Постанова

від 12.06.2008 по справі 7/258/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/258/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2008 р. 15:15Справа №  7/258/08

    м. Миколаїв

За позовом: Колективного підприємства “Миколаївліфт”, 54030, м.Миколаїв, вул. Адм. Макарова, 7

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві, 54017, м.Миколаїв, вул. Чкалова, 20

про: скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ у м.Миколаєві за № 00013039/0 від 21.11.2007 року (№ 00013039/1 від 14.12.2007 року) –про застосування штрафних санкцій до КП “Миколаївліфт”за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у липні 2007 року в розмірі 9667,37 грн.

Суддя – Семенчук Н.О.

Секретар судового засідання Дзюба Ю.Ф.

Представники:

Від позивача: Подволоцький А.П., № 5 від 03.01.2008 р.

Від відповідача: Чаричанський П.О., дов. №  16219 /9/10-016 від 11.06.2008 р.

Суть спору: Колективне підприємство “Миколаївліфт” звернулось до господарського суду з позовними вимогами (уточнення позовних вимог від 03.06.2008 року) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2007 року № 00013039/0 (№ 00013039/1 від 14.12.2007 року) СДПІ у м. Миколаєві –про застосування штрафних санкцій до КП “Миколаївліфт”за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у липні 2007 року в розмірі 9667,37 грн.

          В обґрунтування позовних вимог  посилається на те, що відповідачем були порушені вимоги п.п. 4.4.1 п 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 –тобто при наявності конфлікту інтересів між платником податків та контролюючим органом –рішення контролюючого органу повинно прийматись на користь платника податку. Позивач вказує, що відповідно до вимог п.п. 5.3.1 ЗУ № 2181 він повинен був сплатити податок на додану вартість у строк до 30 липня 2007 року, але з метою запобігання виникнення податкового боргу, діючи відповідно до вимог ст.. 14 ЗУ № 2181 та Наказу ДПА № 378 від 18.09.2001 року він скористався своїм правом отримати розстрочку по сплаті податку –тобто не сплачувати його у строки, передбачені п.п. 5.3.1 ЗУ № 2181.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказує на те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві при врученні КП “Миколаївліфт” листа про відмову у наданні розстрочки не порушено законодавчо передбачений місячний термін. Штрафні санкції у розмірі 9 667,04 грн. застосовано правомірно. Зазначає, що відсутні підстави для застосування п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст.. 4 Закону України № 2181.

          Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

                                                            встановив:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати та подання платіжних доручень до установ банку на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов»язкових платежів) Колективного підприємства «Миколаївліфт», за результатами якої складено акт перевірки за № 876/39/05472620 від 14.11.2007р.

На підставі акту перевірки № 876/39/05472620 від 14.11.2007р. СДПІ ВПП у місті Миколаєві прийняла податкове повідомлення - рішення № 00013039/0 від 21.11.2007р., яким застосувала до КП «Миколаївліфт»штраф у сумі 9 667,04 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням - рішенням № 00013039/0 від 21.11.2007р. та звернувся до господарського суду з позовними вимогами про його скасування.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно пунктів 2, 3 частини 1 статті 9 та ч.1 ст.2 Закону України від 25.06.1991р. № 1251-XII «Про систему оподаткування»зі змінами та доповненнями (далі - Закон України № 1251-XII) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, та несуть відповідальність відповідно до законів України за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів і додержання законів про оподаткування.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 (далі Закон України № 2181) встановлено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України № 2181-111 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України №2181-111 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України №2181-111 визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України № 2181 -III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-          при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, актом перевірки встановлено, що КП «Миколаївліфт»несвоєчасно сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2007 року. Сума заборгованості, яка виникла на наступний день після граничного терміну сплати складала 96 670,37 грн. Підприємством фактично сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання 31.07.2007 року, а саме з затримкою на один день. У зв'язку з чим відповідачем правомірно на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІП нарахована позивачу штрафна санкція в сумі 9 667, 04 грн. (10 відсотків погашеної суми податкового боргу з порушенням встановленого граничного строку сплати (96670,37 х 10% = 9667,04).

Твердження позивача, що оскільки він відповідно до вимог ст.. 14 Закону України № 2181 та Наказу ДПА № 378 від 18.09.2001 року скористався своїм правом отримати розстрочку по сплаті податку то його обов»язку щодо самостійної сплати суми узгодженого податкового зобов»язання до отримання відповідного Рішення контролюючого органу не існує, судом відхиляється виходячи з наступного.

Статтею 14 Закону України № 2181-ІП надано платникам податку право на звернення  до податкового органу з заявою про розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань та визначено порядок, підстави та умови надання розстрочення та відстрочення податкових зобов»язань. Підпунктом 14.6 ст.14 цього Закону передбачено, що порядок реалізації цієї статті встановлюється центральним податковим органом.

Відповідно п.п. 1.3. п. 1 Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 18.09.2001р. № 378, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2001р. за № 912/6103 (далі Порядок № 378) платник податків, який звертається до податкового органу із заявою про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.      Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені законом, визнається сумою податкового боргу платника податків, яку може бути розстрочено або відстрочено на умовах, визначених цим Порядком.

         Підпунктом 1.10 п. 1 Порядку № 378 визначено, що подача заяви про розстрочення (відстрочення) податкового боргу не припиняє стягнення належних податків, інших платежів до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).

Аналізуючи норми Закону України № 2181 та Порядку № 378 суд приходить до висновку, що ні Закон України № 2181 ні Порядок № 378 не звільняють платника податку від обов»язку по своєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобов»язань та відповідальності за порушення строків їх сплати у разі подання заяви про розстрочення податкового зобов»язання.

Посилання позивача на наявність «конфлікту інтересів»є безпідставним, оскільки відповідно до п.п. 4.4.1. п. 4.4 ст. 4 Закон України № 2181 прийняття рішення на користь платника податків можливе лише у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків так і контролюючого органу. В даному випадку таке неоднозначне (множинне) трактування відсутнє.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення СДПІ з ВПП у м.Миколаєві від 21.11.2007р. № 00013039/0 про застосування до Колективного підприємства «Миколаївліфт»штрафних санкцій в сумі 9 667, 04 грн. за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 94, 98, 160-163, 167, 254 КАСУ господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя