Постанова

від 17.06.2008 по справі 6/26-08-445

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/26-08-445

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" червня 2008 р. Справа № 6/26-08-445

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.    

при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін у судовому засіданні 27.05.2008р.:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Райлян О.Г. за довіреністю від 04.04.2008р.

за участю представників сторін у судовому засіданні 17.06.2008р.:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Райлян О.Г. за довіреністю від 04.04.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми „Одеспродукткомплекс”

на рішення господарського суду Одеської області від 14 квітня 2008 року   

у справі №6/26-08-445

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс”

до відповідача Приватної виробничо-комерційної фірми „Одеспродукткомплекс”

про стягнення 5859,31 грн., -   

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватної виробничо-комерційної фірми „Одеспродукткомплекс” 91694,63 грн., з яких 91546,86 грн. основного боргу за поставлену позивачем печінку з серцем курчат бройлерів (заморожену) та 3% річних в сумі 147,7 грн.

          В процесі розгляду справи відповідач частково розрахувався з позивачем, внаслідок чого за ним залишилася заборгованість в сумі 34,02 грн. У зв'язку з цим позивач у заяві від 21.03.2008р. змінив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 5859,31 грн., з яких, 34,02 грн. основного боргу, 558,34 грн. –3% річних, 5266,95 грн. індекс інфляції. Водночас позивач надав до суду першої інстанції розрахунок суми позовних вимог (а.с. 39-40).

Ухвалою суду першої інстанції від 14.04.2008р. припинено провадження по справі №6/26-08-445 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальність „Комплекс Агромарс” до Приватної виробничо-комерційної фірми „Одеспродукткомплекс” про стягнення 34,02 грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідач платіжним дорученням від 08.04.2008р. №33 перерахував позивачу зазначену суму основного боргу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 квітня 2008 року у справі №6/26-08-445 (суддя Демешин О.А.) позов ТОВ „Комплекс Агромарс” задоволено в повному обсязі.

З Приватної виробничо-комерційної фірми „Одеспродукткомплекс” на користь ТОВ „Комплекс Агромарс” стягнуто 3% річних в сумі 558,34 грн., індекс інфляції в розмірі 5266,95 грн., державне мито в сумі 917 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України він зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої  суми. При цьому суд першої інстанції об'єднав однорідні вимоги щодо сплати 3% річних, що заявлені у позові, та вимоги щодо сплати індексу інфляції, що заявлені в заяві про зміну позовних вимог, як такі, що пов'язані між собою підставою виникнення, а саме –простроченням сплати відповідачем основного боргу. Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем після звернення позивача до суду було здійснено погашення основного боргу, суд першої інстанції стягнув з відповідача 3% річних та індекс інфляції.

Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і постановити нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки судом не враховано, що в матеріалах справи немає доказів отримання відповідачем вимоги про сплату боргу. Окрім того, вимога сплатити індекс інфляції була отримана відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції 04.04.2008р., тому на момент подання позову у відповідача не було підстав витребовувати вказану суму.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс”) про час і місце судових засідань повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.05.2008р. та від 29.05.2008р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПВКФ„Одеспродукткомплекс” за відсутністю представника позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору поставки, а саме: ціна, предмет договору та строки поставки. Відповідно до зазначених домовленостей позивач зобов'язався поставити відповідачу товар (заморожену печінку з серцем курчат бройлерів) на загальну суму 129226,86 грн., а відповідач зобов'язався 11.09.2007р. сплатити позивачу аванс у розмірі 22680 грн., прийняти поставлений позивачем товар та сплатити за нього решту суми.

Таким чином, між ТОВ „Комплекс Агромарс” та ПВКФ „Одеспродукткомплекс” укладений договір поставки, оскільки в силу вимог ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -   покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар  (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання досягнутих сторонами домовленостей 11.09.2008р. відповідач перерахував на поточний рахунок позивача обумовлений сторонами аванс у розмірі 22680 грн.

Також судом першої інстанції правильно встановлений факт поставки відповідачу замороженої печінки з серцем курчат бройлерів на загальну суму 129226,86 грн. та факт прийняття відповідачем зазначеного товару, що підтверджується видатковою накладною від 12.09.2007р. №АМ-0043608, підписаною представниками обох сторін, підписи яких завірені печатками позивача та відповідача (а.с. 12). Таким чином, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач поставлений позивачем товар оплатив частково лише у розмірі перерахованого авансу в сумі 22680 грн., внаслідок чого станом на 12.09.2007р. у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 106546,86 грн. (129226,86 грн. загальної суми за відрахуванням авансу у розмірі 22680 грн.).

19.12.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” було пред'явлено відповідачу (ПВКФ „Одеспродукткомплекс”) вимогу про сплату 106546,86 грн. боргу за поставлений позивачем товар (а.с. 8).

Доказом отримання відповідачем зазначеної вимоги про сплату боргу є опис вкладення від 19.12.2007р. у цінний лист з вимогою про сплату боргу у розмірі 106546,86 грн., та відповідний фіскальний чек від 19.12.2007р. №6481, з якого вбачається, що позивачем оплачені поштові послуги за направлення відповідачу зазначеного цінного листа (а.с. 9).

З зазначених вище підстав апеляційний господарський суд вважає, що доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи немає доказів отримання відповідачем вимоги про сплату боргу, не заслуговують на увагу.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.1 і ч.2 статті 530 ЦК України).

Як було зазначено вище, у зв`язку з несплатою основного боргу, позивач цінним листом № 16\2-2943 від 19.12.2007р. надіслав відповідачу вимогу про сплату  боргу в розмірі 10546,86грн.  

Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України –відповідач був зобов`язаний протягом семиденного строку здійснити розрахунок з позивачем.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем пред'явленої позивачем вимоги по сплаті заборгованості за поставлений товар в семиденний строк виконано не було.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, при поданні позовної заяви та заяви про зміну позовних вимог позивач зробив розрахунок суми позову, керуючись ст. 625 ЦК України.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що позовні вимоги були заявлені ТОВ „Комплекс Агромарс” правомірно.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, суть спору між сторонами полягає лише у стягненні з відповідача 3% річних та індексу інфляції, оскільки в частині позовних вимог про стягнення основного боргу провадження по справі було зупинено у зв'язку з відсутністю предмету спору ухвалою суду першої інстанції від 14.04.2008р., яка сторонами оскаржена не була, а отже набрала законної сили.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, позовні вимоги ТОВ „Комплекс Агромарс” про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних задоволені судом першої інстанції з огляду на вимоги ч.2 ст.625 ЦК України.

Із матеріалів справи випливає, що вимога про сплату боргу було надіслано позивачу цінним листом 19.12.2007р., отже строк виконання пред'явленої вимоги сплинув 26.12.2007р.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги наданий ТОВ „Комплекс „Агромарс” розрахунок 3% річних за порушення грошових зобов'язань відповідача перед позивачем за період з 01.01.2008р. по 21.03.2008р. (а.с. 39), а також розрахунок суми інфляційних втрат за час неповернення відповідачем грошових коштів за період з 01.01.2008р. по 29.02.2008р. (а.с. 40).

Вказані розрахунки зроблені відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням поступового зменшення суми основного боргу, оскільки відповідач в процесі розгляду справи в суді першої інстанції поступово розраховувався з позивачем за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.03.2008р. №81, від 14.03.2008р. №84, від 08.04.2008р. №33, від 13.03.2008р. №02, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, згідно з наявними у матеріалах справи розрахунками, розмір 3% річних за період з 01.01.2008р. по 21.03.2008р. становить 558,34 грн., а розмір індексу інфляції за період з 01.01.2008р. по 29.02.2008р. - 5266,95 грн.

Водночас апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що відповідач дізнався про вимогу сплатити індекс інфляції під час розгляду справи в суді першої інстанції 04.04.2008р., тому на момент подання позову у відповідача не було підстав витребовувати вказану суму, оскільки матеріали справи свідчать про те, що вимога сплатити заборгованість була пред'явлена відповідачу 19.12.2007р., при цьому положеннями ст. 625 ЦК України не передбачена необхідність пред'являти окрему вимогу про сплату індексу інфляції.  

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Приватної виробничо-комерційної фірми „Одеспродукткомплекс”, а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 14 квітня 2008 року по справі №6/26-08-445 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми „Одеспродукткомплекс” –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов