Рішення

від 05.06.2008 по справі 6/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична агенція «Світ подорожей»

До                              Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Третя особа           на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київська міська рада

Про                              зобов'язання укласти договір купівлі-продажу

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від позивача                    Шаповал Б.А. (за дов.)

від відповідача           Гурмаз О.С. (за дов.)

від третьої особи           не з'явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична агенція «Світ подорожей»до Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 566,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51 літ. «А»(далі –нежитлові приміщення).

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», згідно з якою право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, оскільки відповідач відмовився укласти з позивачем вказаний договір купівлі-продажу.

Зазначене порушення, за твердженням позивача, призвело до порушення права останнього на приватизацію нежитлових приміщень, встановленого рішенням Київської міської ради № 1110/3943 від 01.11.2007 «Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки», відповідно до якого вказані нежитлові приміщення підлягають приватизації позивачем шляхом викупу.

Ухвалою суду від 16.05.2008 було порушено провадження у справі № 6/258 та призначено розгляд останньої на 29.05.2008.

Відповідач на виклик суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 05.06.2008. Крім того, суд залучив в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київську міську раду, оскільки рішення у справі може вплинути на права або обов'язки останньої щодо однієї зі сторін.

Третя особа 05.06.2008 на виклик суду не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв, клопотань, письмових пояснень не подала.

У наданому суду відзиві відповідач позовні вимоги відхилив. Представник відповідача у судовому засідання 05.06.2008 також позовні вимоги не визнав.

          Зокрема, сторона зазначила, що будинок, в якому розташовані нежитлові приміщення, відносяться до пам'яток культурної спадщини, а згідно зі ст. 1 Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини»від 01.02.2005 заборонена приватизація пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, тому укладення договору-купівлі продажу нежитлових приміщень до затвердження вказаного переліку Верховною Радою України суперечить вимогам закону.

Розглянувши наданні учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд становив:

Відповідно до рішення Київської міської ради № 1110/3943 від 01.11.2007«Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки»нежитлові приміщення загальною площею 566,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51 літ. «А», підлягають приватизації шляхом викупу позивачем.

          Вказаним рішенням Київської міської ради органом приватизації нежитлових приміщень визначено Головне управління комунального майна виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

          24.04.2008 позивач звернувся до відповідача з листом № 04/24-08, у якому просив на виконання рішення Київської міської ради № 1110/3943 від 01.11.2007 провести приватизацію нежитлових приміщень.

Відповідач листом № 042/9/1-3089 від 25.04.2008 повідомив позивача про неможливість проведення робіт з приватизації нежитлових приміщень, оскільки будинок, в якому знаходяться останні, перебуває на обліку як пам'ятка історії місцевого значення згідно з рішенням Київського міськвиконкому № 693 від 30.07.1984, а також у зв'язку з забороною відчуження пам'яток культурної спадщини, запровадженої Законом України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини»від 01.02.2005 до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток, які не підлягають приватизації. Крім того, відповідач зазначив, що перелік об'єктів пам'яток культурної спадщини на даний час ще не затверджений, тому роботу з приватизації нежитлових приміщень можуть бути початі лише після зняття мораторію на приватизацію пам'яток культурної спадщини, встановлений Верховною Радою України.

Відповідач не заперечує той факт, що Київською міською радою було прийнято рішення про приватизацію нежитлових приміщень позивачем шляхом викупу.

З матеріалів справи вбачається, що будинок, в якому розташовані нежитлові приміщення, відноситься до пам'яток історії місцевого значення згідно з рішенням Київського міськвиконкому № 693 від 30.07.1984.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Частиною 2 статті 8 вищевказаного Закону передбачено, що строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Крім того, ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону визначено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Згідно з нормами Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»укладення договору купівлі-продажу майна є завершальною стадією процедури приватизації, якій передує етап підготовки об'єкта до продажу.

Таким чином, орган приватизації відповідно до вимог закону зобов'язаний провести у двомісячний строк підготовку об'єкту до продажу та укласти з покупцем договір купівлі-продажу зазначеного об'єкту одразу після її закінчення.

Зважаючи на те, що рішення Київської міської ради про приватизацію нежитлових приміщень прийняте 01.11.2008, підготовка спірних приміщень до приватизації та укладення з позивачем договору купівлі-продажу останніх мала бути здійсненні відповідачем не пізніше 01.01.2008, тобто за два місяці.

Таким чином, відповідачем було порушено строк підготовки нежитлових приміщень до продажу та укладення договору купівлі-продажу з позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини»об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Положеннями п. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини»заборонена приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Посилання відповідача на неможливість проведення підготовки до продажу та укладення договору купівлі-продажу житлових приміщень з відповідачем через заборону, встановлену Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини», є помилковим.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»пам'ятка є об'єктом культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини»об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України на підставі постанови Кабінету Міністрів України (щодо пам'яток національного значення) або рішення центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (щодо пам'яток місцевого значення).

Згідно з п. 3 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини»центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини видає власнику пам'ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки.

Окрім необхідності включення об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, необхідно брати до уваги також вимоги норм Порядку видачі свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України № 900 від 05.12.2005.

Відповідно до п. 2 Порядку видачі свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки свідоцтво видається Державною службою охорони культурної спадщини або іншими органами охорони культурної спадщини (у разі делегування їм цих повноважень Міністерством культури і туризму України) власникові пам'ятки або вповноваженому ним органу після занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Таким чином, чинним законодавством встановлено обов'язковість отримання  особою, що є власником об'єкта культурною спадщини, який внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, свідоцтва про реєстрацію пам'ятки. Окрім того, наявність такого свідоцтва у особи (власника) вказує на приналежність об'єкта культурної спадщини до пам'яток, а також є достатнім документальним підтвердженням факту включення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру.

Відповідач рішення Кабінету Міністрів України чи Державної служби охорони культурної спадщини про включення будівлі, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51 літ. «А», до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, свідоцтва про реєстрацію зазначеного об'єкту культурної спадщини як пам'ятки, суду не надав.

Враховуючи, що Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини»накладає тимчасову заборону на приватизацію виключно на пам'ятки культурної спадщини, а відповідно до рішення Київського міськвиконкому № 693 від 30.07.1984, на яке відповідач посилається як на одну з підстав відмови в проведенні приватизації та укладенні договору купівлі-продажу з позивачем, будівля, в якій розташовані нежитлові приміщення, є пам'яткою історії місцевого значення, а не пам'яткою культурної спадщини.

Крім того, відповідно до п. 3 прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини»об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Закон Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури»набрав чинності 13.07.1978, тобто визнання будівлі пам'яткою історії місцевого значення рішенням Київського міськвиконкому № 693 від 30.07.1984 проводилося в порядку, визначеному даним законом.

Відповідно до ч. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закон Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури»визнано таким, що втратив чинність.

Таким чином, об'єкти культурної спадщині, визнані пам'ятками або віднесені до них за правилами Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», вважаються пам'ятками лише у випадку внесення їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та видачі свідоцтва про реєстрацію, тобто відповідно до  порядку, встановленого Законом України «Про охорону культурної спадщини».

За таких обставин, судом встановлено, що на будівлю, в якій знаходяться спірні нежитлові приміщення, не розповсюджується заборона відчуження, встановлена Законом України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини», а отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскільки вказана будівля не відноситься до категорії пам'яток культурної спадщини в розумінні положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», а отже, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу в укладенні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень з наведених вище підстав.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Таким чином, відповідач зобов'язаний діяти відповідно до ст. 23 вказаного закону та виконати свої обов'язки продавця, а також здійснити необхідні дії по виконанню рішення Київської міської ради №1110/3943 від 01.11.2007 «Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки».

Посилання відповідача на ту обставину, що на даний час Верховною Радою України не затверджений перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації  як на підставу своїх заперечень проти позову не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як встановлено судом, будівля, в якій знаходяться нежитлові приміщення, не є пам'яткою в розумінні Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини», тому наявність чи відсутність затвердженого Верховною Радою України списку пам'яток культурної спадщини жодним чином не впливає на можливість відчуження вказаних приміщень.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження того, що будівля, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51 літ. «А», в якій розташовані спірні нежитлові приміщення, включена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, тобто є пам'яткою культурної спадщини, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Головне управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код 19020407) провести приватизацію нежитлових приміщень загальною площею 566,2 кв. м., які розташовані в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51 літ. «А», та підлягають приватизації через викуп товариством з обмеженою відповідальністю «Туристичне агентство «Світ подорожей»(01030, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код 25393087) шляхом укладення договору купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю «Туристичне агентство «Світ подорожей».

Стягнути з Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01024, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код 19020407) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Туристичне агентство «Світ подорожей»(01030, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код 25393087) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Суддя                                                                                 С.А. Ковтун

          Рішення підписано 19.06.2008