площею 3899,5 м2, розташовану за адресою : м. Суми, вул. Привокзальна, 25.

В результаті проведення Сумською філією Спеціалізованого державного підприємства “Укрспец'юст” 13 листопада 2001 року прилюдних торгів, що підтверджується актом про результати проведення прилюдних торгів із продажу нерухомого майна ( т. 1 а.с. 17), частина приміщень, що належали позивачу загальною площею 246,8 кв.м. (нежилі приміщення на 4-му поверсі, частина вестибулю та частина коридору) перейшли у власність Сумської філії ВАТ “НАК “Украгролізинг”.

27 липня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” в особі директора Сумської філії ВАТ “НАК “Украгролізинг” Суханова Г.Є. та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством “Агропартнер” в особі директора Семи В.М. було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення на 4-му поверсі 5-ти поверхового будинку, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 25 загальною площею 254,1 м2.

За погодженням сторін продаж вищезазначеного нежитлового приміщення вчинено за 209 100 грн. (т. 1 а. с. 18).

Продані по договору купівлі-продажу від 27.07.2005 року нежилі приміщення загальною площею 254,1 кв.м., як зазначено в самому договорі, знаходяться на 4 поверсі 5-ти поверхового будинку, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 25.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 15) адміністративна будівля загальною площею 3645,4 кв.м. (літ. “А-5”), розташована за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 25 належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству “Сумське обласне підприємство “Сумиоблагротехсервіс”, частка позивача становить 93/100 від загальної площі приміщення в розмірі 3899,5 кв.м. (т. 1 а.с. 16).

Позивач, вважаючи, що продані відповідачем-2 відповідачу-1 нежилі приміщення частини адміністративної будівлі, розташованої за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 25, належали на момент відчуження за договором від 27.07.2005 року йому та відповідачу-2 на праві спільної часткової власності, просив на підставі п.4 ст.362 ЦК України перевести на нього права покупця, оскільки було порушене його переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Суди, встановивши, що відповідач-2 письмово не повідомив позивача про намір продажу спірного нежилого приміщення, задовольнили позов.

Відповідно до ч.2 ст.1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Колегія суддів вважає, що суди припустилися невірної юридичної оцінки обставин справи зробивши помилковий правовий висновок, що продані нежилі приміщення на момент продажу перебували у спільній частковій власності відповідача-2 та позивача.

Так, висновок стосовно того, що продані нежилі приміщення є спільною частковою власністю позивача і відповідача-1 зроблений не на підставі належних доказів, якими є вищеописані акт про результати проведення публічних торгів, договір купівлі-продажу, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі яких суди не могли зробити такого висновку та і не робили його, оскільки з їх змісту цього не вбачається, а на підставі матеріалу Сумського БТІ щодо визначення ідеальних часток або відчужуваної частини будинку (т.1 а.с.16). Колегія суддів звертає увагу на те, що коли у правовстановлюючих документах розмір ідеальної частки не визначений (т.1 а.с.15), БТІ, визначаючи її, діяло з перевищенням повноважень. Звідси висновок, що наданий матеріал не є належним доказом на підставі якого суди могли дійти висновку про перебування майна в спільній частковій власності. Отже, дії суду є порушенням ст.34 ГПК України в частині допустимості доказів.

Оскільки відповідно до приписів діючого законодавства (Глава 26 ЦК України) характерною ознакою спільної власності є множинність суб'єкта та єдність об'єкта, учасники спільної часткової власності мають частку у праві власності на спільне майно в цілому, а не конкретну частину майна, суди дійшли невірного правового висновку про те, що предмет угоди, укладеної відповідачами, є спільною частковою власністю.

Висновок судів, що сантехнічні вузли, коридори, східці, вхід та інші частини адміністративної будівлі залишились у спільному користуванні позивача та відповідача-2 зроблений без встановлення обставин на підставі яких суд міг би дійти такого, отже, не ґрунтується на жодному з належних доказів, які містяться в матеріалах справи, що є порушенням статей 32, 84 ГПК України, відповідно до яких доказами, які суд має обов'язково зазначити в судовому рішенні, є фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Висновок про перебування предмету укладеної відповідачами угоди в спільній частковій власності на момент його відчуження, крім викладеного, суперечить встановленим апеляційним судом обставинам справи, відповідно до яких відповідач-2 продав відповідачу-1 належні йому приміщення, розташовані на 4-му поверсі п'ятиповерхового нежилого адміністративного приміщення, що знаходились за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 25 (т.2 а.с.101). Тобто суд встановив, що на момент відчуження предмет спірної угоди перебував в статусі окремої власності НАК “Украгролізинг”.

Встановлення судом першої інстанції того, що позивач і відповідач-2 мають одне місце знаходження - м. Суми, вул. Привокзальна,25, будівля, яка знаходиться за цією адресою, має один вхід, у відповідача-2 відсутні окремий санвузол та самостійний вихід, неможливо відокремити предмет угоди, укладеної відповідачами, від спільного майна (т.2 а.с.7), не є підставою для висновку, що майно, передане відповідачем-2 відповідачу-1 на момент його передачі перебувало у спільній частковій власності позивача та відповідача-2, оскільки такий висновок не ґрунтується на приписах діючого законодавства та встановлених судом обставинах справи. Положення Глави 32 ЦК України, яка передбачає поняття користування чужим майном, встановлення сервітуту, його зміст і припинення, також спростовує вищенаведені висновки суду про неможливість відокремити предмет угоди від спільного майна через відсутність у власності відповідача допоміжних приміщень і окремого входу.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суди повно встановивши обставини справи припустилися невірної їх юридичної оцінки щодо правової оцінки предмету угоди, укладеної відповідачами, як спільної часткової власності позивача і відповідача-2 на момент відчуження. У зв'язку з цим суди при прийнятті ухвалених судових актів дійшли невірного висновку, що позивач мав переважне право на підставі п.1 статті 362  на купівлю окремої власності, належної відповідачу-2. З огляду на викладене постановлені судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям рішення про відмову в позові, на підставі відсутності у позивача права  вимоги до відповідачів про переведення на нього прав та обов'язків покупця, яку він обґрунтував положеннями п.4 ст.362 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п. 2 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ТОВ сільськогосподарського підприємства “Агропартнер” № 44 від 28.08.2006 року, ВАТ “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” в особі Сумської філії № 444 від 28.08.2006 року та № 433 від 21.08.2006 року на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року у справі № 5/120-06  задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року та рішення Господарського суду Сумської області від 04.05.2006 року у справі №5/120-06 –скасувати.

В позові відмовити.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос